Обновлення життя: проповідь на Богоявлення (Хрищення Господа і Спаса нашого Ісуса Христа)

                      ОБНОВЛЕННЯ ЖИТТЯ

        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      Що ж скажемо? Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась? Зовсім ні! Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім?  Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, – у смерть Його христилися? Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя. Бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресення, знаючи те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха, бо хто вмер, – той звільнивсь від гріха! А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним будемо, знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає, – смерть над Ним не панує вже більше! Бо що вмер Він, – то один раз умер для гріха, а що живе, – то для Бога живе. Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих – для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім (Рим. 6:1-11). 

Христос хрищається! В ріці Йордані! 

Любі брати і сестри, сьогодні на початку нашої Вечірньої у добре відомій українській  колядці ми співали про третій празник – Святе Водохреща. Цей празник ми святкуємо сьогодні. Але чим є це свято Хрищення нашого Господа і Спасителя, Ісуса Христа для нас? Чи просто столами, які далі накриваємо килимами і кладемо на них калачі з ярої пшениці? А тим більше чим є наше Хрищення для кожного з нас особисто? Чи Водохреща це про те, щоб посвятити воду і покропити усе свяченою водою і потім вже із спокійною душею сідати за столи з кутею? 

Адже наш Господь Христос був охрищений і став під Закон не просто так, а зробив це заради нас, поєднавшись із людством, а на нас, як ми це співаємо на Богоявлення «Світло Твоє Господи, означилось на нас, що розумно славимо Тебе…» На нас означилось Світло Господнє. Ми осяяні Христом. Ми – просвітлені і більше не перебуваємо в темряві, незважаючи на те, наскільки темним і злим може бути світ довкола нас. 

Втім темрява завжди буде намагатись світло загасити. Диявол завжди буде намагатись знецінити наше Хрищення. І він може це робити ніби жартома, використовуючи цілком церковну лексику, як це він робить, наприклад, через таке прислів’я: «Не согрешишь – не покаешься!»  Мовляв, нічого страшного у гріхові немає, бо як же можна каятись без гріха? Бо ж коли каємось, тоді Бог виявляє нам Свою благодать, прощаючи наші гріхи. А коли не грішимо, то як, мовляв, тоді Бог буде виявляти Свою благодать? 

Апостол Павло сьогодні дає відповідь на цей жарт і на всі інші виправдання гріха, кажучи: «Що ж скажемо? Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась?» І він дає одразу відповідь: «Зовсім ні!» Той, хто кличе легковажити гріхом, фактично закликає залишатись у гріхах. Але ж ми охрищені у Христа, а отже – охрищені у Його смерть! І далі Апостол каже: «Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя». 

Люди, які кажуть, що у гріхові немає нічого страшного - мовляв, скоїш гріх, а потім покаєшся, і все буде чудесно, бо ж Бог – благодатний, не розуміють того, що відбулось у час нашого Хрищення і що хоча ми охрищені один раз у житті, дія Хрищення триває упродовж цілої вічності!  Ми ж охрищуємось у Христа – вічного Бога і нашого Спасителя! 

Доктор Мартін Лютер, пояснюючи зо означає Хрищення водою, пише: «Воно означає, що старий Адам у нас має бути втоплений щоденним каяттям, і мусить померти з його лихими вчи­н­­ка­ми та бажаннями, і що замість нього повинна щоденно поставати та воскресати нова людина, яка житиме перед Богом у праведності та непорочності вічно», а далі згадує слова Апостола Павла із нашого сьогоднішнього Послання. 

Хрищення – це поховання з Христом, духовне, таїнственне поховання. Коли ми охрищуємось, то помираємо і воскресаємо таїнственно, щоб далі вже жити і ходити не як запеклі грішники, що без гріха не уявляють свого життя, а як діти Божі.  Як Христос воскрес із мертвих, так і ми маємо наше духовне таїнственне воскресіння і воно має свій особливий прояв. Як воно проявляється? В обновленні життя! 

 Це життя любові до Бога і до ближніх. Це життя любові до Божого Слова і бажання перебувати в Христовому Слові. Це життя прагнути, аби Слово Боже було світильником для наших ніг і світлом для наших стежок, як і на Богоявленні співається «Світло Твоє Господи, означилось на нас, що розумно славимо Тебе…» Тобто ми позначені Світлом Господа, воно зупинилось на нас і ми Його славимо не просто устами, як це можуть робити навіть лицеміри, але ми Господа славимо розумно, знаючи Його, як Свого Викупителя і Спасителя. 

Ми Його знаємо і ми Його розуміємо – Бога об’явленого нам у Писанні. Його Дух живе в нас і Він дає нам це розуміння і Він спонукає нас до такого життя – життя не в гріхах, а життя обновлення. У Хрищенні ми з’єднались із Христом подобою Його смерті. Ми ще не померли фізично і ми ще живемо поки що у наших старих тілах, заражених гріхом. 

Але Христос помер за нас у всіх сенсах. На хрест Голгофи Він поніс усі наші гріхи і провини, і там Він їх обмив усі Своєю святою і невинною кров’ю. Він приніс Себе у жертву повну і досконалу за всіх людей на світі – за вас і мене, і помер за всіх нас. Він був похований. Але на третій день Він воскрес із мертвих, бо як проголошує Апостол Петро, «Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла» (Дії 2:24). 

Коли ми охрищуємось у Христа, каже Апостол, то ми з’єднані із Христом подобою Його смерті. Христос помер за наші гріхи. А ми у нашому Хрищенні померли для гріхів. Христос воскрес фізично, а ми у нашому Хрищенні воскресаємо духовно. Для чого ми воскресаємо? Для того, щоб жити в обновленні життя – не в старому житті гріхів, а в новому житті, яке угодне Богові, і яке личить тим, хто у Хрищенні зодягнувся у Христа. 

До Хрищення, до віри в Христа ми були рабами гріха і диявола, і були приречені до вічної смерті, і до вічних мук у невгасимому вогні пекла. Але через Хрищення наша стара людина – людина, над якою панував гріх – розп’ята із Христом і вона померла. У Хрищенні Бог нас духовно воскресив, щоб ми вже більше не були рабами гріха. 

Раб виконує усі забаганки свого власника. Хоче він того чи не хоче, він мусить йому коритись. Раб гріха виконує усі забаганки гріха і накази диявола. У нього немає вибору, бо він – раб. Раб гріха не знає, що таке свобода. Він працює на своїх панів – гріх і диявола. 

Але ми у Христі визволені від цих жахливих рабовласників і погоничів. Ми умерли для гріха, але воскресли духовно, аби вести нове життя – життя дітей Божих.  Ми прагнемо робити те, що хоче наш Отець Небесний. А як нам дізнатись, що Він хоче від нас? Ми маємо Його Слово. Ми маємо Його Десять Заповідей. Так, це правда, що чимало Заповідей мають заперечну частку «не», але пам’ятаймо, що підсумок Закону у двох Заповідях, які кличуть любить Бога і наших ближніх. 

І ця любов спонукає нас заглядати глибше в Десять Заповідей – так, як це робив, наприклад, доктор Мартін Лютер, коли майже кожну заповідь він пояснював, показуючи не лише те, чого не слід робити, але й те, що Бог очікує від нас, щоб ми робили стосовно Бога і стосовно нашого ближнього у любові до них, як і Апостол Павло пояснює: «Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай й які інші, вони містяться всі в цьому слові: Люби свого ближнього, як самого себе! Любов не чинить зла ближньому, тож любов – виконання Закону» (Рим. 13:9, 10). 

Ми вільні від гріха, а також вільні до чинення добра і до виявлення любові у добрих ділах до нашого ближнього. Хіба не для цього ми воскресаємо з Христом? Апостол Павло каже: «А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним будемо, знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає, – смерть над Ним не панує вже більше! Бо що вмер Він, – то один раз умер для гріха, а що живе, – то для Бога живе». 

А як живе для Бога Христос? Ми, звісно, всіх подробиць не знаємо та й знати не можемо і ніколи не зможемо, бо Христос і Бог, і людина в одній Особі. Але ми точно знаємо, що Він – не егоїст, а найбільший у світі філантроп – тобто доброчинець і благодійник, який робить усе з любові до людей. Адже Син Божий воплотився, помер і воскрес для нас, заради нас – для нашого спасіння і вічного життя. 

І Він далі щодня піклується про кожного з нас. Він живе для нас, аби ми мали прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя. Коли ми охрищуємось, то Він зодягає нас у Себе. Він докоряє нам за наші гріхи. А коли ми каємось, то в Його Ім’я ми чуємо проголошення відпущення гріхів. Він утішає нас Своїм Євангелієм, коли ми засмучені. І Він покріпляє нас у нашій дорозі до Царства Небесного, причащаючи нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Євхаристії. 

А ще Він дає нам усе необхідне для нашого життя і робить це день за днем аж допоки наша душа не опиниться у Його спочинкові, а Останнього Дня Христос нас воскресить із мертвих і забере нас до вічного життя у Царстві Божому, де вже не буде потреби в пастирях і проповідях, бо ми будемо бачити Христа обличчям в обличчя. Христос воскрес і ми воскреснемо до вічного життя! 

Але до того часу ми себе вважаємо за мертвих для гріха, але за живих для Бога. Проте ми не маємо це життя самі по собі і самі в собі, а ми маємо його, наголошує Апостол – у Христі Ісусі. Апостол повчає нас «вважайте себе за мертвих для гріха й за живих – для Бога». Святий Дух слів на вітер не кидає. Ці завершальні слова на сьогодні – критично важливі, бо нас постійно буде спокушувати і наша грішна плоть, і диявол, і світ. 

Вони нас будуть спокушувати до гріха, тобто до поведінки мертвих. Щоразу, коли нам пропонується така спокуса, нам слід згадати, ким ми є. Ми не мертві, ми – живі для Бога і ми живі для Бога у Ісусі Христі. Ми в Нього зодягнуті. Ми живемо в Ньому, а Він живе у нас і Він є джерелом нашого життя і нашим Світлом, що як правильно співається у піснеспіві сьогодні «на нас означилось». Тож, коли нас атакують наші колишні рабовласники, то звертаємось до Христа по силу опору, бо лише в Ньому – наша сила і наша поміч. 

І відповідаймо цим претендентам на володіння нами: «Я для тебе мертвий. Я живий лише для Бога. Я слухаю лише Його і буду робити те, що Він каже мені. Я ненавиджу зло, а люблю Бога і моїх ближніх. Мій старий Адам потонув у водах Хрищення (Моя стара Єва потонула у водах Хрищення). А виринула з вод Хрищення і постала нова людина, яка житиме перед Богом у праведності та непорочності вічно. Бо моє Водохреща для мене – це обновлення мого життя у Христі. Бо Христос для цього охристився! У річці Йордані! Амінь. Алілуя!