КОЛИ ЗА НАС БОГ
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Проте війна пішла не так як прогнозувала Росія і не так, як прогнозував світ. Україна вистояла і навіть визволили частину окупованих російськими загарбниками територій. Росія і світ не врахували сили опору Збройних Сил України і українського народу. Вони не врахували Господа Бога, Який так підтримав нас у найтяжчий для нас, що кругом говорили про чудо біля Києва.
Проте ми схильні забувати чуда. Ми – звичайні грішні люди, як і ізраїльтяни, яких був Господь вивів Своєю могутньою правицею із єгипетської неволі, із дому рабства. Перед виходом із Єгипту народ був свідком десяти кар єгипетських, які на поневолювачів Церкви навів Господь Бог. А потім був Божий захист у дорозі, перехід Червоного моря по дну того моря, як по суходолу і знищення Богом єгипетського війська у морській глибині. Чудо за чудом відбувалось просто на очах Ізраїля.
Але чи довго вони ті чуда пам’ятали? Чи довго вони славили Бога? Недовго. Щойно Мойсей відійшов на гору, щоб отримати від Бога-Спасителя Закон, як народ зробив собі ідола і вдався до ідолопоклонства. А потім за це була розплата. Так буває і в нашому житті. Ми кличемо до Бога, Він приходить нам на допомогу. І спочатку ми славимо Бога за Його чудесне визволення, а потім можемо про це забутись.
Диявол дуже працює над тим, аби плекати нашу забудькуватість про Бога, про Його силу, про Його міць, і про Його любов. Аби ми забувались про Бога, сатана буде використовувати усі наявні в нього ресурси. Що це за ресурси. Найпершим і найбільшим його ресурсом є світ. Він – князь цього світу. І всі невіруючі перебувають під його владою і під його прямим впливом. Вони, самі того не усвідомлюючи, діють як маріонетки диявола.
Тож світ буде дуже старатись, аби про Бога ми забували від ранку і до ночі, а ще краще 24 години на добу. І світ буде пропонувати все, аби в нас не знайшлось вільної хвилинки помолитись, а особливо почути та почитати Біблію. Другий ресурс, який сатана буде використовувати для плекання нашої забудькуватості про Бога – наше власну плоть, яка заражена гріхом.
Як у випадку зі світом диявол так само буде робити все, аби ми забували Бога, зосереджуючись на забаганках гріха, який живе в нас, а також довести нас до відчаю – щоб ми спроневірювались у всьому Божому і благочестивому та впадали у відчай. В нас буде з’являтись стільки проблем і бід, що нам буде здаватись, що ми завжди у дуже програшній позиції.
Проте сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла нагадує нам: «Коли за нас Бог, то хто проти нас?» Тут Апостол не закликає нас, щоб ми давали визначення тому, хто веде проти нас боротьбу. Ми це дуже добре знаємо. Але він говорить про те, що навіть якби проти нас виступала об’єднана армія сатани, всіх його демонів і світу, то вони все одно – ніщо у порівнянні з Богом.
Бо за всіх розкладів вони лише творіння з обмеженими силами. Навіть, якщо взяти до уваги, що диявол – дуже могутній злий ангел, все одно у порівнянні з усемогутнім Богом, він заслабкий, щоб зашкодити Божому задумові, не кажучи вже про те, щоб задум Божий поруйнувати. За нас, любі брати і сестри, Бог – Бог всемогутній, всевідаючий і всюдисущий. Перемога завжди там, де є Бог.
У нас можуть бути дуже різні проблеми, біди і виклики у цьому світі. У нас можуть виникати дуже різні потреби у цьому житті. І ми можемо думати: «А чи допоможе нам Бог? Чи захоче Він прийти мені на допомогу у цій потребі або в цій біді? Чи дасть Він мені те, що мені потрібно?»
Апостол дає дуже вражаючу відповідь на це питання: «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» Сьогодні під час читання книги Буття, ми чули дуже емоційну оповідь про те, як Авраам був готовий принести у жертву Богові свого сина Ісака.
Господь Святий Дух через Послання до євреїв пояснює, про що, окрім батьківських думок, розмірковував тоді Авраам і пояснює нам: «Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого, що йому було сказано: «В Ісакові буде насіння тобі». Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз» (11:17-19). Але ми знаємо, як тяжко було Авраамові на серці.
І це розумів і бачив Бог. Недаремно Він був проголосив після випробування: «Клянуся Собою, це слово Господнє, тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого, то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу».
І Бог поблагословив Авраама і нас тим, що за всіх нас, за всі народи землі, видав Свого Сина. Чи легко було це робити Богові? А чи легко було це робити Авраамові? А чи легко українським батькам відправляти своїх дітей на війну, щоб ті діти, ризикуючи власним життям, захищали всіх нас?
Святий Бог, Який видав Свого Сина за всіх нас, видав найдорожче з усього, як же Він не дасть і всього іншого, що є абсолютними дрібницями у порівнянні з Ісусом Христом, Його Єдинородним Сином. Звісно ж, наш істинний і люблячий Бог дасть усе нам необхідне.
А потім Господь Святий Дух переносить нас зі світу у судову залу, бо хоча ми зараз перебуваємо в цьому світі, ми пам’ятаємо, що «Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...» (Пс. 89:10). А що потім? «Мусимо всі ми», – каже Апостол Павло, «з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе» (2 Кор. 5:10).
Ми люди грішні. Нам стає страшно, коли ми чуємо про Суд Божий. Але сьогодні ми чуємо велику втіху. «Хто оскаржувати буде Божих вибранців?» – питається Апостол. І дає відповідь: «Бог – Той, що виправдує. Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас».
Бог є Суддя. А Він – на нашому боці, каже Апостол. Які б не були звинувачення проти нас, Бог має щодо нас лише один вирок і той вирок виправдувальний. Коли ми віруємо в Христа, то Бог-Суддя промовляє щодо нас лише слова: «Виправданий! Невинний!» Що б не верещав сатана, які б обвинувачення проти нас він не кидав, вирок належить Судді, а Він знову й знову каже: «Виправданий! Невинний! Вільний жити у Моєму Царстві повіки віків!»
Цей вирок Бог проголошує не через те, що гріх неважливий і Він довільно визначає, кого карати, а кого милувати. Ні, Бог – Суддя справедливий. Тоді чому ж Він нас виправдовує? Він нас виправдовує, бо ми маємо чудового Захисника. І той Захисник – Син Божий, а наш Спаситель Ісус Христос. Його захист кожного, хто вірує в Нього – досконалий. Чому?
Бо Ісус забрав усі звинувачення проти нас, усі злочини, які ми скоїли проти Бога, усі наші гріхи на Себе. І Він поніс їх усі на хрест Голгофи і там Він обмив їх усі до одного Своєю святою і невинною кров’ю. Він, будучи святим Богом і Чоловіком, помер за кожного з нас, принісши Себе у повну і досконалу жертву за всіх нас. Але на третій день Він воскрес із мертвих, щоб кожен, хто вірує в Нього був виправданий і мав прощення гріхів і вічне життя.
Тож, коли будь-хто обвинувачує нас, то Син Божий заступається за нас і показує, що за всі наші провини вже принесена повна і досконала заплата і свята жертва. Усі можуть подивитись на відцвяшні знаки на Христових руках і ногах, на Його проколотого бока. І найголовніше це бачить Суддя, Отець Небесний, Який віддав Свого Сина за нас і в Його Ім’я проголошує нас виправданими.
Ніхто і ніщо не можуть нас відділити від Христового захисту і від Його любові. Ні ця жахлива війна, яку безпричинно проти нас розпочала кровожерна Росія, ані будь-які люди, ані демони – ніщо не може відділити нас від любові Христової. Якими б ми не були слабкими фізично і навіть духовно, все-одно відділити нас від любові Христової не може ніхто і ніщо, бо сильні не ми – сильний Христос і сильна Його невимовна любов до кожного з нас, любі брати і сестри.
В цьому був пересвідчився Апостол Павло. Через те він так і сповідує: «Я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» В цьому щоденно пересвідчуємось і ми. Бо й нас росіяни «цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення» за Христа. Але через Христа і у Христі ми маємо перемогу над самою смертю. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.
Бог же миру, що з мертвих підняв
великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, нехай
вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас
любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь
(Євр. 13:20-21).
Немає коментарів:
Дописати коментар