понеділок, 31 жовтня 2022 р.

День Реформації

      31 жовтня 1517 року монах-августинець прибив 95 тез-закликів до дискусії на двері Замкової Церкви у Віттенберзі, в Німеччині. Доктор Мартін Лютер сподівався, що його тези викличуть академічні дебати про покаяння, продаж індульгенцій та інші справи всередині Римо-Католицької Церкви, які суперечили Писанню. Втім, Рим кінець-кінцем відлучив Лютера, засудивши його як єретика. Лютерові реформи, які зосереджувалися на вченні про те, що віруючий виправдовується самою благодаттю через віру в Ісуса Христа, викликали релігійні реформи та повернення Церкви до Слова Божого не лише в німецьких землях, але й в багатьох європейських країнах.  З Днем Реформації!

     Молитва на День Реформації:
     Всемогутній і благодатний Господи! Сьогодні ми дякуємо Тобі за Твого слугу Мартіна Лютера і за Лютеранську Реформацію, через яку Ти відновив проповідь чистого Євангелія і євангельське життя у Твоїй Церкві. Виливай Твого Духа Святого на Твій вірний люд. Тримай нас непохитними у Твоїй благодаті та правді, захищай нас і визволяй нас у часи спокуси і даруй Церкві Твоїй спасенного миру; через  Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 28 жовтня 2022 р.

День Св. Апостолів Симона Кананіта та Юди Тадея

 Сьогодні ми згадуємо двох Апостолів Симона та Юду і дякуємо за них Господу.  У списках Дванадцятьох Апостолів (Матвія 10:2-4; Марка 3:16-19; Луки 6:14-16; Дії 1:13) десяте та одинадцяте місця зайняті Симоном Зилотом (або ж Кананітом) та Юдою (не Ісакаріотом, а Яковим), який ще відомий як Тадей. Відповідно до стародавнього християнського передання, Симон та Юда здійснили місіонерську подорож до Персії, де й стали мучениками.  Цілком імовірно, що саме через цю причину, цих двох апостолів ми вшановуємо в один і той самий день.  В Новому Заповіті Симон поза списками Дванадцятьох Апостолів не згадується.  Таким чином його згадують і вшановують заради його служіння, і саме так стоїть він перед нами - у вічності, як і в житті та служінні на землі - в Ім'я та на місці Христа Ісуса, нашого Господа.  Ми дякуємо Богові за те, що Він покликав і послав Симона, разом із Юдою та всіма Апостолами, проповідувати Святе Євангеліє і навчати йому, проголошувати покаяння і прощення та христити в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа (Івана 4:1-2; Матвія 10; 28:16-20;  Луки 24:46-49).

     Юда з'являється в Євангелії від Івана (14:22) у ніч, коли був виданий наш Господь і на початку Його страстей, запитуючи в Ісуса, як то Він об'явиться учням, а не світові.  Відповідь, яку Ісус дає на це запитання є дуже доречним наголосом для сьогоднішнього свята: "Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього" (Iвана 14:23).  Звісно, і Юда, і Симон, своїм прикладом життя і смерті та їхньою вірою в Ісуса та в Його Слово засвідчили про їхню любов до Спасителя.  Їхнім прикладом ми не лише зміцнюємося в нашій християнській вірі, але й понад усе, нас підбадьорює вірність нашого Господа, Який виконує дану їм обітницю про те, що Він дасть їм оселю на небесах.  Там вони живуть з Ним повіки, там одного дня побачимо їх і ми.

Молитва на День Св. Апостолів Симона Кананіта та Юди Тадея:

Всемогутній Боже!  Ти обрав слуг Твоїх, Симона та Юду, аби вони були пораховані серед славетного товариства Апостолів. Як їм Ти дав вірності та ревності у місії Твоїй, так і нам подай палкої відданості, аби ми пізнали любов і милосердя нашого Господа та Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 26 жовтня 2022 р.

День Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів

    Сьогодні ми згадуємо Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів і дякуємо за них Господу. Філіп Ніколаі (1556-1608 р. р.) служив пастирем у Німеччині під час Великої Чуми, яка за півроку відібрала життя тисячі трьохсот його парафіян. Окрім героїчного служіння упродовж лихоліття він написав тексти гімнів "Проснись, проснись, бо ніч минає" і "Зоря досвітня, світла і ясна" відомі зокрема, як цар і цариця лютеранських хоралів.

     Йоганн Геерманн (1585-1647 р. р.) теж був німецьким пастирем. Він мав погане здоров'я і ще страждав від бід, викликаних Тридцятилітньою війною (1618-1648). Тексти його гімнів відомі своєю ніжністю і глибиною почуттів.

      Пауль Ґергард (1607-1676 р. р.) був ще одним німецьким пастирем, який пережив жахіття Тридцятилітньої війни. На 1668 рік він утратив пастирську посаду в Берліні через відмову зрікатися лютеранських переконань і пережив смерть своїх п'яти дітей і дружини. Проте він зумів написати 133 гімни, усі з яких відображають його непохитну віру. Поряд із Мартіном Лютером його вважають за одного з найкращих авторів лютеранських гімнів. (Зображення - Філіп Ніколаі).

Молитва на День Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів:

Всемогутній Боже, Апостол Павло навчав нас славити Тебе псалмами і гімнами. і духовними піснями. Цього дня ми дякуємо Тобі за тих, що дали Церкві Твоїй великі гімни, особливо за слуг Твоїх: Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда. Хай Церкві Твоїй ніколи не бракує авторів гімнів, які через свої слова і музику віддають Тобі хвалу. Наповнюй нас бажанням славити Тебе і дякувати Тобі за Твою велику доброту; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

       Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 25 жовтня 2022 р.

День Св. Дорки (Тавіти), Лідії та Фіви, вірних жінок

 Сьогодні ми дякуємо Господу за святих і вірних жінок Дорку (Тавіту), Лідію і Фіву. Вони були зразковими християнками, які виявляли свою віру, підтримуючи Церкву матеріально.  Дорку (відому також, як Тавіту) добре знали та любили за її вчинки милосердя у місті Йоппії, особливо за те, що вона виготовляла одяг для бідних. Коли Дорка раптово померла, то члени її громади попросили прийти апостола Петра і він прийшов із сусіднього міста та воскресив Тавіту (Дії 9:36-41).      

     Лідія була жінкою з Тіятир, яка працювала у Филипах, продаючи славетну пурпурову фарбу, на яку був великий попит у стародавньому світі.  Вона також "Бога шанувала" у місцевій синагозі (Дії 16:14). Коли  апостол Павло зустрів її під час молитви з іншими прозелітками, то його проповідування Слова, привело Лідію до віри в Христа. Таким чином вона та її друзі стали ядром християнської спільноти у Филипах (Дії 16:13-15, 40).   

      Фіва була ще однією вірною жінкою, яка допомагала апостолові Павлові. Вона була дияконесою із Кенхрей (порт Коринту).  Її Павло відправив до Церкви в Римі з Посланням до римлян. В ньому він пише про її підримку діла ранньої Церкви (Римлян 16:1-2).

Молитва на День Св. Дорки (Тавіти), Лідії та Фіви, вірних жінок:

     Всемогутній Боже!  Ти викликав в серцях Твоїх улюблених слуг Тавіти, Лідії та Фіви співчуття, аби вони допомагали Твоїй Церкві та підтримували її своїми відданими та милосердними ділами. Дай нам такої самої волі, аби й ми любили Тебе.  Розкрий очі наші, аби ми бачили Тебе в найменших довкола нас і зміцни руки наші, аби ми служили Тобі в інших людях - заради Твого Сина Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

понеділок, 24 жовтня 2022 р.

Виноградна Лоза і галузки: проповідь на 19-у неділю після П'ятидесятниці

             ВИНОГРАДНА ЛОЗА І ГАЛУЗКИ

         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)           

 Я – правдива Виноградина, а Отець Мій – Виноградар. Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, – обчищає її, щоб рясніше родила. Через Слово, що Я вам говорив, ви­ – вже чисті. Перебувайте в Мені, а Я – в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете. Я – Виноградина, ви – галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви. Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять. Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, – і станеться вам! Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої. Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його. Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість! Оце Моя заповідь, – щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив! Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх. Ви – друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую. Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об'явив усе те, що почув від Мого Отця. Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, – щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє. Це Я вам заповідую, щоб любили один одного ви! (Євангеліє від Св. Івана 15:1-17). 

            Покликаним, улюбленим у Бозі Отці та збереженим Ісусом Христом: милість вам, і мир, і любов хай примножиться! (Юди 1, 2) Амінь. 

Дорогі брати і сестри, хто з вас працював у саду чи винограднику, той безперечно обрізав і дерева, і виноградник. Така робота необхідна для того, щоб сад або виноградник краще плодоносив. Але що робити з відрізаними гілками?  Чи ми повинні очікувати від них плодів?  Чи ми повинні очікувати, що відрізані від яблунь і груш гілки зародять яблуками і грушками?  Чи ми можемо очікувати, що на гілках, відрізаних від виноградної лози раптом зародить солодкий і соковитий виноград? Ні, такого не буває. 

Натомість, ми збираємо сухе гілля і, зазвичай, його спалюємо. Аби приносити плоди, гілки мають бути приєднані до стовбура дерева або до виноградної лози, або ж виноградини, як її називає перекладач у євангельському тексті на сьогодні. Господь проголошує нам дуже чітку істину, яку ми розуміємо у природі, в наших садах і виноградниках, але яку нам буває важко зрозуміти в людському суспільстві. 

