КАРА І МИЛІСТЬ
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
І Бог промовляв всі слова оці, кажучи: «Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства. Хай не буде тобі інших богів передо Мною! Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я – Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей. Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно. Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його. Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі! Не вбивай! Не чини перелюбу! Не кради! Не свідкуй неправдиво на свого ближнього! Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!» (Вихід 20:1-17).
Любі брати і сестри, усім людям хочеться добре жити. Усі люди мають власне уявлення про добре життя і щастя. В кожної людини є свої мрії про власне щастя і серед тих мрій навряд чи знайдеться місце для тих, хто наше щастя, спокій чи мир порушує. Проте, чому ж у світі стільки бід, нещасть і навіть воєн? Чи не через різне уявлення про те, яким має бути власне щастя?
В чому полягає щастя, наприклад, для росіян? Вся їхня історія наче свідчить, що мірилом їхнього щастя є глибини рік крові, які вони проливають, убиваючи інші народи і маса руїн, які вони створюють, намагаючись загарбати сусідні з ними країни. Те їхнє демонічне гасло «можем павтаріть» стосується саме рік людської крові і величезних руїн, які росіяни майстри створювати. Іншої майстерності вони не мають, бо диявол нічому доброму не навчає.
Коли ми оглядаємо ті масові руйнування, нищення усього, що його здійснюють росіяни впродовж століть їхніх намагань знищити все українське і українців, а особливо в останнє десятиліття, то ми розуміємо, чому нам ніяк не зрівнятись з доглянутою, комфортною і ситою Європою. І та причина – віроломна і жорстока Росія, яка прикриваючись християнською маскою, виконує діла сатани, обманщика і убивці.
Воля ж Бога – зовсім інша. Коли ми чуємо ці слова Бога і Його Десять Заповідей, то ці слова лякають і нас. Адже не лише росіяни грішні. Ми теж народжені в гріхах і гріх далі живе у нашій плоті і житиме аж до нашої смерті або до дня нашого преображення, якщо ми Господь Христос повернеться у славі до дня нашої фізичної смерті.
І коли Господь у Першій Заповіді вимагає від нас, щоб у нас не було інших богів перед Ним, то ми згадуємо слова доктора Мартіна Лютера про те, що усе, на що ми уповаємо, на що покладаємо нашу надію і є нашим істинним богом. І цей бог – не обов’язково якийсь ідол, витесаний із каменя чи дерева, вилитий з металу чи виліплений з глини. Це може бути якась людина, яка для нас стала усім на світі, може бути якась ідея, сім’я, робота, а особливо – багатство. Не випадково Господь застерігає: «Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні» (Мт. 6:24).
Цікаво, що слова, які ми в наших катехізисах використовуємо для підсумку Закону, насправді належать до Першої Заповіді. Я маю на увазі слова: «Я – Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей».
А далі йде перелік інших Дев’яти Заповідей. Коли ми порушуємо ці Заповіді, то ми маємо Бога, Який карає за порушення Його Закону. І Божий гнів спрямований на всіх без винятку грішників. Апостол Павло каже: «А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові. Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом-бо гріх пізнається» (Рим. 3:19, 20).
Апостол фактично каже, що ми не в стані виконати Закон. Коли ми чуємо Боже попередження про Його кару на порушників, а потім озвучуються наступні Дев’ять Заповідей, то ми можемо кинутись з усіх сил виконувати їх. Але обов’язково десь щось зробимо не так. І тоді як каже інший Апостол, Яків: «Хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає» (Як. 2:10).
І ось так Закон нас весь час обвинувачує: «Винний! Винна!» Немає ні однієї людини, яка би сказала: «А я не винен! А я невинна!» Ні, весь світ винний Богові. Всі люди без винятку є порушниками Закону. Як же тоді можна любити Бога? Любі брати і сестри, Закон виявляє нам, що ми потребуємо Захисника. Він наче підштовхує нас до Христа – до Того Єдиного, Хто може врятувати нас від гніву Божого і від Божої кари. А та кара – страшна. Бо заплата за гріх – смерть, тимчасова і вічна.
І коли ми дивимось на Десять Заповідей поза історією Церкви в Старому Заповіті, то ми справді можемо мати лише відчай і вигукувати разом із Апостолом Павлом: «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого» (Рим. 7:24, 25). Ось – де наше визволення від кари Божої і ось де відповідь на те питання, як ми можемо любити Бога і держатися Його Заповідей!
