(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові. Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом-бо гріх пізнається. А тепер, без Закону, праведність Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки. А Божа праведність через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує… (Римлян 3:19-22).
Христос народився! Славімо Його!
Дорогі брати і сестри, скоро буде вже майже сотня років, відколи новорічному святу приписували якусь чудодійну силу, необхідну для успіхів та удачі в новому році. Втім я свого часу був вражений язичництвом на показовому святкуванні Різдва, яке проводилось в одному з Будинків культури на Рівненщині. Там чоловік, який грав голову дому, набирав в ложку куті та підкидав її до стелі, вдивляючись скільки зернин прилипне до стелі, а скільки упаде донизу, аби визначити, чи врожайним буде рік.
З цієї самої опери і накривання українських столів на різдвяні та (або) новорічні свята. Чимало українських господарів та господинь вірять усупереч Божому Слову, що від кількості страв на столі, залежатиме їхнє майбутнє в новому році. Нібито Бог буде рахувати кількість страв і, виходячи саме з таких підрахунків, буде визначати як ставитись до тієї чи іншої родини.
Перед розпадом анти-християнського Радянського Союзу в ньому активно пропагувались різні східні вірування у гороскопи та відповідні роки всяких тварин. Начебто від них залежало те, яким буде рік. Ця традиція триває і донині, коли українці з одного боку заявляють про те, що ми – давня християнська нація, а з іншого уповаємо на чужі божества.
Бо чим є ті різноманітні тварини зі східних календарів, як не чужими богами, на які ми уповаємо, якщо очікуємо від них якогось добра або зла? Ми швидко забуваємось про те, що каже нам Господь: «Хай не буде тобі інших богів передо Мною! Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене» (2 М. 20:4-5).
І в акурат перед Новими роком починаємо обговорювати, який буде рік, виходячи з того, яке там «божество придумали індуси» чи їм подібні. Як ми можемо очікувати на добро, якщо такими всякими речами, ми радше заслуговуємо на кару Божу? Адже уповання на будь-що окрім Бога, є гріхом проти істинного Бога, Який є, як ми щойно чули Бог заздрісним або ж ревнивим. Якщо більшість українців будуть уповати на щось інше поза істинним Богом, то ми ризикуємо повторити долю Ізраїлю, Юди та інших народів, які відступались від Бога, а потім, після великих страждань, переставали існувати як державні народи.
Якщо ми особисто будемо уповати на когось іншого або на щось інше поза істинним Богом, то нам не слід чекати благословень від Бога, а слід очікувати Його гнів і кару. Серед нас стільки всього відбувається на Різдво і на Новий рік, що християнин, який знає Слово Боже, чітко бачить, наскільки активним є у ці свята сатана, який своїми хитрощами та підступами намагається відвести навіть Божих дітей від Слова, від Христа, від істинної віри в Бога і заманити нас у фальшиві вірування та до всяких бісівських речей.
Проте ми можемо піти ще однією дорогою, яка до спасіння нас не приведе. І ця дорога начебто побожна і благочестива. Вона так виглядає, бо це дорога виконання діл Закону. Тут немає ніяких явних ідолів, натомість є Божі накази та вимоги. І ось ми їх читаємо і беремось до їх виконання, адже Бог каже, наприклад в Книзі Пророка Єзекіїля: «І дав їм постанови Свої, і познайомив їх з постановами Моїми, які коли чинитиме людина, то житиме ними» (20:11).
Але потім натрапляємо на проблему – ми не можемо виконати всіх цих постанов. І потрапляємо у відчай, адже Боже Слово теж каже: «Проклятий, хто не дотримає слів цього Закону, щоб виконувати їх!» (5 М. 27:26). І Апостол Яків каже: «Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає» (2:10). Як же тоді мати мир із Богом? Як мати праведність і вічне життя?
У відповідь тим фальшивим учителям, які проповідують, що можна Закон виконати і навіть є такі особливі отці, які його сповна виконали та ще й своїми ділами можуть нам допомогти, Господь Святий Дух через Апостола Павла каже: «А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові».
Ніхто не може сказати: «Я виконав Закон Божий і через це Бог дає мені прощення гріхів і вічне життя» і бути християнином. А якщо хтось таке й буде казати, то буде просто фарисеєм, лицеміром. Апостол продовжує: «Бо жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом-бо гріх пізнається». Законом виправдатись неможливо, кажуть Апостоли. Закон нам вказує на наші гріхи. Закон виявляє нам наші гріхи і каже, що нам самим не спастись. Нам потрібен Спаситель.
