вівторок, 31 травня 2016 р.

Молитва за Церкву у конфліктах

     Всемогутній і віковічний Боже! Ти бажаєш, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання правди. Благаємо Твою славетну величність через Ісуса Христа, нашого Господа і Спасителя, подай благодаті і помочі Духа Твого Святого усім служителям Слова Твого, аби вони могли навчати йому на спасіння людей, і силою Твоєю всемогутньою, і мудрістю Твоєю зведи нанівець усі замисли тих, що ненавидять Твоє Слово і спотвореним ученням або руками насильства хотіли би його знищити. Просвіти їх істиною Твого Слова, аби ми, ведучи тихе і мирне життя, могли би чистою вірою пізнавати багатства Твоєї небесної благодаті і у святості та праведності служити Тобі, єдиному істинному Богові; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З Лютеранського Співаника, 1941 р.

субота, 28 травня 2016 р.

Юристи, медики та проповідники

Доктор Лютер сказав: «Незабаром настільки бракуватиме пастирів і проповідників, що якби можна було, то нинішніх правдивих проповідників повідкопували б із землі. Тоді папісти і навіть наші селяни (які також дуже мучать проповідників) побачать, що вони наробили. Бо ж лікарів і юристів для управління світом залишиться досить – проте там, де в краю достатньо одного юриста, слід мати дві сотні пастирів. Якби в Ефурті був один юрист, цього було б достатньо. Але не так з проповідниками. Кожне село і хутір повинні мати свого власного пастиря. Мій милостивий пан, курфюрст Саксонії, який для свого краю вважає достатньо мати двадцять юристів, повинен, отже, мати 1 800 пастирів. З часом нам потрібно буде робити пастирів з юристів і медиків. Ось побачите».

Із застільних бесід доктора Мартіна Лютера

четвер, 26 травня 2016 р.

Виправдання лише вірою і святі отці

      У цій статті (про виправдання лише вірою) Писання час від часу використовує, повторює і наголошує на виняткових частках, як-от: дарма, благодаттю (Римлян 3:24, Ефесян 2:8); через Його благодать і милосердя (2 Тимофія 1:9, Тита 3:5);... не від себе, не своїми ділами (Ефесян 2:8, 9); без Закону, без діл (Римлян 3:21, 28, 4:6).  Всі ці негативні словосполучення включені в цьому одному - що ви виправдовуємося лише вірою, і тому просто, чітко та відповідним чином викладені, через що їх використовували майже всі отці:

Василь у повчанні про покірність: Це досконале та незіпсуте величання в Бозі, коли когось возвеличують не через його власну праведність, а тому що він визнає брак цієї праведності у собі і виправдовується лише вірою у Христа.

Іларій на Матвія 9: Це прощається Христом через віру, бо Закон не може давати плоди, бо виправдовує лише віра.

Амвросій на Римлян 3: Задарма виправдовується той, хто нічого не робить і нічого не дає взамін; такі люди виправдовуються лише вірою, дарунком Божим.
     Так само він говорив про покликання поган: Бог постановив, що та людина, яка вірує в Христа, спасається без діл, отримуючи прощення гріхів лише вірою.

Єроним на Римлян 10: Бог виправдовує самою вірою.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

середа, 25 травня 2016 р.

День Св. Теодора Ярчука, душпастиря і українського реформатора

    Сьогодні ми дякуємо Господу за блаженної пам’яті Теодора Ярчука (на фото з дружиною, Ольгою), українського лютеранського душпастиря, провідного богослова Української Реформації ХХ століття. Він був і місіонером, і вчителем, і редактором, і перекладачем, і реформатором. Родом із Тернопілля, освіту здобував у Тернополі, Римі, Тюбінгені та Ерлянгені. Проповідував в Україні, друкувався в своєму рідному краї, який тоді перебував під владою Польщі, та в Німеччині. Серед інших його визначних творів є реформування тогочасної Літургії Св. Івана Золотоустого, повернення її до Божественних, Біблійних принципів. У вересні 1939 року радянські війська окупували Волинь і Галичину. Пастир Теодор Ярчук, вірний муж Божий, був заарештований НКВС 1939 року і був замордований радянськими каральними органами в Івано-Франківській тюрмі 1941 року разом із тисячами інших невинно убієнних українців: селян, священиків, учителів, лікарів, інженерів, усіх тих, хто видавався загрозою для тоталітарного комуністичного режиму. Пастир і сповідник Теодор Ярчук буде сяяти у час воскресення, як зоря, бо вірний Бог, Який каже: «А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків» (Даниїла 12:3). З нагоди 120-річчя з дня народження українського реформатора в "Стягові" буде надрукована одна з його доповідей, присвячена і його життю, і становлення українського лютеранства в першій половині ХХ століття.

Молитва на День Св. Теодора Ярчука, душпастиря і українського реформатора:
Господи! Ти підняв для Церкви Твоєї Св. Теодора Ярчука, аби через нього повернути українцям проповідь чистого Євангелія і відправлення Таїнств відповідно до Твого святого Слова. Благословляй нашу Церкву, аби кожне покоління українських пастирів повторювало його приклад відданості Тобі і Твоїй Церкві, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь

вівторок, 24 травня 2016 р.