Ми не стані полюбити Бога першими. Апостол Іван каже нам: «Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи» (Ів. 4:10). Ми згрішили проти Бога і проти наших ближніх. Ми згрішили проти Божих Заповідей. Але Бог послав Свого Сина Єдинородного, щоб Він був ублаганням за всі наші гріхи.
Аби стати вблаганням за наші гріхи істинний Бог Син стався істинною людиною. Ми зачаті і народжені в гріхах. Але Бог Син зачатий від Святого Духа і народжений у святості. Він – святий і бездоганний, невинний і досконалий. Бог стався людиною, щоб виконати Закон на нашому місці і замість нас. Бог стався людиною, щоб прожити святе і досконале життя – життя, яке Бог вимагає від нас, але яке ми самі не в стані прожити.
Ісус Христос, Бог Син, Єдинородний Син Божий Там де ми мали інших богів замість істинного Бога, єдиного Бога в Трьох Особах – Отця, Сина і Святого Духа, виявляв вірність істинному Богові і лише Йому поклонявся. Так само досконало Він виконав і Другу Заповідь. Він не лише не призивав Імення Господнє надаремно, але й Сам був і є цим Іменем і взивав до Нього аж до останнього подиху на хресті, коли, помираючи за наші гріхи Він кликав до Отця Небесного: «Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...» (Мт. 27:46). А потім вигукнув: «Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!» І це прорікши, Він духа віддав...» (Лк. 23:46).
Так само Він виконав і Третю Заповідь не лише слухаючи Боже Слово, але й проповідуючи Євангеліє Царства, і очищуючи Храм, і ставши для нас істинною Суботою, істинною Пасхою так, що Апостоли будуть проповідувати: «Наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений» (1 Кор. 5:7). І так само досконало Він виконав Заповіді від Четвертої по Десяту, і весь Закон на нашому місці.
Де ми грішили – там Христос залишався святий. Де ми не виконували Заповіді – її виконав Син Божий. Де ми коїли гріхи упущення і не робили добра, яке могли б і мали зробити, Син Божий робив завжди добра і ніколи не пропускав нагоди прийти на поміч ближнім і виявити до них милість. Він, будучи святим і досконалим, нас так полюбив, що забрав на Себе всі наші гріхи проти Божого Закону і на хресті Голгофи обмив їх усі Своєю святою і невинною кров’ю.
Він приніс Себе Самого в святу і досконалу жертву за всіх нас, бо Він нас так полюбив. Він помер за всіх наші гріхи і воскрес, щоб кожен, хто вірує в Нього, Христа розп’ятого і воскреслого, мав прощення гріхів, виправдання і теж воскрес до вічного життя у Божому Царстві. Бог полюбив нас і ми любимо Його.
Коли Господь давав перше Свої Десять Заповідей народові на Сінаї, то Він дав їх після першого великого визволення. Власне про це Він каже і в Першій Заповіді: «Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства». Він – Бог Визволитель. Але мало бути ще більше визволення – визволення від рабства гріха, влади диявола і самої смерті. І це визволення здійснив Син Божий, Ісус Христос.
Коли ми віруємо в Нього, то наші провини не зараховуються нам, а нам зараховується натомість праведність Христова. І у Христі нас Бог проголошує Його дітьми, праведними і святими. Подивіться, як нас любить Бог! Хіба можна не любити такого люблячого Бога! А тепер подивіться на Закон очима Божої дитини – дитини, яку Бог проголошує святою і праведною в Ім’я Христа, якій Він дає вічне життя і дорогою до Царства Небесного, утішає Своїм Словом, і покріплює істинними тілом і кров’ю Христовими у Святій Євхаристії.
Ми тепер маємо інше ставлення до Закону. Ми тепер, у вірі в Сина Божого можемо з Апостолом Павлом повторювати: «Знаємо ж, що закон добрий, коли хто його законно виконує» (1 Тим. 1:8), тобто вірує в Христа. Бо Закон тепер не засуджує, а захищає нас. Коли відбувається ця нічим неспровокована війна віроломної Росії проти України, Закон захищає нас і обвинувачує як російську державу, так і російську церкву, яка підтримує війни та геноцид, так і російський народ, який вже має руки по лікті в українській невинній крові.
І водночас Закон застерігає нас, щоб ми не ставали слугами диявола і гріха, але щоб ми служили Богові і нашим ближнім так як до того нас скеровують Божі Заповіді, дані нам люблячим Богом. Бо ж наш Бог благословляє усіх віруючих на тисячу поколінь. Через Христа. Заради Христа. І у Христі. Амінь.
Мир Божий, що вищий від усякого
розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі (Фил. 4:7). Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар