субота, 26 листопада 2022 р.

День пам'яті жертв Голодомору - Геноциду українського народу 1932/33 років

 Сьогодні ми поминаємо жертв Голодомору 1932-1933 років, Геноциду українського народу, а також жертв усіх політичних репресій та нищень українства, на які було щедрим ХХ століття, століття богоборчих ідеологій і їх застосування на практиці російськими окупантами до вінця Божого творива - людини. За традицією у цей день о 16 годині ми виставляємо свічки пам'яті на наших підвіконнях, аби нагадати про те, до якого народу ми належимо, про мільйони наших невинно-убієнних одноплемінників і про нашу відповідальність докладати всіх сил, аби наш рідний край, Україна, була богобоязливою, незалежною і демократичною, щоби ніколи більше такі і подібні події не повторилися.

    Молитва на цей день:

     Всемогутній і вічний Боже, Правителю людей і народів!  У покорі звертаємося до Тебе в цей день, коли ми згадуємо мільйони наших співвітчизників, які були вбиті російським, безбожним, окупаційним режимом у штучному голоді, тюрмах і концтаборах.  Просимо Господи благословити нас, аби над нашим краєм не панували вороги та окупанти.  Благослови Господи нас достатком і благодатно тримай Свою правицю захисту над нами.  Допоможи всім нам пізнати і визнати, що свобода, процвітання та інші благословення приходять від Тебе і вчини нас вдячними до Тебе за всі Твої дари.
     Ми сповідуємо Господи, що ми цілковито не заслуговуємо на Твої благословення.  Безбожність, похітливість, крадіжки, убивства, інші явні та приховані гріхи й злочини є ганьбою нашого рідного краю і разом із іншими людьми ми можемо лише схилитися в ганьбі перед Тобою. Милосердний Отче!  Заради Ісуса прости нам наші особисті гріхи і наші національні гріхи. Просвіти нас Твоїм Словом. Вчини нас вірними громадянами України та гідними членами спільноти серед якої ми живемо. Дай, щоби завжди на першому місці в нашому житті був Ти, благодатний Бог.  Навчи нас жити в рідному краї і захищати його так, як личить дітям Божим. Дай нам християнського відродження, і дай нам звернути до Тебе серця мільйонів людей, які живуть у невірстві.
      Коли наша пам'ять повертається до невинно убієнних, замордованих наших земляків, до тих, хто помер за наші свободи, учини нас вдячними та покірними. Подай нам сил робити все, аби зберегти свободу. Опережи силою наших воїнів і дай Україні перемогу над нечестивою Росією.  Вчини нас старанними у молитві за Україну і за тих, хто має владу, а особливо за наших воїнів. Подай нам сил свідчити, аби спаслися не тільки ті, хто вже є християнами.  Дай нам сили свідчити Твоїм Законом і Євангелієм, аби й ті, що поки що не вірують в Тебе, були приведені до вічного життя через віру в Христа Спасителя.  Заради Ісуса. Амінь.

середа, 23 листопада 2022 р.

День Св. Климента Римського, пастиря і єпископа

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Климента Римського, пастиря і єпископа Риму. Св. Климента (прибл. 35-100 р. р. по Р. Х.) пам'ятаємо, як учня Св. Павла, який установив взірець апостольської влади, що панувала в Християнській Церкві впродовж  І і ІІ століть. Він також наполягав на тому, аби в центрі поклоніння Церкви та євангелізації перебував Христос. В листі до християн у Коринті він наголошував на центральності Ісусової смерті та воскресіння: "Не зводьмо очей з крові Христової, розуміючи наскільки вона дорогоцінна для Його Отця, бо пролита була вона за наше спасіння і принесла благодать покаяння всьому світові" (1 Климента 6:31).  Перед тим як померти мученицькою смертю (його втопили на засланні в Херсонесі - тепер м. Севастополь, Україна), Климент виявив непохитну, Христоподібну любов до Божого викупленого народу і надихав майбутні покоління далі розбудовувати Церкву на основі пророків і апостолів, наріжним каменем якої є Христос.

     Молитва на День Св. Климента Римського, пастиря і єпископа:

     Всемогутній Боже!  Твій слуга, Климент Римський закликав Церкву в Коринті до покаяння і віри, аби об'єднати їх у християнській любові. Дай, аби Твоя Церква могла бути закорінена у Твоїй правді присутністю Святого Духа і залишалася непорочною у Твоєму служінні аж до приходу нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 22 листопада 2022 р.

Сіль землі і світло для світу: проповідь на неділю Христа-Царя

       СІЛЬ ЗЕМЛІ І СВІТЛО ДЛЯ СВІТУ

   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)          

Ви – сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми. Ви – світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі (Євангеліє від Св. Матвія 5:13-16). 

            Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти (Об 1:4). Амінь. 

Дорогі брати і сестри, на початку війни, як ви добре памятаєте, зявився дефіцит солі. Солі раптом стало мало. Сіль почала різко зростати в ціні. А та, що почала заповнювати прилавки наших магазинів, була морською і не зовсім придатною для того, щоб заготовляти консервацію і всі інші закрутки. Ви, напевно, памятаєте, як ми за підтримки наших американських братів купували сіль в мішечках, а потім ділили її тут, у нашій громаді між людьми. Без солі нормально жити неможливо. 

            Господь сьогодні порівнює нас із сіллю.  Він навіть каже, звертаючись до Своїх любих християн: «Ви – сіль землі». Іншими словами без нас землі не обійтись. Проте одразу після цих слів, що ми – сіль землі, Господь застерігає: «Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми». Тож виникає природне питання, чому ми зараз сіль землі і як ми можемо перетворитись на непотріб, який просто висипають на землю, аби його топтали люди? 

            Назовні ми нічим не відрізняємось від інших людей.  Проте інші люди – не сіль землі. Сіллю землі не є навіть представники інших релігій. Не є сіллю землі юдеї, мусульмани, індуси і всі інші представники світових і несвітових релігій. Сіллю землі є лише християни. Проте сіллю землі християни не народжуються від батьків, які є сіллю землі.  І сіллю землі християни не стають власними зусиллями. 

            Сіллю землі нас робить Бог. І, звісно, Він нас не перетворює на NaCl. В Бутті ми читаємо, як дружина Лота була перетворилась на соляний стовп, але таке перетворення сталося через спротив Божій волі, а не через послух Слову Божому. І з дружини Лота користі вже не було ніякої.  Чи може хтось із вас, любі брати і сестри, пригадати як її звали? А як звали дружину Авраама ми всі, звісно, дуже добре памятаємо.           

            Ісусові слова: «Ви – сіль землі» стосуються віруючих в Нього. Він нас робить сіллю землі. Не хлоридом натрію, яким ми присмачуємо свої страви і використовуємо для приготування закруток, а тією сіллю, яка тримає цей світ і заради якої цей світ Бог ще тримає. Аби ми стали цією сіллю істинний Бог стався людиною. Аби ми були сіллю землі, а не непотребом, яким були раніше, Ісус забрав усі наші гріхи та провини і обмив їх усі Своєю святою і невинною кровю на хресті Голгофи. 

            Там Він помер за всіх нас, принісши Себе Самого у святу і досконалу жертву за все людство. Він хотів би, аби всі люди без винятку були сіллю землі, бо Він – Бог люблячий і благодатний і хоче, щоб усі люди спаслися. Проте сіллю землі стають лише ті, хто вірує у Христа розпятого і воскреслого. Лише ті виправдані і є сіллю землі, хто вірує, що Христос помер за всі його/її гріхи і воскрес для його/її виправдання. 

            Зазвичай сіль розчиняється у воді. Ми ж виринули з нашої купелі Хрищення, сіллю землі. Сіллю землі нас учинив Святий Дух, створивши у наших серцях спасенну віру в Ісуса Христа. І ми залишаємось сіллю землі, допоки віруємо в Христа. Наша солоність триває, допоки ми поєднані цією вірою з Христом. Наша солоність зростає або зменшується залежно від того, чи ми перебуваємо у Слові Христовому, чи ми вертаємось щодня у каятті та вірі до нашої купелі Хрищення і нарешті – чи ми споживаємо істинну сіль – істинні тіло та кров Христа під виглядом хліба та вина Святої Вечері. 

            Варто нам перестати вертатись до купелі Хрищення, варто перестати слухати Слово, причащатися Христом, як починається процес ізвітріння, а отже і перетворення на непотріб. А що роблять із непотребом – викидають геть. Втрата віри в Христа призводить до втрати Царства Небесного і до втрати життя вічного. Ті, що втратили віру, як каже Господь «повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!...» (Мт. 8:12). 

            Про цю темряву нам нагадує і та темрява, яку нині довкола нас намагаються створити росіяни. Маючи темряву у власних серцях і перебуваючи в темряві духовній, вони намагаються занурити в темряву і холод українців. Колись вони пробували з голодом і в них вийшов геноцид-Голодомор.  Тепер же, зазнаючи поразок на фронтах війни, вони прагнуть знищити нашу енергетику, наші електростанції, підстанції і все, що може давати нам взимку світло і тепло. 

            Якби не носились вони із своїм православям, якими б цибулинами не прикрашали свої храми, світла там немає. Навіть попри величезні панікадила та дорожезні люстри, там панує передпекельна темрява. Бо якщо немає Христа, то й немає світла, бо Христос є Світло істинне. І нам Він каже: «Ви – світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі». 

            Що має на увазі наш Господь, говорячи про те, що ми є світло? І чи справді видно це світло у нашу темну пору, коли так часто Київ через російські атаки і руйнування росіянами нашої енергетичної інфраструктури занурюється в темряву, а з нею, бува і в холод? Чи це світло означає говоріння про Христа? Чи це світло означає різні церковні заходи, як-от хресні ходи або й навіть концерти духовної музики? 

            Якби було так, то тоді будь-який лицемір, який багато говорить про Христа, про Церкву був би світлом для світу. Щоправда лицеміри зазвичай вилазять на верховини і намагаються залазити навіть на свічники, аби вдавати із себе світло, пропагуючи себе, свої доктрини і своїх спонсорів, які не проти зайнятись тероризмом проти сусідньої країни. 

            Тож бути світлом для світу – це не просто бути красномовним лицеміром і пропагувати, скажімо, русскій мір, який під маскою нібито християнства, сіє довкола себе лише темряву, голод, холод і смерть. Неможливо бути світлом для світу, не будучи сіллю землі. Неможливо бути світлом для світу без віри в Христа. 

            Аби поширювати світло, його треба мати. Зараз стали популярними павер-банки, потужні кишенькові акумулятори, які можуть заряджати телефони та інші електричні прилади. Проте, аби павер-банк віддав електроенергію, він повинен її перше накопичити. Він може її отримати від електромережі, від сонячних батарей і навіть від ручного генератора – всі засоби напевно годі перерахувати. Проте, аби віддавати електроенергію, він її спочатку повинен отримати. 

            Так само і ми. Ми тоді світло для світу, коли отримуємо світло від істинного Світла, тобто від Господа Христа, Який є вічним Світлом і джерелом усякого світла. Коли ми перебуваємо у Христі, тоді ми перебуваємо у Світлі і тоді ми самі стаємо світлом, бо ми світимось. Але як ми світимось?  На іконах святі зображені з колом світла над головою, який називається німбом. 

            Але як же тоді люди бачать наше світло?  Господь дає відповідь і каже: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі». Коли ми у Світлі, то ми будемо робити добро людям довкола нас. А коли у темряві, то будемо діяти так, як прихильники доктрини рускава міра. 

            Ось як про подібних любителів темряви і зла говорить Апостол Іван: «Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним (Христом), а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо!» (1 Ів. 1:6). І далі він каже: «Хто любить брата свого, той пробуває у світлі, і в ньому спотикання немає. Хто ж ненавидить брата свого, пробуває той у темряві й ходить у темряві, і не знає, куди він іде, бо темрява очі йому осліпила» (1 Ів. 2:10, 11).

             Дуже легко впізнати тих людей, які у Світлі, у Христі, і тих, які в темряві – в гріхові. Ті, що у Світлі, будуть робити добрі діла. А ті що в темряві гріха, будуть вдиратися в чужу країну, руйнувати її, вбивати невинних громадян і руйнувати все на своєму шляху, зокрема і енергетичну інфраструктуру. Їхні очі засліплені темрявою, тож і діла їхні – злі. Вони думають, що коли в Москві у їхніх квартирах сяє світло, то вони – у світлі. Насправді, вони – у непроглядній темряві гріха і сатани. Вони по-іншому діяти не можуть. А якщо й можуть, то лише з нечистими намірами або під страхом кари. 

            А діти Світла теж не можуть по-іншому.  Ми не можемо не робити добрих діл.  І навіть коли наші міста і села занурені у темряву, бо росіяни поруйнували нашу енергетичну систему, ми далі перебуваємо у Світлі, бо віруємо в Христа. І ми сяємо, бо ми робимо добрі діла, не маючи змоги діяти по-іншому, адже ми любимо Бога, Який перше полюбив нас. 

            І ми любимо наших ближніх. Через це ми не лише молимось за всіх людей, не лише ділимось із ним Божим Словом, але й допомагаємо їм в міру своїх сил. З кимось ми ділимось їжею і одягом. Для когось відчиняємо двері наших осель, аби вони могли переночувати в теплі. Комусь допомагаємо ліками. Когось провідуємо в лікарні. А когось намагаємо витягнути з полону. 

            Через це ми й допомагаємо нашим воїнам, бо це теж виняткові добрі діла. Адже вони захищають нашу країну, захищають нашу свободу і наше життя, ризикуючи своїм життям. А ми, що не перебуваємо на передовій, далі покликані Господом залишатись світлом для світу. І Господь дуже виразно каже, що наше світло не повинне ховатись десь під якусь посудину, а має світити перед людьми. 

            Як же ми можемо світити перед людьми? Не втікаючи від них, а перебуваючи серед них. А коли ми перебуваємо серед людей, то Господь кличе нас робити добрі діла. Це світіння християн у світі дуже відрізняється від марнославного доброчинства лицемірів. Бо вони роблять все для того, щоб прославляти себе. 

            А ми робимо так, щоб славили люди не нас, а Отця нашого, що на небі. Хай освітиться штучна ніч, творена Росією, світлом наших добрих діл на славу нашого Бога. А ми – Його сіль і світильники. В Імя Христа і заради Нього. Амінь.

            Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим.16:24).

понеділок, 21 листопада 2022 р.

День Св. Архістратига Михаїла та всього війська небесного

Сьогодні ми дякуємо Господу за Архангела Михаїла та всіх святих ангелів.  Ім'я Архангела Михаїла означає: "Хто такий як Бог?" Про Михаїла згадано в Даниїла (12:1), а також в Юди (в. 9) та в Об'явленні (12:7).  Даниїл зображує Михаїла, як ангельського помічника Ізраїлю, який веде битву проти сил зла.  В Об'явленні Михаїл та його ангели воюють проти сатани і нечистих ангелів та завдають їм поразки, скидаючи їх із небес.  їхня перемога стала можливою  через Христову перемогою над сатаною в Христовій смерті та воскресінні, - перемогу, яка була проголошена голосом з небес: "Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його" (Об'явлення 12:10).  Разом із Михаїлом часто згадують Гавриїла і Рафаїла, інших головних ангелів або ж архангелів, які оточують престол Божий.  Передання називає Михаїла покровителем і захисником Церкви, особливо захисником християн в годину смерті.

    Молитва на День Св. Архістратига Михаїла та всього війська небесного:

      Вічний Боже!  Твоє мудре планування учинило та запровадило служіння людей і ангелів у дивовижному порядку. Милостиво дай нам, щоби так само як Твої святі ангели завжди служать Тобі на небесах, щоби Твоїм призначенням вони також допомагали та захищали нас тут на землі; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом. Один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 18 листопада 2022 р.

Правила молитви - ІІІ

 Оскільки для посвяченої молитви потрібне щире каяття і правдива спасенна віра (адже Бог не слухає грішників, що не каються (Ів. 9:31; Іс. 1:15), той хто молиться належним чином, повинен перш за все подумати про те, чи Бог, до Якого він збирається молитись, зважає на нього так, що той може впевнено та вірно називати Його Отцем, бо саме на це потрібно найбільше зважати у молитві, аби ми мали прощення гріхів і милостивого Бога, Який як найкращий Отець, хоче нам допомагати  і нас підтримувати.

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства 

вівторок, 15 листопада 2022 р.

Ми всі - духовні та священики

 Як я вже був писав раніше, саме через проклятий папський закон і правління ці дорогоцінні та звичні терміни "церква", "священик", "духовний" були відібрані від спільноти і почали застосовуватись лише до найменшого гурту, який ми нині називаємо духовним і священицьким станом, і справи якого ми називаємо справами Церкви. Однак всі ми - у спільній Церкві, ми всі - духовні та всі - священики до тієї міри, до якої ми віруємо в Христа.  Є лише доморядники, слуги, посадовці, опікуни, пастирі, охоронці та вартові. 

Мартін Лютер 

понеділок, 14 листопада 2022 р.

День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Імператора Юстиніана, який правив Сходом від 527 по 565 роки по Різдві Христовім. Разом зі своєю дружиною, Феодорою, він відновив красу та велич візантійського двору. За його правління імперія пережила епоху відродження, значною мірою завдяки його амбіціям, розуму та сильним релігійним переконанням. Юстиніан також намагався принести єдність у розділену Церкву. Він захищав право-учительне християнство і прагнув згоди між різними сторонами у Христологічних суперечках про взаємини між божественною і людською природами Христа. За його царювання було проведено V Вселенський Собор, який цю суперечку розглянув.

Молитва на День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового:

Господи Боже,  Отче небесний!  Через керування християнських правителів таких як імператор Юстиніан, Твоє Ім'я вільно сповідується посеред нашого народу. Дай, аби ми завжди обирали гідних провідників, які би служили Тобі вірно в нашому поколінні і ухвалювали мудрі рішення на добро Твого народу; через Ісуса Христа. Амінь.


Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 11 листопада 2022 р.

День Св. Мартіна Турського

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Мартіна Турського. Він народився у поганській сім'ї приблизно 316 року по Різдві Христовім на території сучасної Угорщини, а виростав у Ломбардії, в Італії. Прийшовши в молодому віці до християнської віри, він розпочав військову кар'єру в римській армії. Але, відчуваючи покликання до християнського служіння, Мартін облишив військо і став ченцем, стверджуючи, що тепер він - "воїн Христа". Врешті-решт Мартіна було названо єпископом Туру у західній Галлії (теперішня Франція). Його згадують за простий спосіб життя і рішучість ділитися Євангелієм по всій сільській Галлії. 1483 року у день Cв. Мартіна Турського (який в Західній Церкві, відповідно до григоріанського календаря, святкується 11 листопада) син Ганса і Маргарети Лютерів, якому виповнився один день, був охрищений і йому було дано ім'я на честь цього святого - Мартін.

Молитва на День Св. Мартіна Турського:

     Господи, Боже війська небесного!  Твій слуга Мартін-воїн, мав духа жертовності.  Він став єпископом у Твоїй Церкві, аби захищати кафоличну віру. Подай, просимо, нам благодаті, аби ми йшли його слідами, щоби коли наш Господь повернеться, ми були зодягнуті у хрищальні одежі праведності та миру; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 10 листопада 2022 р.

Уникайте отруйних слів єретиків

Втікайте від доводів мирського вчення і уникайте отруйних слів єретиків. Хай нічого не буде спільного між вами і тими, що є християнами лише за назвою... Вони не "храм Божого Духа" і не "частина тіла Христового". Натомість, будучи заплутаними у фальшиві ідеї, вони мають стільки само облич диявола, що й ідолів фальші.

Св. Лев Великий

середа, 9 листопада 2022 р.

День Св. Нестора Літописця

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Нестора Літописця (прибл. 1056 - 1114 р. р. по Р. Х.), нашого земляка і автора славетної Повісті Врем'яних Літ, в якій Св. Нестор, розглядаючи історію нашого краю, звеличує, зокрема, християнську віру та її вплив на становлення нашої цивілізації. Саме завдяки Св. Нестору Літописцю і його творові, українство святкує День української писемності та мови, за яку ми також сьогодні дякуємо Господу і просимо в Нього, аби ми, подібно до Св. Нестора Літописця, користувалися нашою рідною мовою для збудування і для поширення Євангелія Христового в нашому рідному краї.  Зі святом!

           Молитва на День Св. Нестора Літописця:

     Всемогутній Боже!  Ти підняв з-посеред нашого народу Свого слугу, Св. Нестора Літописця, аби він через свою працю звеличував і прославляв Твоє діло в нашому краю. Дай і нам такої любові до рідного народу, щоб і наша праця звеличувала Твоє діло в Україні; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

вівторок, 8 листопада 2022 р.

Як прийде Син Людський: проповідь на неділю Останнього Суду

                                ЯК ПРИЙДЕ СИН ЛЮДСЬКИЙ

                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

          А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів і сказав: «Царство Боже не прийде помітно, і не скажуть: «Ось тут», або: «Там». Бо Божеє Царство – всередині вас!» І сказав Він до учнів: «Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського, та не побачите... І скажуть до вас: «Ось тут», чи: «Ось там», – не йдіть, і за ним не біжіть! Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський. А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього... І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського: їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, – і всіх вигубив. Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; того ж дня, як Лот вийшов із Содому, – огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив. Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться! Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, – нехай їх забрати не злазить. Хто ж на полі, – так само нехай назад не вертається, пам'ятайте про Лотову дружину! Хто дбатиме зберегти свою душу, – той погубить її, а коли хто погубить, – той оживить її (Євангеліє від Св. Луки 17:20-33). 

            Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти (Об 1:4). Амінь. 

Дорогі брати і сестри, практично всі люди прагнуть відновлення втраченого раю. Навіть відверто безбожні росіяни оголошували про плани збудувати рай на землі, називаючи своє примарне щастя комунізмом дорога до якого лежала крізь соціалізм з його концтаборами, геноцидами і всіма іншими плодами людського будівництва раю. Свої спроби збудувати рай на землі, принаймні для членів російського миру вони не припиняють і плоди того будівництва ми теж бачимо. 

            Фарисеї з нашого сьогоднішнього тексту теж хотіли відновлення раю, яким є, звісно, Царство Боже. Втім вони теж загалом бачили його відновлення, як відтворення Богом могутньої юдейської держави, яка замість Риму панувала б над цілим світом, але, звісно, це панування відбувалося б відповідно до Закону Божого і до численних правил, які створили були самі фарисеї. 

            Тож, коли вони питалися в Господа Христа про прихід Царства Божого, то вони мали на увазі саме таке Царство Боже, про яке мріяли тоді практично всі юдеї – царство, подібне до царства славного Давида і його мудрого сина, Соломона, яке було в буквальному сенсі золотим віком Ізраїлю. Відповідь Господа Христа мусила їх розчарувати, бо Він сказав: «Царство Боже не прийде помітно, і не скажуть: «Ось тут», або: «Там». Бо Божеє Царство – всередині вас!» 

            Вони були розчаровані, бо вони мислили людськими, плотськими, мирськими категоріями, подібно до тих ідеологів, які розвинули єресь російського світу і тепер марять боротьбою проти пекла і диявола, який безпосередньо їх на цю єресь надихнув, і далі надихає на війну проти України. Вони, як і фарисеї, або радше, їхні попередники і предки, комуністи, хочуть панування над усім світом, а почати хочуть, як завжди з тих, хто розташований найближче, і виглядає найслабшим. 

            Тож Господь сьогодні розчаровує і прихильників російського миру/світу, і прихильників усіх інших подібних і неподібних єресей, бо Він говорить про те, що Царство Боже вже є присутнім. А де воно присутнє? Воно присутнє всередині віруючих людей!  Той, хто вірує в Христа, той має у собі Царство Боже. Адже така людина – храм Духа Святого. 

            Фарисеї, як і всі невіруючі в Христа цього зрозуміти не можуть.  Вони відкидали Христа і йшли геть від Нього, коли Він промовляв: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє – то правдиво пожива, Моя ж кров – то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я – в ньому» (Ів. 6:54-56).  

А в кому є Христос, в тому є і Царство Боже і вже є вічне життя. Тож Син Божий утішає нас: «Я – воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Ів. 11:25, 26).  І ще Господь Христос каже: «Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя» (Ів. 5:24). Аби Христос був у нас, ми за Його Словом маємо перебувати у Його Слові і знаходити Його у Його Святій Вечері. 

Тож, хто не вірує в Христа, той втрачає шанс і можливість жити у Царстві Божому, яке обявиться у славі у час повернення Божого Сина. Аби людство не втратило цього шансу, Господь дав Своїй Церкві Велике Завдання: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде» (Мр. 16:15, 16). 

Тож Царство Боже стає нашим лише вірою в Христа. Марно вдивлятися в небо, шукати якісь реліквії і визначних духовних ґуру. Господь кличе нас до простої віри в Нього, до перебування у Його Слові, до причастя Його істинними тілом і кровю піж виглядом хліба і вина Святої Євхаристії.  Коли ж хтось кличе, аби ми йшли в якесь певне місце, їхали в якусь певну країну чи збирались під проводом якогось видатного чоловіка, то ми маємо дуже чітке застереження Сина Божого. 

Він попереджує нас: «І скажуть до вас: «Ось тут», чи: «Ось там», – не йдіть, і за ним не біжіть!» Багато-хто піддались такій спокусі і загинули в різних бунтах і повстаннях. Багато-хто помер у різних культах або перетворився на раба або й навіть просто члена якоїсь секти, якою керує один із лжехристів, або потрапив у мега-єресь русскава міра, що повсюди, куди вона дотягується, несе брехню, конфлікти та війни. 

Господь навчає нас, аби ми просто вірували в Нього, залишались у Його Слові, горнулись до Нього у Причасті, перебували в любові один до одного і до всіх наших ближніх та робили ті добрі діла, які Бог приготував для нас наперед. А Його прихід у славі ми не пропустимо. Власне кажучи, Христове повернення у славі не пропустить ні одна людина. А як воно відбудеться? 

Господь каже: «як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський». Той, хто побував у грозі, знає, що блискавку не помітити неможливо. Власне спочатку зявляється блискавка, а лише потім роздається грім. Але коли спалахує блискавка, то вона освітлює все довкола. 

Так буде й дня Сина Людського. Господь називає цей день Своїм. Це воістину буде Його день, день Його слави – день воскресіння усіх мертвих. Це буде День Останнього Суду, який для невіруючих виявиться справді Страшним Судом. Бо коли Господь Христос повернеться у славі, то невіруючі воскреснуть, аби почути вирок: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований» (Мт. 25:41). 

Ад був приготований для диявола і його демонів. Але в нього будуть вкинуті всі ті, хто відкидав Христа і не мав Царства Божого в собі. А ті, що вірували в Христа почують зовсім інші слова запрошення: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу». Ні один віруючий, ані одна віруюча, незважаючи на свій вік не залишаться поза Царством Божим. Кожен, хто вірує в Христа увійде в те Царство і буде жити у вічній радості повіки віків. 

А до того часу ми будемо багато всього ще бачити і чути, і переживати. Господь промовляє про Свій хрест, свідком якого будуть Його Апостоли. Господь говорить про відречення Його рідного єврейського народу від Нього.  Це будуть жахливі дні для Сина Божого і Його учнів. Але далі буде воскресіння і вознесіння, і Пятидесятниця, коли вибрані євреї навертатимуться до Христа тисячами і розноситимуть Євангеліє по всьому світі так, що Церква стане дуже звичним явищем для кожного континенту і практично для кожного народу. 

А потім починається інше випробування. Це випробування очікування і терпеливості. То буде випробування рутиною суспільства. Господь каже: «І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського: їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, – і всіх вигубив… Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться!» 

Нелегко вірувати, коли всі проти Бога. Складно вірувати в час, коли практично всі з Бога та Його Слова відверто глузують і вважають будівничого ковчега нерозумним, бо як це може бути вселенський потоп? Хіба не простіше і не розумніше жити так як це роблять усі маси людства - будувати власне життя, незважаючи на застереження проповідників? Проте так було і подібне буде й цього разу. Маса людей буде спокійно жити і глузувати з Євангелія і з Христа. Але як прийшов потоп і всіх вигубив, так само будуть вкинуті в огонь аду всі невіруючі в час зявлення у славі Сина Людського. 

Господь наводить нам і другий приклад: «Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; того ж дня, як Лот вийшов із Содому, – огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив. Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться!» Невіруючі содоміти з послання Лота глузували. Апостол Петро пізніше засвідчить, що Лот, мешкаючи в Содомі, був змучений «поводженням розпусних людей, бо цей праведник, живши між ними, день-у-день мучив свою праведну душу, бачачи й чуючи вчинки безбожні» (2 Петр. 2:7, 8).  Лотові ніхто не вірив, навіть його зяті, навіть напередодні погибелі цілого міста.

Проте сталося саме так, як звістив Бог: «Того ж дня, як Лот вийшов із Содому, – огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив. Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться!» – попереджує нас Син Божий. Незважаючи на всі глузування і невірство, Син Людський зявиться і того дня, як написано «з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, ринуть, а земля та діла, що на ній, погорять...» (2 Петр. 3:10).   

Буде подібність з днями Ноя і Лота в тому, що буде повне знищення старого світу. Проте буде і відмінність. Вона полягатиме в тому, що цього разу Суд буде Останнім і на оновленій землі «врага не буде супостата», не буде сатани і його слуг, а будуть воскреслі святі у обновлених досконалих тілах і вже ніхто не буде страждати і помирати, а в блаженстві ми всі будемо жити із Господом Христом мільярди років, вічно. До того часу будуть приходити спокуси відмовитись від Христа і Царства та будь-яким чином і будь-якою ціною подовжити своє життя або зберігати його комфорт, зокрема, відреченням від Бога і Його Слова. Господь застерігає, щоб ми, ведені Богом, не озирались назад, на світ, як то була зробила Лотова дружина і перетворилась на соляний стовп. Не відводьмо нашого погляду з Христа. Амінь. 

І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі (Фил. 4:7). Амінь.

пʼятниця, 4 листопада 2022 р.

Фундаметальна вада ентузіазму (фанатизму)

 Фундаментальну ваду "ентузіазму" (Бог всередині мене) найпростіше процитувати Дж. К. Честертоном, що це - найгірша з усіх фальшивих релігій. "Те, що Джоунс буде поклонятися богові всередині самого себе зрештою означатиме, що Джоунс поклонятиметься Джоунсові". Або ж як ущипливо і мудро зауважив Рональд Нокс: "Фанатизм відчуває сам не знає що. Віра знає те, чого не відчуває"...

Курт Маркворт 

четвер, 3 листопада 2022 р.

Правила молитви - ІІ

Оскільки ми звертаємось до Бога словами: "Авва, Отче", як до Того, Хто є недалеко від нас (1 Цар. 18:15; Дії 17:27), але присутній та чує наші молитви (5 М. 4:7; Пс. 145:18), то ми повинні обережно збиратися з думками і звертати наші прохання до Бога у Його присутності та перед Його лицем з побожною святістю і синівською повагою та покорою (Пс. 119:58; 142:2 і Євр. 4:16).

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства 

середа, 2 листопада 2022 р.

Священики невисвячені та висвячені

 Всі ми (християни) загалом є священиками без висвячення єпископом. Але через висвячення ми стаємо допоморядниками, слугами і адміністраторами інших священиків і (висвячених) можна усувати та міняти точно так як це відбувається коли священика в кафедральному соборі можуть призначити на посаду ректора, декана, кантора, скарбника або когось іншого. 

Мартін Лютер

вівторок, 1 листопада 2022 р.

День Усіх Святих

 Це свято найбільш всеосяжне з усіх днів спомину святих, бо охоплює всю величину великої хмари свідків, яка нас оточує (Євреїв 12:1).  Перед нашими очима віри воно тримає ту велику кількість, яку виміряти не може жодна людина: всі святі Божі в Христі - з кожного народу, раси, культури та мови - всі "ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця..." (Об'явлення 7:9-14).  Це свято виставляє перед нами повну вишину та глибину, і ширину, і довжину благодатного спасіння нашого Господа (Ефесян 3:17-19).  Воно пов'язане з Великоднем і святкуванням воскресення, бо всі, що померли з Христом Ісусом також із Ним воскресли (Римлян 6:3-8).  Воно пов'язане з П'ятдесятницею у святкуванні зібрання цілої Церкви кафоличної - на небесах і на землі, в усі часи і у всіх місцях - в одному Тілі Христовому, в єдності Духа в союзі миру. Як і всі ми були покликані до тієї однієї надії, яка належить нашому покликанню: "Один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх" (Ефесян 4:4-6).  День Усіх Святих також поєднує з останніми неділями Церковного Року есхатологічне зосередження на житті вічному та сповідуванні того, що "страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас" (Римлян 8:18).  Це свято закріплює наш погляд на Ісусі, Начальникові і Виконавцеві нашої віри, аби ми не знемоглись і не впали на душах своїх (Євреїв 12:2, 3).

Молитва на День Усіх Святих:

Всемогутній і віковічний Боже!  Ти об'єднуєш усіх Твоїх вірних людей усіх часів і з усіх місць в одну святу спільноту, тайне тіло Твого Сина Ісуса Христа.  Подай нам так повторювати приклад віри Твоїх блаженних святих в усякій чесноті та благочестивому житті, аби разом із ними ми могли прийти до невимовної радості, яку Ти приготував для тих, що люблять Тебе;  через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

понеділок, 31 жовтня 2022 р.

День Реформації

      31 жовтня 1517 року монах-августинець прибив 95 тез-закликів до дискусії на двері Замкової Церкви у Віттенберзі, в Німеччині. Доктор Мартін Лютер сподівався, що його тези викличуть академічні дебати про покаяння, продаж індульгенцій та інші справи всередині Римо-Католицької Церкви, які суперечили Писанню. Втім, Рим кінець-кінцем відлучив Лютера, засудивши його як єретика. Лютерові реформи, які зосереджувалися на вченні про те, що віруючий виправдовується самою благодаттю через віру в Ісуса Христа, викликали релігійні реформи та повернення Церкви до Слова Божого не лише в німецьких землях, але й в багатьох європейських країнах.  З Днем Реформації!

     Молитва на День Реформації:
     Всемогутній і благодатний Господи! Сьогодні ми дякуємо Тобі за Твого слугу Мартіна Лютера і за Лютеранську Реформацію, через яку Ти відновив проповідь чистого Євангелія і євангельське життя у Твоїй Церкві. Виливай Твого Духа Святого на Твій вірний люд. Тримай нас непохитними у Твоїй благодаті та правді, захищай нас і визволяй нас у часи спокуси і даруй Церкві Твоїй спасенного миру; через  Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 28 жовтня 2022 р.

День Св. Апостолів Симона Кананіта та Юди Тадея

 Сьогодні ми згадуємо двох Апостолів Симона та Юду і дякуємо за них Господу.  У списках Дванадцятьох Апостолів (Матвія 10:2-4; Марка 3:16-19; Луки 6:14-16; Дії 1:13) десяте та одинадцяте місця зайняті Симоном Зилотом (або ж Кананітом) та Юдою (не Ісакаріотом, а Яковим), який ще відомий як Тадей. Відповідно до стародавнього християнського передання, Симон та Юда здійснили місіонерську подорож до Персії, де й стали мучениками.  Цілком імовірно, що саме через цю причину, цих двох апостолів ми вшановуємо в один і той самий день.  В Новому Заповіті Симон поза списками Дванадцятьох Апостолів не згадується.  Таким чином його згадують і вшановують заради його служіння, і саме так стоїть він перед нами - у вічності, як і в житті та служінні на землі - в Ім'я та на місці Христа Ісуса, нашого Господа.  Ми дякуємо Богові за те, що Він покликав і послав Симона, разом із Юдою та всіма Апостолами, проповідувати Святе Євангеліє і навчати йому, проголошувати покаяння і прощення та христити в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа (Івана 4:1-2; Матвія 10; 28:16-20;  Луки 24:46-49).

     Юда з'являється в Євангелії від Івана (14:22) у ніч, коли був виданий наш Господь і на початку Його страстей, запитуючи в Ісуса, як то Він об'явиться учням, а не світові.  Відповідь, яку Ісус дає на це запитання є дуже доречним наголосом для сьогоднішнього свята: "Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього" (Iвана 14:23).  Звісно, і Юда, і Симон, своїм прикладом життя і смерті та їхньою вірою в Ісуса та в Його Слово засвідчили про їхню любов до Спасителя.  Їхнім прикладом ми не лише зміцнюємося в нашій християнській вірі, але й понад усе, нас підбадьорює вірність нашого Господа, Який виконує дану їм обітницю про те, що Він дасть їм оселю на небесах.  Там вони живуть з Ним повіки, там одного дня побачимо їх і ми.

Молитва на День Св. Апостолів Симона Кананіта та Юди Тадея:

Всемогутній Боже!  Ти обрав слуг Твоїх, Симона та Юду, аби вони були пораховані серед славетного товариства Апостолів. Як їм Ти дав вірності та ревності у місії Твоїй, так і нам подай палкої відданості, аби ми пізнали любов і милосердя нашого Господа та Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 26 жовтня 2022 р.

День Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів

    Сьогодні ми згадуємо Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів і дякуємо за них Господу. Філіп Ніколаі (1556-1608 р. р.) служив пастирем у Німеччині під час Великої Чуми, яка за півроку відібрала життя тисячі трьохсот його парафіян. Окрім героїчного служіння упродовж лихоліття він написав тексти гімнів "Проснись, проснись, бо ніч минає" і "Зоря досвітня, світла і ясна" відомі зокрема, як цар і цариця лютеранських хоралів.

     Йоганн Геерманн (1585-1647 р. р.) теж був німецьким пастирем. Він мав погане здоров'я і ще страждав від бід, викликаних Тридцятилітньою війною (1618-1648). Тексти його гімнів відомі своєю ніжністю і глибиною почуттів.

      Пауль Ґергард (1607-1676 р. р.) був ще одним німецьким пастирем, який пережив жахіття Тридцятилітньої війни. На 1668 рік він утратив пастирську посаду в Берліні через відмову зрікатися лютеранських переконань і пережив смерть своїх п'яти дітей і дружини. Проте він зумів написати 133 гімни, усі з яких відображають його непохитну віру. Поряд із Мартіном Лютером його вважають за одного з найкращих авторів лютеранських гімнів. (Зображення - Філіп Ніколаі).

Молитва на День Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів:

Всемогутній Боже, Апостол Павло навчав нас славити Тебе псалмами і гімнами. і духовними піснями. Цього дня ми дякуємо Тобі за тих, що дали Церкві Твоїй великі гімни, особливо за слуг Твоїх: Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда. Хай Церкві Твоїй ніколи не бракує авторів гімнів, які через свої слова і музику віддають Тобі хвалу. Наповнюй нас бажанням славити Тебе і дякувати Тобі за Твою велику доброту; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

       Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 25 жовтня 2022 р.

День Св. Дорки (Тавіти), Лідії та Фіви, вірних жінок

 Сьогодні ми дякуємо Господу за святих і вірних жінок Дорку (Тавіту), Лідію і Фіву. Вони були зразковими християнками, які виявляли свою віру, підтримуючи Церкву матеріально.  Дорку (відому також, як Тавіту) добре знали та любили за її вчинки милосердя у місті Йоппії, особливо за те, що вона виготовляла одяг для бідних. Коли Дорка раптово померла, то члени її громади попросили прийти апостола Петра і він прийшов із сусіднього міста та воскресив Тавіту (Дії 9:36-41).      

     Лідія була жінкою з Тіятир, яка працювала у Филипах, продаючи славетну пурпурову фарбу, на яку був великий попит у стародавньому світі.  Вона також "Бога шанувала" у місцевій синагозі (Дії 16:14). Коли  апостол Павло зустрів її під час молитви з іншими прозелітками, то його проповідування Слова, привело Лідію до віри в Христа. Таким чином вона та її друзі стали ядром християнської спільноти у Филипах (Дії 16:13-15, 40).   

      Фіва була ще однією вірною жінкою, яка допомагала апостолові Павлові. Вона була дияконесою із Кенхрей (порт Коринту).  Її Павло відправив до Церкви в Римі з Посланням до римлян. В ньому він пише про її підримку діла ранньої Церкви (Римлян 16:1-2).

Молитва на День Св. Дорки (Тавіти), Лідії та Фіви, вірних жінок:

     Всемогутній Боже!  Ти викликав в серцях Твоїх улюблених слуг Тавіти, Лідії та Фіви співчуття, аби вони допомагали Твоїй Церкві та підтримували її своїми відданими та милосердними ділами. Дай нам такої самої волі, аби й ми любили Тебе.  Розкрий очі наші, аби ми бачили Тебе в найменших довкола нас і зміцни руки наші, аби ми служили Тобі в інших людях - заради Твого Сина Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

понеділок, 24 жовтня 2022 р.

Виноградна Лоза і галузки: проповідь на 19-у неділю після П'ятидесятниці

             ВИНОГРАДНА ЛОЗА І ГАЛУЗКИ

         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)           

 Я – правдива Виноградина, а Отець Мій – Виноградар. Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, – обчищає її, щоб рясніше родила. Через Слово, що Я вам говорив, ви­ – вже чисті. Перебувайте в Мені, а Я – в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете. Я – Виноградина, ви – галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви. Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять. Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, – і станеться вам! Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої. Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його. Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість! Оце Моя заповідь, – щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив! Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх. Ви – друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую. Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об'явив усе те, що почув від Мого Отця. Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, – щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє. Це Я вам заповідую, щоб любили один одного ви! (Євангеліє від Св. Івана 15:1-17). 

            Покликаним, улюбленим у Бозі Отці та збереженим Ісусом Христом: милість вам, і мир, і любов хай примножиться! (Юди 1, 2) Амінь. 

Дорогі брати і сестри, хто з вас працював у саду чи винограднику, той безперечно обрізав і дерева, і виноградник. Така робота необхідна для того, щоб сад або виноградник краще плодоносив. Але що робити з відрізаними гілками?  Чи ми повинні очікувати від них плодів?  Чи ми повинні очікувати, що відрізані від яблунь і груш гілки зародять яблуками і грушками?  Чи ми можемо очікувати, що на гілках, відрізаних від виноградної лози раптом зародить солодкий і соковитий виноград? Ні, такого не буває. 

Натомість, ми збираємо сухе гілля і, зазвичай, його спалюємо. Аби приносити плоди, гілки мають бути приєднані до стовбура дерева або до виноградної лози, або ж виноградини, як її називає перекладач у євангельському тексті на сьогодні. Господь проголошує нам дуже чітку істину, яку ми розуміємо у природі, в наших садах і виноградниках, але яку нам буває важко зрозуміти в людському суспільстві. 

Ми можемо дивуватись із жахливої людської поведінки. Але що ми повинні очікувати від людей відєднаних від Христа? Що ми повинні очікувати від людей, які відлучені від Бога? Того самого, що від галузок, відєднаних від дерева або виноградної лози. Як від відрізаного галуззя ми очікуємо висихання або гниття так само і від людей, відєднаних від Бога, ми можемо очікувати лише відсутності реально добрих діл і розквіт корупції, яка є синонімом до слова гниття. 

Це перебування без Бога дуже виразно видно в час цієї війни, яку проти України розпочала і веде безбожна, демонічна Росія.  Що можна сказати про Росію і про росіян? Чи вони доєднані до Бога, чи вони перебувають у Христі? Чи можуть перебувати у Христі убивці, грабіжники і ґвалтівники? Писання дає нам дуже чітку відповідь: «Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!» (Гал. 5:19-21). 

А хто ж вспадкує Царство Боже? Хто приносить добрий плід і від кого ми очікуємо винятково добрих плодів? Той, хто поєднаний з Христом. Наш Господь каже: «Я – правдива Виноградина, а Отець Мій – Виноградар. Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, – обчищає її, щоб рясніше родила. Через Слово, що Я вам говорив, ви­ – вже чисті». 

Господь промовляє дуже цікаві і сильні слова. Господь сьогодні каже нам, що Його учні чисті через Його Слово. Слово Христове – очищує. Слово Христове дає життя. Адже через Слово Христове твориться наша віра, яка заслуги Христові робить нашими власними. Тож уся Христова праведність, усе Його досконале життя, Його всепокриваюча жертва на хресті Голгофи і Його воскресіння, Його праведність належать нам через віру, створену Христовим Словом. 

Віра доєднує нас до Христа і ми ось так, коли ми віруємо ми перебуваємо у Христі, Який є істинна Виноградина, Виноградна Лоза, а ми – Його галузки. Поки галузки приєднані до лози, вони від лози мають життя – так само й ми поки ми віруємо в Христа, ми приєднані до Нього і перебуваємо в Ньому, а оскільки Він – істинний Бог і є одним з Отцем, то ми перебуваємо і в Отці. 

А будучи галузками Виноградини-Христа, ми приносимо плоди. І тут відбувається щось дуже цікаве – те, що може не подобатися лозі і те, що може не подобатись нам. Господь Христос каже, що наш Отець Небесний галузку «всяку, що плід родить, – обчищає її, щоб рясніше родила». Ми це обчищання називаємо по різному – так, як ми їх бачимо: страждання, хвороби, переслідування, утиски і багато чого іншого, що завдає нам болю. Однак таким чином наш Отець Небесний обчищує, «обрізає» нас наче садівник або виноградар обрізає свій сад або виноградник. 

Все це робиться для того, аби зробити нас міцнішими і більш родючими. Все це робиться для того, щоб зміцнити нашу віру. Все це робиться для того, аби наша довіра до Христа зростала. А коли наша віра непохитніша і наша до віра до Христа сильніша – ми приносимо рясніші і гарніші плоди. Цінність цих плодів визначається саме тим, чи ми приносимо їх у вірі. 

Якась людина може робити багато всяких добрих учинків. І періодично ми бачимо мирських доброчинців. Проте між ними і християнами є відмінність. Їхні плоди – наче з дикого винограду, а плоди – християн – добірні. Їхні діла за добрі Богом не вважаються. А добрими вважаються лише діла християн. Бо істинне добро чиниться лише тоді, коли воно іде з джерела добра – від Бога. А ми тоді діємо від Бога, коли до Нього приєднані. А приєднані ми лише тоді, коли віруємо в Христа. 

Він каже: «Я – Виноградина, ви – галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви». Отже коли ми в Христі, тобто, коли ми віруємо в Христа, то Він перебуває в нас і тоді ми рясно зароджуємо. А без Христа ми не можемо нічого взагалі. І на цьому наголошує Сам Господь. І ось саме ці гілки, які доєднані до Христа, залишаються живими і зароджують добрими плодами, добрими ділами, незважаючи на обрізування, на обчищування, на переслідування, утиски, хвороби, війни і навіть на саму смерть. 

А ті гілки, що не доєднані до лози – ті люди, що не приєднані до Христа через віру, вони нічого не зароджують в очах Божих. Вони мертві. І вони ні на що не годяться. Їхня доля – дуже сумна. Вона не поєднана з життям, а поєднана зі спаленням. І ми дуже добре розуміємо, що Господь говорить тут про вічне життя для віруючих і про вічні муки в невгасимому огні аду для невіруючих. 

А для тих, хто перебуває у Христі, Господь обіцяє величезні благословення.  Проте ми звернемо увагу на важливу особливість тих, хто справді перебуває у Христі. Господь каже: «Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас…» Як бачите мало якоїсь формальної належності до християнства і Церкви. В нас мають зоставатись або ж ще один дуже хороший переклад – в нас мають мешкати слова Христові.  Коли хтось мешкає в будинку чи квартирі, то головною дієвою особою є, звісно, мешканець. Він формує помешкання. І так само слова Христові формують нас. 

Справжнє перебування у Христі означає перебування, мешкання Христових слів у нас. Без перебування слів Христових у нас, у наших душах, у нашому розумі, істинної, живої єдності з Христом не буде. Натомість буде наче лише натюрморт із папє-маше. 

А ті християни, в яких мешкають слова Христові, мають істинну, живу єдність із Христом. А отже там буде і рясне зароджування. І буде радість, яку дають слова Христові – слова Євангелія. Бо ці слова свідчать про Божу любов до кожного віруючого, до кожного з нас, любі брати і сестри. Ці слова творять віру, яка чинна любовю і яка виконує заповідь Спасителя про нашу любов до наших одновірців. 

Бо ця причиною цієї любові є любов Христа, Який так нас полюбив, що душу Свою поклав за нас, коли ми були ще ворогами Божими, а нині через Його жертву ми стали друзями Божими і так Він нас називає і так до нас ставиться, як до Своїх друзів, і до Своїх братів і сестер, і до Своїх домашніх. Він піклується про нас, заступається за нас перед Богом, утішає нас і навіть живить нас, поєднує нас із Собою Своїми істинними тілом і кровю у хлібові та вині Святої Вечері, з якими нам знову й знову дарується прощення гріхів і вічне життя, яке є лише в Сині Божому. 

 До цього вічного життя вибрав нас наш Спаситель. Не ми Його вибрали, наголошує Він, а Він вибрав нас. Господь вибрав нас, щоб ми не загинули, але мали вічне життя. Він вибрав нас, щоб ми Останнього Дня воскресли і увійшли в Його Царство слави і жили разом із Ним повіки віків. Він вибрав нас для радості, любові, блаженства і життя без меж. Він дав нам особливе благословення – звертатись до Отця у всякій потребі в Ісусове Ймення і отримувати те, про що ми просимо. Ось для яких чудових привілеїв вибрав нас Господь Христос. 

 А до того часу, поки ми увійдемо в Царство слави, Він має для нас роботу. І для неї Він нас теж вибрав. Господь каже: «Вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, – щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє». Ми поєднані з Христом. Ми перебуваємо у Христі, а Христос перебуває в нас. 

Як від гілок винограду ми очікуємо плід – чудовий, солодкий і соковитий виноград, так само і від нас Бог очікує плодів – добрих діл, діл які ми чинимо у вірі до Христа і в любові до Бога та людей. Ці діла, каже Господь, є тими плодами, які зостануться, і за які Бог похвалить нас Останнього Дня, і відзначить їх особливими нагородами у вічному житті. Тож любов, до якої нас кличе Господь Христос, має дуже практичний вимір – робити добро усім  людям довкола нас, а особливо домашнім Бога – нашим одновірцям. В Імя Христове. Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).