СИДІТИ ЧИ СЛУЖИТИ
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом (2 Сол. 3:16). Амінь.
Любі брати і сестри, коли мова заходить про вибори у демократичній країні, то говорять і про виборчі фонди. Інколи вони не вкладаються навіть у десятизначні числа. На рекламу та рекламні заходи витрачають сотні мільйонів доларів. Чому люди готові витрачати такі величезні гроші на те, щоб переконати інших у тому, що вони достойні їхнього вибору. Чому люди готові витрачати такі величезні кошти і ресурси для того, щоб отримати владу?
Сьогодні Євангеліє розповідає нам про владу і про користування владою. Наша євангельська оповідь розпочинається на дорозі до Єрусалиму. Єрусалим був столицею колись єдиного і могутнього Ізраїлю, потім Юдеї, а тепер він був столицею лише однієї з багатьох провінцій величезної Римської імперії. Проте для євреїв Єрусалим далі залишався їхньою столицею, особливо столицею духовною, бо ж у Єрусалимі стояв храм.
До Єрусалиму на свята сходились маси юдеїв, бо таким був Закон, даний Богом. Лише в Єрусалимі можна було принести жертву за гріх і мирну жертву. Колись Давид, ведений Святим Духом, був співав: «Я радів, як казали мені: «Ходімо до дому Господнього!» Ноги наші стояли в воротях Твоїх, Єрусалиме. Єрусалиме, збудований ти як те місто, що злучене разом, куди сходять племена, племена Господні, щоб свідчити Ізраїлеві, щоб Іменню Господньому дякувати!» (Пс. 121:1-4).
Але чому не раділи учні, які йшли
за Ісусом до Єрусалиму? Чому вони мали протилежні почуття? Чому вони не лише
дивувались Ісусовій рішучості, але й боялись? Вони бачили, чим став Єрусалим. Це більше не
був Єрусалим царя Давида. Це навіть не був більше Єрусалим за днів Неемії,
який був відбудовував Єрусалим після Вавилонської неволі. В Єрусалимі щось
радикально помінялось.
І та зміна була не лише викликана римською окупацією. Вона була викликана чимось набагато гіршим. Вона була викликана відступництвом первосвящеників. Храм перетворився на торговий дім і печеру розбійників. Там, де мало лунати Боже Слово, приноситись жертви Господу відбувалась торгівля і знущання над віруючими.
Сина Божого, Який робив усе, аби храм був домом Його Отця і молитви, служителі храму ненавиділи і разом із фарисеями хотіли Христа убити. Іти до Єрусалиму з Христом було страшно. Та й Господь не додавав оптимізму Своїм учням, коли пророкував про те, що саме в Єрусалимі відбудеться.
Ми ці слова чули вже раніше: «Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть, і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, але третього дня Він воскресне!» Ми пам’ятаємо, що Петро звернув більшу увагу на муки, страждання і смерть Христа і, ставши речником сатани, він став відмовляти Христа іти на хресну смерть.
А сьогодні ми бачимо реакцію Івана та Якова. Вони звертають увагу на грядуще воскресіння Христа. Воскресіння і перспектива всього, що буде після воскресіння, захоплює їх, тож вони підходять до Христа із своїм бажанням, яке криється у їхній грішній плоті. Вони не одразу заявляють про своє бажання. Перше вони хотіли би почути згоду Сина Божого. Однак Ісус запитує про їхнє бажання: «Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?»
Їхня відповідь вражає: ««Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!» Вони хочуть мати владу! І то не просто владу, адже на владу сподівались усі Апостоли. Вони хотіли мати владу лише дещо нижчу від Христа і над усіма іншими Апостолами. Вони хотіли мати владу, аби сидіти! Їм влада потрібна була для того, щоб керувати і панувати над іншими людьми і навіть над своїми братами у служінні.
Вони так нічого й не зрозуміли про місію Христа і свою місію. Вони так і не зрозуміли природи Божого Царства і Церкви Христової. Христос їм докоряє, говорячи про особливості Його сходження на престол і царювання. Всьому цьому передує Його хрищення і Його чаша. Схоже, наші Апостоли Іван і Яків, воліли радше думати про Таїнства, а не про те, що насправді Ісус мав під словами хрищення і чаша, коли Він промовляв до цих двох амбітних політиків.
Навряд чи вони розуміли, що мова йде про хрест, страждання і смерть. Їхню увагу заполонила перспектива скорого відновлення Царства Ізраїлю і їхнє власне владарювання у тому відновленому царстві. Через це вони, як і багато сучасних політиків погоджуються на всі умови, аби лишень здобути настільки бажану владу і панування. Що ж, вони будуть нести свої хрести і питимуть свою чашу страждань.
Проте від амбіцій до панування доведеться відмовитись. «А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано», – відповідає на їхнє прохання про владу Ісус. Іван та Яків, як і Петро раніше, не розуміли Христа. Все стане на свої місця після того, як на них зійде Святий Дух. А до того часу не лише вони хотіли панувати над світом і над своїми братами.
«Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана», – чуємо ми далі. Вони всі були не проти панувати і над світом, і один над одним! Сатана не хотів, аби Ісус ішов на хрест, щоб викупити світ від гріха. А плоть хотіла дуже панувати над усіма після воскресіння Христа! Тож Господь пояснює учням сутність влади у Царстві Божому і не тільки.
Син Божий каже їм і нам: «Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу. А хто з вас бути першим бажає, – нехай буде всім за раба». Це у грішному світі – у світі, який лежить у злі, люди витрачають масу коштів, аби отримати владу часто для панування над іншими.
Але між дітьми Божими все не так. Велич тут залежить від служіння. Хочеш бути великим – служи всім своїм братам і сестрам! Служи на тому місці, куди тебе покликав і поставив Бог. Не перебирай людьми, як перебирає дітками сорока в українській скоромовці, але маєш бути слугою усім людям. А першість взагалі належить тому, хто є всім за раба. Ось для чого дається влада Божим дітям.
Бо джерелом усякої влади, як і всякого іншого добра є Бог. І що Він із владою робить? Господь пояснює: «Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох». Сам Бог стався людиною, аби не панувати над нами, а послужити нам і то як послужити! Святий Ісус Христос прожив святе життя у служінні всім людям довкола Нього.
Там, де ми проявляли себелюбство Ісус виявляв святу любов до всіх ближніх. Де ми були егоїстичні Ісус дбав про добро усіх. І найголовніше – Він віддав за усіх людей на світі і за всіх нас Своє святе життя. Він забрав на Себе усі до одного наші гріхи. Сина Божого засудили на смерть за фальшивими обвинуваченнями, видали в руки римлян, знущались із Нього, зневажали Його і мучили Його, а в кінці розіпнули на хресті.
Там Він зазнав невимовних мук за гріхи цілого світу – усіх без винятку людей. На хресті Своєю святою і невинною кров’ю Він обмив усі наші гріхи та провини. І на хресті Він віддав Свою душу, Своє святе і невинне життя за усіх нас. Ось як Він нам послужив! Ось як Бог Син скористався Своєю верховною владою – Він помер за нас, аби усі наші гріхи були в Його Ім’я прошені.
Ісуса смерть утримати не змогла, бо Він є Сам Життя. На третій день Він воскрес із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього, теж мав перемогу над смертю і вічне життя у Божому Царстві. Він вознісся на небеса і царює, далі служачи нам і дбаючи про кожного із нас, любі брати і сестри. Власне кажучи, Він дає владу усім людям, аби й вони теж служили своїм ближнім. Хто ж маючи владу, панує над іншими людьми, а не служить, той не знає Бога і Христа.
«Ich dien (Іхь ді:н)», – такі слова німецькою мовою є гаслом Принца Вельського, наступника королівського трону Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії. Ці слова означають «Служу». Не «паную», не «царюю», а саме «служу». Ці слова можуть вказувати на династійну традицію лютеранських монархів саме служити і Богові, і народові – традицію, яка має походження у Христа, Який є джерелом усякої влади. Будьмо великими, любі брати і сестри! Будьмо першими!
А це означає: не сидімо, а служімо. Служімо один одному і всьому українському народові, як і Христос послужив усім нам і цілому людству. Будьмо рабами для наших ближніх у служінні доброму та розбудові Церкви, нашого рідного краю і всього християнського світу. В Ім’я нашого Царя-Христа, Який послужив нам і служить далі. Амінь.
Мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі (Фил. 4:7). Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар