(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава
Горпинчука)
Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога. Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе. Бо володарі – пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї, бо володар – Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві! Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління (Римлян 13:1-5).
Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.
Дорогі брати і сестри, за останній рік в інтернеті пропонувалися різні переклади першого вірша 13-го розділу Послання Св. Апостола Павла до римлян, метою яких було довести, що влада, яка не слухається Бога – не від Бога. Мовляв, Бог її не ставив, відповідно така влада і не від Бога встановлена. Іншими словами, якщо, скажімо президент країни не вірує в Бога, значить він владу отримав не від Бога.
А якщо він владу отримав не від Бога, то це означає, що його можна не слухатись. Крім того це означає, що проти нього можна вчинити заколот, бунт, повстання – усе, що завгодно, аби його від влади усунути. І тоді можна заплющувати очі на Четверту Заповідь, яка вимагає пошани до батьків і до всіх старших. А далі ідуть і перші три Заповіді з Першою включно: «Нехай не буде в тебе інших богів переді Мною».
Замах на Божу постанову про владу і на Четверту Заповідь є насправді дещо прихованим замахом на Бога і на Його Царство. Згадайте, любі брати і сестри, чим закінчився жовтневий переворот у Петрограді 1917 року? Те, що почалося з атаки на законну владу, продовжилось атакою на Христа, на Його Слово, на Церкву, а потім вилилось у жахливі репресії і в найжахливіший злочин проти українського народу – Голодомор-геноцид 1932-1933 років.
Якраз перші п’ять віршів з 13-го розділу Послання Св. Апостола Павла до римлян є традиційним текстом на першу неділю по Богоявленні, яку ми нині святкуємо. І Господь Святий Дух через Апостола Павла дуже чітко зазначає: «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога».
Немає таких людей, які можуть вищій владі не коритись. Ніхто не може звільнити себе від обов’язку коритись вищій владі. І тут, очевидно, мається на увазі покора владі відповідно до діючих законів. Ніяка вища влада не може наказати нам, наприклад, аби ми перестали поклонятися Богові, вивчати Боже Слово.
Якщо вона таке наказує, тоді вона переступає свої межі і тоді ми повинні використовувати принцип, зазначений Апостолом Петром у відповідь первосвященикам: «Бога повинно слухатися більш, як людей!» (Дії 5:29). Тож покора вищій владі не означає виконання її вимог порушувати Десять Заповідей і всього іншого, що суперечить Божому Слову. Покора вищій владі означає покору тим законам, які не противляться Богові та Його Слову.
Для цього, звісно слід знати Боже Слово і перебувати у ньому. Власне кажучи, перебування у Слові Божому і є ознакою християнина, людини вільної і людини, яка перебуває у правді. Про це каже нам і Господь: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Ів. 8:31 32). І коли ми будемо перебувати у Слові, ми будемо розуміти, якою є істинна покора вищій владі і чого саме від нас вимагає Господь.
Без такого перебування ми можемо коритись вищій владі, але коїти страшні гріхи, як їх коїли ті нелюди, які відбирали зерно і всяку їжу від українців в 1932-1933 роках або ті, хто виконував різні накази і руйнував людські життя в багато різноманітних способів. Павло у Посланні до римлян звертається до християн у Римі, які вміють відрізнити добро від зла, праведність від гріха, закон від беззаконня.
Римська влада, каже фактично Апостол Павло установлена від Бога, адже всі влади установлені від Бога. Як і українська влада теж установлена від Бога. І цей лист, який покладено в основу сьогоднішньої проповіді, теж спрямовується до нинішніх українських християн, які вміють відрізнити добро від зла, праведність від гріха, закон від беззаконня.
Але, хоча цей лист звернено до християн, Апостол каже: «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога». Іншими словами не існує таких людей, яким Бог дозволяє ігнорувати владу. Коли нашого Господа Христа привели на допит до Понтія Пілата, то Господь визнає і владу римського намісника над Собою і те, що ця влада установлена Богом. Божий Син промовляє Пілатові: «Наді Мною ти жадної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було» (Ів. 9:11).
Якщо Син Божий кориться світській, до того ж язичницькій, владі і визнає її як установлену Богом. Тож і ми слухаємось нашого Господа і коримось вищій владі, як установленій Ним. Апостол перше проповідує нам Закон і каже: «Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе». Дітей, які не слухаються батьків, дисциплінують батьки. А дорослих людей, які противляться владі, карає сама влада.
І ті, що противляться владі, самі винні у тих покараннях, які влада на них наводить. Апостол не каже: «Ти крав, руйнував сім’ї, убивав, очорнював ближніх, підбурював одних людей проти інших, а влада вчинила таке велике зло – тебе суворо покарала». Так говорити можуть лише слуги диявола і вороги Христа. Хто чинить зло, той сам винен у тому, що його карають. Такі, каже Апостол «самі візьмуть осуд на себе».
Далі Апостол переходить наче до доброї новини і каже: «Бо володарі – пострах не на добрі діла, а на злі». Тобто, володар не буде тебе карати за добрі діла. Знову, в історії світу і України, було чимало випадків, коли злочин такий як геноцид здійснювався до цілого українського народу. Той злочин був наймасовіший і найстрашніший, і його задум та виконавці мали походження з аду.
Але було й чимало інших злочинів, бо вся історія України, починаючи від завоювання її більшовиками на початку 1920-их років це ілюстрація того, що влада була установлена Богом, тобто Бог її допустив, але Бога та влада часто не представляла, бо карала саме за добрі діла, а не за злі. Добре діло – вірувати в Христа, а за нього карали. Добре діло – трудитися і плодами своєї праці годувати свою сім’ю, а за таке добре діло карали. Добре діло – любити свій рідний край і народ, а за таке діло карали.
Проте хиба не в Божій постанові, а в тих, хто узурпував владу і взявся за знищення українського народу. Наступні війни і всі біди, які вони несли, стали ілюстрацією вислову Мартіна Лютера про те, що у такому разі Бог карає одного негідника іншим, ще більшим за нього. Але Божий задум щодо влади непорушний: влада має карати винятково злі вчинки і хвалити вчинки добрі. При чому моральний закон, вписаний у серця всіх людей на світі і ніякі режими ні в минулому, ні в сучасному, ні в теперішньому виправдання тому, що вони карали добро і хвалили зло, не мають.
Аж до кінця цього світу Бог установлює владу і дає їй незмінне доручення: карати зло і хвалити добро. Таким чином Бог стримує у світі гріх і створює умови для проповіді Христового Євангелія. Бог дає владу певним людям, аби вони служили Богові і Його віруючим. Через це Апостол і ділиться рецептом того, як не боятися влади: «Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї» і додає: «бо володар – Божий слуга, тобі на добро».
Бог дав нам багатьох слуг. Ангели Божі – духи служебні, вони служать віруючим. Володарі – Божі слуги, які покликані Богом служити Його любим християнам на добро. Меч уряд носить винятково для злочинців. А якщо він буде мечем карати доброчинців, то Бог знайде спосіб як покарати таких володарів аж до вічних мук у невгасимому вогні пекла.
Бо врешті-решт є лише один Цар над царями – наш Господь і Спаситель Ісус Христос. Він також головний історик світу, бо то Він не лише пише історію, Він її робить і Він її контролює. Аби за будь-яких розкладів, мали перемогу, Син Божий стався людиною. Він став під Закон, даний Богом, аби всіх нас спасти від гріха.
Світський уряд, якщо він виконує доручення Бога, може нас врятувати від гріха, який проявляється у злочинах. А Син Божий, Цар Небесний, спасає нас від усіх гріхів, і від усіх проявів гріха. Аби гріх не панував, аби диявол не тішився, аби смерть не торжествувала, Ісус забрав на Себе усі гріхи світу і поніс їх на Голгофський хрест. Там Він обмив усі гріхи світу Своєю святою і невинною кров’ю.
Там Він приніс Себе Самого у досконалу жертву за всі переступи і злодіяння людства. Немає такого гріха за який би не помер Ісус Христос, Син Божий. Він помер за всіх без винятку людей – за вас і за мене. І все це Він зробив, бо Він – Володар любові. Він – Цар люблячий. Він любить нас і Він здобув прощення для нас.
Кожен хто вірує в Нього, які б гріхи він не коїв у минулому, проголошується виправданим. Кожному розкаяному грішникові, який вірує в Христа, дарується звільнення від осуду Божого і життя в Царстві Божому. Кожен розкаяний злочинець, який закликає Ім’я Христове, оголошується дитям Божим і буде з Ісусом повіки віків у раю.
Ось так послужив нам наш Небесний Володар, Цар Небесний, Ісус Христос. Він воскрес і на третій день по Своїй смерті вийшов із гробу, аби далі служити нам уже як прославлений Спаситель. Він служить нам нині Своїм Словом. Він кличе нас на ім’я, як Своїх любих дітей у нашому Хрищенні.
Він утішає нас Своїм солодким і любим Євангелієм. Він покріплює нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері. Він використовує Свою міць, аби захистити нас від усякого зла в цьому світі, а Останнього Дня Він усіх нас воскресить і запросить увійти до життя вічного в Його Царстві, а всіх переступників Його волі вкинути у невгасимий огонь аду. Ось такий Цар Небесний установив всяку владу, аби ми її слухались не через страх, а через сумління, як діти Божі. Заради Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).
Немає коментарів:
Дописати коментар