ХТО СІЄ ЩЕДРО, ТОЙ
ЩЕДРО Й ЖАТИМЕ!
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
А до цього кажу: Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, – той щедро й жатиме! Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає! А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком, як написано: Розсипав та вбогим роздав, – Його праведність триває навіки! А Той, Хто насіння дає сіячеві та хліб на поживу, нехай дасть і примножить ваше насіння, і нехай Він зростить плоди праведності вашої, щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку. Бо діло служіння цього не тільки виповнює недостачі святих, але й багатіє багатьма подяками Богові. Досвідченням цього служіння вони хвалять Бога за послух Христовій Євангелії, що ви визнаєте її, та за щирість учасництва з ними й усіма, вони за вас моляться й тужать по вас із-за дуже великої Божої благодаті на вас. Дяка Богові за невимовний дар Його! (2 Коринтян 9:6-15)
Божій Церкві... посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… що на всякому місті прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.
Дорогі брати і сестри, сьогодні ми дякуємо Господу за благословення цьогорічного врожаю. Незважаючи на те, де ми живемо в містах чи селах, урожай потрібен нам усім. Нам усім потрібна пожива. Недаремно, одним з прохань із яким ми звертались сьогодні до Творця було таке: «За пожиточне повітря, за примноження земних плодів і за здорову поживу духовну для народу нашого, Господу помолімось!»
Примноження земних плодів – це, звісно, про наші врожаї, без яких в цьому світі просто не проживеш. А українські врожаї вкрай важливі не лише для нас, але й для цілого світу. Згадаймо, що Росія не просто розпочала проти нас несправедливу, загарбницьку війну, але й спровокувала величезну зернову, продуктову кризу в цілому світі так, що чимало країн опинились перед загрозою голоду і голодної смерті.
Втім Росії не вперше організовувати голодомори і їй не вперше братись за знищення цілих народів. Не знаю, які там літургії служать в російських церквах, але складається таке враження, що поклоняються вони не Богові, а дияволові. Бо відбирати від людей їжу і прирікати їх до голодної смерті можуть лише слуги диявола.
Бог же хоче наділяти нас Своїми земними дарами. Так, ми вже не в раю і ще не в раю. Коли Господь створив наших прабатьків, то вони мали доглядати за чудовим садом, в якому було все необхідне для їхнього життя повіки віків. Там і ми мали народитись і жити. Але через гріх наших прабатьків ми рай втратили.
Проганяючи наших прабатьків з раю Бог оголосив Адамові, а через нього і всім його нащадкам: «За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, – проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. У поті свого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти – порох, і до пороху вернешся» (1 М. 3:17-19).
Тож наші урожай – це результат також нашої праці у поті чола. І це – результат, звісно, Божої милості. Як проголошує Псалмоспівець: «Ти відвідуєш землю та поїш її, Ти збагачуєш щедро її, повний води потік Божий, Ти збіжжя готуєш її, бо Ти так приготовив її! Ти ріллю її насичуєш вогкістю, вирівнюєш груддя її, розпускаєш дощами її, Ти благословляєш рослинність її! Ти добром Своїм рік вкороновуєш» (64:10-12).
Тож наша праця потребує Божого благословення. Сьогодні Апостол Павло, а через нього Господь Святий Дух нагадують нам про благословення, які має хлібороб, що піклується про свій майбутній врожай. Саме хліборобську працю згадує Апостол кажучи: «Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, – той щедро й жатиме!» Не слід очікувати центнер зерна, якщо кинеш в землю жменю пшениці.
Але коли посієш достатньо доброго, якісного зерна, то з ласки Божої, зможеш зібрати щедрий урожай. А щедрий урожай передвіщає не лише ситість, але й достаток, і безбідне життя. Сьогодні ми дякуємо Господу за всі ті земні плоди, які зібрали ми і решта українців, і якими ми можемо користуватись, аби мати сите життя на цьому світі.
Проте сьогодні Апостол говорить про щось значно більше ніж просто про безбідне життя на цьому світі. Він використовує принципи хліборобства, аби навчити нас про речі духовні, про духовне життя і навіть про життя вічне. Він говорить сьогодні про сіяння плодів віри – добрих діл, а в цьому випадку – коштів на підтримку потребуючих, святих у Єрусалимі.
Єрусалим був центром благовістя. І водночас він був містом, де Божі діти зазнавали великих утисків і переслідувань від юдеїв, які відреклися від Бога Спасителя. Божі діти – віруючі потребували підтримки, бо самі вони вижити у такому ворожому середовищі не могли. А що роблять віруючі, коли бачать одновірців у стражданнях війни? Що роблять, наприклад, американські, німецькі, шведські, фінські віруючі, коли бачать наші страждання, наші немочі і нашу бідність? Вони надсилають нам допомогу.
Неділя за неділею ми одержуємо підтримку від наших американських братів і сестер не лише поживою, але й іншими засобами. Так Церква Христова і Божі люди діяли завжди. Так вони діють завжди. І до цього кличе віруючих у Європі, а зокрема в грецькому Коринті, Апостол Павло. Адже така підтримка потребуючих – природна для віруючих. Коли ми бачимо голодного брата або сестру, невже ми не запропонуємо їй скибку хліба і до хліба?
