День Св. Апостола Андрія Первозванного

 Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Апостола Андрія Первозванного. Св. Андрій, брат Симона Петра, народився у галілейському селі Віфсаїді. Будучи учнем Св. Івана Христителя, Андрій став першим з Ісусових учнів (Івана 1:35-40).  В Євангеліях його ім'я з'являється на початку списків Дванадцятьох. Саме він познайомив свого брата Симона з Ісусом (Івана 1:14-42). В повному сенсі цього слова він був першим місіонером у рідному краї, а також закордоном (Івана 12:20-22).     Передання свідчить, що Андрія було замучено на хресті у формі літери Х. Вважається, що 357 року по Р. Х. його тіло було перенесено до церкви Всіх Апостолів у Константинополі, а згодом перенесено до собору в Амалфі, в Італії.  Повість Врем'яних літ, наш давньоруський літопис, зазначає, що Св. Апостол Андрій Первозванний побував і на київській землі. Наш Український Лютеранський Служебник згадує про Св. Андрія Первозванного в гімні 119 "Понад крик юрби і гамір":

Так колись Андрій апостол
Кинув дім і всю рідню,
І на нашу Україну
Приніс Добру Новину.

     Молитва на День Св. Апостола Андрія Первозванного:

     Всемогутній Боже!  Благодаттю Твоєю Апостол Андрій виявив послух до поклику Твого Сина про те, щоби бути Його учнем. Дай нам також, аби ми слідували в серці і житті  за Господом Ісусом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

День Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри

   Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри. Ной, син Ламеха (Буття 5:30), отримав доручення від Бога збудувати ковчег, у якому його сім'я перебуватиме у безпеці від руйнівних вод спустошливого потопу, який наведе Бог.  Ной збудував ковчег і почався дощ. Вся земля опинилася під водою, знищуючи "усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного" (Буття 7:23). 

     Після того як вода потопу спала, ковчег зупинився на горі Арарат. Коли Ной визначив, що вже безпечно (а Бог підтвердив це), Ной, його сім'я і всі тварини покинули ковчег. Потім Ной збудував вівтар і приніс жертву подяки Богові за те, що Він спас його сім'ю від знищення. Бог проголосив, що веселка на небі буде знаком Його обітниці про те, що земля більше не буде знищена подібним потопом (Буття 8:20-22; 9:8-17). Ной - праотець усіх існуючих нині людей. Ноя ми згадуємо і вшановуємо за його послух, віруючи, що Бог виконає усе сказане Ним. 

Молитва на День Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри:

Всемогутній і вічний Боже!  Відповідно до Твого суворого суду Ти засудив невіруючий світ через потоп, але відповідно до Твого великого милосердя, Ти вберіг віруючого Ноя і його сім'ю, усього вісім душ. Дай, аби ми завжди перебували в безпеці у святому ковчегові Християнської Церкви, щоб з усіма віруючими в Твою обітницю, ми були проголошені гідними вічного життя; через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь. 

Зі Скарбниці щоденної молитви

Церковне новоліття - Адвент

 Сьогодні в Українській Лютеранській Церкві - перша неділя нового церковного року або ж Церковного новоліття.  На Заході ця пора традиційно називається Адвент, що точніше вказує на сутність Різдвяного посту і на Сході, і на Заході - очікування не лише святкування Різдва Божого Сина, але і Його повернення у славі, аби судити живих і мертвих і, аби забрати Свою Наречену, Церкву, до вічного життя у Царстві Божому. Традиційним літургійним кольором цієї церковної пори є синій, колір очікування. В цю пору церковного року розташовують в церквах чотири менших свічки (які символізують 4 неділі до Різдва) довкола великої (яка символізує Різдво).  Кожної неділі запалюють по одній свічці, а в Надвечір'я Різдва Христового горять всі п'ять свічок, нагадуючи про те, що Ісус є правдиве Світло.

                          Молитва на цей день:

     Господи!  Благаємо Тебе – використай силу Твою і прийди, аби захистом Твоїм ми були врятовані від грізних небезпек наших гріхів і були спасенні Твоїм могутнім визволенням; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

День пам'яті жертв Голодомору-Геноциду українського народу

 Сьогодні ми поминаємо жертв Голодомору 1932-1933 років, Геноциду українського народу, а також жертв усіх політичних репресій та нищень українства, на які було щедрим ХХ століття, століття богоборчих ідеологій і їх застосування на практиці більшовицькими окупантами до вінця Божого творива - людини. За традицією у цей день о 16 годині ми виставляємо свічки пам'яті на наших підвіконнях, аби нагадати про те, до якого народу ми належимо, про мільйони наших невинно-убієнних одноплемінників і про нашу відповідальність докладати всіх сил, аби наш рідний край, Україна, була богобоязливою, незалежною і демократичною, щоби ніколи більше такі і подібні події не повторились.

    Молитва на цей день:

     Всемогутній і вічний Боже, Правителю людей і народів!  У покорі звертаємося до Тебе в цей день, коли ми згадуємо мільйони наших співвітчизників, які були вбиті російським, безбожним, окупаційним режимом у штучному голоді, тюрмах і концтаборах.  Просимо Господи благословити нас, аби над нашим краєм не панували вороги та окупанти.  Благослови Господи нас достатком і благодатно тримай Свою правицю захисту над нами.  Допоможи всім нам пізнати і визнати, що свобода, процвітання та інші благословення приходять від Тебе і вчини нас вдячними до Тебе за всі Твої дари.
     Ми сповідуємо Господи, що ми цілковито не заслуговуємо на Твої благословення.  Безбожність, похітливість, крадіжки, убивства, інші явні та приховані гріхи й злочини є ганьбою нашого рідного краю і разом із іншими людьми ми можемо лише схилитися в ганьбі перед Тобою. Милосердний Отче!  Заради Ісуса прости нам наші особисті гріхи і наші національні гріхи. Просвіти нас Твоїм Словом. Вчини нас вірними громадянами України та гідними членами спільноти серед якої ми живемо. Дай, щоби завжди на першому місці в нашому житті був Ти, благодатний Бог.  Навчи нас жити в рідному краї і захищати його так, як личить дітям Божим. Дай нам християнського відродження, і дай нам звернути до Тебе серця мільйонів людей, які живуть у невірстві.
      Коли наша пам'ять повертається до невинно убієнних, замордованих наших земляків, до тих, хто помер за наші свободи, учини нас вдячними та покірними. Дай нам сил робити все, аби зберегти свободу. Вчини нас старанними у молитві за Україну і за тих, хто має владу. Зупини тих, хто прагне вести український народ на війну проти Тебе і Твого Слова і благослови тих, що є Твоїми вірними слугами.  Дай нам сил свідчити, аби спаслися не тільки ті, хто вже є християнами.  Дай нам сили свідчити Твоїм Законом і Євангелієм, аби й ті, що поки що не вірують в Тебе, були приведені до вічного життя через віру в Христа Спасителя.  Заради Ісуса. Амінь.

Особисте запрошення від Христа

     Обітниця Євангелія загалом дає благодать усім віруючим, аби кожна людина могла впевнено зрозуміти, що ця вселенська обітниця застосовується і до неї, і дається їй таким чином, що на неї вона може впевнено уповати і нею радіти. Сам Христос у правдивому використанні Таїнства (Святої Вечері) пропонує і дає кожній людині Своє тіло та кров тими засобами, які Він для цього призначив, спрямувавши  їх до кожної людини цим особистим запрошенням: "Прийміть, споживайте і пийте: це - тіло Моє, що за вас ламається; це - кров Моя, що за вас проливається на відпущення гріхів".

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства 

Боже Слово має стояти над розумом

     Розум завжди чинить опір Божим законам відповідно до Буття 6: "Велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її - тільки зло повсякденно". Тож спроба зберігати Божий порядок або основувати Божий порядок на розумі (хіба що він перше просвітиться вірою) - це те саме, що хотіти освітити сонце тьмяним ліхтарем або використовувати очеретину за основу для скелі. Бо Ісая (7:9) ставить розум під віру, кажучи: "Якщо не повірите, то не матимете ані розуміння, ані розуму"1. Він не каже: "Якщо не будете мати розуму, то не матимете віри".

---------------------

1. Вільний переклад Лютером Вульґати. 

День Св. Климента Римського, пастиря і єпископа

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Климента Римського, пастиря і єпископа Риму. Св. Климента (прибл. 35-100 р. р. по Р. Х.) пам'ятаємо, як учня Св. Павла, який установив взірець апостольської влади, що панувала в Християнській Церкві впродовж  І і ІІ століть. Він також наполягав на тому, аби в центрі поклоніння Церкви та євангелізації перебував Христос. В листі до християн у Коринті він наголошував на центральності Ісусової смерті та воскресіння: "Не зводьмо очей з крові Христової, розуміючи наскільки вона дорогоцінна для Його Отця, бо пролита була вона за наше спасіння і принесла благодать покаяння всьому світові" (1 Климента 6:31).  Перед тим як померти мученицькою смертю (його втопили на засланні в Херсонесі - тепер м. Севастополь, Україна), Климент виявив непохитну, Христоподібну любов до Божого викупленого народу і надихав майбутні покоління далі розбудовувати Церкву на основі пророків і апостолів, наріжним каменем якої є Христос.

     Молитва на День Св. Климента Римського, пастиря і єпископа:

     Всемогутній Боже!  Твій слуга, Климент Римський закликав Церкву в Коринті до покаяння і віри, аби об'єднати їх у християнській любові. Дай, аби Твоя Церква могла бути закорінена у Твоїй правді присутністю Святого Духа і залишалася непорочною у Твоєму служінні аж до приходу нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Перемогли кров'ю Ягняти: проповідь на День Св. Архістратига Михаїла і всього війська небесного

                ПЕРЕМОГЛИ КРОВ’Ю ЯГНЯТИ

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

             І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи, та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі. І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені. І я почув гучний голос на небі, який говорив: «Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч! І вони його перемогли кров'ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти! Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас-бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!» (Об’явлення 12:7-21). 

            Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти (Об. 1:4) Амінь. 

Дорогі брати і сестри, Архістратиг Михаїл, головнокомандувач війська небесного зображений на гербі нашого міста і, відповідно до стародавньої традиції, є покровителем Києва. Тож днем міста, насправді, принаймні для киян-християн – празником, є День Св. Архістратига Михаїла і всього війська небесного. З чим я киян вітаю. Вітаю також усіх наших воїнів-десантників. Звісно, історія про покровителя міста і ДШВ  лише традиція – ми не можемо призначати собі тих або інших ангелів собі на службу. Це – винятково прерогатива Господа Бога. І хоча ангели Божі – «духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати» (Євр. 1:14), вони слухаються Бога, а не людей. 

Уявіть собі лишень, що робилось би, якби ангели замість святого Бога почали слухатись грішних людей! Втім, часто буває, що люди слухають ангелів, але не святих ангелів, а демонів, бісів, ангелів диявола.  Саме диявола послухались у Еденському саду наші прабатьки. І що сталось? Вони відступились від Бога.  У світ увійшов гріх, а з гріхом і смерть, яка є заплатою за гріх. 

Недарма частину горла чоловіка називають Адамовим яблуком – спомин про те, що той заборонений плід наче став нашому праотцеві поперек горла. І як всі чоловіки мають адамове яблуко, так і всі люди зачаті і народжені в гріхові та приречені до страждань і смерті. 

Ось що буває, коли слухаєш диявола і його ангелів, яких ми ще називаємо нечистими духами, демонами і бісами. Дуже часто вони наслідують приклад свого предводителя, сатани і підносять на срібному блюдечку спотворене і перекручене Боже Слово.  Цей успішний прийом проти людства змій був використав у Еденському саду – ним він і його вся нечиста ратькористуються й нині. 

Коли ви чуєте щось у проповіді, або наче від Бога те, що суперечить Божому Слову, будьте певні – за тим стоїть диявол і його ангели. Господь Христос застерігає про природу диявола: «Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді» (Ів. 8:44). 

Імена цього душогуба розкривають його сутність. Він змій, тобто він хитрий і лукавий обманщик. Він – диявол, тобто обвинувач і обманщик. Він – сатана, тобто розбійник, який весь час чигає у засаді, аби напасти на нас у мить, коли ми нічого не підозрюємо або втрачаємо нашу пильність. Головна мета диявола полягає навіть не в тому, щоб зробити жалюгідним наше життя на землі. Головна його мета полягає в тому, щоб від нас відібрати життя вічне. 

Як добре, що ангели Божі слухаються не грішних людей, а святого Бога. Як добре, що цілій армії диявола протистоїть святе військо під командуванням Михайла, святого Архангела Божого, Який виконує всі накази Свого Царя і нашого – Ісуса Христа! 

Сьогодні ми чуємо про війну або ж битву: «І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи, та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі». Ми знаємо, що ангели – духи служебні і вони виконують накази Христа. Він створив ангелів. Він – Бог всемогутній.  Він міг би і Сам скинути всіх нечистих духів одразу в пекло.  Він так само міг би звістити Євангеліє всьому світові особисто. 

Але для звіщення Євангелія він вибирає людей служебних – пастирів, який Він кличе до цієї праці через Церкву. А для скидання диявола і його ангелів з піднебесся Він використовує Своє небесне військо – Своїх вірних і святих ангелів на чолі з Михаїлом. Цар віддає наказ і Його військо чітко наказ виконує. Сатана і його ангели більше не мають доступу до небес. 

Наказ Михаїл і ангели виконали. «І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені». Диявол і його військо зазнали повної поразки від армії ангелів, яку очолював Михаїл. 

Ми не знаємо подробиць тієї битви. Нам невідомо стратегію і тактику, яку використовував Михаїл і його генерали. Але нам відомо про результат битви і про наслідок цієї битви для нашого життя і для життя цілого людства. Апостол Іван чує голос небесний, який промовляє: «І я почув гучний голос на небі, який говорив: «Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч!» 

Ось чим займався диявол день і ніч. Він наче прокурор із часів сталінських тройок оскаржував християн.  Про це говорять ті християни, які вже перебувають на небесах. Але настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа.  Бог більше не приймає скарг від диявола на віруючих у Христа. Диявол навіть не має доступу до небес. Його справ проти нас ніхто не приймає до розгляду.  Його бачити не хочуть і його до небес навіть близько не підпускають! 