Ми можемо дивуватись із жахливої людської поведінки. Але що ми повинні очікувати від людей відєднаних від Христа? Що ми повинні очікувати від людей, які відлучені від Бога? Того самого, що від галузок, відєднаних від дерева або виноградної лози. Як від відрізаного галуззя ми очікуємо висихання або гниття так само і від людей, відєднаних від Бога, ми можемо очікувати лише відсутності реально добрих діл і розквіт корупції, яка є синонімом до слова гниття. 

Це перебування без Бога дуже виразно видно в час цієї війни, яку проти України розпочала і веде безбожна, демонічна Росія.  Що можна сказати про Росію і про росіян? Чи вони доєднані до Бога, чи вони перебувають у Христі? Чи можуть перебувати у Христі убивці, грабіжники і ґвалтівники? Писання дає нам дуже чітку відповідь: «Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!» (Гал. 5:19-21). 

А хто ж вспадкує Царство Боже? Хто приносить добрий плід і від кого ми очікуємо винятково добрих плодів? Той, хто поєднаний з Христом. Наш Господь каже: «Я – правдива Виноградина, а Отець Мій – Виноградар. Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, – обчищає її, щоб рясніше родила. Через Слово, що Я вам говорив, ви­ – вже чисті». 

Господь промовляє дуже цікаві і сильні слова. Господь сьогодні каже нам, що Його учні чисті через Його Слово. Слово Христове – очищує. Слово Христове дає життя. Адже через Слово Христове твориться наша віра, яка заслуги Христові робить нашими власними. Тож уся Христова праведність, усе Його досконале життя, Його всепокриваюча жертва на хресті Голгофи і Його воскресіння, Його праведність належать нам через віру, створену Христовим Словом. 

Віра доєднує нас до Христа і ми ось так, коли ми віруємо ми перебуваємо у Христі, Який є істинна Виноградина, Виноградна Лоза, а ми – Його галузки. Поки галузки приєднані до лози, вони від лози мають життя – так само й ми поки ми віруємо в Христа, ми приєднані до Нього і перебуваємо в Ньому, а оскільки Він – істинний Бог і є одним з Отцем, то ми перебуваємо і в Отці. 

А будучи галузками Виноградини-Христа, ми приносимо плоди. І тут відбувається щось дуже цікаве – те, що може не подобатися лозі і те, що може не подобатись нам. Господь Христос каже, що наш Отець Небесний галузку «всяку, що плід родить, – обчищає її, щоб рясніше родила». Ми це обчищання називаємо по різному – так, як ми їх бачимо: страждання, хвороби, переслідування, утиски і багато чого іншого, що завдає нам болю. Однак таким чином наш Отець Небесний обчищує, «обрізає» нас наче садівник або виноградар обрізає свій сад або виноградник. 

Все це робиться для того, аби зробити нас міцнішими і більш родючими. Все це робиться для того, щоб зміцнити нашу віру. Все це робиться для того, аби наша довіра до Христа зростала. А коли наша віра непохитніша і наша до віра до Христа сильніша – ми приносимо рясніші і гарніші плоди. Цінність цих плодів визначається саме тим, чи ми приносимо їх у вірі. 

Якась людина може робити багато всяких добрих учинків. І періодично ми бачимо мирських доброчинців. Проте між ними і християнами є відмінність. Їхні плоди – наче з дикого винограду, а плоди – християн – добірні. Їхні діла за добрі Богом не вважаються. А добрими вважаються лише діла християн. Бо істинне добро чиниться лише тоді, коли воно іде з джерела добра – від Бога. А ми тоді діємо від Бога, коли до Нього приєднані. А приєднані ми лише тоді, коли віруємо в Христа. 

Він каже: «Я – Виноградина, ви – галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви». Отже коли ми в Христі, тобто, коли ми віруємо в Христа, то Він перебуває в нас і тоді ми рясно зароджуємо. А без Христа ми не можемо нічого взагалі. І на цьому наголошує Сам Господь. І ось саме ці гілки, які доєднані до Христа, залишаються живими і зароджують добрими плодами, добрими ділами, незважаючи на обрізування, на обчищування, на переслідування, утиски, хвороби, війни і навіть на саму смерть. 

А ті гілки, що не доєднані до лози – ті люди, що не приєднані до Христа через віру, вони нічого не зароджують в очах Божих. Вони мертві. І вони ні на що не годяться. Їхня доля – дуже сумна. Вона не поєднана з життям, а поєднана зі спаленням. І ми дуже добре розуміємо, що Господь говорить тут про вічне життя для віруючих і про вічні муки в невгасимому огні аду для невіруючих. 

А для тих, хто перебуває у Христі, Господь обіцяє величезні благословення.  Проте ми звернемо увагу на важливу особливість тих, хто справді перебуває у Христі. Господь каже: «Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас…» Як бачите мало якоїсь формальної належності до християнства і Церкви. В нас мають зоставатись або ж ще один дуже хороший переклад – в нас мають мешкати слова Христові.  Коли хтось мешкає в будинку чи квартирі, то головною дієвою особою є, звісно, мешканець. Він формує помешкання. І так само слова Христові формують нас. 

Справжнє перебування у Христі означає перебування, мешкання Христових слів у нас. Без перебування слів Христових у нас, у наших душах, у нашому розумі, істинної, живої єдності з Христом не буде. Натомість буде наче лише натюрморт із папє-маше. 

А ті християни, в яких мешкають слова Христові, мають істинну, живу єдність із Христом. А отже там буде і рясне зароджування. І буде радість, яку дають слова Христові – слова Євангелія. Бо ці слова свідчать про Божу любов до кожного віруючого, до кожного з нас, любі брати і сестри. Ці слова творять віру, яка чинна любовю і яка виконує заповідь Спасителя про нашу любов до наших одновірців. 

Бо ця причиною цієї любові є любов Христа, Який так нас полюбив, що душу Свою поклав за нас, коли ми були ще ворогами Божими, а нині через Його жертву ми стали друзями Божими і так Він нас називає і так до нас ставиться, як до Своїх друзів, і до Своїх братів і сестер, і до Своїх домашніх. Він піклується про нас, заступається за нас перед Богом, утішає нас і навіть живить нас, поєднує нас із Собою Своїми істинними тілом і кровю у хлібові та вині Святої Вечері, з якими нам знову й знову дарується прощення гріхів і вічне життя, яке є лише в Сині Божому. 

 До цього вічного життя вибрав нас наш Спаситель. Не ми Його вибрали, наголошує Він, а Він вибрав нас. Господь вибрав нас, щоб ми не загинули, але мали вічне життя. Він вибрав нас, щоб ми Останнього Дня воскресли і увійшли в Його Царство слави і жили разом із Ним повіки віків. Він вибрав нас для радості, любові, блаженства і життя без меж. Він дав нам особливе благословення – звертатись до Отця у всякій потребі в Ісусове Ймення і отримувати те, про що ми просимо. Ось для яких чудових привілеїв вибрав нас Господь Христос. 

 А до того часу, поки ми увійдемо в Царство слави, Він має для нас роботу. І для неї Він нас теж вибрав. Господь каже: «Вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, – щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє». Ми поєднані з Христом. Ми перебуваємо у Христі, а Христос перебуває в нас. 

Як від гілок винограду ми очікуємо плід – чудовий, солодкий і соковитий виноград, так само і від нас Бог очікує плодів – добрих діл, діл які ми чинимо у вірі до Христа і в любові до Бога та людей. Ці діла, каже Господь, є тими плодами, які зостануться, і за які Бог похвалить нас Останнього Дня, і відзначить їх особливими нагородами у вічному житті. Тож любов, до якої нас кличе Господь Христос, має дуже практичний вимір – робити добро усім  людям довкола нас, а особливо домашнім Бога – нашим одновірцям. В Імя Христове. Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

субота, 22 жовтня 2022 р.

Горнутись до правильних думок

 Розумні душі повинні горнутись особливо до тих думок, з яких вони отримують зростання віри.

Св. Лев Великий 

пʼятниця, 21 жовтня 2022 р.

Справжнє і фальшиве знання про Бога

     Справжнє знання про Бога не приходить через філософську дослідницьку працю, незважаючи на те, якою б видатною вона не була, а лише від Божого самовиявлення. Його можна знайти лише там, де Він Сам вирішує з'явитись, а не там, де зручно Його розташувати або знаходити нам.

     Хто ж тоді є справжнім богословом? Лютер відповідає: лише той "хто осягає видимі та явні речі Божі, які видно через страждання і хрест". Тут є алюзія на Вихід 33:23, де Мойсеєві дозволено побачити Бога "ззаду". Ми зустрічаємось із Богом не у високопарних польотах фантазії або ж подвигах розуму, а під покріними "масками", в яких Він Себе подає: Дитя у Віфлеємі, Чоловік на Хресті, хрищальна вода, життєдайні слова, освячені хліб і вино. 

   Це - Лютерове величне "богослов'я хреста". Протилежнісю до нього є зухвале "богослов'я слави", яке вважає, що воно спіймало і приручило Бога, а насправді лише говорить із самим собою.

Курт Маркворт

четвер, 20 жовтня 2022 р.

Правила молитви - І

 Кожна людина, яка збирається молитись, хай понад усе зважить, до кого вона буде молитись, аби її серце, розум, дух і всі думки були зворушені, піднесені догори  та спрямовані до єдиного, істинного та вічного Бога Отця, Сина і Святого Духа, як Він Сам об'явив нам у Слові про Його сутність і волю.

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства 

середа, 19 жовтня 2022 р.

Навчаємось шукати втіхи та допомоги

У доброті Своїй Бог посилає до Своїх християн спокусу, смуток і біди. Вони вберігають їх від плотської безпечності і навчають їх шукати втіхи та допомоги.... Ми можемо заспокоювати наші занепокоєні серця, промовляючи: "Я знаю, що є Божа думка, Його рада і воля у Христі, яку Він не змінить: Він обіцяв мені через Свого Сина і підтвердив це через моє Хрищення, що той, хто чує і бачить Сина, буде визволений від гріха та смерті, і житиме вічно. Серце, яке володіє цим знанням, розпалюється Святим Духом і озброюється проти плоті, світу і диявола".

Мартін Лютер


вівторок, 18 жовтня 2022 р.

День Св. Євангеліста Луки

 Сьогодні ми згадуємо Св. Євангеліста Луку і дякуємо за нього Господу. Св. Лука, про якого згадує Св. Павло як про улюбленого лікаря (Кол. 4:14), показує нам Ісуса, кров Якого є ліками безсмертя. Будучи супутником Павла у його подорожах, Апостол відгукувався про Євангеліє від Луки, як про своє за його цілительство душ (Євсевій). Лука перебував із Павло у його другій місіонерській подорожі, долучившись до тієї подорожі після того, як Павло отримав македонський поклик нести Євангеліє у Європу (Дії 16:10-17). Ймовірніше за все, Лука на сім років залишився у Филипах, долучившись знову до Павла у час його третьої місіонерської подорожі у Македонії. Він подорожував із Павлом до Троад, Єрусалиму та Кесарії, де Павла було на два роки ув'язнено (Дії 20:5-21:18). Очевидно, саме перебуваючи в Кесарії, Лука отримав слова для використання в його Євангелії. Після того Лука супроводжував Павла в його подорожі до Риму (Дії 27:1-28:16). Особливо улюбленими в Євангелії від Луки є оповіді про Доброго Самарянина (Луки 10:29-37), блудного сина (Луки 15:11-32), багатого і Лазаря (Луки 16:19-31) і фарисея та митника (Луки 18:9-14). Лише Лука наводить детальну оповідь про народження Христа (Луки 2:1-20) і величальні Марії (Луки 1:46-55), Захарія (Луки 1:68-79) і Семена (Луки 2:29-32). Аби показати, як Господь Христос продовжував Своє діло у Ранній Церкві через Апостолів, Лука також записав Дії Апостолів. З-під пера Св. Євангеліста Луки вийшло понад третину Нового Заповіту.

Молитва на День Св. Євангеліста Луки:

Всемогутній Боже, Отче наш! Твій благословенний Син покликав лікаря Луку, аби він був євангелістом і лікарем душ. Подай, аби цілющі ліки Євангелія і Таїнств проганяли недуги душ наших, аби з охочим серцем ми завжди любили Тебе і Тобі служили; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 17 жовтня 2022 р.

День Св. Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика

 Сьогодні ми згадуємо Св. Ігнатія Антіохійського і дякуємо за нього Богові. На початку ІІ століття н.е. Ігнатій був єпископом Антіохії в Сирії (зараз місто Антакія в Туреччині) і став одним з  християнських мучеників. Наприкінці правління римського імператора Траяна (98-117 р.р. н.е.) Ігнатія було заарештовано, в кайданах доставлено до Риму, а в кінці його кинули диким звірам на арені. Дорогою до Риму він писав листи до християн в Ефесі, Магнезії, Траллах, Римі, Філадельфії, Смирні, а також листи до Полікарпа, єпископа Смирни.

     В цих листах, що мають надзвичайно гарний пастирський характер, Ігнатій застерігав про певні єресі (фальшиві учення). Він також неодноразово ставив наголос на повній людськості та божественності Христа і реальності Христової тілесної присутності в Господній Вечері, верховній владі єпископа та єдності Церкви, яку вона мала у своїх єпископах. Ігнатій був першим, хто вжив слово католицька для опису вселенськості Церкви. Його Христоцентричність, мужність перед обличчям мучеництва та ревність до істини у боротьбі проти фальшивої доктрини є тривалою спадщиною Церкви.

Молитва на День Св. Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика:

Всемогутній Отче!  Ми славимо Твоє Ім'я за Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика. Він, будучи вірним пастирем і чудовим проповідником Твого Слова, був кинутий переслідниками Церкви диким звірам, наче зерно на землю. Але у його мучеництві Ти ще раз засвідчив силу Твого Євангелія на ревність грядущим поколінням сповідників Твоєї Церкви і на життя вічне усім, хто вірує Ісуса Христа, Твого Сина,  а нашого Господа, з Яким і зі Святим Духом Ти живеш і царюєш, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 15 жовтня 2022 р.