Господь кличе нас до щедрості подавання. Так само як сіє щедро хлібороб, так і віруючий покликаний давати щедро. Але потрібна не лише щедрість. Потрібна ще й радість. Бо коли людина не дає радісно, а сумно, наче відриваючи від серця, тоді таке давання лицемірне і Богові воно не потрібне. Нікому з такого давання користі немає. Адже, як каже мудрий Соломон: «Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому» (Пр. 19:17).
Про це надолужування Апостол Павло говорить далі: «А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком, як написано: Розсипав та вбогим роздав, – Його праведність триває навіки!» Ми даємо щедро потребуючим і радісно. Ми не відриваємо від серця, бо віримо і знаємо, що Бог нам дасть усе необхідне. Він нас збагатить зі Своєї благодаті – Своєї невимовної любові.
Апостол каже, що Божа праведність триває навіки. І нам Він цю праведність дає через Свого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа. Тож як бачимо це давання, пожертви, і радість давання – все це поєднано з вірою в Христа. Бо ця віра нагадує нам про наше походження з раю. І нашу втрату раю через гріх. І відновлення в нас образу Божого заради Христа.
Бо ми були неправедними і не мали праведності в собі. Але Син Божий, святий і праведний Бог, стався людиною, щоб забрати на Себе нашу неправедність, а нас зодягнути в Свою праведність. На хресті Він обмив Своєю святою і невинною кров’ю усі наші гріхи. Він помер за кожного з нас. І Він воскрес, аби вірою в Нього, Христа розп’ятого і воскреслого, ми були виправдані – і замість неправедності, мали праведність, і воскресіння, і вічне життя у Його Царстві.
Ці слова про те, що Божа праведність триває навіки – дуже утішливі. Коли ми зодягнуті у цю Божу праведність, а ми «всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:27), то це означає, що ми – діти Божі і спадкоємці Царства Божого і ми вже маємо вічне життя. І, маючи Христа, ми маємо не лише вічне життя, але й все, що має Христос. А Він – Цар над царями і Пан над панами.
Він царює над цілим усесвітом. І Йому належить вся вселенна. Тож ми знаємо, що Бог має силу нас рясно поблагословити і дати нам усе, що вважатиме за потрібне, яким би фантастичним це не здавалось нам або світові. Як в іншому місці промовляє Апостол Павло: «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Рим. 8:32).
Дуже часто і навіть надто часто від нас, християн, очікують, що ми будемо лише страждати і жити в бідності, так наче наш Бог – бог бідності і жебрацтва. Це не так! Наш Бог – Творець усього світу і Податель усякого добра. І сьогоднішнє свято нам про це нагадує. Як і Апостол підбадьорює нас, що немає нікого багатшого за Бога, а все багатство на цьому світі люди насправді отримали від Бога. Проблема в тому, що багато-хто поводиться невдячно і в невірстві зловживає щедротами Божими.
Але Божі діти діють саме, як вибранці Божі і спадкоємці Царства і життя вічного, і не зловживають дарами Божими, які Бог дав нам, щоб ми ними користувались на добро усіх людей, а особливо віруючих. Божі діти дякують Богові за всі дари, діляться дарами, щедро підтримують проповідь Його Слова і з радістю допомагають потребуючим.
Апостол продовжує: «А Той, Хто насіння дає сіячеві та хліб на поживу, нехай дасть і примножить ваше насіння, і нехай Він зростить плоди праведності вашої, щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку. Бо діло служіння цього не тільки виповнює недостачі святих, але й багатіє багатьма подяками Богові». Господь Святий Дух благословляє тих, що щедро дають плоди віри на підтримку віруючих. Вони дають для бідних, а Господь подасть їм ще більше. Господь бачить, як потребуючі дякують Богові за цих жертводавців.
А жертводавці шукають не своєї слави, а слави Божої. Тож і ті, кому вони допомогли теж це бачать і як каже Апостол «вони хвалять Бога за послух Христовій Євангелії, що ви визнаєте її, та за щирість учасництва з ними й усіма, вони за вас моляться й тужать по вас із-за дуже великої Божої благодаті на вас». Ось так діє Господь у серцях Своїх людей. Лицеміри надають якісь гроші, бо бажають отримати певну вигоду для себе. А істинні віруючі дають, бо люблять Господа і хочуть, аби Його Ім’я славилось, а не імена людські.
Віруючі в Єрусалимі хотіли побачити
віруючих з Європи. Їх Бог учинив однією сім’єю і однією великою родиною. Вони любили одне одного і
піклувались одне про одного, навіть не бачивши ніколи один одного. Так було
тоді. Так відбувається і нині, коли наші американські і європейські брати і сестри допомагають нам. Будьмо
готові допомагати й ми і славити Бога і промовляти: «Дяка Богові за невимовний
дар Його!» У Христі і через Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя
Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:13).
Немає коментарів:
Дописати коментар