Спасенні благодаттю: проповідь на 4-у неділю Великого посту

             СПАСЕННІ БЛАГОДАТТЮ

  (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи, в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних, між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші, Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, – спасені ви благодаттю, і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі, щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі. Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то – дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився. Бо ми –  Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували (Ефесян 2:1-10). 

Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом (2 Сол. 3:16). Амінь. 

Любі брати і сестри, в останні десятиліття популярним стало дослідження родоводів. Навіть більше – є достатньо установ, які пропонують дослідити свої гени, ДНК. І чимало людей користуються такими послугами, адже цікаво дізнатись про своє походження – чи наше коріння лише в Україні. А, можливо, наші якісь далекі прародичі сюди переселились. Такі дослідження допомагають дізнатись навіть про своїх родичів, далеких і близьких, розпорошених по цілому світі. 

А ще такі дослідження пропонують дізнатись про можливі хвороби, які можуть нас вразити і завдати нам чимало клопоту, болю або й навіть призвести до передчасної смерті. Не дивно, що так багато людей цікавляться такими дослідженнями і купують тести, аби більше про себе дізнатись. Цікаво, добре і повчально знати своє минуле і про нього пам’ятати. 

Сьогодні Писання, любі брати і сестри, нам розкриває сутність нашої ДНК і пояснює, чому ми всі маємо хвороби, проблеми, страждання і навіть смерть. Отже, першопричина наших проблем розкривається вже в перших словах: «І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи». Ми всі були мертві. Це – парадокс, але ми всі народжуємось мертві. 

Ми мертві навіть у мить нашого зачаття. Про яку смерть говорить Господь Святий Дух, якщо ми вже в материнській утробі рухаємось, а народившись, дихаємо, ходимо, їмо, п’ємо і все таке інше? Фізично ми, звісно, живі. Але тут Апостол говорить про смерть духовну. Всі люди народжуються духовно мертвими. Наше ДНК має радикальні зміни – воно вражене гріхом, який ми успадкували ще від своїх прабатьків, Адама і Єви. 

Адам згрішив і через нього у світ, у наші гени і в наші душі увійшов гріх. Ми успадкували гріх разом із своєю плоттю. Наше тіло вже в материнській утробі заражене гріхом. І наслідком є духовна смерть. Ми були створені Богом і Він є наш Творець і життя Податель, а гріх відділив нас від Бога, а отже і від життя – життя вічного. 

Гріх все попсував і поруйнував: і душу, і тіло. Всі наші хвороби – наслідок ще прабатьківського гріха. Всі наші біди і проблеми – наслідок гріха. І сама смерть фізична, бо наш вік у цьому грішному світі короткий, є теж наслідком гріха, бо «заплата за гріх – смерть» (Рим. 6:23). Бог нам говорить сьогодні про нашу головну проблему і про головну проблему людства. І ця головна проблема – гріх. Через гріхи ми духовно мертві і приречені до смерті фізичної та вічних мук у вогняному озері аду. 

Але це лише початок бід. Апостол продовжує, що ми «колись проживали за звичаєм віку цього». Тобто ми не думали про Боже, а корились всьому тому, що пропонував нам світ, який є проклятий і який сам лежить у злі. А хто ж скеровує цей світ до зла? Апостол пояснює, що це відбувається «за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних». 

Що це за князь такий? Це сатана. Він реально панує і використовує усіх людей, які є неслухняні, тобто не слухаються Бога, не зважають на те, що Він каже у Своєму Слові, у святій Біблії. Іншими словами – неслухняні, це ті, хто не вірує в Христа. Всі, хто не вірує в Христа, є маріонетками сатани. 

Апостол нагадує нам про наше минуле. Він каже, що між цими неслухняними: «й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші». Ми були неслухяні і над нами мав владу диявол із своїми бісам, і скеровували нас до всякого зла. Апостол каже, що з природи ми були не дітьми Божими, а дітьми гніву.  Ми заслуговували лише на Божий гнів і на Божу кару, і відповідно на заплату за гріх, про яку ми вже сьогодні чули, тобто на смерть тимчасову і вічну. 

Ось таке наше минуле, і якщо його не змінити, то наше майбутнє лише фізична смерть і вічні муки в пеклі. Чи може духовно мертвий сам ожити? Ні. Але чи є тоді якась надія для нас? Надія є, але вона не в нас. Вона – в Богові. Бо ми – духовно мертві і нічого зі своєю власною духовною смертю ми самі вдіяти не можемо. До того ж, за природою ми –  діти гніву, тобто вороги Божі. Але Бог, любі брати і сестри – багатий на милосердя. 

І Він не лише багатий на милосердя – Він має превелику любов. Милосердя в Бога ціле море. А Його любов всеосяжна. Виміряти Божу любов до людського роду неможливо. Своє милосердя Бог виливає на нас. Свою превелику любов Він проливає на нас безупинно. Він бачить наш жахливий стан і Він жаліє нас. 

Він настільки нас полюбив, що, як ми чули сьогодні на Службі Божій під час читання Євангелія «що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне». Ми були приречені до смерті тимчасової і вічної, бо ми були духовно мертві. Але Бог через Сина Свого, нашого Господа Ісуса Христа, все змінив. Ми тепер не духовно мертві, а ми тепер – духовно живі. 

Ісус Христос подолав нашу смерть! Так, для цього Син Божий стався людиною. Для цього Він мусив бути піднесений на хресті і на хресті обмити Своєю святою і невинною кров’ю усі наші гріхи. Для цього Він мав померти, аби стати досконалою жертвою за всі гріхи світу. Але Він воскрес із мертвих на третій день, щоб ми ожили! 

Ми були духовно мертві. Але Бог нас оживив. Як? Через Христа, Свого Єдинородного Сина і у Христі! Апостол каже, що Бог нас «оживив разом із Христом». В Євангелії ми чули, як відбувається це оживлення – через віру в Сина Божого. Хто не вірує в Христа, той залишається духовно мертвим і дитям гніву. А хто вірує в Христа, той духовно живий, бо живий наш Господь Христос, Який є нашим Життям. 

Коли ми віруємо в Христа, ми отримуємо життя, бо Христос – живий і дає життя усім, хто вірує в Нього подостатком, тобто повною мірою – стільки життя, що воно і через край б’є, і ніколи не скінчиться! Де є духовне життя, там Бог дає і всі інші благословення, які нерозривно пов’язані із цим життям. А що дає Бог тим, Кого Він разом із Христом оживив?

Апостол пояснює, що насамперед ми повинні знати. Перше – «спасені ви благодаттю», тобто спасенні від смерті та вічних мук у аду Божою невимовною любов’ю, яку ми не заслужили і не в стані заслужити. Ми спасенні Божою благодаттю, Його любов’ю. А де є це спасіння, то Бог дає і все інше. 

Апостол продовжує: «і разом із Ним (тобто з Христом) воскресив». Ось так Апостол говорить про наше воскресіння в минулому часі, як остаточно звершений факт! Любі брати і сестри, воскресіння – це доконаний, звершений факт для всіх, хто вірує в Христа. Останнього дня, коли Господь повернеться у славі, ми всі воскреснемо до вічного життя – воскреснемо, щоб уже більше ніколи не помирати. 

Але воскресінням усе не скінчиться. Буде ще більше добро. Апостол проголошує, що Бог: «разом із Ним (тобто із Христом) посадив на небесних місцях у Христі Ісусі». Яка велика Божа благодать! Ісус Христос вознісся, щоб царювати для нас і не просто для нас, але й з нами! Небесні місця вже приготовлені для нас Христом. Ось для чого Він страждав на Голгофі. Ось для чого Христос перейшов смерть і гріб. Ось для чого і для кого Він воскрес! Для нас. Для вас, любі брати і сестри! 

Апостол продовжує, що Бог усе це здійснив: «щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі».  У наступних віках – не в десяткові-другому літ, які ми маємо нині, в цьому світі, а у наступних віках – у мільйонах років – у безкінечності років – у вічності, Бог буде показувати нам лише добро. Ми не будемо більше бачити зла, не будемо плакати від болю чи горя, але будемо лише радіти Божим добром повіки віків. 

Але Апостол наш сьогодні від дечого й застерігає. Він каже: «Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то – дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився». Апостол забороняє нам хвалитись, що це ми своїми ділами заслужили прощення гріхів і спасіння. Спасіння – це Божий дар, а не заробіток. Чому? Бо заробити спасіння неможливо. Той, хто стверджує протилежне і кличе людей спасатись добрими ділами, закликає до неможливого і робить із тих людей хвальків і лицемірів, подібних до фарисеїв за днів земного служіння Христа. 

Спасіння – це дар Божий. Усе наше спасіння від початку і до кінця виконано Христом. А Бог нам спасіння дарує, бо Він – такий милостивий і такий люблячий Отець. Дар є дар. І ніхто не може привласнювати собі заслугу Христову, бо такий буде не лише нерозумний хвалько, але й обманщик. Хіба зможе обманщик спастися? 

А як же добрі діла? Чи вони не потрібні? Любі брати і сестри, ми знаємо наше жахливе минуле, а наше майбутнє забезпечене Христом. Тепер же ми, будучи спасенними і вже маючи вічне життя, маємо перед собою дуже велике поле роботи, яке для нас приготував Бог. «Ми –  Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували». Ми були дітьми гніву із жахливою грішною ДНК, а тепер ми – Його твориво, діти Божі із ДНК, очищеною кров’ю Христовою, «святою ДНК», щоб вже тепер робити добрі діла. 

            Ці діла приготував для нас Бог. Сатана через свою слугу, нечестиву і біснувату Росію, розпочав цю криваву війну. А Бог каже, щоб ми не опускали рук, а трудились і полегшували життя своєму народові, усім нашим ближнім на тому місці, де Він нас поставив. Робімо добро людям в Києві, допомагаймо нашим волонтерам. Коли бачимо потребуючого, знаймо, що допомога йому якраз може бути тим добрим ділом, яке приготував для нас Бог. Робімо добро усім людям довкола нас і на славу Господу. Хай усі люди славлять Отця нашого Небесного. Молімось і трудімось, аби швидше настав мир у нашій рідній Україні. В Ім’я Христове. Амінь. 

Мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі (Фил. 4:7). Амінь.