День Св. Кирила та Мефодія, просвітителів слов'янських

      Сьогодні ми дякуємо Господу за двох братів-місіонерів, святих Кирила та Мефодія.  Брати Кирило та Мефодій народилися в грецькій сім’ї у Солуні. Молодший брат взяв ім’я Кирило, ставши ченцем 868 р. Після рукопокладання Кирило став бібліотекарем у соборі Святої Мудрості «Гаґія Софія» у Константинополі. 862 р. Згодом Кирило і Мефодій були послані Імператором місіонерами до Моравії (центр - на території сучасної Чеської Республіки). Там вони проповідували Слово Боже і навчали місцевих слов’ян їхньою рідною мовою.
     Кирило, використовуючи елементи алфавіту, який він виявив у русичів у Корсуні (на території сучасного Севастополя), уклав абетку, яка відома нині як «кирилиця» і вона стала основою для писемності слов’янських народів. Сьогодні кирилицею користуються: українці, білоруси, росіяни, болгари, македонці, серби і чорногорці (прикро, але через переслідування латинян, кирилиця не збереглася серед чехів і словаків). Традиційні християнські церкви серед цих народів, як правило, також використовують східний обряд.
     Саме завдяки діяльності цих двох святих братів, слов’яни мали можливість чути Слово Боже на зрозумілій мові, бо святі брати Кирило та Мефодій, на відміну від багатьох інших місіонерів, першими почали використовувати для євангельської місії зрозумілу мову. Св. Кирило і Мефодій зазнали також переслідувань від західних місіонерів, які вважали, що в церкві все повинне бути одноманітним: служба Божа має відправлятися за західним обрядом і обов’язково латиною (святою, на їхню думку, мовою).
     Для українців роль Св. Кирила і Мефодія переоцінити важко. Певно, що перші паростки християнства з’явилися на Русі (сьогодні Україна) через цих місіонерів, адже більша частина західної України на ту пору (як про це зазначає «Енциклопедія Українознавства») належала до Великого Князівства Моравського. Не випадково, «Повість врем’яних літ» вшановуючи нашу Велику Княгиню Ольгу, не менше вшановує і святих братів-місіонерів, Кирила та Мефодія.


Молитва на День Св. Кирила та Мефодія, просвітителів слов'янських:


Господи!  У Своєму великому милосерді Ти, через Імператора Візантії, послав двох місіонерів, Кирила та Мефодія, які зрозумілою мовою несли Твоє Євангеліє у Моравії, а звідти проповідь Твого Слова, разом із писемністю, освітою розійшлася по багатьох інших слов'янських краях.  Благослови нас, аби ми цінуючи дар Твого Євангелія нашою рідною мовою, трудилися, аби  місія Твоєї Церкви і проповідь Твого Євангелія не спинялася ні в нашому рідному краї, ані в цілому світі ні на мить, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

понеділок, 23 травня 2016 р.

Молитва за служителів Слова (3)

     Всемогутній Боже! Сином Твоїм Ісусом Христом Ти дав Твоїм Святим Апостолам багато чудесних дарів і наказав їм старанно годувати отару Твою. Учини, благаємо, аби всі пастирі ревно проповідували Твоє святе Слово і, аби люди слухняно слідували за ним, щоби вони могли отримати вінець вічної слави; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З Лютеранського Співаника, 1941 р.

неділя, 22 травня 2016 р.

Проповідь на 3-ю неділю по Великодню

                                    НЕХАЙ СЕРЦЕ ВАШЕ НЕ ТРИВОЖИТЬСЯ
                                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
                                                   

«Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви. А куди Я йду – дорогу ви знаєте». Говорить до Нього Хома: «Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?» Промовляє до нього Ісус: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене. Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили». Говорить до Нього Пилип: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить нам!» Промовляє до нього Ісус: «Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця? Чи не віруєш ти, що Я – в Отці, а Отець – у Мені? Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, – Той чинить діла ті. Повірте Мені, що Я – в Отці, а Отець – у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі» (Євангеліє від Св. Івана 14:1-11).

            Христос воскрес! Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри, тривога, стрес – одна із найпоширеніших проблем нашого суспільства. Ніколи життя в Україні не було розміреним чи легким або хоча би простим, принаймні для тих людей, що мають бажання працювати і працюють.

Наступного року весь цивілізований світ буде відзначати 500-ліття Реформації. А на наших теренах ми можемо згадувати майже століття епохи знущання з народу. Війна за війною у XX столітті, нищення церков і часто найкращих представників українського народу. Потім здавалося ніби з розвалу Радянського Союзу розпочнеться пора підйому України, а натомість розпочалася пора розвалу економіки, крадіжок майна, яких світ не бачив, жахливе безробіття, безмежний популізм циніків від політики і всеосяжна корупція, і втеча мільйонів (знову таки: часто найпрацьовитіших і найрозумніших людей геть з України, де вони змогли і можуть далі нормально, наскільки це нормально можливо в цьому світі, жити).

І ось останні декілька років. До всього перерахованого додалася ще й втрата українських земель і війна на сході України.  Те, що відбувається нині – природний наслідок усього того безчинства, що чинилося у нашому рідному краї не лише за останні чверть століття і панування в суспільства великої хвороби. Не випадково так багато українців і українок перебувають у стані тривожності та в постійному стресі.

Але і тривожність, і стрес є лише симптомами і наслідками великої хвороби, яка є найбільшою нашою проблемою – симптомами та наслідками гріха. У фільмі «Камо грядеши», знятим американцями за однойменним романом польського письменника Генріка Сенкевича дуже гарно зображено постать старого апостола Петра, який стоїть серед римського натовпу, що має вітати переможний легіон, що вертається з Британії та проходить повз Нерона, якого деякі громадяни називають «звіром». А Св. Петро каже: «Ні. Людина –  не звір. Але він – всього на всього хворий, хворий душею, серцем і духом».

Та хвороба – гріх. Всі біди, які ми маємо сьогодні через цю найбільшу і найжахливішу хворобу – гріх. Ця хвороба триває ще від часу відступництва наших прабатьків: Адама та Єви. А наше Євангеліє сьогодні свідчить нам про те, що Христові учні так само журилися і тривожилися про те, що відбувалося довкола них. Їхній рідний край окупований Римом. Церква – абсолютна корумпована. Храм перетворився на печеру розбійників. Сина Божого релігійна верхівка весь час намагається спіймати на якомусь слові і навіть убити. Ці богоненависники теж хворі і душею, і серцем, і духом. Хвороба одна й та сама – гріх. І наслідок – біди і тривога учнів, як і нас, за їхнє майбутнє.

В тім у певної категорії людей має бути тривога – я маю на увазі невіруючих людей. Адже кожна людина зі здоровим глуздом розуміє, що життя тут, у цьому світі, обовязково закінчиться. Ніякі медичні новації цьому закінченню не завадять. Навіть, якщо вік продовжиться до зазначеної Творцем типової межі у 120 років або й трохи вище – все одно настане смерть. Людина, яка не знає Христа, повинна тривожитися про те, що буде з нею потім, адже Бог далі невіруючим обіцяє пекло, вічні муки в аду. А те, що Бог обіцяє, Він завжди виконує.

            «Нехай серце вам не тривожиться!», – каже віруючим сьогодні Ісус.  Ці слова не стосуються цілого світу. Вони не стосуються навіть таких прихильників світових релігій, як іслам або буддизм. Вони взагалі не стосуються інших релігій. Ці слова Спасителя – «Нехай серце вам не тривожиться!» стосуються лише християн – вас, віруючі брати і сестри.

Далі Він каже, чому ми не повинні тривожитися: «Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!» Де є віра в Бога, там є віра в Ісуса. Ісус – споконвічний Бог, Який у часі стався людиною заради нас. Якщо Сам Творець стається людиною і виявляє до нас Свою любов і про цю любов нас запевнює, то в наших серцях не повинно бути місця для тривоги.

Слова, які промовляє нам сьогодні Ісус, були сказані за день до розпяття. Учні мали всі підстави для тривоги.  Проте Ісус каже не тривожитися, а натомість вірувати в Нього, довіряти Йому. І Він каже про причини Його дороги на Голгофу і грядуще воскресіння: «Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас?»

Бог ніколи не обманює. Сьогодні Ісус каже, що дім Отця Небесного – унікальний. Він має багато осель. Там є оселя для кожного віруючого. Не кімната в переповненому гуртожитку і не квартира в багатоквартирному будинку, навіть найбільша квартира в найсучаснішому будинку, а особлива оселя для кожного, хто вірує в Ісуса.

Наш будівельний проект каплиці перебуває на стадії завершення. Втім саме зараз там потрібно виконати чимало робіт.  Ісус каже, що Він іде «приготувати місце для вас». Це особливе приготування. Аби створити світ Бог використовував Слово. Як написано: «Словом Господнім учинене небо, а подихом уст Його все його військо…  бо сказав Він і сталось, наказав і з'явилось» (Псалом 32:6, 9).  Так само Словом Він творить усі небесні оселі, сходження яких бачить Іван у Обявленні: «І бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було. І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого» (21:1, 2).

Приготування ж осель для нас означає приготувати їх, аби ми могли увійти в них. В Обявленні написано, що в Новий Єрусалим не ввійде: «ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний у книзі життя Агнця» (21:27). Ісус іде на хрест, аби забрати усю нашу нечистоту, усю нашу гидоту і неправду – увесь наш гріх на Себе.  Ісус на Голгофі обмиває усі наші гріхи Своєю святою і дорогоцінною кровю. Ісус приносить Себе в жертву за кожного з вас.  І у Своєму воскресінні Ісус перемагає вашу смерть і ми співаємо старовинний християнський хорал: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував».

Але це ще не все. Ісус возноситься на небеса, аби царювати з Отцем і Святим Духом у славі і правити благодатно у Своїй Церкві і силою у цьому світі, допоки Ісус буде дозволяти цьому світові тривати.  «Нехай серце вам не тривожиться!» – каже наш воскреслий Спаситель. «Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!»

Небесні оселі готові – за гріх принесена жертва Божого Сина. Воскреслий Ісус торжествує над смертю. Тепер Він нас запрошує просто іти дорогою, яку знають Його учні і яку знаємо ми. А на запитання здивованого Хоми: «Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?» Ісус відповідає: ««Я – дорога, і правда, і життя».

Коли Св. Ян Гус, великий празький професор, проповідник і мученик за віру в Христа сказав чудову річ про ці слова Спасителя: «Хай покірний паломник дивиться на Христа… Ось, хто хоче йти – той має дорогу. І він знає куди йти, бо Христос є правда. І він знає, де хоче перебувати, бо Христос є життя».

І якщо інші релігії доволі радісно і з готовністю включають Христа до своїх пантеонів, то Христос виключає не лише всі інші релігії поза християнством, але й виключає Він навіть усіх блаженних і святих у християнстві. Він чітко і неоднозначно каже: «До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене». Є лише одна дорога до Отця – Ісус Христос, Син Божий.  Усі інші дороги ведуть не до спасіння, а до прокляття і до вічної погибелі.

Через це хай інші тривожаться і у своїй тривозі намагаються долучити до своїх принад Христа. Христос їх виключає, а слова Його втіхи спрямовані винятково до тих, хто вірує в Нього і хто спасіння бачить винятково в Його заслугах – у Христі розпятому і воскреслому.

До віруючих Ісус промовляє: «Нехай серце вам не тривожиться!»  Ці слова Христа звернені до вас, любі брати і сестри. Не тривожтесь. Просто віруйте. Віруйте, що Христос – Бог. Віруйте, що Він перебуває у Отці. Віруйте, що Отець перебуває у Сині. Сьогодні так багато релігій претендують на те, що вони знають Бога. Але це – не так.

Бога знає лише той, хто знає Христа, тобто віруючий у Христа. Ісус каже: «Хто бачив Мене, той бачив Отця».  Яка невимовна єдність існує між Сином і Отцем! Бачити Сина – вірувати в Ісуса, означає бачити Отця і вірувати в Нього. Усе, що робить Ісус, чинить Отець. Хочеш дізнатися як ставиться до весілля Отець Небесний?  Подивися на Ісуса в Кані Галілейській!  Хочеш побачити яке милосердя має Отець до змучених людей?  Подивися, як Ісус кількома рибками і хлібами годує тисячі людей так, що залишаються коші наповнені чудовою їжею!  Хочеш подивитися, як ставиться Отець вдовиць?  Подивися, як Ісус воскрешає єдиного сина вдовиці, яка безутішна у своєму горі.

Хочеш подивитися, як Отець ставиться до гріха і до тебе? Подивися на хрест, де Ісус – самотній і вигукує: «Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...» (Мт. 27:46). Лише Ісус є жертвою. Він приносить Себе в жертву за нас. Бог приносить Свого Сина в жертву за кожного з вас, любі брати і сестри, бо любить вас і хоче вашого спасіння. Так само як воскрешає Він Сина Свого, аби ми сьогодні раділи цією перемогою і не журилися, а вірили в Сина, і вірили в Отця.


І підходили до Святої Вечері, в якій Син дає нам Своє істинне тіло та істинну кров під виглядом хліба та вина, аби перебували в Ньому, а Він, перебуваючи в Отці, перебував у кожному причасникові, даруючи прощення, і праведність, і вічне життя у Його Царстві, дорогою до якого є Він. Життям є Він. Правдою є Він, Ісус Христос. І Він воскрес!  Воістину воскрес! Амінь!

субота, 21 травня 2016 р.

Дивитися іншими очима

Багато говорив доктор Лютер про те наскільки могутніми є Святі Писання і про те наскільки вони перевершують інші мистецтва, філософів і юристів. Хоча й були вони добрі та потрібні, але у порівнянні з Божим Словом вони були як мертва річ – так мало з них мали відношення до вічного життя. Тому на Біблію слід дивитися іншими очима не так, як на книги юристів та інше мистецтво. Бо хто не відкладе розум і не відречеться самого себе, то в Святому Писанні той, безперечно, зазнає невдачі. Через це й не може світ його зрозуміти, коли воно говорить про mortification, як і не може знати, ані розуміти  умертвіння старого Адама, про яке в Божому Слові дуже чітко й зрозуміло обявлено. І як не розуміють Божого Слова, то й так само не можуть змиритися з Божими справами. Це добре видно в Адама, який має лише двох синів. Первородний називається Каїн, тобто голова сімї. Цей, як думали Адам і Єва, мав стати Мужем Божим і Насінням Богородиці, яке розчавить голову змієві.  Потім, коли Єва завагітніла знову, сподівалася вона, що буде в неї донька, яка стане для її любого сина дружиною – але народила вона сина і назвала його Авель, тобто марнота і ніщо – так наче хотіла вона сказати: «Моя надія не справдилася  і я обманулася». Але це – картина світу і Церкви, з якої ми довідуємося, як все в цьому світі відбувається. Тож Каїн, той безбожний грішник могутній пан на землі, а мудрий і богобоязливий Авель мусить бути Попелюшкою, що в усьому йому кориться і навіть є його слугою, і пригнобленим.  Але в Бога все навпаки – Каїн Богом відкинутий, Авель же прийнятий і названий любим дитям Божим, хоча й для розуму це незбагненно, а цілком суперечить його уявленням – тож з ним не слід рахуватися. Так само гарне імя мав Ізмаїл, яке означало Божий слухач, Ісак же був нічим. Ісав теж називався переступник і чоловік, оскільки міг робити, що хотів – Яків же мусив бути нічим. І Авесалом звався отцем миру. Подібне сяйво та блиск мали всі безбожні на світі, але насправді і на ділі були вони зневажниками, насмішниками та бунтівниками. Та про таких хлопців ми дізнаємося і судимо з Божого Слова, тож любімо Біблію і читаймо її старанно.

Із застільних бесід доктора Мартіна Лютера

четвер, 19 травня 2016 р.

Слова, пісні і квіти

Слова, пісні і квіти - від студії "Янголятка" - матерям парафії "Воскресіння"!

середа, 18 травня 2016 р.

Загроза надлишку релігії

Давид не має на увазі Бога в Його простоті або абсолютності, а має на увазі Бога, Який через Свого Сина мав спасти світ, відповідно до обітниці, даної отцям. Тож, коли Давид говорить про Бога, то між ним і турком, юдеєм чи папістом існує величезна різниця. Вони говорять про угоду з незрозумілим богом, бо беруться до поклоніння, що не має Слова Божого – вони не горнуться до зовнішніх ознак, якими Бог обявив Себе в Христі. Але це означає втрачати Христа повністю. Нагадую про це вам часто, аби через надлишок релігії ми не втратили Христа, поза яким немає жодного бога чи поклоніння.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 51

вівторок, 17 травня 2016 р.

День Св Фрідріха Мудрого, християнського правителя

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Фрідріха Мудрого, Електора Саксонського (1486-1525 р. р.), який був правителем в Саксонії, краї, у якому проживав Мартін Лютер. Якби не Фрідріх, то Лютеранська Реформація могла не відбутися. Народжений в Торґау 1463 р., він став настільки відомим за свої вміння політичної дипломатії і відчуття справедливості та порядності, що його підлеглі назвали його «Мудрим». Так і не зустрівшись з Лютером особисто, Фрідріх постійно свого богослова захищав і про нього піклувався. Очевидно, що Господь використав Фрідріха Мудрого, аби той врятував Реформатора від мученицької смерті. Фрідріх відмовився видавати Лютера до Риму на допит через звинувачення у єресі 1518 р. Коли Імператор Карл V проголосив Лютера ізгоєм у 1521 р., на Рейхстазі у Вормсі, Фрідріх надав притулок Лютерові у Вартбурзькому замку. На смертному одрі Фрідріх прийняв Господню Вечерю у двох видах – чітке сповідання євангельської (лютеранської) віри. Джерело: "Commemorations Biographies," Lutheran Service Book, LCMS Commission on Worship.

понеділок, 16 травня 2016 р.

Молитва за служителів Слова (2)

     
   Всемогутній і благодатний Боже, Отче нашого Господа Ісуса Христа! Твій Син заповів нам молитися, аби Ти посилав працівників на Твій урожай. У Твоїй безмежній милості подавай нам істинних учителів і служителів Твого Слова і вкладай Твоє спасенне Євангеліє у їхні серця та вуста, аби вони могли правдиво виконувати  Твою Заповідь і нічого не проповідувати всупереч Твоєму Слову, щоб ми, будучи застережені, навчені, нагодовані, втішені та зміцнені Твоїм небесним Словом, могли робити те, що Тобі угодне і нам корисне; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З Лютеранського Співаника, 1941 р.

неділя, 15 травня 2016 р.

День Св. Афанасія Александрійського, християнського пастиря і сповідника

    Сьогодні ми дякуємо Господу за Афанасія Александрійського, християнського пастиря і сповідника. 325 року по Різдві Христовім, будучи секретарем і дияконом єпископа Александрійського Олександра, він взяв участь у Нікейському Соборі. На Соборі, тоді ще диякон Афанасій, активно відстоював божественність Христа і Його єдиносущність з Отцем. За чисте сповідування сьогодні в Нікейському Символі віри «Вірую в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного, від Отця родженого перше всіх віків, нествореного, єдиносущного з Отцем, через Котрого все сталося», значною мірою ми повинні дякувати Богові за Афанасія, який відстояв Біблійну істину в запеклій суперечці з аріанами.  328 р. по Р. Х. Афанасія було обрано єпископом Александрійським. 
     Слід додати, що на 350 р. по Р. Х. саме Cв. Афанасій залишився одним-єдиним вірним Богові єпископом в східній частині Церкви, тоді коли решта таки відпали в аріанську єресь. Переживши чимало переслідувань і вигнань, фальшивих звинувачень і незаслужених прикростей (Мт. 5:10-12), Св. Афанасій завершив своє земне життя в цьому світі на єпископській кафедрі в Александрії 373 р. по Різдві Христовім. Св. Афанасієві також традиційно приписується укладання Афанасіївського Символу віри. Ознайомитися із Вселенськими Символами віри Християнської Церкви можна тут (на сайті Книги Злагоди):http://zlahoda.narod.ru/concordia/creeds.html

субота, 14 травня 2016 р.

Далі залишаюся школярем

Я намагався, і то з усіх сил, проте й донині не осягнув повністю жодного слова з цілого Писання. Тому далі залишаюся школярем, а до того ж щодня в Духові торкаюся того, що знаю і шукаю правильного розуміння Десяти Заповідей і християнської віри.  І хоча мені до певної міри прикро, що я, настільки великий доктор, хочу того я чи ні, мушу з усією моєю вченістю перебувати в ученості моїх Гансика та Магдаленки, і ходити в ту саму школу, в якій годуватимуться[1] й вони. Хто ж з усіх людей у повному обсязі збагне як то слід збагнути хоча би це Слово Боже: Отче наш, що Єси на небесах? Бо той, хто розуміє ці слова у вірі: Бог, Який створив власними руками небо і землю (є наш Отець), той робить щиросердечний висновок: Допоки цей Бог є моїм Отцем, а я – Його дитям, хто може мені зашкодити?  Тож я – пан неба і землі, і всього, що в них і на них є. Ангел Гавриїл  - мій слуга, Рафаїл – мій візниця, а всі інші ангели – духи служебні в усіх моїх потребах і для цього посилаються вони мені Отцем, Сущим на небесах, щоб я об камінь не вдарив моєї ноги. Тож я так і вірую: якщо дозволить мій добрий Отець схопити мене і кинути у темницю, або дозволить мою голову відсікти чи у воді мені втопитися – якщо таке (аби нас випробувати) стається, щоб ми всередині пізнали наскільки вивчили ми ці слова, а тим більше це одне слово «Отець» – тоді хитається віра наша у серці нашому і наша слабкість думає: «Хтозна чи це правда?» Та я знаю одне слово, яке є найважчим у цілому Писанні, а саме: «твій» – у Першій Заповіді (Вихід 20:2).



[1] В рукописі abnuntur. Можливо: aluntur.

Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера, Про  Святе Писання: Запис  9

пʼятниця, 13 травня 2016 р.

В Тернопільській парафії Св. Апостолів Івана та Якова


В першу неділю по Великодні (8 травня ц. р.) відвідав нашу парафію Св. Апостолів Івана та Якова у Тернополі. Під час Літургії мав привілей співслужити із пастирем парафії, о. Тарасом Коковським (який також служить Головою Галицької Єпархії).  Після Служби Божої був присутній на загальних зборах громади та привітав Раду громади, яка була обрана (переобрана) на новий термін служіння. Зичу пастиреві Тарасові, братам із Ради та всім парафіянам благословенної Великодньої пори та успіхів у праці в Божому Винограднику!

четвер, 12 травня 2016 р.

Чудесне від Бога

Всі люди думають, що Бог дає чудесні речі. Але вони не думають про них як про чудесні, допоки те, що дає Бог, не є тим, що вельми вдовольняє їх відповідно до їхньої власної плоті.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 78

середа, 11 травня 2016 р.

Належні джерела, значення, функції та межі релігійного досвіду

Дискусія... ведеться, звісно, не про те, чи повинен бути релігійний досвід, чи ні (інтенсивність Лютерового досвіду є добре відомою), а про його належні джерела, значення, функції та межі. Тож урешті-решт робиться вибір між Христовими засобами благодаті, які "діють духовно та невидимо, і на майбутнє так, що Його Церкву і єпископів можна лише, так би мовити, ледь-ледь і віддаля відчути на запах", і спокусливим асортиментом із псевдотаїнств "Божої мавпи - сатани", - які "діють відразу і допомагають зараз і в цьому житті, видимо та відчутно"[1].

Професор Курт Маркворт, «Церква та її спільнота, служіння і управління»





[1] Про Собори і Церкви, LW 41:170; WA 50:646-647.

субота, 7 травня 2016 р.

День Св. Доктора К. Ф. В. Вальтера

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Карла Фердинанда Вільгельма Вальтера (1811-1887), отця Лютеранської Церкви Міссурійського Синоду. Він служив першим Президентом цього Синоду від 1847 по 1850 роки, а потім від 1864 по 1878 роки. 1839 року він емігрував із Саксонії в Німеччині до Америки з іншими лютеранами, які оселилися в Міссурі, США. Він служив пастирем кількох громад у Сен-Луїсі, заснував Семінарію «Конкордія», а 1847 року був помічним у формуванні ЛЦМС (яка тоді називалася Німецький Євангельсько-Лютеранський Синод Міссурі, Огайо та інших штатів). Вальтер невтомно трудився, аби розвивати віросповідне лютеранське вчення та доктринальну злагоду поміж усіх лютеран у Сполучених Штатах. Він був видатним письменником і промовцем. Його найвпливовішими працями є «Церква і служіння» і «Належне розрізнення між Законом і Євангелієм». [Джерело: "Commemorations Biographies," Lutheran Service Book, LCMS Commission on Worship]. 

                  Молитва на День Св. Доктора К. Ф.  В. Вальтера:
     Господи Боже, Отче Небесний! Виливай Духа Твого Святого на Твій вірний народ, утримуй їх непохитно в благодаті Твоїй і правді, захищай і втішай в усіх спокусах, захищай  їх від усіх ворогів Твого Слова і даруй Твоїй Церкві, що воює, Твій спасенний мир; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки і віків.

четвер, 5 травня 2016 р.

Найскладніше вчення Писання

Доктрина про прабатьківський гріх – одна з тих надзвичайних доктрин, які розум не знає, але які, як і інші, пізнаються із Закону та обітниць Божих. Павло – єдиний з Апостолів, який дуже серйозно розглядає цю доктрину зокрема (Рим. 5:12 і далі)…
      Аби виявити цю нечистість або ж ваду нашої природи, нам потрібне Слово Боже з небес. З вірою в це Слово, визнаваймо, що саме так воно й є, хоча цього не буде схвалювати природа, як і мусить вона це не схвалювати. Це[1] – найскладніше вчення цього Псалма і навіть усього Писання або й богословя. Без нього неможливо зрозуміти Писання правильно, як це доводять марення сучасних богословів.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 51




[1] Доктрина про прабатьківський гріх.

середа, 4 травня 2016 р.

Виправдання і віра

     Писання приписує виправдання вірі, по-перше, для того, щоб показати, що наша праведність перед Богом не повинна будуватися на наших ділах чи заслугах, але що ми виправдовуємося даремно благодаттю, лише заради Христа, Якого приймаємо вірою, щоби певною була обітниця. Бо саме це має на увазі Павло, стверджуючи про те, що ми виправдовуємося вірою (Римлян 4:16; 10:4).
     По-друге, через те, що потрібно, аби обітниця застосовувалася, і для того, щоб ми могли бути впевненими про те, як, де, і через які засоби вона може застосовуватися до нас так, щоб стати нашою і щоб ми могли впевнено в ній радіти і безпечно покладатися на неї, як на нашу найбільшу і найпевнішу втіху - то через це Писання промовляють, що ми виправдовуємося вірою (Римлян 5:1-2; Ефесян 3:1-12).

     Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

вівторок, 3 травня 2016 р.

День Св. Ансельма Кентерберійського

      Сьогодні ми дякуємо Господу за св. Ансельма Кентерберійського.  Святий Ансельм народився в Італії 1033 року. Упродовж багатьох років він служив Архієпископом Кентерберійським. Блискучий учений і письменник, Св. Ансельм використовував свої політичні здібності аби відстояти перед британськими королями права Християнської Церкви на самоврядування і підтримання порядку серед кліру. Найбільше св. Ансельм запам’ятався своєю книгою «Чому Бог стався Людиною», у якій навчав, що причиною воплочення Ісуса, Сина Божого, було страждання і смерть на місці грішників. [Використане джерело: "Commemorations Biographies," Lutheran Service Book, LCMS Commission on Worship]. 

Молитва на День Св. Ансельма Кентерберійського:

Господи Боже! Ти так нас полюбив, що дав Сина Свого Єдинородного, щоби кожен, Хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. Сьогодні ми складаємо Тобі подяку за  всіх проповідників цієї великої євангельської істини, а особливо за Твого слугу, Ансельма Кентерберійського, який навчав Церкву про замісницьку смерть Сина Твого, а нашого Господа Ісуса Христа, за нас, грішних. Просимо, Господи, Євангелієм Твоїм зміцнюй нашу спасенну віру в розп'ятого і воскреслого Спасителя Христа, з Яким і Святим Духом Ти живеш і царюєш, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

понеділок, 2 травня 2016 р.

Пора Великодньої радості

 Великодня пора - п'ятдесят днів радості, що простягаються від Великодня до П'ятидесятниці. Впродовж цього часу Церква святкує кінець Христової боротьби та проголошує Його перемогу над смертю та Його благодатні дари любові і милосердя для всіх тих, що вірують в Нього: усі блага Його життя, смерті і воскресіння. Це найбільша церковна пора радості!  Христос воскрес!  Воістину воскрес!  Світлини: Великодня неділя у парафії Воскресіння.

                                                                     Великоднє Євангеліє
         
                                                                                    Прилетіли ангелята...

                                                            Христос воістину воскрес!






                                                      Чудове  тріо Воскресінння

                                                                        Після Великодньої Літургії




неділя, 1 травня 2016 р.

Великодня проповідь

                             ПЛАЧ І РАДІСТЬ
             (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
                                                   

А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений. Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: «Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його!» Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли. Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув. І, нахилившися, бачить лежить плащаниця... Але він не ввійшов. Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала, і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці... Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, і ввірував. Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих. І учні вернулися знову до себе. А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу. І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло... І говорять до неї вони: «Чого плачеш ти, жінко?» Та відказує їм: «Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали...»  І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус... Промовляє до неї Ісус: «Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?» Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: «Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму!» Ісус мовить до неї: «Маріє!» А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: «Раббуні!» цебто: «Учителю мій!» Говорить до неї Ісус: «Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розкажи: «Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!» Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачила Господа, і Він це їй сказав... (Євангеліє від Св. Івана 20:1-18).

              Христос воскрес! Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри, Мартін Лютер розмірковуючи про факти Великодня, одного разу був вигукнув: «Про Великдень неможливо розмовляти спокійно. Церква ніколи не заповнюється так людьми, як на Великдень. Чути Великоднє послання – це все-одно, що бути Яковом, який чує, що його любий син, Йосип, ще живий. Це здається надто добрим, аби бути правдою».

Після Преображення «коли пробували вони (учні) в Галілеї, то сказав їм Ісус: «Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але третього дня Він воскресне». І тяжко вони зажурились...» (Мт. 17:22, 23).

            Перед тим, як іти до Єрусалиму і перед тим, як мати синів Зеведеєвих проситиме, аби Ісус призначив її дітей поважними чиновниками в Царстві Небесному «Ісус взяв осібно Дванадцятьох, і на дорозі їм сповістив: «Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його... І поганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп'яття, але третього дня Він воскресне!» (Мт. 20:17-19).

            Все ближче до Пасхи, Ісус далі говорив про страждання і розпяття. Ці слова, ці величні пророцтва не викликали в учнів радості чи оптимізму. А коли Сина Божого заарештовували, а потім допитували в домі первосвященика, били та розпинали, то всі до одного учні порозбігалися, а Петро навіть був тричі відрікся від Христа, як і було Ісусом про це передвіщено.  Під Голгофським хрестом стояла невеличка жменька із того великого гурту, який ходив за Сином Божим. А ховали Христа Його потаємні учні – поважний і вчений Никодим та багатий Йосип з Ариматеї.

            Ісус – похований. Сталося те, що Він пророкував – Його видали первосвященикам і книжникам. Його засудили на смерть. Поганам видали Ісуса на наругу і на катування, і на розпяття. Все відбулося так як Він казав. Зло торжествує. Ісус більше з Його любими учнями немає.

            Євангеліє від Св. Марка розповідає нам про початок подорожі до гробу Господнього жінок. «Як минула ж субота, Марія Магдалина, і Марія Яковова, і Саломія накупили пахощів, щоб піти й намастити Його. І на світанку дня першого в тижні, як сходило сонце, до гробу вони прибули, і говорили одна одній: «Хто відвалить нам каменя від могильних дверей?» (16:1-3).  Адже вони – жінки. Їм бракує сили. Навряд чи римські воїни, які стережуть гріб захочуть допомогти єврейкам віддати останню шану тілу їхнього мертвого рабина. Жінок переповнює смуток, тривога, журба. В такому настрої вони ідуть до гробу.

Марія Магдалина якимось чином відлучається від групи і Євангеліє від Івана, наше Євангеліє на сьогодні розпочинає недільну оповідь з неї. Засмучена Марія прийшла до гробу ще коли було темно. А там ні варти, ні печатки, і камінь вже лежить відвалений. Яка біда!  Коли вже припиняться знущання над Ісусом!  Вона розуміє, що ті безбожні негідники вирішили вчинити наругу навіть над мертвим тілом Учителя!

І з розпачу вона біжить. Вона біжить до тих, хто зрозуміє її біль, її тривогу, її духовні муки. Вона біжить до Симона Петра і до улюбленого Ісусового учня – Івана. Через це Іван описує цю історію – описує її, як очевидець і безпосередній учасник дальших подій.

Марія Магдалина звернулася по допомогу. Вона каже Апостолам: «Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його!»  Може ще щось можна зробити!  Може ще якось можна відстежити, куди пішли крадії Ісусового тіла. Може ще, поки не надто пізно, можна знайти те місце, де вони поклали розпятого Господа. Марія впевнена, що Ісус – мертвий. Для неї все, що відбувається – природне за таких обставин. Адже за Ісусом давно полювала юдейська верхівка. Його весь час намагалися підставити, спіймати на якомусь слові. Його хотіли вбити і зробити все, аби й слід Його пропав серед Ізраїлю. І, здається, вони свого добилися – вони навіть украли і десь сховали Господа розпятого.

І Петро, і Іван одразу вирушають в дорогу. Вони йдуть. Але хода їхня спонтанно перетворюється на біг. Вони біжать разом, але молодший Іван виривається вперед і перший досягає фінішу цієї хвилюючої дистанції – гробу Господнього. Іван заглядає в гріб і бачить плащаницю – матерію, в яку був загорнутий розпятий Христос. Гріб – порожній. Плащаниця лежить на місця поховання Христа.

Але ось добігає вже й Петро. Він не зупиняється на порозі. Якщо Ісус іде по морю – Петро готовий іти морем до Христа. Якщо Ісус говорить про зраду, то Петро клянеться у абсолютній відданості Сину Божому. Якщо Ісуса заарештовують, то Петро дістає меча і готовий кинутися у бій. А коли Ісуса допитують і Петро в оточенні ворогів, то Петро тричі відрікається від свого Господа.

Петро відстає тільки в бігові. А в іншому він завжди – попереду. Ось і зараз він заходить у гріб перед Іваном. І оглядає і порожній гріб, і плащаницю, і хустку, якою була покрита голова, і яка лежить акуратно складена в іншому місці. Тут працював Той, Хто не поспішає, а робить усе правильно і досконало.

Це бачить також Іван, який теж вже перебуває у порожньому гробі. І вірує. Христос воскрес! І Петро, і Іван тепер повертаються додому. Все змінилося. Гріб породній. Христа там немає! Він воскрес!  Для них достатньо бачити порожній гріб і акуратно складені плащаницю та хустину, аби увірувати.

Та не для Марії. Вона – безутішна. Вона далі стоїть і плаче, не відходячи від гробу. Для неї Бог дає інше свідоцтво. Але вона плаче не на самоті.  Коли вона нахиляється, аби заглянути, що відбувається в гробі, то бачить тих, хто не об’являвся Іванові та Петрові – двох ангелів. «І говорять до неї вони: «Чого плачеш ти, жінко?». Марія дає відповідь, яка майже ідентична словам, які вона промовляла до Апостолів. Але цього разу вона каже: «Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали...».

Ісус – Господь Марії і вона це визнає. Вона тужить за Своїм Учителем і Спасителем. Вона хоче, аби зробити все по-людськи, похорон слід довершити так, як того вимагає єврейська традиція. «І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус... Промовляє до неї Ісус: «Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?»

Ангели в гробі – перші євангелісти. Але Марія не розуміє і не готова вислуховувати їх. Бо позаду неї стоїть Ісус, Якого вона не впізнає і вважаючи Його за садівника і далі займається пошуком мертвого Христа: «Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму!» Горе може застилати очі і часом ми не бачимо люблячих рук, пробитих цвяхами, які простягнуті до нас у співчутті та готовності допомогти.

Але «Ісус мовить до неї: «Маріє!» І очі розкриваються. І Марія бачить воскреслого Господа – Господа, Який був розпятий на хресті, помер і був похований. І ось третього дня Він стоїть перед нею, називає її на імя – воскреслий і живий!  Марія готова тепер кинутись до Ісуса, але Він забороняє їй це робити: «Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розкажи: «Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!» Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачила Господа, і Він це їй сказав...»

Любі брати і сестри, Христос наш розпятий і воскреслий Спаситель, перед тим, як ви пізнали Його як Свого Рабуні-Учителя і Господа – Ісус назвав кожного з вас на імя, аби сьогодні ми могли співати: «Усі ті, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися».  Зодягнулися у Його прощення, здобуте Сином Божим на хресті  і в Його праведність, проголошену нам у Його воскресінні.

Сьогодні ми віруємо і радіємо цим днем і порожнім гробом Ісуса, бо Він – первісток серед покіних. «Бо», як проголошує Апостол Павло, «так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу. А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу. Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!» (1 Кор. 15:22-25).

Сум для Марії і тих жінок, що були з нею перетворився на радість. Поразки зазнав гріх, а Ісус Христос, Син Божий вийшов переможцем над гріхом, дияволом і смертю! І все це Він здійснив для нас. Помер за нас!  Воскрес для нас, аби й ми не боялися смерті, а знали, що істиною є Його слова: «Я – воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Ів. 11:25, 26). Як істинним є кожне слово Спасителя.

На відміну від Марії нас Господь запрошує торкатися Його і споживати тіло воскреслого Господа і пити кров воскреслого Спасителя, аби радіти прощенням гріхів, і виправданням, і вічним життям. І як Марію нас Господь кличе не лише радіти самим Його воскресінням, але й ділитися цією прекрасною новиною, чудесною новиною, радісною новиною, що Він – воскрес з іншими! Бо Христос воскрес! Воістину воскрес! Амінь.


Христос воскрес! Воістину воскрес!

А він промовляє до них: «Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп'ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, – нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були» (Євангеліє від Св. Марка 16:6).


Христос воскрес! Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри!

            Прийміть щирі Великодні вітання! Хай чудесне євангельське послання про перемогу нашого Розпятого Спасителя, Ісуса Христа, над дияволом,  гріхом і смертю, наповнюють наші серця радістю і християнським оптимізмом на служіння нашому люблячому Богові і нашим ближнім! Бо Христос воскрес!  Воістину воскрес!

У Христі Ісус, Воскреслому Спасителі і Господі,

Єпископ Вячеслав Горпинчук,

Українська Лютеранська Церква