Для нас настало спасіння! Бог застосував Свою силу, аби ми були в Його Царстві повіки віків. Тепер Христос владарює, а диявол зазнав повної поразки. Йому немає як нас оскаржувати. Йому немає в чому нас оскаржувати. Апостол Павло пише, як були знищені всі ці оскарження диявола проти нас. «І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, (Бог) оживив разом із (Христом), простивши усі гріхи, знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас, (Христос) із середини взяв його та й прибив його на хресті, роззброївши влади й начальства,  сміливо їх вивів на посміховисько, перемігши їх на хресті!» (Кол. 2:13-15). 

Ось як був роззброєний диявол – ось як були знищені всі його оскарження! Вічний Бог Син стався істинною людиною, прожив досконале і святе життя замість нас і забрав усі до одного наші гріхи на Себе, понісши їх на хрест Голгофи. Там Він їх прибив на хресті, тобто поніс за них повне і абсолютне покарання. Христос став досконалою жертвою за наші гріхи. 

Його свята кров обмила усі наші провини.  Всі гріхи буквально утоплені у крові Христа, Який є Агнець Божий – Ягня Боже. Ісус помер за нас, аби наші гріхи були нам прощені. І Він воскрес із мертвих, давши нам перемогу над гріхом, над владою диявола і над самою смертю, аби кожен, хто вірує в Христа, був виправданий і мав вічне життя. 

Тож диявол не має як нас оскаржити.  Дияволові немає нас у чому обвинувачувати. Звісно, він може за своїм звичаєм, намагатися нас переконати, що ми – страшні грішники, яким немає прощення, виправдання і вічного життя. Але то буде обман. Бо наші гріхи – всі гріхи – прощені заради Христа. Всі віруючі у Христа – виправдані і усиновлені Богом, і є спадкоємцями Царства Небесного. 

Бог хоче, аби вірували і знали, що всі наші гріхи обмиті Христовою кров’ю і диявола Він не просто не слухає, але й близько не підпускає до Себе з його списками всяких пліток, побрехеньок, обвинувачень і оскаржень.  Про це співають небеса. Для цього Михаїл і його ангели,  за наказом Христа розп’ятого і воскреслого, викинули диявола далеко додолу. 

А небеса співають далі: «І вони його перемогли кров'ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти!»  Всі святі були згрішили. Ви і я згрішили. Попри це ми – переможці. Ми переможці, бо ми перемогли кров’ю Агнця – кров’ю Ягняти Божого, кров’ю Христа. Не ми цю перемогу здобули – її здобув для нас Христос на хресті.  Але ця перемога наша через віру в Христа.  

А ця віра – не мовчазна. Вона має голос і слова, і пісні, і вона ними свідчить про Христа, і славить Його, навіть якщо віруючому загрожує небезпека, і навіть сама смерть. Ця віра знаходить утіху у Євангелії у Слові і в Таїнстві, навіть перед лицем найбільших небезпек і загроз. Втім і сама смерть утратила свій жах, бо вона є лише переходом із цього світу, враженого гріхом до вічного життя у Царстві Небесному, яке для нас здобув Цар Христос.  Там Його славлять всі архангели і ангели, всі торжествуючі святі. Там Його будемо славити і ми, якщо у цій вірі помремо або дочекаємось у ній повернення Христа у славі. 

А поки що ми тут, на землі. І ці слова, які ми чуємо, призначені для того, щоб нас покріпити і підбадьорити, і нагадати, що «Горе землі та морю, до вас-бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!» Горе – не Церкві, а землі та морю, тобто цьому світові. Бо, знову-таки, навіть якщо диявол доб’ється нашої фізичної смерті, нас чекає воскресіння і вічне життя в Божому Царстві. 

Горе тим, хто в цей час, перебуває у його владі. Адже головна мета диявола – не просто наша фізична смерть, а вічна погибель.  Він з усіх сил намагається зробити все, аби люди не вірували в Христа, або відпадали від спасенної віри.  Диявол зараз має лютість велику, бо він знає, що його дні пораховані і до повернення нашого Спасителя у славі лишається все менше часу. 

Тож він буде лютувати. Він буде свій гнів і лютість спрямовувати і на Церкву Христову. Він її переслідуватиме на землі і намагатиметься спотворити її євангельське послання. Проте перемога вже наша – вона здобута Христом і належить нам через віру в Нього. І Христова любов до нас невимовна. І Христос – вічний, всезнаючий, всюдисущий та всемогутній Бог – благодатний Бог – Бог, який нас невимовно любить. 

А ще в Нього ціла армія, яку очолює Архістратиг Михаїл. І все це військо небесне – святе, а отже і любляче, і готове виконати будь-який наказ Христа, аби нас захистити, про нас попіклуватись, нас вести дорогами цього життя, а в кінці забрати нас до Царства Небесного. Наш Бог – чудовий! І Він нас любить, і про нас піклується, і ніколи не покине. Заради Христа. Амінь. 

Прийди, Господи Ісусе! Благодать Господа нашого Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Об. 22:20, 21).

День Св. Архістратига Михаїла та всього війська небесного

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Архангела Михаїла та всіх святих ангелів.  Ім'я Архангела Михаїла означає: "Хто такий як Бог?" Про Михаїла згадано в Даниїла (12:1), а також в Юди (в. 9) та в Об'явленні (12:7).  Даниїл зображує Михаїла, як ангельського помічника Ізраїлю, який веде битву проти сил зла.  В Об'явленні Михаїл та його ангели воюють проти сатани і нечистих ангелів та завдають їм поразки, скидаючи їх із небес.  їхня перемога стала можливою  через Христову перемогою над сатаною в Христовій смерті та воскресінні, - перемогу, яка була проголошена голосом з небес: "Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його" (Об'явлення 12:10).  Разом із Михаїлом часто згадують Гавриїла і Рафаїла, інших головних ангелів або ж архангелів, які оточують престол Божий.  Передання називає Михаїла покровителем і захисником Церкви, особливо захисником християн в годину смерті.

    Молитва на День Св. Архістратига Михаїла та всього війська небесного:

      Вічний Боже!  Твоє мудре планування учинило та запровадило служіння людей і ангелів у дивовижному порядку. Милостиво дай нам, щоби так само як Твої святі ангели завжди служать Тобі на небесах, щоби Твоїм призначенням вони також допомагали та захищали нас тут на землі; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом. Один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Діти світла і дня: проповідь на Неділю торжествуючих святих

                                            ДІТИ СВІТЛА І ДНЯ

                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

           А про часи та про пори, брати, не потрібно писати до вас,  бо самі ви докладно те знаєте, що прийде день Господній так, як злодій вночі. Бо коли говоритимуть: «Мир і безпечність», тоді несподівано прийде загибіль на них, як мука тієї, що носить в утробі, і вони не втечуть! А ви, браття, – не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій. Бо ви всі – сини світла й сини дня. Не належимо ми ночі, ні темряві. Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі! Ті-бо, що сплять – сплять уночі, а ті, що напиваються – вночі напиваються. А ми, що належимо дневі, будьмо тверезі, зодягнувшися в броню віри й любови, та в шолом надії спасіння, бо Бог нас не призначив на гнів, але щоб спасіння одержали Господом нашим Ісусом Христом, що помер був за нас, щоб, чи пильнуємо ми чи спимо, – укупі з Ним ми жили.  Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного, як і чините ви! (1 Солунян 5:1-11). 

            Благодать вам і мир (1 Сол. 1:1) Амінь. 

Дорогі брати і сестри, Св. Кіпріан, який став мучеником у третьому столітті писав: «Я бачу бадьорий світ із свого саду під тінню мого виноградника. Але якби я піднявся на високу гору і поглянув на простори, то ти дуже добре знаєш, що я побачив би: бандити на дорогах; пірати на морях; армії, що воюють одна з одною і палаючі міста. 

Я побачив би людей, яких убивають у амфітеатрах під схвальні вигуки натовпів; себелюбство і жорстокість, нещастя і біди під кожним дахом. Це поганий світ, Донатію, неймовірно поганий світ. Але я виявив посеред нього тихих і святих людей, які пізнали велику таємницю. 

Вони зневажені і переслідувані, але їм до того байдуже. Вони панують над власними душами. Вони перемогли світ. Ці люди, Донатію – християни і я – один із них». Такі слова, нагадаю, Кіпріян написав був у третьому столітті. Чи багато чого змінилось у цьому світі?  Сьогодні на сході України йде війна – українські воїни захищають наш рідний край від російської агресії. 

Пірати на морях є – про них ми періодично чуємо. Бандити на дорогах можуть інколи носити форменний одяг. Хіба що амфітеатри осучаснились – тепер це боксерські ринги. Втім крові проливається не менше, бо заради комфорту і розваг вбивають ще ненароджених дітей у материнських утробах, називаючи це абортами. 

Про себелюбство, жорстокість, нещастя і біди можна почути в щоденних новинах. Нас такі новини не дуже навіть вражають, бо ми звикли, що це рутинний спосіб життя цього світу. Мудрий Еклезіяст писав: «Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!... Буває таке, що про нього говорять: «Дивись, це нове!» Та воно вже було від віків, що були перед нами!» (1:9, 10). 

Лист до християн у грецькому місті Солуні Апостол Павло написав в І століття, майже за ІІ століття до життя і мучеництва Св. Кіпріяна і майже за ХХ століть до наших днів. Ставлення світу до Бога не змінюється. Світ проти Бога ворогує. Світ зневажає Боже Слово. Світ вважає, що він буде тривати вічно, а Христос ніколи не повернеться у славі. Світ на повернення Христа не чекає.  Тож Апостол, а через нього Господь Святий Дух нагадує нам: «Прийде день Господній так, як злодій вночі». Тобто прихід Христа відбудеться не лише не очікувано, але й несподівано.  

«Бо коли говоритимуть: «Мир і безпечність», тоді несподівано прийде загибіль на них, як мука тієї, що носить в утробі, і вони не втечуть!»  – продовжує Апостол. Коли матимуть упевненість у тривалості всього зла і способу життя, який вони ведуть, коли їм здаватиметься, що все буде не мінятися століттями і тисячоліттями, тобто для тих, що живуть у гріхові, буде «мир і безпечність», бо ж хто їх каратиме за гріх?  – ось «тоді несподівано прийде загибіль на них, як мука тієї, що носить в утробі, і вони не втечуть!» 

В багатьох жінок перейми починаються раптово і тоді вони стають безпомічними.  Так само і всі нерозкаяні грішники, невіруючі у Сина Божого, раптово у час повернення Христа потраплять у погибіль і допомогти їм не зможе ніщо. Вони виявляться безпомічними перед гнівом і судом Божим. І ніщо не врятує їх від вічних мук у аду. 

Незнання закону не звільняє від відповідальності. Так само невірство в Сина Божого або незнання про Його повернення у славі, не звільнить від страшного вироку Божого: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований» (Мт. 25:41).  Ці всі невіруючі перебувають у темряві. Вони безпомічні жертви темряви. 

А ми вже не в темряві. «Ви-бо були колись темрявою, тепер же ви світло в Господі» – написано в Посланні до ефесян (5:8). Ми були колись темрявою, але більше ми не в темряві, а діти світла. Сьогодні Господь Святий Дух нагадує нам: «Ви, браття, – не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій. Бо ви всі – сини світла й сини дня». Ми знаємо і віруємо, що Господь повернеться у славі. І не лише це – ми хочемо і молимось, щоб Він повернувся швидше – так буде краще для нас. Бо тоді ми воскреснемо із мертвих або, якщо ще будемо живі, перемінимось і  будемо мати досконалі, безгрішні тіла і увійдемо в життя вічне у Царстві Божому. 

Але до часу Христового повернення у славі Господь кличе нас, щоб ми, будучи синами світла і синами дня, жили відповідно.  Ми не належимо ночі. Ми не належимо темряві. Ми ще живемо у світі, але ми вже не від світу. «Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі!» – кличе нас Апостол Христів. 

Що означають ці слова? Чи вони означають, що християни повинні пити літрами каву з чаєм і не спати ночами? Ні, ці слова означають не перебувати у духовній сплячці або ж у духовній смерті так, як це роблять невіруючі.  Спати означає бути сліпим і глухим до Слова, і до Закону, і до Євангелія. 

«Ті-бо, що сплять – сплять уночі, а ті, що напиваються – вночі напиваються», – каже Апостол. Ви, напевно, теж зауважили, що всі найбільші п’янки та гулянки відбуваються вночі.  Ми мали нещастя мати поблизу парафіяльної квартири ресторани, в які полюбляли заходити молоді люди. Ночі справді були ночами великих п’янок, гулянок і дебошів.  Тим, що напивалися було цілковито байдуже до того, як почуваються люди із сусідніх будинків, які хотіли відпочити. 

Але тут Апостол говорить більше про духовну ніч. Люди невіруючі – наче ті, що сплять цілу ніч і наче ті, що цілу ніч буянять. Ні ті, ні інші не перебувають у світлі дня. Вони оточені темрявою невірства і дурманом гріха. Вони не вірують в Христа. Вони не знають Христа. Про Христа і вічне життя вони не думають. Вони не чекають на Його повернення у славі і Христового повернення у славі вони не очікують. 

            «А ми, що належимо дневі, будьмо тверезі», – каже нам Апостол Павло. Святий Дух через нього кличе нас до тверезості, адже ми більше не належимо ночі язичництва. Ми належимо світлу дня у Сині Божому, Який є Світло для світу. Але перебування тверезими передбачає певну амуніцію. 

            І про неї Апостол пояснює, як ми маємо залишатись тверезими: «зодягнувшися в броню віри й любови, та в шолом надії спасіння». Без них тверезості у цьому світі не зберегти. Ті, що живуть у темряві гріха і диявольських оман цього оснащення не мають. Вони не мають броні віри і любові, не мають вони шолома спасіння, тож їхні серця і розум постійно вражають стріли лукавого. 

            А ми маємо цю чудесну броню віри і любові.  Вона захищає наші серця. А наш розум надійно захищає шолом спасіння. Коли лишень диявол запускає в нас свою зброю спокус, обманів, наклепів і всього такого подібного, вони відбиваються від цієї броні і цього шолома. І вони не можуть нам завдати смертельної духовної рани, не можуть вколоти нас снодійним невірства і байдужості до Божого Слова. Віра, надія і любов, дані нам Святим Духом, є добрим нашим захистом. 

            Цей чудовий захист даний нам Богом не просто так.  Він нас любить і, каже Апостол, «Бог нас не призначив на гнів, але щоб спасіння одержали Господом нашим Ісусом Христом, що помер був за нас». Ось який наш чудовий Бог! Ось чому Він нас забрав із темряви і переставив у світло!  Він зробив це, щоб ми не мали вічну погибель у муках пекла. Але Він нас призначив для спасіння! 

            Ми призначені для спасіння і для вічного життя. Для цього вічний Бог Син стався людиною, аби померти за нас.  Без Його смерті ми не мали б вічного життя. Але Він помер за нас, забравши на Себе всі наші гріхи. Ми живемо і маємо вічне життя, бо Христова жертва – свята і досконала, і принесена за всіх людей, за всі до одного наші провини. 

Всі гріхи обмиті Христовою кров’ю і прощені заради Христа, тобто кожному, хто вірує в Христа. А раз гріх прощено, то немає заплати за гріх – смерті, а є натомість спасіння і вічне життя у воскреслому Господі Христі і з Ним. 

Тож ми живемо з Христом. Апостол каже, що не грає ролі чи ми пильнуємо, тобто провадимо життя віри – життя покликаних дітей Божих, синів світла і синів дня, а чи ми спимо, тобто чи померли, бо для християн, смерть наче сон, з якого ми пробуджуємось до воскресіння і до радості Царства Небесного –  ми все одно живемо. Через це в Бога немає мертвих віруючих, у Бога – всі живі.  Кожен віруючий в Христа має прощення гріхів, воскресіння і вічне життя. 

Господь хоче, щоб ми про це говорили. Коли ми збираємось у церкві, аби почути Боже Слово та причаститися істинними тілом і кров’ю Спасителя Христа, говорімо про це. Підбадьорюймо один одного. Це важливо. Адже диявол і світ з усіх сил намагаються це послання заглушити.  Вони хочуть, аби ми знову опинились у темряві і занурились у духовний сон, а потім і у вічну смерть. А ми, як писав Св. Кіпріан – тихі і святі люди. 

І Господь хоче, щоб ми такими залишались та пильнували, як діти дня і світла. А коли настане час нашого відходу з цього світу, щоб ми засинали у спокої та мирі, віруючи, що Господь нас розбудить до вічного життя у Своєму Царстві слави в день Свого повернення, на який ми чекаємо і молимось: «Прийди, Господи Ісусе!» Амінь. 

А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте! Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами. Амінь! (1 Сол. 5:23, 24, 28).

День Св. Мартина Турського

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Мартина Турського. Він народився у поганській сім'ї приблизно 316 року по Різдві Христовім на території сучасної Угорщини, а виростав у Ломбардії, в Італії. Прийшовши в молодому віці до християнської віри, він розпочав військову кар'єру в римській армії. Але, відчуваючи покликання до християнського служіння, Мартин облишив військо і став ченцем, стверджуючи, що тепер він - "воїн Христа". Врешті-решт Мартина було названо єпископом Туру у західній Галлії (теперішня Франція). Його згадують за простий спосіб життя і рішучість ділитися Євангелієм по всій сільській Галлії. 1483 року у день Cв. Мартина Турського (який в Західній Церкві, відповідно до григоріанського календаря, святкується 11 листопада) син Ганса і Маргарети Лютерів, якому виповнився один день, був охрищений і йому було дано ім'я на честь цього святого - Мартін.

Молитва на День Св. Мартина Турського:

     Господи, Боже війська небесного!  Твій слуга Мартин-воїн, мав духа жертовності.  Він став єпископом у Твоїй Церкві, аби захищати кафоличну віру. Дай нам благодаті, аби ми йшли його слідами, щоби коли наш Господь повернеться, ми були зодягнуті у хрищальні одежі праведності та миру; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Йоганна фон Штаупіца, пастиря і духівника Лютера

    Сьогодні ми дякуємо Господу за св. Йоганна фон Штаупіца (прибл. 1469-1524 р. р.), генерального вікарія августинського ордену в Німеччині і друга Мартіна Лютера. Він народився в Саксонії, навчався в університетах Лейпцігу та Кельна і викладав у Кельні. 1503 року його було покликано Фрідріхом Мудрим до служіння деканом богословського факультету в новозаснованому Віттенберзькому університеті. Там Штаупіц підбадьорив Лютера до здобування докторського ступеню в богослов'ї, а також призначив Лютера своїм наступником - професором Біблії в університеті. На початку Лютерової боротьби в намаганні зрозуміти Божу благодать, саме Штаупіц радив Лютерові зосереджуватися не на собі, а на Христові.

Молитва на День Св. Йоганна фон Штаупіца, пастиря і духівника Лютера:

     Всемогутній і віковічний Боже!  За наші багато гріхів заслуговуємо ми на вічний осуд. У милосерді Твоєму Ти послав Свого Сина Єдинородного, нашого Господа Ісуса Христа, аби Він здобув для нас прощення гріхів і вічне спасіння. Дай нам правдивої сповіді, аби ми, як Лютер від свого пастиря, Йоганна фон Штаупіца, могли від наших сповідників чути солодкі слова Відпущення і були звільнені від усіх наших гріхів; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Ознака мужа віри

  Послухайте тих слів, які Христос промовив до Петра після воскресіння.  Христос спитався: «Петре, чи ти любиш Мене?» А Петро відповів: «Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе». І що ж тоді Христос промовив? Він не сказав: «Викинь свої гроші. Утримуйся від їжі. Воскрешай померлих. Виганяй бісів». Христос нічого такого не сказав, як і не віддав Він наказу про якесь чудо чи чесноту. Він проминув усе це і промовив: «Якщо Ти любиш Мене, то годуй вівці Мої[1]». Чому Христос це сказав? Бо Він бажав показати нам, що є найбільшою ознакою любові до Нього, а також вказати на ту любов, яку Він Сам виявляє до Своїх овечок. Тож тепер Він наводить Свій найсильніший доказ, яким Петро може виявляти свою любов до Нього. Бо Христові слова практично означають: «Хто любить Мої вівці, той любить Мене»… Тож ніщо не може бути величнішою ознакою мужа віри, який любить Христа, ніж його піклування про братів і його турбота про їхнє спасіння. 

Іван Золотоустий

---

[1] Проповідуй Євангеліє.

Не стати гуртком для дебатів

     Як Церкві Христовій, яка є "стовп і підвалина правди" (1 Тим. 3:15) не стати гуртком для дебатів? З одного боку, відповідь не полягає в людській автократії чи аристократії. Ані полягає вона в масовій демократії з її мінливими думками більшості. Відповідь радше полягає у внутрішній динаміці самої Церкви, як Христової конституційної монархії. Церква - Його Царство, яке Він Сам установив на Своєму спасенному Слові - єдиному, що потрібно (Лк. 10:42).

Курт Маркворт, Спасенна істина: доктрина для мирян

Найпевніші знак і підтвердження спасіння

   Прощення гріхів і спасіння складається з того, що ми є співучасниками Христових заслуг і нас включено до Новозаповітного заповіту благодаті. Христос дарує нам найпевніший знак і підтвердження цього у Своїй Вечері, а саме те Його тіло, яким була набута ця велика користь і ту саму кров, пролиття яко підтвердило Новий Заповіт так, щоб цією обітницею ми могли бути упевненими та сильними перед лицем усіх спокус...

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства 

День Усіх Святих

   Це свято найбільш осяжне з усіх днів спомину святих, бо охоплює всю величину великої хмари свідків, яка нас оточує (Євреїв 12:1).  Перед нашими очима віри воно тримає ту велику кількість, яку виміряти не може жодна людина: всі святі Божі в Христі - з кожного народу, раси, культури та мови - всі "ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця..." (Об'явлення 7:9-14).  Це свято виставляє перед нами повну вишину та глибину, і ширину, і довжину благодатного спасіння нашого Господа (Ефесян 3:17-19).  Воно пов'язане з Великоднем і святкуванням воскресення, бо всі, що померли з Христом Ісусом також із Ним воскресли (Римлян 6:3-8).  Воно пов'язане з П'ятдесятницею у святкуванні зібрання цілої Церкви кафоличної - на небесах і на землі, в усі часи і у всіх місцях - в одному Тілі Христовому, в єдності Духа в союзі миру. Як і всі ми були покликані до тієї однієї надії, яка належить нашому покликанню: "Один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх" (Ефесян 4:4-6).  День Усіх Святих також поєднує з останніми неділями Церковного Року есхатологічне зосередження на житті вічному та сповідуванні того, що "страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас" (Римлян 8:18).  Це свято закріплює наш погляд на Ісусі, Начальникові і Виконавцеві нашої віри, аби ми не знемоглись і не впали на душах своїх (Євреїв 12:2, 3).

Молитва на День Усіх Святих:

Всемогутній і віковічний Боже!  Ти об'єднуєш усіх Твоїх вірних людей усіх часів і з усіх місць в одну святу спільноту, тайне тіло Твого Сина Ісуса Христа.  Подай нам так повторювати приклад віри Твоїх блаженних святих в усякій чесноті та благочестивому житті, аби разом із ними ми могли прийти до невимовної радості, яку Ти приготував для тих, що люблять Тебе;  через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.