Дискусія... ведеться, звісно, не про те, чи повинен бути релігійний досвід, чи ні
(інтенсивність Лютерового досвіду є добре відомою), а про його належні джерела,
значення, функції та межі. Тож урешті-решт робиться вибір між Христовими
засобами благодаті, які "діють духовно та невидимо, і на майбутнє так, що
Його Церкву і єпископів можна лише, так би мовити, ледь-ледь і віддаля відчути
на запах", і спокусливим асортиментом із псевдотаїнств "Божої мавпи -
сатани", - які "діють відразу і допомагають зараз і в цьому житті,
видимо та відчутно"[1].
Професор Курт Маркворт, «Церква та її спільнота,
служіння і управління»
Немає коментарів:
Дописати коментар