вівторок, 22 листопада 2022 р.

Сіль землі і світло для світу: проповідь на неділю Христа-Царя

       СІЛЬ ЗЕМЛІ І СВІТЛО ДЛЯ СВІТУ

   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)          

Ви – сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми. Ви – світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі (Євангеліє від Св. Матвія 5:13-16). 

            Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти (Об 1:4). Амінь. 

Дорогі брати і сестри, на початку війни, як ви добре памятаєте, зявився дефіцит солі. Солі раптом стало мало. Сіль почала різко зростати в ціні. А та, що почала заповнювати прилавки наших магазинів, була морською і не зовсім придатною для того, щоб заготовляти консервацію і всі інші закрутки. Ви, напевно, памятаєте, як ми за підтримки наших американських братів купували сіль в мішечках, а потім ділили її тут, у нашій громаді між людьми. Без солі нормально жити неможливо. 

            Господь сьогодні порівнює нас із сіллю.  Він навіть каже, звертаючись до Своїх любих християн: «Ви – сіль землі». Іншими словами без нас землі не обійтись. Проте одразу після цих слів, що ми – сіль землі, Господь застерігає: «Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми». Тож виникає природне питання, чому ми зараз сіль землі і як ми можемо перетворитись на непотріб, який просто висипають на землю, аби його топтали люди? 

            Назовні ми нічим не відрізняємось від інших людей.  Проте інші люди – не сіль землі. Сіллю землі не є навіть представники інших релігій. Не є сіллю землі юдеї, мусульмани, індуси і всі інші представники світових і несвітових релігій. Сіллю землі є лише християни. Проте сіллю землі християни не народжуються від батьків, які є сіллю землі.  І сіллю землі християни не стають власними зусиллями. 

            Сіллю землі нас робить Бог. І, звісно, Він нас не перетворює на NaCl. В Бутті ми читаємо, як дружина Лота була перетворилась на соляний стовп, але таке перетворення сталося через спротив Божій волі, а не через послух Слову Божому. І з дружини Лота користі вже не було ніякої.  Чи може хтось із вас, любі брати і сестри, пригадати як її звали? А як звали дружину Авраама ми всі, звісно, дуже добре памятаємо.           

            Ісусові слова: «Ви – сіль землі» стосуються віруючих в Нього. Він нас робить сіллю землі. Не хлоридом натрію, яким ми присмачуємо свої страви і використовуємо для приготування закруток, а тією сіллю, яка тримає цей світ і заради якої цей світ Бог ще тримає. Аби ми стали цією сіллю істинний Бог стався людиною. Аби ми були сіллю землі, а не непотребом, яким були раніше, Ісус забрав усі наші гріхи та провини і обмив їх усі Своєю святою і невинною кровю на хресті Голгофи. 

            Там Він помер за всіх нас, принісши Себе Самого у святу і досконалу жертву за все людство. Він хотів би, аби всі люди без винятку були сіллю землі, бо Він – Бог люблячий і благодатний і хоче, щоб усі люди спаслися. Проте сіллю землі стають лише ті, хто вірує у Христа розпятого і воскреслого. Лише ті виправдані і є сіллю землі, хто вірує, що Христос помер за всі його/її гріхи і воскрес для його/її виправдання. 

            Зазвичай сіль розчиняється у воді. Ми ж виринули з нашої купелі Хрищення, сіллю землі. Сіллю землі нас учинив Святий Дух, створивши у наших серцях спасенну віру в Ісуса Христа. І ми залишаємось сіллю землі, допоки віруємо в Христа. Наша солоність триває, допоки ми поєднані цією вірою з Христом. Наша солоність зростає або зменшується залежно від того, чи ми перебуваємо у Слові Христовому, чи ми вертаємось щодня у каятті та вірі до нашої купелі Хрищення і нарешті – чи ми споживаємо істинну сіль – істинні тіло та кров Христа під виглядом хліба та вина Святої Вечері. 

            Варто нам перестати вертатись до купелі Хрищення, варто перестати слухати Слово, причащатися Христом, як починається процес ізвітріння, а отже і перетворення на непотріб. А що роблять із непотребом – викидають геть. Втрата віри в Христа призводить до втрати Царства Небесного і до втрати життя вічного. Ті, що втратили віру, як каже Господь «повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!...» (Мт. 8:12). 

            Про цю темряву нам нагадує і та темрява, яку нині довкола нас намагаються створити росіяни. Маючи темряву у власних серцях і перебуваючи в темряві духовній, вони намагаються занурити в темряву і холод українців. Колись вони пробували з голодом і в них вийшов геноцид-Голодомор.  Тепер же, зазнаючи поразок на фронтах війни, вони прагнуть знищити нашу енергетику, наші електростанції, підстанції і все, що може давати нам взимку світло і тепло. 

            Якби не носились вони із своїм православям, якими б цибулинами не прикрашали свої храми, світла там немає. Навіть попри величезні панікадила та дорожезні люстри, там панує передпекельна темрява. Бо якщо немає Христа, то й немає світла, бо Христос є Світло істинне. І нам Він каже: «Ви – світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі». 

            Що має на увазі наш Господь, говорячи про те, що ми є світло? І чи справді видно це світло у нашу темну пору, коли так часто Київ через російські атаки і руйнування росіянами нашої енергетичної інфраструктури занурюється в темряву, а з нею, бува і в холод? Чи це світло означає говоріння про Христа? Чи це світло означає різні церковні заходи, як-от хресні ходи або й навіть концерти духовної музики? 

            Якби було так, то тоді будь-який лицемір, який багато говорить про Христа, про Церкву був би світлом для світу. Щоправда лицеміри зазвичай вилазять на верховини і намагаються залазити навіть на свічники, аби вдавати із себе світло, пропагуючи себе, свої доктрини і своїх спонсорів, які не проти зайнятись тероризмом проти сусідньої країни. 

            Тож бути світлом для світу – це не просто бути красномовним лицеміром і пропагувати, скажімо, русскій мір, який під маскою нібито християнства, сіє довкола себе лише темряву, голод, холод і смерть. Неможливо бути світлом для світу, не будучи сіллю землі. Неможливо бути світлом для світу без віри в Христа. 

            Аби поширювати світло, його треба мати. Зараз стали популярними павер-банки, потужні кишенькові акумулятори, які можуть заряджати телефони та інші електричні прилади. Проте, аби павер-банк віддав електроенергію, він повинен її перше накопичити. Він може її отримати від електромережі, від сонячних батарей і навіть від ручного генератора – всі засоби напевно годі перерахувати. Проте, аби віддавати електроенергію, він її спочатку повинен отримати. 

            Так само і ми. Ми тоді світло для світу, коли отримуємо світло від істинного Світла, тобто від Господа Христа, Який є вічним Світлом і джерелом усякого світла. Коли ми перебуваємо у Христі, тоді ми перебуваємо у Світлі і тоді ми самі стаємо світлом, бо ми світимось. Але як ми світимось?  На іконах святі зображені з колом світла над головою, який називається німбом. 

            Але як же тоді люди бачать наше світло?  Господь дає відповідь і каже: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі». Коли ми у Світлі, то ми будемо робити добро людям довкола нас. А коли у темряві, то будемо діяти так, як прихильники доктрини рускава міра. 

            Ось як про подібних любителів темряви і зла говорить Апостол Іван: «Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним (Христом), а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо!» (1 Ів. 1:6). І далі він каже: «Хто любить брата свого, той пробуває у світлі, і в ньому спотикання немає. Хто ж ненавидить брата свого, пробуває той у темряві й ходить у темряві, і не знає, куди він іде, бо темрява очі йому осліпила» (1 Ів. 2:10, 11).

             Дуже легко впізнати тих людей, які у Світлі, у Христі, і тих, які в темряві – в гріхові. Ті, що у Світлі, будуть робити добрі діла. А ті що в темряві гріха, будуть вдиратися в чужу країну, руйнувати її, вбивати невинних громадян і руйнувати все на своєму шляху, зокрема і енергетичну інфраструктуру. Їхні очі засліплені темрявою, тож і діла їхні – злі. Вони думають, що коли в Москві у їхніх квартирах сяє світло, то вони – у світлі. Насправді, вони – у непроглядній темряві гріха і сатани. Вони по-іншому діяти не можуть. А якщо й можуть, то лише з нечистими намірами або під страхом кари. 

            А діти Світла теж не можуть по-іншому.  Ми не можемо не робити добрих діл.  І навіть коли наші міста і села занурені у темряву, бо росіяни поруйнували нашу енергетичну систему, ми далі перебуваємо у Світлі, бо віруємо в Христа. І ми сяємо, бо ми робимо добрі діла, не маючи змоги діяти по-іншому, адже ми любимо Бога, Який перше полюбив нас. 

            І ми любимо наших ближніх. Через це ми не лише молимось за всіх людей, не лише ділимось із ним Божим Словом, але й допомагаємо їм в міру своїх сил. З кимось ми ділимось їжею і одягом. Для когось відчиняємо двері наших осель, аби вони могли переночувати в теплі. Комусь допомагаємо ліками. Когось провідуємо в лікарні. А когось намагаємо витягнути з полону. 

            Через це ми й допомагаємо нашим воїнам, бо це теж виняткові добрі діла. Адже вони захищають нашу країну, захищають нашу свободу і наше життя, ризикуючи своїм життям. А ми, що не перебуваємо на передовій, далі покликані Господом залишатись світлом для світу. І Господь дуже виразно каже, що наше світло не повинне ховатись десь під якусь посудину, а має світити перед людьми. 

            Як же ми можемо світити перед людьми? Не втікаючи від них, а перебуваючи серед них. А коли ми перебуваємо серед людей, то Господь кличе нас робити добрі діла. Це світіння християн у світі дуже відрізняється від марнославного доброчинства лицемірів. Бо вони роблять все для того, щоб прославляти себе. 

            А ми робимо так, щоб славили люди не нас, а Отця нашого, що на небі. Хай освітиться штучна ніч, творена Росією, світлом наших добрих діл на славу нашого Бога. А ми – Його сіль і світильники. В Імя Христа і заради Нього. Амінь.

            Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим.16:24).

Немає коментарів: