ДУШУ СВОЮ ЗБЕРЕГТИ
ЧИ ДУШУ СВОЮ ЗАНАПАСТИТИ
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне. І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити. А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: «Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!» І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде! Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що назамін дасть людина за душу свою? Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими (Євангеліє від Св. Марка 8:31-38).
Бог миру нехай буде зо всіма вами. Амінь (Рим. 15:33).
Любі брати і сестри, коли Господь
Христос очистив храм, то Він промовив юдеям: «Зруйнуйте цей храм, і за три дні
Я поставлю його!» Юдеї думали, що Він говорить про храм в Єрусалимі, який Ісус
був щойно очистив від торговців, але Євангеліст пояснює нам, що «Він говорив
про храм тіла Свого» (Ів. 2:19, 21). Втім, коли Ісус промовляв ті слова, то їх
ще не могли зрозуміти ані невіруючі юдеї, ані учні Христові.
Сьогоднішня реакція Петра у нашому Євангелії свідчить про загальні очікування юдеїв – про те якого саме Месію вони очікували і на що вони сподівались від того Месії. Вони не мали своєї держави – над ними панували римляни. А вони хотіли самі панувати у своєму рідному краї. І не були проти того, щоб панувати один над одним.
Тож вони очікували на Месію, який принесе Ізраїлеві не лише свободу, достаток і процвітання для єврейського народу, але й панування над іншими людьми і народами. Їм потрібен був Месія – могутній Цар, Який знищить їхніх ворогів. А що то були за вороги? Римляни! Головною проблемою і головним ворогом для них були окупанти!
А Ісус Христос, Божий Син, вже виявив Свою божественну силу в чудах. Ісус, Якому корились елементи і стихії світу, демони і навіть сама смерть, міг, звісно, легко здобути перемогу над наймогутнішим ворогом народу – над Римською імперією. Та й усі народи світу Він міг би легко підкорити їм під ноги. Як і нам хочеться, щоб Господь здолав наших нечестивих російських ворогів, аби ми нарешті мали мир і спокій в нашій рідній Україні! Наша головна проблема – Росія, хіба ж ні? А для учнів Христових головною проблемою були їхні окупанти.
Тож слова, які Господь промовив до Своїх учнів у сьогоднішньому Євангелії виявилось шоком для Його учнів. Адже Він їх навчав «що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне». Для учнів то був шок, бо як пояснює Євангеліст «те слово казав Він відкрито». Вже не було ніякої образної мови. Руйнування храму означало убивство Сина Божого.
Піднесення як змія в пустині означало піднесення Сина Божого на хресті, тобто розп’яття. А тут дуже чітко описано, як все буде відбуватись – провідники єврейського народу відречуться від Месії-Христа і Він буде вбитий». Увагу учнів захоплює на наступні слова «але третього дня Він воскресне», а слова «і Він буде вбитий».
Коли вони чують ці слова, то розуміють, що їхнім планам на панування Ізраїлю над цілим світом приходить кінець. Та й що буде з ними? Вони ж планували радіти товариством Христа повіки віків. А тут така різка зміна планів! А як же їхні вороги? Як же майбутнє учнів і всього їхнього народу?
Перші речі мусять бути першими! Тож «Петро узяв набік Його, і Йому став перечити». Хай Христос не йде на смерть, але хай живе повіки! Бо так буде краще і для Христа – навіщо зазнавати мук? І так, звісно, буде краще для Петра, учнів і всього єврейського народу. Краще обрати щасливе і безтурботне життя, аніж розп’яття на хресті, і смерть! Хтозна, чи буде там далі воскресіння чи ні…
Ісус міг би розпочати з Петром довгу дискусію. Але натомість Він обирає дуже коротку відповідь і до того ж відповідь дуже сувору і різку: «Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!» Господь назвав Петра сатаною, бо Петро став тепер не речником Церкви, а речником диявола. В Нагірній проповіді Господь навчав: «Шукайте ж найперше Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться» (Мт. 6:33).
Коли буде замість гріха праведність, і Царство Боже всередині нас, тобто віра в Христа, проповідував був Господь, то все інше, включно із земним нам буде додано. Петро ж закликав Христа шукати найперше земного і мирського. Він ще не розумів, що найбільшою його проблемою були не римляни, а його власні гріхи. Петро хотів, як хочеться і нам, аби рай настав для грішників уже на цьому світі – у світі, який лежить у злі.
Петрові очі, як буває і з нашими очима, не були підведені до гори, а опущені додолу, і шукали не Царства Божого, а власного царства грішної людини. До цього спонукає нас сатана. А проповідники, які проголошують такі казання, подібні до заклику Петра чи проповідей Кіріла Московського, стають речниками сатани. Добре, коли вони каються, як це сталось із Петром і повертаються до проповіді Євангелія. Але таке буває не з усіма. Часто вони настільки занурюються у сатанологію, що і їм слід рішуче наказувати: «Відступись, сатано, від мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!»
А що означає думати про Боже? Думати про Боже – означає думати про Христа, вірувати в Нього, уповати на Нього, ставити Його на перше місце у власному житті і бути готовим на все заради Христа. Це означає іти вслід за Христом. А ця дорога – не проста. Коли на неї ступаєш, то мусиш відректись себе самого і одразу з’являється ноша. І та ноша – хрест.
Зречення самого себе – це визнання усіх своїх гріхів, свого безнадійного стану. Це – щире розкаяння і визнання того, що сам я не можу спастись і здобути вічне життя. Без такого зречення слідування за Христом не можливе. Бо слідування за Христом передбачає уповання на Христа, повна довіра до Нього і до Його Слова. Це зречення і слідування відбувається щодня, а не так, що раз зрікся, а тепер просто слідую за Христом.
Ні, це зречення має відбуватись щодня. Нам про це свідчить приклад Петра. Він ішов за Христом і каявся у гріхах, і був речником Церкви. А ось буквально кілька слів про страждання і смерть Божого Сина, і Петро вже стає речником сатани. Настала пора для каяття, для зречення самого себе знову. Чому так сталося з Петром? І чому так стається з нами? Бо в нашому тілі живе гріх. І він буде жити аж до самої смерті нашої плоті або до переміни її, якщо ми доживемо до повернення Христа розп’ятого і воскреслого у славі.
А де, буде слідування за Христом, там обов’язково буде і хрест. Це не буде хрест Христів, бо хрест нашого Господа – унікальний і понести міг його лише Він. Бо Ісус поніс Свій хрест на Голгофу і на ньому Він приніс Себе у повну і досконалу жертву за всі гріхи світу. Він поклав Свою душу за всіх людей на світі. Він був убитий за всіх нас. Ось такий був Його хрест – унікальний і неповторний. Але на третій день, як Ісус обіцяв, Він воскрес із мертвих, аби були спасенні душі, життя усіх тих, хто вірує в Нього – аби кожен, хто вірує в Нього теж воскрес і жив вічно у Його Царстві.
Ось чому перспектива нести свій хрест, слідуючи за Христом і навіть згубити душу свою, тобто втратити життя на цьому світі ради Христа і Євангелія – набагато краща, аніж відректися Христа, страждань заради Нього і Євангелія та зберегти власне життя на цьому світі. Чому? Господь дає нам відповідь на це запитання, ставлячи інше, риторичне запитання: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що назамін дасть людина за душу свою?»
Відповідь однозначна. Ніякої користі не матиме та людина, яка здобуде весь світ, але помре у гріхах, без уповання на Христа. Вона занапастить свою душу і не матиме вічного життя. Тож, чи варта гонитва за всім добром цього світу і війни за світ, якщо користування усіма тими набутками буде якийсь десяток-другий років, а потім – нескінченні і жахливі муки в аду упродовж цілої вічності?
І що може людина запропонувати взамін за свою душу? Нічого! Ніхто не зможе сказати Богові: «Я завоював весь світ і через це заслужив прощення гріхів». Або: «Я збудував бізнес-імперію, дав роботу мільйонам людей і через це заслуговую прощення гріхів і вічне життя». Або: «Я дуже сильно старався робити добрі діла і через це я достойний бути спасенним». Ані такі, ані інші які аргументи не спрацюють. Бо коли є хоч один непрощений гріх, тобто коли є гріх незмитий кров’ю Христовою, то заплата за гріх тоді одна – смерть, тимчасова і вічна.
Бо ж буде ще воскресіння мертвих. Воскреснуть усі люди без винятку. Але ті, що соромились Христа і Його науки, тобто Євангелія на цьому світі, то їх буде соромитись і «Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими». Вони відкидали Христа і Його Слово, то й Він відкине їх від Себе і скаже: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований» (Мт. 25:41).
А вас, любі брати і сестри, що каєтесь у гріхах, і уповаєте на Христа, Він запросить увійти у вічне життя, аби в радості та блаженстві жити з Ним і всіма святими у Його Царстві повіки віків. До того часу Ісус покріплює нас під хрестом і в дорозі Своїм Євангелієм у Слові і Таїнстві. В них ми отримуємо сили іти і нести свої хрести, щодня наближуючись до того дня, коли Господь Христос повернеться у славі. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.
Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь (Євр. 13:20-21).
Немає коментарів:
Дописати коментар