Істинна віра, яка виправдовує

 Істинна віра, яка виправдовує нечестивих і чинить їх праведними... знаходить спасіння лише у Тому, у Кому знаходить невинність. "Є лише один Посередник між Богом і людьми, людина Ісус Христос"... Він прийшов, аби здолати гордого ворога у слабкості нашої плоті і дав Своє торжество тим, у чиєму тілі Він восторжествував.

Св. Лев Великий

четвер, 13 жовтня 2022 р.

Хто щедро сіє, той щедро й жатиме: проповідь на День подяки за врожай

         ХТО СІЄ ЩЕДРО, ТОЙ ЩЕДРО Й ЖАТИМЕ!

      (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)            

А до цього кажу: Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, – той щедро й жатиме! Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає! А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком, як написано: Розсипав та вбогим роздав, – Його праведність триває навіки! А Той, Хто насіння дає сіячеві та хліб на поживу, нехай дасть і примножить ваше насіння, і нехай Він зростить плоди праведності вашої, щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку. Бо діло служіння цього не тільки виповнює недостачі святих, але й багатіє багатьма подяками Богові. Досвідченням цього служіння вони хвалять Бога за послух Христовій Євангелії, що ви визнаєте її, та за щирість учасництва з ними й усіма, вони за вас моляться й тужать по вас із-за дуже великої Божої благодаті на вас. Дяка Богові за невимовний дар Його! (2 Коринтян 9:6-15) 

            Божій Церкві... посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим…  що на всякому місті прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3) Амінь. 

Дорогі брати і сестри, сьогодні ми дякуємо Господу за благословення цьогорічного врожаю. Незважаючи на те, де ми живемо в містах чи селах, урожай потрібен нам усім. Нам усім потрібна пожива.  Недаремно, одним з прохань із яким ми звертались сьогодні до Творця було таке: «За пожиточне повітря, за примноження земних плодів і за здорову поживу духовну для народу нашого, Господу помолімось!» 

Примноження земних плодів – це, звісно, про наші врожаї, без яких в цьому світі просто не проживеш. А українські врожаї вкрай важливі не лише для нас, але й для цілого світу. Згадаймо, що Росія не просто розпочала проти нас несправедливу, загарбницьку війну, але й спровокувала величезну зернову, продуктову кризу в цілому світі так, що чимало країн опинились перед загрозою голоду і голодної смерті. 

Втім Росії не вперше організовувати голодомори і їй не вперше братись за знищення цілих народів. Не знаю, які там літургії служать в російських церквах, але складається таке враження, що поклоняються вони не Богові, а дияволові. Бо відбирати від людей їжу і прирікати їх до голодної смерті можуть лише слуги диявола. 

Бог же хоче наділяти нас Своїми земними дарами. Так, ми вже не в раю і ще не в раю. Коли Господь створив наших прабатьків, то вони мали доглядати за чудовим садом, в якому було все необхідне для їхнього життя повіки віків.  Там і ми мали народитись і жити. Але через гріх наших прабатьків ми рай втратили.  

Проганяючи наших прабатьків з раю Бог оголосив Адамові, а через нього і всім його нащадкам: «За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, – проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. У поті свого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти – порох, і до пороху вернешся» (1 М. 3:17-19). 

Тож наші урожай – це результат також нашої праці у поті чола. І це – результат, звісно, Божої милості. Як проголошує Псалмоспівець: «Ти відвідуєш землю та поїш її, Ти збагачуєш щедро її, повний води потік Божий, Ти збіжжя готуєш її, бо Ти так приготовив її! Ти ріллю її насичуєш вогкістю, вирівнюєш груддя її, розпускаєш дощами її, Ти благословляєш рослинність її! Ти добром Своїм рік вкороновуєш» (64:10-12). 

Тож наша праця потребує Божого благословення. Сьогодні Апостол Павло, а через нього Господь Святий Дух нагадують нам про благословення, які має хлібороб, що піклується про свій майбутній врожай. Саме хліборобську працю згадує Апостол кажучи: «Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, – той щедро й жатиме!» Не слід очікувати центнер зерна, якщо кинеш в землю жменю пшениці. 

Але коли посієш достатньо доброго, якісного зерна, то з ласки Божої, зможеш зібрати щедрий урожай. А щедрий урожай передвіщає не лише ситість, але й достаток, і безбідне життя. Сьогодні ми дякуємо Господу за всі ті земні плоди, які зібрали ми і решта українців, і якими ми можемо користуватись, аби мати сите життя на цьому світі. 

Проте сьогодні Апостол говорить про щось значно більше ніж просто про безбідне життя на цьому світі. Він використовує принципи хліборобства, аби навчити нас про речі духовні, про духовне життя і навіть про життя вічне. Він говорить сьогодні про сіяння плодів віри – добрих діл, а в цьому випадку – коштів на підтримку потребуючих, святих у Єрусалимі. 

            Єрусалим був центром благовістя. І водночас він був містом, де Божі діти зазнавали великих утисків і переслідувань від юдеїв, які відреклися від Бога Спасителя. Божі діти – віруючі потребували підтримки, бо самі вони вижити у такому ворожому середовищі не могли. А що роблять віруючі, коли бачать одновірців у стражданнях війни?  Що роблять, наприклад, американські, німецькі, шведські, фінські віруючі, коли бачать наші страждання, наші немочі і нашу бідність?  Вони надсилають нам допомогу. 

            Неділя за неділею ми одержуємо підтримку від наших американських  братів і сестер не лише поживою, але й іншими засобами. Так Церква Христова і Божі люди діяли завжди. Так вони діють завжди. І до цього кличе віруючих у Європі, а зокрема в грецькому Коринті, Апостол Павло. Адже така підтримка потребуючих – природна для віруючих. Коли ми бачимо голодного брата або сестру, невже ми не запропонуємо їй скибку хліба і до хліба? 

            Господь кличе нас до щедрості подавання. Так само як сіє щедро хлібороб, так і віруючий покликаний давати щедро. Але потрібна не лише щедрість. Потрібна ще й радість. Бо коли людина не дає радісно, а сумно, наче відриваючи від серця, тоді таке давання лицемірне і Богові воно не потрібне. Нікому з такого давання користі немає. Адже, як каже мудрий Соломон: «Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому» (Пр. 19:17). 

            Про це надолужування Апостол Павло говорить далі: «А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком, як написано: Розсипав та вбогим роздав, – Його праведність триває навіки!» Ми даємо щедро потребуючим і радісно. Ми не відриваємо від серця, бо віримо і знаємо, що Бог нам дасть усе необхідне. Він нас збагатить зі Своєї благодаті – Своєї невимовної любові. 

            Апостол каже, що Божа праведність триває навіки. І нам Він цю праведність дає через Свого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа. Тож як бачимо це давання, пожертви, і радість давання – все це поєднано з вірою в Христа. Бо ця віра нагадує нам про наше походження з раю. І нашу втрату раю через гріх. І відновлення в нас образу Божого заради Христа. 

            Бо ми були неправедними і не мали праведності в собі. Але Син Божий, святий і праведний Бог, стався людиною, щоб забрати на Себе нашу неправедність, а нас зодягнути в Свою праведність. На хресті Він обмив Своєю святою і невинною кровю усі наші гріхи. Він помер за кожного з нас. І Він воскрес, аби вірою в Нього, Христа розпятого і воскреслого, ми були виправдані – і замість неправедності, мали праведність, і воскресіння, і вічне життя у Його Царстві. 

            Ці слова про те, що Божа праведність триває навіки – дуже утішливі. Коли ми зодягнуті у цю Божу праведність, а ми «всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:27), то це означає, що ми – діти Божі і спадкоємці Царства Божого і ми вже маємо вічне життя. І, маючи Христа, ми маємо не лише вічне життя, але й все, що має Христос. А Він – Цар над царями і Пан над панами. 

            Він царює над цілим усесвітом. І Йому належить вся вселенна. Тож ми знаємо, що Бог має силу нас рясно поблагословити і дати нам усе, що вважатиме за потрібне, яким би фантастичним це не здавалось нам або світові.  Як в іншому місці промовляє Апостол Павло: «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Рим. 8:32). 

            Дуже часто і навіть надто часто від нас, християн, очікують, що ми будемо лише страждати і жити в бідності, так наче наш Бог – бог бідності і жебрацтва. Це не так!  Наш Бог – Творець усього світу і Податель усякого добра. І сьогоднішнє свято нам про це нагадує. Як і Апостол підбадьорює нас, що немає нікого багатшого за Бога, а все багатство на цьому світі люди насправді отримали від Бога. Проблема в тому, що багато-хто поводиться невдячно і в невірстві зловживає щедротами Божими. 

            Але Божі діти діють саме, як вибранці Божі і спадкоємці Царства і життя вічного, і не зловживають дарами Божими, які Бог дав нам, щоб ми ними користувались на добро усіх людей, а особливо віруючих. Божі діти дякують Богові за всі дари, діляться дарами, щедро підтримують проповідь Його Слова і з радістю допомагають потребуючим. 

            Апостол продовжує: «А Той, Хто насіння дає сіячеві та хліб на поживу, нехай дасть і примножить ваше насіння, і нехай Він зростить плоди праведності вашої, щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку. Бо діло служіння цього не тільки виповнює недостачі святих, але й багатіє багатьма подяками Богові».  Господь Святий Дух благословляє тих, що щедро дають плоди віри на підтримку віруючих. Вони дають для бідних, а Господь подасть їм ще більше. Господь бачить, як потребуючі дякують Богові за цих жертводавців. 

            А жертводавці шукають не своєї слави, а слави Божої. Тож і ті, кому вони допомогли теж це бачать і як каже Апостол «вони хвалять Бога за послух Христовій Євангелії, що ви визнаєте її, та за щирість учасництва з ними й усіма, вони за вас моляться й тужать по вас із-за дуже великої Божої благодаті на вас». Ось так діє Господь у серцях Своїх людей. Лицеміри надають якісь гроші, бо бажають отримати певну вигоду для себе. А істинні віруючі дають, бо люблять Господа і хочуть, аби Його Імя славилось, а не імена людські. 

            Віруючі в Єрусалимі хотіли побачити віруючих з Європи. Їх Бог учинив однією сімєю і однією великою родиною. Вони любили одне одного і піклувались одне про одного, навіть не бачивши ніколи один одного. Так було тоді. Так відбувається і нині, коли наші американські і європейські брати і сестри допомагають нам. Будьмо готові допомагати й ми і славити Бога і промовляти: «Дяка Богові за невимовний дар Його!» У Христі і через Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:13).  

вівторок, 11 жовтня 2022 р.

День Св. Пилипа, диякона

 Сьогодні ми згадуємо Св. Пилипа і дякуємо за нього Господу. Пилип, якого також названо євангелістом (Дії 21:8), був одним із семи мужів, яких призначили для допомоги в праці Дванадцяти Апостолам і ранній Церкві, що швидко зростала. Вони мали наглядати за розподілом їжі для бідних (Дії 6:1-6). Після мучеництва Степана, Пилип проголошував Євангеліє у Самарії і привів Симона ворожбита до віри в Христа (Дії 8:4-13). Він також був дієвим у приведенні до навернення ефіопського євнуха (Дії 8:26-39), через якого Пилип став відповідальним за принесення Доброї Новини про Ісуса до народів на африканському континенті. У місті Кесарії він приймав в себе вдома Апостола Павла, який зупинявся там під час своєї останньої подорожі до Єрусалиму.

Молитва на День Св. Пилипа, диякона:

     Всемогутній і віковічний Боже! Ми дякуємо Тобі за Твого слугу Пилипа, диякона. Ти покликав його, аби він проповідував Євангеліє людям Самарії і Ефіопії. Піднімай у нашому та в кожному краї посланців Твого Царства, аби Твоя Церква могла проголошувати невимовні багатства нашого Спасителя, Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.
 

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 4 жовтня 2022 р.

День Св. Теодора Ярчука, душпастиря, українського реформатора і мученика

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Теодора Ярчука (на фото з дружиною, Ольгою), українського лютеранського душпастиря, провідного богослова Української Реформації ХХ століття. Він був і місіонером, і вчителем, і редактором, і перекладачем, і реформатором. Родом із Тернопілля, освіту здобував у Тернополі, Римі, Тюбінгені та Ерлянгені. Проповідував в Україні, друкувався в своєму рідному краї, який тоді перебував під владою Польщі, та в Німеччині. Серед інших його визначних творів є реформування тогочасної Літургії Св. Івана Золотоустого, повернення її до Божественних, Біблійних принципів. У вересні 1939 року радянські війська окупували Волинь і Галичину. Пастир Теодор Ярчук, вірний муж Божий, був заарештований НКВС 1939 року і був замучений радянськими каральними органами в Станіславівській тюрмі 4 жовтня 1940 року разом із тисячами інших невинно убієнних українців: селян, священиків, учителів, лікарів, інженерів, усіх тих, хто видавався загрозою для тоталітарного комуністичного режиму. Пастир і сповідник Теодор Ярчук буде сяяти у час воскресення, як зоря, бо вірний Бог, Який каже: «А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків» (Даниїла 12:3). 

Молитва на День Св. Теодора Ярчука, душпастиря, українського реформатора і мученика:
Господи! Ти підняв для Церкви Твоєї Св. Теодора Ярчука, аби через нього повернути українцям проповідь чистого Євангелія і відправлення Таїнств відповідно до Твого святого Слова. Благословляй нашу Церкву, аби кожне покоління українських пастирів повторювало його приклад відданості Тобі і Твоїй Церкві, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

субота, 1 жовтня 2022 р.

Зовнішні рухи в час молитви

       В час молитви виконуються... зовнішні рухи, як-от: ставання навколішки (Ефесян 3:14), піднесення рук (1 Тимофія 2:8; Псалом 141:2), зведення очей до неба (Псалом 123:1), биття у груди (Луки 18:13). Істинна молитва може здійснюватись і без зовнішніх рухів у дусі та істині (Івана 4:23). Але вони використовуються як знаки чи спонукання до внутрішньої посвяти.

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства