З Днем Реформації!

     31 жовтня 1517 року монах-августинець прибив 95 тез-закликів до дискусії на двері Замкової Церкви у Віттенберзі, в Німеччині. Доктор Мартін Лютер сподівався, що його тези викличуть академічні дебати про покаяння, продаж індульгенцій та інші справи всередині Римо-Католицької Церкви, які суперечили Писанню. Втім Рим кінець-кінцем відлучив Лютера, засудивши його як єретика. Лютерові реформи, які зосереджувалися на вченні про те, що віруючий виправдовується самою благодаттю через віру в Ісуса Христа, викликали релігійні реформи та повернення Церкви до Слова Божого не лише в німецьких землях, але й в багатьох європейських країнах.  З Днем Реформації!
Зі Скарбниці щоденної молитви


Молитва на День Реформації:
Всемогутній і благодатний Господи! Сьогодні ми дякуємо Тобі за Твого слугу Мартіна Лютера і за Лютеранську Реформацію, через яку Ти відновив проповідь чистого Євангелія і євангельське життя у Твоїй Церкві. Виливай Твого Духа Святого на Твій вірний люд. Тримай нас непохитними у Твоїй благодаті та правді, захищай нас і визволяй нас у часи спокуси і даруй Церкві Твоїй спасенного миру; через  Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Проповідь на Свято Реформації

                                       ПРАВДИВА СВОБОДА

                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

           

            Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!»  Вони відказали Йому: «Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: «Ви станете вільні?»  Відповів їм Ісус: «Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той – раб гріха. І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік. Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні» (Євангеліє від Св. Івана 8:31-36).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, нам, певно подобається чути слово «свобода».  Воно – приємне і солодке, бо кому хочеться бути кріпаком, невільником чи рабом? Але як ми розуміємо свободу та волю? Ось минуло кілька днів після перемоги лівійських повстанців над тамтешньою тиранією і, отримавши свободу від полковника Каддафі, вони зітхнувши із полегшенням через свободу та на радощах прийняли один із перших законів вільної Лівії – закон про багатоженство. Тепер лівієць зможе мати декілька дружин одночасно. Не знаю, чи сильно зраділи від такого «свободолюбного» закону лівійські жінки.

Втім, не треба ходити за моря та океани. Як на свободу подивилися наші однокровні українці, коли Господь зламав найпотужнішу богоборчу імперію світу, Радянський Союз?  І що сталося? Хіба не в нашій країні відверто рекламуються всякі ворожки та відьми, гороскопи та всякі демонічні викрутаси? Хіба не в нашій країні неділя стала робочим днем для маси народу?  Хіба не в нашій країні ми мало не щодня чуємо новини про те, як діти відбирають від батьків їхні оселі, а потім викидають старих батька й матір на вулицю? Хіба не в нашій країні блуд став настільки масовим, що навіть спільне життя до шлюбу, яке є гріхом перелюбу, ввійшло в норму і навіть знайшло прописку в законах вільної України?  Хіба похітливість не рекламується з усіх усюд в наших містах іс селах і навіть в наших школах? Хіба не в нашій країні крадіжки та хабарі набули такого масового характеру і такої безсоромності, що ось-ось стануть національною чеснотою замість того, аби бути нестерпною ганьбою нації? А може в нашому суспільстві існує велика довіра між людьми?

Ми вільні як народ вже більше двадцяти років. То оце така свобода по-українськи? Оце так ми її розуміємо? Що ж ми в цьому не самотні. Подібна свобода існувала дві тисячі років тому в Юдеї.  В нашому сьогоднішньому євангельському текстові Господь Ісус звертається до юдеїв, що в Нього ввірували.  Щойно Його Євангелієм в їхніх серцях зародилася віра в Христа.   Їхня плоть залишається грішною і противиться Божому Слову, як і наша і аби підбадьорити цих нових віруючих до зміцнення віри і нової людини, Божий Син каже такі слова: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!»

Мало почути Христове Слово і на мить увірувати в Нього. Господь потребує у Його Слові зоставатися.  Така вимога існувала в Божого Сина завжди. Сьогодні нічого нового Він не каже. Євреїв, яких Він був вивів із єгипетської неволі, Він теж був наполегливо навчав про ставлення до Його Слова: «І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм.  І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш. І прив'яжеш їх на ознаку на руку свою, і будуть вони пов'язкою між очима твоїми. І напишеш їх на бічних одвірках дому свого та на брамах своїх» (5 М. 6:6-9).

Бог і Його Слово. Але яку відповідь дає грішна людська плоть? Почуймо, що кажуть юдеї: ««Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи».  Справді, самовпевнені та брехливі грішники? Ви не були в неволі в Єгипті? І не ви були поневолені на 70 літ Вавилоном?  І не греки плюндрували Єрусалим і ставили ідолів у Храмі?  І не під римлянами ви перебуваєте, коли серед вас стало скинією Слово, яке було споконвіку – Ісус Христос? 

Така сама гординя може вивергатися із нас і сьогодні.  Ми – нащадки Володимира Великого.  Або «козацькому роду – нема переводу».  Наша самовпевненість, наша гординя і самообман може бути настільки сильним, що ми разом із юдеями можемо ображено вигукувати до Христа: «Як же Ти кажеш: «Ви станете вільні?»

Втім, послухайте Його відповідь уважно: ««Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той – раб гріха».  Господь ставить особливий наголос на словах: «Хто чинить гріх – той раб гріха».  Можеш жити в світській чи релігійній тиранії і бути рабом гріха. А можеш жити в найвільнішій країні світу і мати над собою рабовласника, якого часом впізнати дуже важко, але якому Господь дає сьогодні чітке визначення – гріх.  І цей рабовласник гріх дуже щедро винагороджує своїх рабів за відданість. «Заплата за гріх – смерть», - каже Господь Святий Дух.

Від такого рабовласника, якого звуть гріх, треба втікати! Але пильнуйте!  В Києві трапляються агентства, які пропонують людям роботу. За таку пропозицію треба платити. І щойно людина викладе гроші зі своєї кишені, щойно витратить масу зусиль, аби приїхати до Києва, сподіваючись на хороші роботі заробити грошей і забезпечити сім’ю, як потрапляє у руки шахраїв. Вони просто обіцяють щось, відбирають гроші, ресурси, але ні роботи, ні обіцяного заробітку немає.  Чому?  Бо вони не мають жодного стосунку до справжніх роботодавців. Вони все вигадують, аби лише обдурити бідних людей, що з усіх сил шукають роботу.

Так буває і в духовному житті. Є маса шахраїв у церковних одежах і під церковними вивісками, які пропонують звільнення від гріха та мир з Богом, але за їхніми особистими рецептами. Вони не користуються Словом Христовим, а різними переданнями, байками, вигадками як особистими так і думками, що навіяні дияволом. Часто вони домішують до своїх вигадок Слово Христове, або навпаки щедро до Слова Христового додають різних вигадок і замість дороги до свободи, заводять раба гріха в лабіринт, який закінчується так як і починався – рабством гріха.

Так було за життя Мартіна Лютера, до того як він повернув Церкву до Слова Христового – цю подію ми називаємо Реформацією.  Так буває часто й нині. Тому втікайте від гріха, лютого рабовласника і остерігайтеся шахраїв, які потайки на цього рабовласника працюють.   Натомість – линьте до правдивої свободи!  А вона – лише в Христі та Його Слові.

Сьогодні Господь Ісус каже: «І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік».  Правдивим господарем дому Божого є Божий Єдинородний Син.  Про Нього Отець каже: «Це – Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!» (Мт.  17:5).  Господь Ісус – вічний Божий Син.  Він має вічне життя. Він дає вічне життя. Він править небесами і землею. Все перебуває в Його руках. І дати правдиву свободу, а це – свобода від гріха, може лише Він.  Тому сьогодні Він каже: «Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні».

Лише Ісус визволяє від гріха. Це каже Він сьогодні нам особисто.  Цього не можемо зробити ми.  Цього не може зробити хтось інший або щось інше. Це робить лише Ісус.  Для цього Він, будучи вічним Богом і залишаючись Ним, стався людиною, як ми, але за одним радикальним винятком – Він людина безгрішна.  У цьому статусі Він зробив те, чого не могла зробити жодна інша смертна людина – Він прожив досконале життя, не скоївши жодного гріха.  Гріх не зміг його поневолити, хоча й сатана неодноразово намагався нашого Господа Ісуса до цього спокусити.  Ісус залишився досконалим і святим і все що Він робив – робив Він це на вашому місці і для вас.

Втім ми й далі перебували би у владі гріха, якби Він добровільно, із великої любові до кожного з вас, не пішов на Голгофський хрест. Там Він приніс викуп за кожного з вас – Він приніс у жертву Самого Себе.  Його кров обмила з вас усякий гріх і тепер той страшний рабовласник не може на вас претендувати.  За гріхи мали померти вічною смертю ви.  Але на вашому місці помер Ісус. Тепер через Його жертву ви звільнені.  І звільнені лише Христом.  Допоки ви перебуваєте в Христі, тобто віруєте в Нього і покладаєте усю вашу надію на Христа  – гріх не має над вами влади. Допоки ви віруєте в Христа, ви – прощені. Допоки ви віруєте в Христа, ви – вільні.  Ісус Христос і лише Він – ваша свобода від гріха.

Раз ви вільні від рабовласника, то й вільні від його страшної нагороди – смерті.  Де цьому підтвердження?  Порожній гріб Ісуса!  Він воскрес і Його воскресіння – це ваша особиста декларація про незалежність від вічної смерті і про ваше майбутнє воскресіння.  Ісус перебуває в Царстві Небеснім повік. І там де Він, там будуть і Його учні, слуги, друзі.  Де Він – там будете і ви.  Лишень віруйте в Нього і горніться до Нього.

 Сьогодні у вас є така чудова нагода пригорнутися до Христа у Його Святій Вечері, причастившись Його правдивими тілом і кров’ю.  Христос – на небесах і водночас Він – тут: у Слові і Таїнстві.  Христос – на небесах, і водночас Він – у кожному з вас. Ви вже перебуваєте у Христовому Царстві вірою, а Царство Боже перебуває всередині вас. І хоча ваша стара плоть може протестувати, не погоджуватися із тим, що настає час, коли з нею, хворою на гріх буде покінчено, час воскресіння усіх мертвих невпинно наближується і ви воскреснете з мертвих, як воскрес ваш Господь, або перемінитеся і будете, як Він, якщо Він повернеться до часу нашої фізичної смерті.  Ісус визволив вас від смерті.  Ісус – ваша свобода від смерті.

Втім є ще один рабовласник, який підкидає думки на кшталт багатоженства, як то сталося декілька днів тому у свободолюбній Лівії, і вводить у рабство гріха і то – диявол. Від нього можна вберегтися лише тоді, коли ви й далі перебуватимете з Ісусом та у Його Слові.   Бо де є Ісус – там зміїна голова розчавлена, з жала видушена вся отрута, а на сичання і підбурення до гріха ми можемо сміливо відповідати: «Я – прощений і виправданий заради Христа.  І не для життя в гріхові був мій Спаситель Ісус Христос мене викупив, а для того «щоб я належав Йому, жив під Його владою у Його Царстві та служив Йому у вічній праведності, невинності та блаженстві, так як і Він воскрес із мертвих, живе і царює вічно». Хай так буде з вами і з усією нашою рідною Україною. Хай і вона почує Слово Христове і визволиться для свободи не оманливої, а свободи справжньої у Христі та Його Слові!

З часу Реформації, за яку ми сьогодні дякуємо Богові, Слово Христове знову лунає в Його Церкві у всій чистоті.  І хай воно далі продовжує давати вам, дорогі брати і сестри справжню свободу, щоби горнучись до Писання, ми могли з Мартіном Лютером, великими Реформатором, проголошувати: «Хто лишень вірує в Христове Слово і тримається його, то над ним – небеса розкриті, пекло для нього – замкнене, диявол – ув’язнений, гріхи – прощені, а він – дитя вічного життя».  Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Римлян 16:24).

Компроміс між плоттю і духом неможливий

Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух.

(Євангеліє від Св. Івана 3:6).

            Нещодавно ми чули проповідь, у якій Господь сказав Никодимові, що допоки людина не народиться знову з води й Святого Духа, вона не може увійти в Царство Боже.  Таким чином Він зазначив, що наше спасіння і блаженство не залежить від добрих діл або ж праведності плоті, а від нашого нового народження. Це нове народження повинне передувати добрим ділам. Нічого прихованого в цьому немає – воно має бути відоме, як народження з води та Святого Духа.  Ось як повинні ми народжуватися знову. Недостатньо народитися від жінки – таке народження є з плоті та крові. Це народження ми вже мали. Ні, Христос чітко та усвідомлено каже, що згадане тут народження, мусить відбутися через воду й Святий Дух. Це нове народження – Хрищення. Ми охрищені в Боже Ім’я, Божим Словом і водою. Таким чином наш гріх прощено і ми спасенні від вічної смерті. Нам також дарується Святий Дух – ми одержуємо нову природу, відмінну від тією, з якою ми народилися.  Через Адама нас було долучено до царства диявола, який є нашим паном; в нас були народжені смерть, гріх, вічний осуд та диявольське царство.  Але тут ми відроджуємося від смерті до життя, від гріха – до праведності, тут ми переходимо з царства диявола в Царство Боже.  Ви чули, що нове народження чиниться через Святий Дух і воду і, що ми відновлюємося через владу та дієвість Хрищення.  Це нове народження не походить із наших добрих діл, але щойно ми народжуємося знову, ми, як про це ми почули в останній проповіді, починаємо робити добрі діла. Хоча на цю доктрину нападає папа і весь світ, вона викладена тут, і я приймаю її, і вона залишатиметься, незважаючи на те, хто може цю доктрину прийняти. Ніхто ніколи не зможе досягнути компромісу між плоттю і духом.  І хай іде собі геть кожен, хто відмовляється цю доктрину прийняти!

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

Загальна Пастирська Конференція і засідання Синоду

     19 і 20 жовтня ц. р. в приміщенні церкви Хреста Господнього в м. Кременці (Галицька Єпархія) відбулася Загальна Пастирська Конференція Української Лютеранської Церкви. Свої есе Конференції представили два доповідачі: Віце-Єпископ Сергій Романюк,  та пастор Кам'янець-Подільської парафії Святої Трійці, Андрій Гончарук. Учасники та відвідувачі Конференції змогли взяти участь в обговоренні богословських есе та питань, що стосуються пастирської практики.  19 жовтня в м. Кременці відбулося також чергове засідання Синоду Української Лютеранської Церкви, який розглянув поточні питання з життя Української Лютеранської Церкви, зокрема хід будівельних проектів Церкви. В Конференції та засіданні Синоду взяв участь представник Євангесько-Лютеранського Синоду (ЄЛС) зі США, Голова Місійної Ради ЄЛС, пастир Стівен Пітерсен.

Проповідь на 19-у неділю по П'ятидесятниці

                                  ПОГОНЯ

                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

           

            Великий же зиск то благочестя із задоволенням. Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. А як маємо поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того. А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль. Бо корінь усього лихого – то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання.  Але ти, о Божа людино, утікай від такого, а женися за праведністю, благочестям, вірою, любов'ю, терпеливістю, лагідністю! Змагай добрим змагом віри, ухопися за вічне життя, до якого й покликаний ти, і визнав був добре визнання перед свідками багатьома. Наказую перед Богом, що оживлює все, і перед Христом Ісусом, Який добре визнання засвідчив за Понтія Пилата, щоб додержав ти заповідь чистою та бездоганною аж до з'явлення Господа нашого Ісуса Христа, що його свого часу покаже блаженний і єдиний міцний, Цар над царями та Пан над панами, Єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі, Якого не бачив ніхто із людей, ані бачити не може. Честь Йому й вічна влада, амінь! (1-е Послання Св. Апостола Павла до Тимофія 6:6-16).

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, минулий тиждень у міжнародному житті позначився святковими феєрверками у Лівії – так лівійці святкували убивство полковника Муаммара Каддафі, тирана, особисті статки якого, за різними оцінками, становили декілька сотень мільярдів доларів.   Власне, за повідомленням ЗМІ, те убивство знаменувало завершення кількамісячної громадянської війни, що розпочалася з насильницького придушення тираном протестів своїх же громадян, котрим остогидла диктатура та убогість значної частини народу через неймовірне збагачення якогось одного клану або й кількох кланів чи сімейств, що мали доступ до національних багатств, а решті співгромадян такий доступ з усіх сил ретельно обмежували.

Бажання зберегти свою владу та розкіш привели до жахливої, кровопролитної громадянської війни, загибелі багатьох людей і врешті-решт, до знищення влади полковника-тирана. Свого часу один із колишніх народних депутатів на шоу Савіка Шустера був зробив коментар на адресу тих, що накопичують капітали будь-якою ціною: «В гробу карманов нет». Фраза хоча й мирська, але дуже красномовна і повчальна.  Навіть якщо людині вдасться втримати багатство до кінця свого життя, що буде далі?  Адже у смерті воно помочі не дає. Незважаючи на величину капіталу, на величину багатства, в житті кожної людини наступає мить, коли вона помирає, коли душа її опиняється поза тілом і там уже ніякі гроші не допомагають: згідно з Божим Словом далі – або небеса, або пекло.

Сьогоднішній Біблійний текст має, як і завжди, дуже реалістичні слова: «Ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести». Якою б дорогою не була труна і який би кортеж із багатіїв не супроводжував похоронну процесію людини, яка покладала надію на своє багатство, все перетвориться все-одно на порох, хіба що тіло покійника, вийнявши всі нутрощі, забальзамують.

Та й яка користь із дорогої труни та величного пам’ятника, якщо душа буде мучитися в аду і марно волати бодай про краплину води, як про це волає душа багатого із сьогоднішньої євангельської притчі.  А ще ж буде повернення Ісуса Христа у славі та воскресіння усіх мертвих, а з ним почнуться не лише духовні муки, але й вічні тілесні муки усіх тих, що понад усе на світі любили гроші та багатство. Вони опиняються там, бо «ті, що мають намір розбагатіти, продовжують падати [мій переклад] у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибель».

Незважаючи на те, чи ви станете багатим чи будете бідним, сам намір стати багатим приводить до спокуси та сітки. Багатство служить наче наживкою, до якої линуть ті, що ставлять перед собою мету розбагатіти.  Крім цієї наживки вони нічого не бачать і летять лише до неї. Те, що вона розташована в сітці, вони може зрозуміють лише потрапивши в неї, а найчастіше не розуміють того взагалі.  Господь Святий Дух каже нам сьогодні: «Корінь усього лихого – то грошолюбство».

Господь порівнює людей із деревами: добрими та злими.  З кореня грошолюбства виростає зле дерево із відповідними плодами, які ми так часто бачимо в нашому житті: егоїзм, байдужість, заздрість, черствість до людей і, зокрема до працівників, з яких витискають усі життєві соки, а натомість виплачують мізерну заробітну плату, якої ледь вистачає на те, аби купити їжу.  А ще завищені ціни за низькоякісні товари та послуги, рейдерство, неправдиві судові позови і навіть убивства людей, які стоять на шляху до збагачення. Всі ці гріхи виростають з одного жахливого кореня – грошолюбства.

Ви можете сказати: «Ну, мені це не загрожує.  Я – не український мільярдер і навіть не мільйонер! Це стосується лише багатих».  Зовсім ні! Звісно чимало тих, що розбагатіли потрапили у сітку диявола і приносять далі злі плоди. Але не багатство є коренем усього злого, а любов до грошей. Не гроші штовхають людей у пастку лукавого та вічну погибель, а намір розбагатіти.  Апостол з сумом зазначає, що «дехто[віддавшись грошолюбству] відбились від віри й поклали на себе великі страждання».   

Минулої неділі ми чули, як Господь каже про те, що не можна служити Богові і мамоні. Якщо за мету ставиться не Царство Небесне і не його праведність, а гроші, багатство, то місця для віри в житті не залишається. Власне кажучи в людини, яка має намір розбагатіти, віра існує, але та віра у фальшивого бога, бо від правдивої віри вона відбивається, кидає її і починає поклонятися золотому теляті. Зауважте, що таке буває і серед християн.  Перехід до поклоніння фальшивому богові, мамоні, грошам, може відбутися дуже непомітно, але страждання будуть відчутні і тим більше вони будуть пронизувати тіло через те, що людина, яка прагне розбагатіти, накладає на себе муки сама. Тим сильніше буде вона страждати в аду, згадуючи про втрачене Царство Христове.

Тож сьогодні Господь Святий Дух звертається до вас, дорогі брати і сестри: «Але ти, о Божа людино, утікай від такого». Не один раз, не два втікай, а втікай постійно – саме це має на увазі грецький оригінал сьогоднішнього читання з Нового Заповіту. Утікайте від грошолюбства, утікайте від намірів розбагатіти, відрікайтеся від любові до грошей! Якщо ж ви  вже заплуталися у сітку грошолюбства, то просто зараз розкайтеся у гріхові поклоніння мамоні і довіртеся Христові, і Він не лише простить всі ваші гріхи та провини, але й поставить вас на правильну стежку і на дорогу погоні за правильними речами: погонею за праведністю, благочестям, вірою, любов'ю, терпеливістю, лагідністю!

Так само, як погоня за багатством є погонею невірства, так і погоня за праведністю є погонею віри.  Праведності, звісно, не купиш за гроші.  Але й праведності не заслужиш ні своїми ділами, ані заслугами будь-кого іншого, крім Христа.  Ця погоня, це змагання – змагання віри.  Іншим словом: борися за те, аби в твоєму серці завжди жила дорогоцінна віра в Христа.  Віра ця дарується Богом. Не ти її сам утворив.  Вона була тобі подарована Богом, коли Його Дух Святий покликав тебе через Євангеліє.  І тепер ця віра є самим сенсом твого життя, бо через неї тобі дарується прощення гріхів, здобуте для тебе Ісусом Христом, вічним Богом  і святою людиною в одній Особі Його стражданнями і смертю на Голгофському хресті.

Через цю віру дарується тобі праведність, яка підтверджується славетним Христовим воскресінням. І віра, створена в твоєму серці Святим Духом сьогодні спонукає тебе втікати від нечестивої любові до грошей та гнатися за тією праведністю, яка проголошується з Голгофи та з порожнього гробу Спасителя.

Через цю віру ти женешся за благочестям. Це благочестя – один із проявів того найвеличнішого та найщедрішого дару Божого, який ти маєш. І дар цей – вічне життя.  Віра хапається за нього, горнеться до нього і приносить у твоє життя рясні плоди, одним з яких є благочестя. Перше ти виправданий, ти маєш праведність Христову, а далі ти ведеш життя, яке угодне Богові, життя не егоїстичне, а благочестиве, життя, на першому місці в якому стоїть Господь Бог.

Далі апостол каже, аби ми гналися ще й за вірою. Віра потребує постійного живлення.  Якби вона була нашим ділом або продуктом нашого мислення чи діяння, то в нас не було би потреби за нею гнатися. А так наша віра спонукає нас линути до її джерела: до Євангелія у Слові і Таїнстві. Адже тут, у зібранні святих, ми щонеділі отримуємо поживу для нашої віри, слухаючи Слово Боже, його проповідь і причащаючись правдивими тілом і кров’ю Христовими у Святій Вечері. Власне, ваш прихід сьогодні до церкви є частиною тієї погоні за вірою.

А ще Господь спонукає нас гнатися за любов’ю. Знову без віри в Нього це неможливо. Без Христа любов завжди буде егоїстична, грішна. Але де є віра в Христа, там є й джерело любові – Бог і там є виливання любові на нас і переливання її через нас – на інших людей довкола нас.  Змагання віри – це ще й змагання в любові до Бога і до наших ближніх. І, якщо Бог поблагословить нас багатством, що ж - це багатство теж буде використане для цього шляхетного змагання – змагання праведності, благочестивості, віри та любові до Бога та ближніх.

Далі йдуть терпеливість і лагідність. Ця терпеливість – не терпеливість хижака в засідці, не терпеливість любителя грошей з якою він чекає на те, аби збагатитися через чиєсь збіднення. Ця терпеливість - терпеливість прощеної дитини Божої, яка не зважає на жодні обставини і навіть на саму загрозу її життю, залишається впевненою у Божому милосерді і сама виявляє лагідність. Цю лагідність зневажає світ грошолюбних і самовпевнених людей.  Але її хвалить Бог, власне Він її і дає, бо й Ісус – лагідний і серцем покірливий.

Це змагання віри передбачає і визнання нашої віри в правдивого Бога перед світом. Це визнання засвідчив наш Спаситель перед Понтієм Пілатом, зазначивши, що Його Царство – не від світу цього. Бо цей світ мине так само, як минуло життя багатьох людей, з одним із нещодавно вбитих тиранів, включно.  Наш же великий зиск у благочесті із вдоволенням усім тим, що дає нам Бог.  Бо наше майбутнє не у світі, який минається, а у Царстві Христовому, яке об’явиться в час Його славетного повернення і буде тривати повіки.  Воно – наше правдиве багатство і наша слава. І в цьому Царстві будете й ви, що змагаєтеся добрим змаганням віри в Христа, і повіки будете з Богом, бо Він  – єдиний міцний, Цар над царями та Пан над панами, Єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі, Якого не бачив ніхто із людей, ані бачити не може. Честь Йому й вічна влада, амінь!»

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь. (2 Кор. 13:14).

Патологічна конкуренція

     Священство і служіння мають свої окремі сфери та орієнтацію. Конкуренція між ними є настільки ж патологічною, як конкуренція між легенями, ногами і рештою частин тіла. Сутність нашого спільного духовного священства, відповідно до 1 Петр. 2:9, рідко коли викладалося краще за ці слова Лютера: "Як Христос Сам був Священиком і Жертвою, так і всі з нас як християни, по правді є святим священством і самою жертвою, як про це роз'яснює Павло в Рим. 12 [:1], де він навчає про те, що ми повинні приносити в жертву тіла свої як священицьку жертву".
     Точна форма цієї жертви, звісно, відрізняється відповідно до особистого окремішнього покликання та обставин: як-от: домогосподарка, селянин, пастир, солдат і т. д. Завдання публічного служіння Євангелія - чітке проповідування та навчання, надавання і затримування відпущення гріхів та відправляння святих Таїнств (1 Кор. 4:1; див. Ауґсбурзьке віросповідання V, XIV, XXVIII). Загалом священицька жертва і Євангельсько-Таїнственне служіння керуються, в принципі, найдосконалішою симбіозною гармонією. Конфлікти постають винятково через нечестиве себелюбство...

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

Хто справді знає Бога і вірує в Нього

     Раніше цієї втіхи  не чути було в проповідуванні, а бідні сумління приводилися до того, аби покладати свою надію на особисті зусилля і зобов'язувалися вони до різних діл.  Декого сумління відводили в монастирі у надії, що там вони зможуть заслужити благодать через чернече життя. Інші, з метою заробити благодать і досягнути відпущення гріхів, винаходили діла. Багато-хто з них виявив, що такими засобами миру не здобути.  Отже слід було проповідувати це вчення про віру в Христа і дбайливо використовувати його для того, аби люди могли пізнати, що благодать Божа надається без заслуг, лише через віру.
    Також ми навчаємо, що мова ведеться не про ту віру, що її мають навіть диявол і безбожні, що також вірять в історію Христових страждань і Його воскресіння з мертвих, але ми маємо на увазі таку віру, що уповає на те, що ми одержуємо благодать і прощення через Христа.  Кожен, хто знає, що в Христі він має благодатного Бога, справді знає Бога, до Нього звертається і Він не без Бога, як язичник.
   Бо диявол і безбожники не вірять у цю статтю про прощення гріхів. Тому вони й перебувають у ворожнечі проти Бога, не можуть до Нього звертатися і не мають надії на одержання від Нього добра. Отже, як щойно було зазначено, Святе Письмо говорить про віру, проте під нею не мається на увазі такого особливого знання, що його мають диявол і безбожники.  Послання до євреїв 11:1 навчає нас про віру таким чином, щоб пояснити, що віра не є просто знанням про історичні події, але впевненістю у Богові та у сповненні Його обітниць.
    Августин також нагадує нам, що слово "віра" в Святому Письмі слід розуміти як таке, що означає впевненість у Богові, гарантію того, що Бог до нас є милосердним, а не просто як знання про історичні події, котрим також володіє диявол.

З Ауґсбурзького віросповідання, Стаття ХХ "Про віру та добрі діла"

Проповідь на 18-у неділю по П'ятидесятниці

    ВІРНІ У МАЛОМУ

                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

           

            Оповів же Він й учням Своїм: Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його. І він покликав його, і до нього сказав: «Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити». І управитель почав міркувати собі: «Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства». І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: «Скільки винен ти панові моєму?» А той відказав: «Сто кадок оливи». І сказав він йому: «Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдесят». А потім питається другого: «А ти скільки винен?» І той відказав: «Сто кірців пшениці». І сказав він йому: «Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят».І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші [розважливіші], аніж сини світла. І Я вам кажу: «Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель. Хто вірний в найменшому, – і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, – і в великому несправедливий». Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить? І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть? Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити!» (Євангеліє від Св. Луки 16:1-13).

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, славетний християнський британський письменник  Клайв Люіс, відомий нам радше за свої «Хроніки Нарнії», і то, певно, не через книгу, а через її екранізацію, був одного разу сказав: «Коли наш Господь і Пан сказав, щоби ми були мудрими як змії і невинними як голуби, то Він не мав на увазі, щоби ми відкладали яйця. Йому не подобаються не лише звичайні лежні, але й інтелектуальні лежні зокрема».  Сьогоднішню притчу можна зрозуміти так само буквально, як і вислів Спасителя про те, що ми повинні бути мудрими як змії та невинними як голуби.

Власне кажучи ця притча починається із оскарження управителя, по-сучасному: менеджера, в тому, що він переводить маєток свого роботодавця, багатого чоловіка. Цього управителя звинувачено в порушенні Сьомої Заповіді, яка каже всім нам: «Не кради!»  Доктор Лютер пояснює значення цієї заповіді таким чином: «Ми повинні боятися і любити Бога, щоб не відбирати у нашого ближнього грошей чи його власності й не здобувати цього підробкою товарів чи нечесною торгівлею, а допомагати ближньому захищати його власність та поліпшувати справу [щоб його засоби для життя зберігалися, а стан поліпшувався]».

Управитель із сьогоднішньої притчі явно цієї Заповіді не дотримувався. Йому подобалися гроші, розкіш і марнотратне життя.  Він не дбав про те, аби догодити своєму роботодавцеві. І до майна свого роботодавця він ставився, певно так само як і до свого.   Капіталу свого він не накопичив – капітал він наполегливо розтринькував. Не помітити це було неможливо.  Адже де марнотратство і крадіжки – там і дорогі ресторани, і хизування дорогими речами, п’янки, гулянки і подібне до цього.

 Це зауважили інші люди і повідомили чоловіка, який мав такого управителя.  Докір не забарився: «Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити».   Звітність – одна з рис доброго менеджера. Куди витрачено? Чому? Скільки? Які витрати? Які прибутки?  Звіт потребує аналізу і на його основі виправлення допущених помилок.

Докір і вимога від роботодавця змусив нашого управителя, якого Господь називає невірним, задуматися над своїм теперішнім становищем і над своїм майбутнім. Капіталу він немає. Робити нічого толком теж не вміє тай бракує на це йому фізичних сил і здоров’я.  А ще його теперішній соціальний статус не дозволяє йому стати посміховиськом і йти жебрати копійки у тих людей, які ще вчора, можливо, заздрили йому за розкішний спосіб марнотратного життя. Що робити? 

І він знаходить  вихід.  Господь каже, що цей невірний, марнотратний управитель вирішує посписувати частину боргів своїх клієнтів. Старі боргові розписки знищуються –одному боржникові він добровільно списує 50 відсотків боргу, іншому – 20. Звіт перед роботодавцем відчутно покращується.  Господь каже, що: «пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні розважливіші, аніж сини світла».  Вони все добре обмірковують, зважують і схвалюють рішення, добре все прорахувавши. У нашій притчі замість справедливості невірний управитель отримує милосердя.

У притчі цій легко пропустити третю сторону – боржників, які із задоволенням погоджуються на махінацію, запропоновану їм невірним управителем – адже тепер їхній борг суттєво зменшився.  Чому би їм тепер не заприятелювати із цим управителем, який так добре, за світськими стандартами до них поставився. Господь каже до нас сьогодні: «Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель. Хто вірний в найменшому, – і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, – і в великому несправедливий». Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить? І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть?»

Дорогі брати і сестри, всі ви живете в світі. За один день у Києві ви можете зустрітися із багатьма різними людьми. Багато-хто з вас працює.  Ви маєте різних колег і співробітників. У вас можуть бути різні з ними взаємини і навіть конфлікти. Але як ви розпоряджаєтеся тим ресурсом, який дам вам ваш Справжній Роботодавець, Господь Бог?

І тут не мається на увазі матеріальний ресурс, хоча й Господь Бог – Податель усякого добра (Як. 1:17). Але у вас є набагато більший і серйозніший ресурс ніж його мають інші люди. Цей ресурс – ваша небесна спадщина. Ви можете спитатися: «А яким це чином моя небесна спадщина стосується моїх взаємин із людьми, які є довкола мене, фактично з людьми чужими і яке відношення це все має відношення, зокрема й до сьогоднішньої притчі нашого Господа?» Безпосереднє!

Згадайте лишень про те, скільки вам винні інші люди.  Ні, не грошей, а образ, негативних емоцій, недобрих слів, врешті-решт просто неприязного ставлення та нечесного відношення. Ваш список тих гріхів, які проти вас скоїли інші люди може бути настільки довгим, що не дає вам спокійно жити.  Ви про нього хвилюєтеся і навіть, може про тих духовних боржників нарікаєте. І, будьте певні – є й той, хто оскаржує вас перед Богом за цей довгий список.

Але хто оскаржує і як? Господь Святий Дух того, хто нас оскаржує називає «змій   великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт» (Об.10:9).   Він ненавидить ваш теперішній стан і ту велику місію від Отця Небесного, яку ви маєте в цьому світі. Адже Отець визволив вас від його влади кров’ю Ісуса, Свого Єдинородного Сина. Ісус Христос на Голгофі приніс Себе в жертву за всі ваші гріхи та провини.  Він помер за кожного з вас, аби вічна смерть не могла більше на вас претендувати.  Ви – виправдані і доказом цьому є Христове світле воскресіння.  Він живий і Він царює. Його влада простягається і на небеса, а і на землю. А ви – Його прощені брати і сестри. Ви – спадкоємці Царства Небесного. 

Скільки вам усього було прощено?  З яких глибин гріха було вас піднято? Вам краще знати. Але жодного гріха, жодного боргу ваш Небесний Отець проти вас більше не тримає. Всі борги списані.  Всі гріхи до одного змиті кров’ю Ягняти Божого, Христа, нашого Спасителя. Ви – вільні діти Божі, які мають Його заповідь про молитву: «І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші» (Мр. 11:25) і ще Він каже: «Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам» (Лк. 6:37).  Не будуйте своїми руками, довкола себе суспільство, яке пожирає саме себе, наче каже Господь, а будуйте натомість суспільство милосердя, доброзичливості та довіри.

Коли ж ви не розпоряджаєтеся своїм прощенням і марнуєте його, накопичуючи образи на інших людей, то ваш обвинувач-диявол не забариться, аби оскаржити вас перед Богом, що ви відкидаєте дар прощення, здобутий для вас безкоштовно Христом, тримаючи злобу на свого ближнього і марнуючи свій статус прощеної, виправданої дитини Божої.   Він для цього матиме підстави.  Бо що таке якась провина, бодай навіть найбільша якоїсь грішної людини перед вами, іншою грішною людиною. І хіба йде вона хоч у якесь порівняння з вашим особистим гріхом проти святого, праведного і досконалого Бога?

Розважливий управитель, обміркувавши своє становище почав прощати борги клієнтам свого пана.  Нам у своїй самоправедності буває важко простити ближнім навіть якусь мікроскопічну провину, скоєну проти нас особисто. Господь каже нам сьогодні, аби ми повчилися у цього невірного менеджера і навчилися набувати собі друзів ще від цього світу. Адже це одне із завдань нашої місії – бути світлом для цього світу, нести прощення і любов Христову, яку Він виливає на нас, до всіх людей, які є довкола нас.

Не ми стали Христовими друзями, а Христос зробив нас друзям Своїми через хрест Голгофи.  Він нам стільки всього простив і прощає, що неможливо, будучи дітьми світла, не прощати інших. Дух Святий, Який живе у вас, завжди спонукає вас до прощення інших людей, бо Він – добрий і чоловіколюбний.   Власне, прощення і є те найменше, що ви можете і повинні практикувати щодня у своєму житті, в іншому ж випадку  ваш борг перед Господом буде лишень зростати, а диявол поспішатиме оскаржити вас перед Господом.

Врешті-решт, хто ми такі, щоби не прощати нашим ближнім?  Адже прощення, яке ми маємо – воно не наше. Здобув його для нас Господь. І ми просто управителі цього великого небесного скарбу.  Коли ми служимо Богові, то будемо прощати інших людей, а якщо мамоні, грошам, егоїзмові і себелюбству, то прощення від нас ніхто не дочекається, як і не дочекаємося його й ми від Бога, бо де немає прощення, там немає і віри. А де є віра, то є й прощення від Бога для нас і від нас для наших ближніх.

А ще це прощення, яке  подароване нам Господом, і яким ми користуємося, набуватиме вам друзів і то не лише для цього світу, але для Царства Небесного.  І як радіють ангели, коли через вас хтось пізнає Христа і стане дитям Отця Небесного і здобуває вічне життя! Як радісно привітає вас Господь, коли зустріне вас, Свою прощену дитину і дитину, яка прощає, біля брам небесних і промовить: «Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!» (Мт. 25:21). 

Сьогоднішню притчу можна спробувати прив’язати і до грошей і до багатств цього світу.  Але краще прислухатися до поради Клайва Люіса та будучи мудрими як змії і невинними, як голуби, не відкладати яєць, а навчившись у невірного управителя прощати не 50 і не 20 відсотків провин нашим боржникам, а всі 100, бо так прощено і нам Отцем нашим Небесним.  Заради Ісуса Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь. (2 Кор. 13:14).

Покрова християн - Господь

Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито,
блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства!
Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму,
бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху! Села.
Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: "Признаюся в проступках своїх перед Господом!" і провину мого гріха Ти простив. Села.
Тому кожен побожний відповідного часу молитися буде до Тебе, і навіть велика навала води не досягне до нього!
Ти - покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти, Ти обгорнеш мене радістю спасіння! Села.
"Я зроблю тебе мудрим, і буду навчати тебе у дорозі, якою ти будеш ходити, Я дам тобі раду, Моє око вважає на тебе!
Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба приборкати оздобою їхньою вудилом і вуздечкою, як до тебе вони не зближаються".
Багато хвороб на безбожного, хто ж надію свою покладає на Господа - того милість оточує!
Веселітесь у Господі, і тіштеся, праведні, і співайте із радістю, всі щиросерді!
(Псалом 32)

День Св. Єронима

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Єронима (Св. Єроніма або ж Св. Ієроніма). Єроним народився в маленькомі селі на узбережжі Адріатичного моря приблизно 345 року по Р. Х. В молодому віці він відправився на навчання до Риму, де й був охрищений. Після тривалих подорожей він обрав чернецьке життя і провів п'ять років у сирійській пустелі. Там він опанував єврейською мовою, мовою Старого Заповіту. Після рукопокладання в Антіохії та відвідин Риму й Константинополя, Єроним оселився у Віфлеємі.  Свої мовні здібності він використав для перекладу Біблії з єврейської, арамейської та грецької мов (мов оригіналу) на латину, найбільш поширену тогочасну мову. Понад тисячу років цей переклад, який називається Вульґата, залишався авторитетною версією Біблії у Західній Церкві. Ставши одним з найбільших вчених у ранній Церкві, Єроним був покликаний до осель небесних 13 жовтня 420 року. Першим місцем його поховання став Віфлеєм, а потім його останки було перенесено до Риму. День Св. Єронима через його перекладацький подвиг також вважається Міжнародним днем перекладача.  Зі святом!

Молитва на День Св. Єронима:

Господи, Боже правди!  Твоє Слово - світильник для ніг наших і світло для нашої стежки. Твій слуга, Єроним, радів, досліджуючи Святе Писання. Дай, аби ті, що далі читають, позначають і споживають Твоє Слово, знаходили в ньому їжу спасіння і джерело життя.  Через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Теперішній статус

Замість зухвалості або самоправедності, замість депресії чи відчаю, християнин, через реальність свого статусу, має всі підстави для радості без міри. Християнин – святий і дитя Боже, брат чи сестра Христа і спадкоємець вічного життя.  Те, що християнин може думати про своє життя, як беззмістовне або неважливе, чи якимось чином незначне, викреслюється тим статусом, який здобув Христос, а Святий Дух дає в Слові й таїнствах. На цьому треба наголошувати весь час. Цей статус – реальність. Це не статус, який ще треба заробляти чи досягати. Це не потенційний статус і не можливість, яку здобувають найкращі з нас і не статус, який ми отримуємо лише, потрапивши на небеса. Ні – він наш вірою в Того, Хто полюбив нас і віддав за нас Самого Себе.  Цей статус – наш і він наш – зараз!

Деніел Дойчландер, Богослов’я хреста 

Біди - не завжди покарання

     Біди не є завжди покараннями за певні колишні вчинки, а є ділами Божими для нашого добра, і щоби сила Божа була очевиднішою у нашій слабкості. Так Павло каже (2 Кор. 12:5, 9): "Сила Божа здійснюється в моїй немочі".

Апологія Ауґсбурзького віросповідання

Проповідь на День подяки за врожай

                 УРОЖАЙ ДЛЯ НЕБЕС

                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

           

            Іншу притчу подав Він їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм. А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов. А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль. І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: «Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?» А він їм відказав: «Чоловік супротивник накоїв оце». А раби відказали йому: «Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?» Але він відказав: «Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: «Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї».

            Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: «Поясни нам притчу про кукіль польовий».  А Він відповів і промовив до них: «Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський, а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи. І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.  Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів! Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!» (Євангеліє від Св. Матвія 13:24-30, 36-43).

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, засоби масової інформації частенько повідомляють про те, що Україна – один із головних постачальників соняшникової олії у світі. 60 відсотків від усієї соняшникової олії виробленої в світі – українська.  А ще Україна – один із головних виробників зерна. Недаремно колись наш край називався «житницею Європи». Родючий ґрунт, добрі природні умови, які є благословенням від Бога, а ще наполеглива хліборобська праця, для якої Господь дає сили та вміння, приносять добрі результати – плоди, частину яких ми сьогодні бачимо біля престолу в нашій парафії.  Україна може легко бути одним із головних постачальників світу з будь-якої сільськогосподарської продукції, яка росте в нашому кліматі.

Звісно, ми як українці можемо пишатися тим, що Україна постачає 60 відсотків усієї соняшникової олії на світовий ринок цього продукту.  Ми би так само пишалися й іншими продуктами. Але як щодо іншого виду постачання?  Як щодо постачання Царства Небесного?  Який відсоток від усіх спасенних, становитимуть українці?  Або зробімо задачу простішою: скільки відсотків українців воскреснуть до вічного життя у Божому Царстві?  Вам, певно, цей відсоток визначити досить легко: просто подумайте про свою родину. Ваші діти будуть у Царстві Небесному?  А ваші батьки? А ваші рідні брати і сестри? А як щодо родини? Як щодо вашого дядька, тітки і усіх, хто з вами споріднений? Де проведуть вічність вони? Який відсоток з них сповідує віру в Христа?

А ще подумайте про те, чи ви долучилися до того, аби вони мали віру в Спасителя?  Чи ділилися ви з ними Божим Словом, а чи проявляли духовний егоїзм, плоди якого буде видно у далекому майбутньому? Подумайте лише про те, як було би добре, якби хоча би половина всіх наших родичів справді сповідували Господа, перебувала в Слові і в Таїнстві – і тоді Україна стала би одним з головних постачальників спасенних душ до Царства Божого.  Господь порівнює світ людство із полем. На цьому полі трудиться Він, Син Людський.  Тут є Його насіння, тут росте Його збіжжя – сини Його Царства.   Вони вірують в Ісуса і є спадкоємцями вічного життя. Аби це життя належало вам вічний Божий Син стався людиною і віддав Своє життя за кожного з вас на Голгофському хресті.  Через Його порожній гріб, з якого Він торжествуючи воскрес на третій день по Своїй смерті, пролягає і дорога вашого майбутнього торжества – вашого воскресіння до вічного життя у Христовому Царстві.

Його Царство – Царство благодаті, сили та слави.  Сини Царства, як пшениця, що кидає колос. Ця пшениця особлива, вона посіяна Христом через Його Євангеліє і вона зростає, будучи рясно полита дощем Хрищення, осяяна Словом Божим і живлена Христовими тілом і кров’ю у Господній Вечері. Господь піклується про вас щодня, прощаючи вам ваші гріхи, виявляючи до вас Свою любов словами з Писання і благословеннями у щоденному житті.

Проте Господь каже, що на цьому полі, у цьому світі є ще одна культура.  І культура ця – не пшениця, не християни, а кукіль.   Назовні ця рослина дуже подібна до пшениці. Але вона – бур’ян. Господь пояснює походження цього бур’яну – його посіяв «чоловік супротивник» - противник Божий – диявол.  Як бачите інших рослин на цьому полі немає, так само як немає третього виду людей.  Господь Христос каже: є лише віруючі та невіруючі. Якщо віруючі в Христа – сини Царства і спадкоємці вічного життя, то невіруючі – сини лукавого, тобто діти диявола.  Третього не дано. Немає якоїсь нейтральної рослини чи нейтральної смуги – ви або з Богом, або з дияволом.  Або ви спадкоємець Царства вічного щастя або спадкоємець царства вічних мук.

У людей може виникнути спокуса збудувати царство Боже ще тут на цьому полі і позбутися невіруючих силою. Таких спроб було багато. Згадайте лишень про хрестові походи. Але Господь застерігає усіх, і віруючих Його Церкви і владу, що робити цього не можна, щоб «виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю».

Диявол багато потрудився і доклав усіх вмінь, аби засіяти свою шкідливу культуру не окремими острівцями, а «куколю між пшеницю насіяв», тобто просто посеред віруючих людей, просто у нашому світі – не в Церкві, а у світі. А Господь настільки любить Своїх віруючих, настільки Він хоче, аби ви мали спасіння і життя вічне, що забороняє будь-які дії, що можуть привести до руйнування вашого життя, як духовного так і фізичного.  Коли ж хтось береться до фізичного знищення інаковірців, той кидає виклик Богові і насправді виявляє, що Бога не слухає, а є радше спадкоємцем царства противника роду людського та ворога Божого, диявола і належить до світу, а не до Церкви.

Такими були ті, що вбивали пророків. Такими були ті, що вимагали розп’яття Христа. Такими були ті, що вкаменували диякона Степана. Такими були ті, що спалили на стовпі 1415 року в Констанці Яна Гуса. Такими були ті, що спалили на стовпі 1528 року першого шотландського лютеранського пастиря і мученика, Патріка Гамільтона та вбили масу інших людей чи то через інквізицію, а чи через інші підступні засоби, одним з яких є релігійна війна. Такими є всі, хто під маскою християнства прагне знищити вірних Богові людей і коять страшний гріх.

Сини Царства такого не роблять. Ми слухаємося Господа Ісуса і ми знаємо, що все, що Він каже – правда і для нашого добра. До того ж, Господь хоче, щоб усі люди спаслися. Ми ж теж на народилися від наших фізичних батьків, як сини Царства. Ні, від часу нашого зачаття ми перебували під владою гріха, диявола та смерті.

Але синами Царства нас учинив Господь і зробив Він це Своїм Євангелієм – через Слово, через купіль відродження.  Синами Царства можуть стати усі наші ближні, бо ж Христос Господь пролив Свою кров за всіх людей. Немає такої людини, за яку Він не страждав на Голгофі.  Немає такої людини, за яку Він не пролив крові і не помер. Він хоче, аби спаслися всі, аби всі увірували в Нього і разом із вами були спадкоємцями вічного життя і Царства Небесного.  Господь хоче вашого спасіння і хоче спасіння вашої родини.  Якщо ви не знаєте, як вирвати їх з-під влади диявола, то почніть за них молитися і при нагоді діліться Словом Божим.  Бо цей час, час благодаті не триватиме вічно.

Ось на дворі осінь. Біля престолу – дари, які зібрані з полів. Бур’янів тут немає. Бур’яни або згнили на полях або на тих самих полях спалені. Так сталося, бо на те надійшла пора, пора збору урожаю та обробітку землі.

Подібне відбувається і зі світом. Ми все більше і більше наближуємося до того часу, про який Господь у Своїй сьогоднішній притчі каже: «в жнива накажу я женцям: «Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї». А потім пояснює, що жнива – кінець світу, час завершення пори благодаті, час завершення проповіді Євангелія. Гострі серпи ангелів Господніх вижнуть весь кукіль,  всіх нечестивих, усіх дітей лукавого, тобто всіх невіруючих.  

Наш розп’ятий і воскреслий Господь каже, що Його ангели «позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!» На відміну від звичайного спалення бур’яну, після якого вогонь гасне і залишається лише попіл, піч огняна, про яку каже Син Божий – пекло і воно «вогонь невгасимий» (Мр. 9:44) тож плач і скрегіт зубів дітей лукавого, невіруючих людей не спинятиметься повіки. Не допоможуть їм ні їхні фальшиві боги, ані їхні діла чи заслуги перед світом.

Але й віруючі не будуть як зібрані овочі та фрукти, які лише на певний час залишаються у наших коморах перед тим як підуть на нашу поживу – для цього їх створив Господь.  Але з віруючими не так. Він каже, що віруючі люди – праведники, тобто вірою в Христа ви – виправдані від гріхів ваших, ваші гріхи обмито кров’ю Спасителя і проголошено вас праведниками. Тут, поки ви ще в цьому світі, гріх, що живе у вашій плоті, весь час нагадуватиме вам, що ви не лише праведник або праведниця, але й грішник або грішниця водночас. 

Але коли вкінці світу Господь повернеться у славі, то Він зодягне вас у нові і досконалі тіла і ви будете повним праведником, повною праведницею, бо матимете не лише нову людину в старому тілі, хворому на гріх, але й нове тіло.  До того ж Господь каже, що «праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця».  Ми будемо сяяти не через наші заслуги, а через те, що ми були осяяні правдивим Світлом-Христом в Його Євангелії і Таїнствах.  Ми будемо сяяти в Царстві Отця Небесного, бо наша віра горнеться до Христа Спасителя, а Він – Світло правдиве. І це сяйво буде тривати повіки, і радість цю ми будемо ділити з іншими спасенними самою вірою в Христа.

Україна, як заявляють експерти, постачає 60 відсотків всієї соняшникової олії світу.  Хай благодатний Господь дає, аби ще більше відсотків було спасенних самою вірою в Христа в нашому рідному краї, Україні.  Заради Ісуса. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь. (2 Кор. 13:14).

Зміст нового проголошення

     Ані папа, ані турок не вірує, що Христос помер за мене. Щодо цього, то ніхто це не вірує і не знає цього, допоки йому не дано це Святим Духом через проголошення Євангелія.  Бо Святий Дух мусить бути і проповідником цього послання, і Автором, Який записує його в моє серце, щоби я увірував і сказав: «Вірую в Ісуса Христа».

            Таким чином проголошення Святого Духа зосереджене на цьому слові, яке Він навчає і записує: «відродження».  Кожен, хто вірує в Христа, хто вірує, що Христос народився, помер за нас, був за нас похований і воскрес із мертвих – народжений знову або ж відроджений.  Це відродження робить істоту новою людиною. Ви оживлені думкою, якої не має жоден папіст або турок, а саме, що Христос помер за вас, що Він воскрес із мертвих і сидить тепер по правиці Божій. І якщо ви постійно будете залишатися в цій вірі, то там є Святий Дух, аби вас охристити, зміцнити та збільшити вашу віру і вкласти у ваше серце нове розуміння. Він також пробуджує у вас святі та нові думки та імпульси так, що ви починаєте любити Бога, ухилятися від усякої безбожної поведінки, радісно чинити Божу волю, любити свого ближнього і уникати гніву, ненависті та заздрості. Такі діла робляться тими, що народжені знову, а саме: народжені знову через Хрищення, у якому діяльний Святий Дух, який робить із них нових людей.

            Щойно особа стає новою людиною, вона перестає звертати увагу на вид одягу, їжі чи напоїв. Християнин каже: «Якщо ти вирішив не носити сутану, то одягни плащ. А якщо не маєш сірого плаща, то носи червоний. Ролі не грає, у що ти одягаєшся, як не грає ролі чоловік ти чи жінка. Бо ніщо із цього не дасть тобі нового народження.  Ні, воно настає лише тоді, коли я вірую, що Христос помер за мене. Я знаю це силою Святого Духа, з божественного Слова і також із Хрищення.  Навіщо ж мені ще й сутана?»  Христинин ніколи не потребує цих церемоній. Він лише потребує хрищення Святим Духом і отримати через Нього віру. Це чинить нове народження.  Потім я служу Богові, дотримуючись трьох заповідей Першої Скрижалі Закону Мойсеєвого, а далі, в послухові до Другої Скрижалі, я, з усіх сил, виконую обов’язки мого покликання, люблячи мого ближнього та провадячи гідне та тихе життя з моєю дружиною.  А якщо на мене буде покладено хрест, то я радісно витерплю і його, ходитиму до церкви і слухатиму слова Христа, мого Єпископа – бігти до Риму чи до Св. Якова потреби не буде.

            Ось таким є зміст нового проголошення: як ми стаємо новими особами, а потім, як будучи новонародженими створіннями, як ми також робимо добрі діла.  Це – головний елемент християнського вчення. Потрібно, щоби людей навчали про те, як вони мусять народитися знову з води і Святого Духа, а не з сутани чи тонзури. Бо сутана покриває лише старих шахраїв – нових істот вона не створює.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 

Порада про молитву

     Якщо ми, бажаючи прохати про якусь ласку, не наважуємося підходити до людей, наділених владою, окрім як у покірності та пошані, то наскільки більше повинні ми приносити прохання до Господа Бога всього у всякій покорі та чистоті побожності? І будьмо впевнені, що не багатьма словами, а у серцях чистих і сльозах нас почуто. Через це молитва повинна бути короткою і чистою, хіба що вона продовжиться натхненням божественної благодаті. Коли ж ми молимося разом (на службі Божій), то молитва хай завжди буде короткою.

Бенедикт Нурсійський, Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Пророка Йони

     Сьогодні ми згадуємо святого пророка Йону, одного з багатьох Старозаповітних пророків. Йона, син Аміттая, народився в місці, яке розташоване приблизно за годину ходи від міста Назарету. Його пророцьке служіння зосереджувалося на проповідуванні покаяння у Ніневії, столиці поганської Ассирії (Йони 1:2).  Небажання Йони відповісти на Божий поклик і Боже наполягання на тому, щоб Його поклик було виконано, лежать в основі книги, яка носить ім'я Йони.  Хоча сам факт того, що риба проковтнула Йону і потім викинула його на берег - найбільш пам'ятна деталь його життя, йому відведено в книзі всього три вірші (Йони 1:17; 2:1, 10).  Упродовж цілої книги важливою темою є те, як Бог милосердно та зі співчуттям ставиться до грішників.  Триденна подорож Йони у череві рибини згадується Ісусом, як знак про Його смерть, поховання і воскресіння (Матвія 12:39-41).


Молитва на день Св. Пророка Йони:
Господи Боже, Отче Небесний!  Через пророка Йону Ти продовжив пророцький взірець навчання Твого люду про правдиву віру та виявляв через чуда Твою присутність у створенні, аби зцілити Його руїну.  Дай, аби Церква Твоя могла бачити в Сині Твоєму Пророка останніх часів, вчення та чуда Якого тривають у Твоїй Церкві через цілющі ліки Слова і Таїнств; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Матвія, Апостола та Євангеліста

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Матвія, Апостола та Євангеліста. Св. Матвій, відомий також, як Левій, ідентифікує себе як колишній митник, який, отже вважався за нечистого, публічного грішника, вигнанця із єврейського суспільства. Втім, саме його Господь Ісус покликав від роботи й багатства, аби він став Його учнем (Матвія 9:9-13).  Матвій не лише став учнем Господа, але й був покликаний і посланий, як один з дванадцяти Господніх апостолів (Матвія 10:2-4).  З часом він став євангелістом і його, натхненний Богом, запис Євангелія, поставив його на перше місце серед книг Нового Заповіту. Серед чотирьох Євангелій, саме Матвій зображує Христа особливим чином, як нового та більшого Мойсея, Який благодатно виконує Закон і Пророків (Матвія 5:17) та установлює Новий Заповіт спасіння у Своїй крові (Матвія 26:27-28).  Євангеліє від Св. Матвія також добре знають і люблять за те, як він описує відвідини волхвів зі Сходу (Матвія 2:1-12); за Нагірну проповідь, що включає Блаженства та Отче наш (Матвія 5-7) і за запровадження Святого Хрищення та найвиразніше об’явлення Святої Трійці (Матвія 28:16-20).  Передання не має певності про останнє поле праці Св. Матвія, як і немає чітких відомостей про те, чи помер він від старості, а чи мученицькою смертю. Тож, святкуючи цей день, ми дякуємо Богові за те, що Він могутнім чином керував Своєю Церквою і захищав її через Св. Матвія, який був покликаний і посланий Христом, аби служити вівцям Його пасовиська Святим Євангелієм.

Молитва на День Св. Матвія, Апостола та Євангеліста:

     Сину Божий!  Благословенний Спасителю Ісусе Христе!  Ти покликав Матвія, митника, аби він був апостолом і євангелістом. Через його вірне та натхненне свідчення дай, аби ми також могли йти за Тобою, полишаючи усякі пожадливі бажання і любов до багатств; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Ми кличемо сумління від Закону до Євангелія

     Ми кличемо сумління від Закону до Євангелія, і від упевненості в особистих ділах до впевненості в обітниці та Христові, тому що Євангеліє представляє нам Христа і обіцяє задарма прощення гріхів заради Христа. У цю обітницю воно запрошує нас вірити, а саме в те, що заради Христа нас примирено з Отцем, а не заради нашого особистого каяття чи любові. Бо немає іншого Посередника чи Умилостивителя, окрім Христа.  Так само ми не можемо чинити діла Закону, допоки перше не є ми примиреними через Христа. А коли щось і робимо, то все одно повинні вірити, що не заради цих діл, але заради Христа, як Посередника та Умилостивителя, ми здобуваємо прощення гріхів.

Апологія Ауґсбурзького віросповідання, Стаття ХІІ, Про покаяння

Проповідь на 16-у неділю по П'ятидесятниці

                                    ЗРЕКТИСЯ САМОГО СЕБЕ

                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

           

            Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них: «Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може бути учнем Моїм! І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!  Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання, щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього, говорячи: «Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг»...  Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього? Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир. Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм.   (Євангеліє від Св. Луки 14:25-33).

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (Фил. 3). Амінь.

Дорогі брати і сестри, діти люблять гратися. І, звісно, як і дорослі, вони хочуть, аби все було по-чесному. Є історія про хлопчика, який грався в хованки зі своїми друзями, але з невідомих причин, ті вирішили припинити гру і розійтися по-домівках. Хлопчик прочекав у своїй схованці довший час, а коли зрозумів, що інші перестали з ним гратися, то почав плакати. На його плач вийшов дідусь і, дізнавшись, що сталося, промовив: «Не плач, дитино, через те, що хлопці перестали гратися і тебе шукати. Краще зроби з цього висновок. Наше життя, наче гра між Богом і нами. І Бог так само плаче, коли ми ведемо нечесну гру».

Слова із нашого сьогоднішнього Євангелія вимагають чесності з Богом. Причому чесності не на 20 відсотків, не на 50 і навіть не на 99.99 відсотка, а чесності на всі сто відсотків. Сьогодні Господь не говорить про прихильність або симпатію.  Він говорить сьогодні про любов і ненависть, два палкі почуття і то почуття взаємовиключні, адже де є любов там немає місця для ненависті і навпаки. Про ці самі почуття зазначає і Перша Заповідь: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою» (Мт. 22:37).  Господь не каже: «Люби Мене половиною свого серця, а іншу половину віддай комусь або чомусь іншому».  І не каже Він: «Люби мене лише третиною своєю душі та четвертою частиною усіх своїх думок». Він вживає слово «все», бо вимагає любові стовідсоткової, стовідсоткової вірності Собі, стовідсоткової чесності у відносинах із Ним.

Ця любов, вірність, відданість не може бути з кимось або з чимось розділена. І, власне кажучи, сьогодні використовує особливий єврейський вираз, єврейську ідіому, аби підкреслити те, чому ми повинні віддавати перевагу в нашому житті і те, що ми повинні щодня ставити на перше місце. Він наче каже: «Якщо ти вже прийшов до Мене, то твій батько і мати не можуть більше бути на першому місці в твоєму житті.  Шануй свого батька і матір свою, але вони – на другому місці після Мене, Твого Господа і Бога. Чоловіки любіть дружин своїх, дружини коріться чоловікам своїм, але ні чоловік, ні дружина, ані діти, ані ваші найближчі родичі, як-от: брати та сестри, не можуть займати першого місця в житті, бо воно належить Богові. В іншому випадку ти насправді – не Його учень, а живеш як фарисей і лицемір, і насправді Бога ненавидиш.

А ще є твоя душа, твоє особисте життя. Якщо ти не зненавидиш його і не полюбиш Бога, не поставиш на перше місце Бога і якщо ти не готовий віддати своє життя за християнську віру, за Христа, тоді ти не можеш бути Моїм учнем». Все дуже просто і радикально, сірих зон тут немає. Бог має зажди бути на першому місці. Ніщо не повинно стояти між Ним і вами і все це настільки серйозно, що Він вживає рішуче, радикальне слово про ненависть до всього того, що цьому заважає.  Пильно прислухайтеся до цього слова, дорогі брати  і сестри!

Господь далі каже не менш серйозні слова про хрест Його учня. Якщо ви не несете свого хреста або відмовляєтеся його нести – то не можете бути християнином. Знову все радикально просто: є хрест на ваших плечах – ви християнин, немає хреста – до Христа ви не належите.

Коли ви не ставите Господа на перше місце у своєму житті аж до ненависті до самого себе, коли ви не зрікаєтеся самого себе і не несете свого хреста, то, називаючи себе християнином, ви просто стаєте посміховиськом для світу. Так само як безглуздо виглядає чоловік, який не може закінчити початого будівництва через те, що не зміг правильно розрахувати вартість будівництва і викликає глузування світу, так само й виглядає в очах світу людина, яка називає себе християнином, але не має на першому місці в своєму житті Бога, а віддає перевагу то сім’ї, то роботі, то ще якимось забаганка своєї плоті або світу.  Про таких людей Господь Святий Дух звіщає в Посланні до римлян (2:42): «Через вас зневажається Боже Ймення в поган».

Господь згадує ще одну ілюстрацію – з війни.  Людина, яка називає себе християнином, але не зрікається усіх і всього заради Христа, нагадує воєначальника, який вирушає на битву проти численнішої, могутнішої армії. Хіба можна такого здолати? Без Бога на першому місці – кожна людина – ось така слабенька армія, що домовляється зі своїм ворогом про мир. Проблема лише полягає в тому, що ми, як пише апостол Павло, «не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби» (Еф. 6:12).  І нічого доброго крім вічного прокляття та безконечних мук у пеклі така дружба не несе.

Що ж робити сьогодні нам, коли ми чуємо ці суворі слова, це грізне застереження Господа Ісуса Христа? Є лише один вибір – попросити прощення в Бога за весь той час, коли Він не був на першому місці в нашому житті і увірувати в те прощення, яке Він дає нам сьогодні у Своєму Єдинородному Синові, Ісусі Христі. Це прощення можна отримати лише в Христа, через Христа і заради Нього.  Бо не було такої миті в Його житті, аби Він не виявляв вірність Богові і не ставив Бога на перше місце.  Христос не спокусився ні багатством, ні владою, ні славою.  В Ісуса на першому місці завжди був Господь Бог.  В Христа на першому місці завжди було Його Слово.  Він вклонявся лише Богові одному.  І все це Він робив, будучи людиною на вашому місці і для вас.

Тому сьогодні ми можемо промовляти до Отця Небесного: «Отче, ми згрішили, але є Твій Син, Ісус Христос, Який став людиною для нас і заради нас.  Він не скоїв жодного гріха.  Він – досконалий, праведний і святий.  У Нього Ти і Твоє Слово завжди були на першому місці.  Він в усьому виявляв досконалий послух до Тебе. Прости нам наш непослух заради Нього».

А ще, коли ми озираючись в минуле, згадуємо про те, як ми не хотіли зректися самих себе і нести свої хрести, то Господь Святий Дух, також спрямовує наш погляд на Хрест Ісуса. Він не зрікся хреста, хоча й, будучи Богом, мав і має для цього всяку владу.  Натомість Він зрікся Самого Себе і розпочав Свою хресну подорож із преторію до Голгофи.  Він не мав нести того хреста, бо Він – невинний і святий.  Але Він обрав хресну дорогу, аби на хресті принести викуп за нашу вину і наші гріхи.  Його хрест – благодатний, з нього виливається на нас Христова свята кров аби нас очистити від усіх провин і провини егоїзму та уникання несення хреста за Ісусом.

Нам буває навіть страшно подумати про свій хрест.  Нашу уяву може одразу полонити Голгофа, і розп’ятий за наші гріхи Спаситель, і кров, і смерть, і темрява, і трясіння землі. Коли ми чуємо про самозречення, то чомусь часто забуваємося про порожній гріб, який відкрився на третій день – у день воскресіння нашого Спасителя з мертвих.  І коли ми чуємо Його слова про самозречення і наш хрест, то вони належать не лише Христові розп’ятому, але й Христові воскреслому і вознесенному, Христові-Цареві.

І наш Цар, Ісус – не такий як ненадійні та нечесні друзі, які кидають під час гри.  Не бійтеся брати свої хрести і йти слідом за Ісусом, бо ви – прощені діти Божі і маєте обітницю Христа Спасителя, що Він завжди буде з вами. Власне кажучи Він перебуває лише серед тих християн, що несуть хрести, бо з іншими бути Він не обіцяв. А де Він – там буде і підкріплення, і підмога, і підбадьорення, і благословення на шляху хрестоноші і ваше щастя під хрестом.  А ще Той, Хто зрікся Самого Себе заради нас, привітає вас у Своєму вічному Царстві у час воскресіння усіх мертвих – привітає вас як переможця і спадкоємця Царства Небесного.

І хоча часом вас світ може бентежити і кепкувати з вас: «У тебе мало матеріалів, щоби видавати себе за християнина.  Твоя башта недобудована!  Повчися в нас: у нас і діла, і медитація, і всі конфесії та релігії вкупі!»  Що ж, не намагайтеся назбирати достатньо матеріалів для збудування башти богоугодного життя, бо життя вам на це точно не вистачить, а нова-стара Вавилонська башта вам ні до чого. 

Будуйте своє життя, свою башту, але матеріали беріть у Христа – в Його благодаті. Його благодать щоразу виливається на вас, коли ви чуєте Його Слово, Його благодать вливається у вас щоразу, коли ви приходите до Святої Вечері, аби причаститися правдивими тілом і кров’ю Христовими.  Виходячи із цієї служби Божої, ви виносите із собою величезний «Епіцентр» духовних матеріалів для будівництва – їх вам вистачить на тиждень, а потім приходьте ще і знайте, що тут ви завжди знайдете Божу благодать, Боже прощення і Божу любов у Христі – без них башти не збудувати.

І, звісно, не варто забуватися про оборону. У вас мало війська, але не намагайтеся зібрати величезну армію. Якби ви не старалися, вона все одно буде слабшою від сатанинського війська.  Але не треба йти на мирову з маніяком та його армадою піднебесних духів злоби, які прагнуть вашої загибелі, фізичної і вічної.  І не треба їх боятися, бо з вами – Христос.  Його апостол, Іван пише: «Ви – від Бога, дітки, і ви перемогли їх, більший бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі» (1 Ів. 1:4).

Господь хоче, аби ви воювали проти піднебесних духів злоби та диявольських хитрощів.  Він приготував для вас спорядження, яке просить вас одягати і носити щодня і про це спорядження говорить ще один Його апостол, Павло: «Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських. Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати. Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности, і взувши ноги в готовість Євангелії миру. А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже» (Еф. 6:11, 13-17).  Щонеділі Господь удосконалює вашу зброю через Слово і Таїнство. Він хоче, щоб ви були захищені завжди, і хоче щонеділі бачити вас на Його оборонному підприємстві – в зібранні святих.

  Він вас любить. Він – ваш ласкавий і благодатний Господь, Який віддав Себе Самого за кожного з вас, аби ви жили вічно. І Він ніколи вас не покине. Не кидайте Його – краще зрікайтеся світу і всього, що у світі. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь (Фил. 25).