Апостол далі каже: «А тепер, без Закону, праведність Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки». Праведність Божа з’явилась до нас без Закону. Але як вона з’явилась? Праведність Божа з’явилась через Євангеліє. Праведність Божа з’явилась у Ісусі Христі, Божому Синові. Коли Син Божий народився у Віфлеємі, то тієї ночі пастухи пасли на довколишніх полях отари свої і «Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим... Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме».
Ангел чітко вказує пастухам і
всім нам на Спасителя. І цей спаситель – не діла Закону, а Христос Господь. І
Ангел спрямовує пастухів, аби вони ішли та побачили Дитину сповиту, що в яслах
лежатиме. Бо це їхній Спаситель. І це – наш Спаситель, бо радість велика
сталася людям усім. Закон виявляє гріх.
А Ісус Христос народжений у Віфлеємі спасає всіх нас від гріха.
Він не освячений, не виправданий. На Ньому ніколи не було ні плями гріха, ані якої іншої вади чи переступу. В Посланні до євреїв про Христа написано: «Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись. Отакий-бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса, що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе» (7:25-27).
Праведний Ісус Христос помер за всі наші гріхи. Ісус Христос, Святий Бог і свята людина в одній Особі, приніс Себе Самого у жертву святу і досконалу на нашому місці і замість нас. Він вийшов переможцем над смертю із гробу на третій день, будучи первістком із померлих, первоплодом – здобувши перемогу над гріхом, владою диявола і смерті для всіх нас.
Це про Христа пророкував Єремія, кажучи: «За днів Його Юда спасеться, Ізраїль же буде безпечний. А це Його Ймення, яким Його кликати будуть: Господь праведність наша» (Єр. 23:6). Про Господа Христа, нашу праведність, свідчить увесь Закон і Пророки. Ось про це і нам каже Апостол Павло.
Але як ми стаємо праведними? Христів Апостол далі каже: «А Божа праведність через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує…» Бачите, до Бога немає багато доріг, про що навчають різні фальшиві учителі. До Бога є лише одна дорога – Ісус Христос. І Божа праведність дається лише в один спосіб – вірою в Ісуса Христа.
Не грає ролі, коли і хто, і де жив і живе. Всі наші спасенні праотці були виправдані вірою в Христа грядущого. В книзі Буття ми читаємо про Авраама: «І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність» (1 М. 15:6). Всі, хто вірував у Христа грядущого в Старому Заповіті, були виправдані вірою, бо праведністю є лише Господь Христос і цю праведність ми отримуємо лише вірою в Нього.
Ніякі діла Закону не допомагають, але діє лише велика Божа любов, Божа благодать. Адже «Так… Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Хто вірує в Христа, той не гине, але має вічне життя – вторить Апостолові Павлові Апостол Іван.
Божа праведність в усіх, хто вірує – каже Апостол Павло. Божа праведність – у вас, любі віруючі брати і сестри. Як? Вірою в Христа! Коли ви віруєте у Христа, то Бог не зараховує вам гріхи ваші, а прощає їх. Коли віруєте в Христа, Бог проголошує вас виправданими і праведними, а отже і Своїми любими дітьми, і співспадкоємцями разом із Його Єдинородним Сином, Царства Божого.
Коли ми віруємо в Христа, то можемо разом із Апостолом Павлом промовляти: «Законом я вмер для Закону, щоб жити для Бога. Я розп'ятий з Христом. І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Гал. 2:19, 20). А Син Божий цю віру зміцнює – через Своє Слово і через Свої істинні тіло та кров у хлібові та вині Святої Вечері, якими Він причащає нас щонеділі у нашій церкві – в нашому зібранні християн – Христових святих – людей, що виправдані вірою в Христа.
У нас ще декілька днів будуть тривати Різдвяні свята, потім вони почнуться у тих людей, які тримаються юліанського календаря. Увесь цей час світ і мирські плотські люди будуть просувати фальшиві учення про благословення і спасіння через діла, через вшановування тварин зі східних календарів. Ми ж віруємо і сповідуємо, що ми виправдані самою вірою в Христа і що Божа праведність у всіх, хто вірує в Христа. І відповідно, усі супутні Божі благословення Отець Небесний виливає на тих, хто вірує в Сина Його. Бо для цього Христос народився! Славімо Його! Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар