неділю, 22 травня 2016 р.

Проповідь на 3-ю неділю по Великодню

                                    НЕХАЙ СЕРЦЕ ВАШЕ НЕ ТРИВОЖИТЬСЯ
                                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
                                                   

«Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви. А куди Я йду – дорогу ви знаєте». Говорить до Нього Хома: «Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?» Промовляє до нього Ісус: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене. Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили». Говорить до Нього Пилип: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить нам!» Промовляє до нього Ісус: «Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця? Чи не віруєш ти, що Я – в Отці, а Отець – у Мені? Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, – Той чинить діла ті. Повірте Мені, що Я – в Отці, а Отець – у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі» (Євангеліє від Св. Івана 14:1-11).

            Христос воскрес! Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри, тривога, стрес – одна із найпоширеніших проблем нашого суспільства. Ніколи життя в Україні не було розміреним чи легким або хоча би простим, принаймні для тих людей, що мають бажання працювати і працюють.

Наступного року весь цивілізований світ буде відзначати 500-ліття Реформації. А на наших теренах ми можемо згадувати майже століття епохи знущання з народу. Війна за війною у XX столітті, нищення церков і часто найкращих представників українського народу. Потім здавалося ніби з розвалу Радянського Союзу розпочнеться пора підйому України, а натомість розпочалася пора розвалу економіки, крадіжок майна, яких світ не бачив, жахливе безробіття, безмежний популізм циніків від політики і всеосяжна корупція, і втеча мільйонів (знову таки: часто найпрацьовитіших і найрозумніших людей геть з України, де вони змогли і можуть далі нормально, наскільки це нормально можливо в цьому світі, жити).

І ось останні декілька років. До всього перерахованого додалася ще й втрата українських земель і війна на сході України.  Те, що відбувається нині – природний наслідок усього того безчинства, що чинилося у нашому рідному краї не лише за останні чверть століття і панування в суспільства великої хвороби. Не випадково так багато українців і українок перебувають у стані тривожності та в постійному стресі.

Але і тривожність, і стрес є лише симптомами і наслідками великої хвороби, яка є найбільшою нашою проблемою – симптомами та наслідками гріха. У фільмі «Камо грядеши», знятим американцями за однойменним романом польського письменника Генріка Сенкевича дуже гарно зображено постать старого апостола Петра, який стоїть серед римського натовпу, що має вітати переможний легіон, що вертається з Британії та проходить повз Нерона, якого деякі громадяни називають «звіром». А Св. Петро каже: «Ні. Людина –  не звір. Але він – всього на всього хворий, хворий душею, серцем і духом».

Та хвороба – гріх. Всі біди, які ми маємо сьогодні через цю найбільшу і найжахливішу хворобу – гріх. Ця хвороба триває ще від часу відступництва наших прабатьків: Адама та Єви. А наше Євангеліє сьогодні свідчить нам про те, що Христові учні так само журилися і тривожилися про те, що відбувалося довкола них. Їхній рідний край окупований Римом. Церква – абсолютна корумпована. Храм перетворився на печеру розбійників. Сина Божого релігійна верхівка весь час намагається спіймати на якомусь слові і навіть убити. Ці богоненависники теж хворі і душею, і серцем, і духом. Хвороба одна й та сама – гріх. І наслідок – біди і тривога учнів, як і нас, за їхнє майбутнє.

В тім у певної категорії людей має бути тривога – я маю на увазі невіруючих людей. Адже кожна людина зі здоровим глуздом розуміє, що життя тут, у цьому світі, обовязково закінчиться. Ніякі медичні новації цьому закінченню не завадять. Навіть, якщо вік продовжиться до зазначеної Творцем типової межі у 120 років або й трохи вище – все одно настане смерть. Людина, яка не знає Христа, повинна тривожитися про те, що буде з нею потім, адже Бог далі невіруючим обіцяє пекло, вічні муки в аду. А те, що Бог обіцяє, Він завжди виконує.

            «Нехай серце вам не тривожиться!», – каже віруючим сьогодні Ісус.  Ці слова не стосуються цілого світу. Вони не стосуються навіть таких прихильників світових релігій, як іслам або буддизм. Вони взагалі не стосуються інших релігій. Ці слова Спасителя – «Нехай серце вам не тривожиться!» стосуються лише християн – вас, віруючі брати і сестри.

Далі Він каже, чому ми не повинні тривожитися: «Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!» Де є віра в Бога, там є віра в Ісуса. Ісус – споконвічний Бог, Який у часі стався людиною заради нас. Якщо Сам Творець стається людиною і виявляє до нас Свою любов і про цю любов нас запевнює, то в наших серцях не повинно бути місця для тривоги.

Слова, які промовляє нам сьогодні Ісус, були сказані за день до розпяття. Учні мали всі підстави для тривоги.  Проте Ісус каже не тривожитися, а натомість вірувати в Нього, довіряти Йому. І Він каже про причини Його дороги на Голгофу і грядуще воскресіння: «Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас?»

Бог ніколи не обманює. Сьогодні Ісус каже, що дім Отця Небесного – унікальний. Він має багато осель. Там є оселя для кожного віруючого. Не кімната в переповненому гуртожитку і не квартира в багатоквартирному будинку, навіть найбільша квартира в найсучаснішому будинку, а особлива оселя для кожного, хто вірує в Ісуса.

Наш будівельний проект каплиці перебуває на стадії завершення. Втім саме зараз там потрібно виконати чимало робіт.  Ісус каже, що Він іде «приготувати місце для вас». Це особливе приготування. Аби створити світ Бог використовував Слово. Як написано: «Словом Господнім учинене небо, а подихом уст Його все його військо…  бо сказав Він і сталось, наказав і з'явилось» (Псалом 32:6, 9).  Так само Словом Він творить усі небесні оселі, сходження яких бачить Іван у Обявленні: «І бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було. І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого» (21:1, 2).

Приготування ж осель для нас означає приготувати їх, аби ми могли увійти в них. В Обявленні написано, що в Новий Єрусалим не ввійде: «ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний у книзі життя Агнця» (21:27). Ісус іде на хрест, аби забрати усю нашу нечистоту, усю нашу гидоту і неправду – увесь наш гріх на Себе.  Ісус на Голгофі обмиває усі наші гріхи Своєю святою і дорогоцінною кровю. Ісус приносить Себе в жертву за кожного з вас.  І у Своєму воскресінні Ісус перемагає вашу смерть і ми співаємо старовинний християнський хорал: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував».

Але це ще не все. Ісус возноситься на небеса, аби царювати з Отцем і Святим Духом у славі і правити благодатно у Своїй Церкві і силою у цьому світі, допоки Ісус буде дозволяти цьому світові тривати.  «Нехай серце вам не тривожиться!» – каже наш воскреслий Спаситель. «Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!»

Небесні оселі готові – за гріх принесена жертва Божого Сина. Воскреслий Ісус торжествує над смертю. Тепер Він нас запрошує просто іти дорогою, яку знають Його учні і яку знаємо ми. А на запитання здивованого Хоми: «Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?» Ісус відповідає: ««Я – дорога, і правда, і життя».

Коли Св. Ян Гус, великий празький професор, проповідник і мученик за віру в Христа сказав чудову річ про ці слова Спасителя: «Хай покірний паломник дивиться на Христа… Ось, хто хоче йти – той має дорогу. І він знає куди йти, бо Христос є правда. І він знає, де хоче перебувати, бо Христос є життя».

І якщо інші релігії доволі радісно і з готовністю включають Христа до своїх пантеонів, то Христос виключає не лише всі інші релігії поза християнством, але й виключає Він навіть усіх блаженних і святих у християнстві. Він чітко і неоднозначно каже: «До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене». Є лише одна дорога до Отця – Ісус Христос, Син Божий.  Усі інші дороги ведуть не до спасіння, а до прокляття і до вічної погибелі.

Через це хай інші тривожаться і у своїй тривозі намагаються долучити до своїх принад Христа. Христос їх виключає, а слова Його втіхи спрямовані винятково до тих, хто вірує в Нього і хто спасіння бачить винятково в Його заслугах – у Христі розпятому і воскреслому.

До віруючих Ісус промовляє: «Нехай серце вам не тривожиться!»  Ці слова Христа звернені до вас, любі брати і сестри. Не тривожтесь. Просто віруйте. Віруйте, що Христос – Бог. Віруйте, що Він перебуває у Отці. Віруйте, що Отець перебуває у Сині. Сьогодні так багато релігій претендують на те, що вони знають Бога. Але це – не так.

Бога знає лише той, хто знає Христа, тобто віруючий у Христа. Ісус каже: «Хто бачив Мене, той бачив Отця».  Яка невимовна єдність існує між Сином і Отцем! Бачити Сина – вірувати в Ісуса, означає бачити Отця і вірувати в Нього. Усе, що робить Ісус, чинить Отець. Хочеш дізнатися як ставиться до весілля Отець Небесний?  Подивися на Ісуса в Кані Галілейській!  Хочеш побачити яке милосердя має Отець до змучених людей?  Подивися, як Ісус кількома рибками і хлібами годує тисячі людей так, що залишаються коші наповнені чудовою їжею!  Хочеш подивитися, як ставиться Отець вдовиць?  Подивися, як Ісус воскрешає єдиного сина вдовиці, яка безутішна у своєму горі.

Хочеш подивитися, як Отець ставиться до гріха і до тебе? Подивися на хрест, де Ісус – самотній і вигукує: «Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...» (Мт. 27:46). Лише Ісус є жертвою. Він приносить Себе в жертву за нас. Бог приносить Свого Сина в жертву за кожного з вас, любі брати і сестри, бо любить вас і хоче вашого спасіння. Так само як воскрешає Він Сина Свого, аби ми сьогодні раділи цією перемогою і не журилися, а вірили в Сина, і вірили в Отця.


І підходили до Святої Вечері, в якій Син дає нам Своє істинне тіло та істинну кров під виглядом хліба та вина, аби перебували в Ньому, а Він, перебуваючи в Отці, перебував у кожному причасникові, даруючи прощення, і праведність, і вічне життя у Його Царстві, дорогою до якого є Він. Життям є Він. Правдою є Він, Ісус Христос. І Він воскрес!  Воістину воскрес! Амінь!

Немає коментарів: