Два царі: проповідь на неділю по Різдві

                                    ДВА ЦАРІ

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому». І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? Вони ж відказали йому: «У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: «І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський».  Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: «Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому». Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну. А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі (Євангеліє від Св. Матвія 2:1-12). 

 Христос народився!  Славімо Його!

Любі брати і сестри, в Україні і не лише в Україні є колядки про трьох царів, які прийшли поклонитись народженому Христові. «Три славнії царі, звідки ви прийшли? З далекого краю, за зорею йшли. Щоб побачить рожденного Христа Бога правдивого. З Пречистої Діви, Діви Марії», - такі слова є в одній із українських колядок. 

Проте хто насправді прийшов поклонитись Христові? І скільки царів були в той час у Юдеї? Якби до Христа йшли поклонитись троє царів, то вони би, безперечно, почали би свою подорож з відвідин Ірода, який був їм хоч якимось рівнею, незважаючи на те, що він був підлеглий імператорові Риму. А Ірод був царем саме в Єрусалимі. 

            Писання ж цих відвідувачів царями не називає. Наш переклад правильно називає їх мудрецями. Звісно ж і царі бувають мудрими. Але тут мова йде не про царів. Євангеліст використовує грецьке слово «маґой», яке подібне до нашого слова «маги», але не повинне нас лякати, бо цим словом називали в ті часи мудреців. Одним із таких «маґой» був свого часу і Даниїл, який служив царям і Вавилону, і Персії. 

            «Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде», –  навчав премудрий Соломон. Це фактично його слова відлунюють у приказці «Свита робить короля». А Соломон ще навчав: «Народ падає з браку розумного проводу, при численності ж радників спасіння буває» (Пр. 11:14). І звісно через нього промовляв Господь Святий Дух і про час, подібний до нашого: «Мудрий сильніший від сильного, а людина розумна – від повносилого. Тому-то провадь війну мудрими радами, бо спасіння в численності радників» (Пр. 24:5, 6). 

Звісно радники не повинні бути хабарниками і нечестивцями, а справді мудрими, віруючими людьми, бо в іншому місці Соломон навчає: «Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний – то стогне народ… Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його» (Пр. 29:2, 4). Новонародженому Синові Божому прийшли поклонитись справді ясновельможні, віруючі радники східних царів.Ці віруючі радники, істинні мудреці, чекали на з’явлення зорі, про яку вони чули з проповідей юдеїв, які чекали на прихід Христа, Царя Юдейського – Спасителя народів і ось, коли та зоря з’явилась, вони вирушили в дорогу і прибули до Єрусалиму. Але чому вони прибули до Єрусалиму? Бо царі народжуються зазвичай у столицях! 

Вони побачили обіцяну зорю і вирушили у дорогу. Боже Слово мало би привести їх до Віфлеєму, але логіка привела їх до Єрусалиму. Логіка не завжди найкращий помічник у справах поклоніння Богові. Але намір наших мудреців був щирим. Вони хотіли поклонитись новонародженому Цареві Юдейському. І вони про нього розпитувались саме в Єрусалимі. 

Вони ще не знали того, що через тридцять з лишком років буде пророкувати цей Цар Юдейський, Ісус Христос: «Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!» (Лк. 13:33, 34). 

Мешканці Єрусалиму не звертали уваги на народження Царя Юдейського. Вони переймалися своїми, столичними клопотами. Новини від віфлеємський пастухів про Різдво Христове їх не зацікавили. Вони б і відвідини мудреців залишили без уваги, якби не цар, поставлений над юдеями – Ірод, до якого дійшли чутки про іноземців, які розпитувались про народженого Царя Юдейського. 

            Ірод не переймався питання віри. Хоча він настільки реконструював храм у Єрусалимі, що навіть учні Христові дивувались і звертали увагу Божого Сина: «Учителю яке то каміння та що за будівлі!» (Мр. 13:1), він робив це винятково з політичних міркувань. Подібним чином Росія інвестує у власний варіант християнства і сприяла побудові гарних на вигляд церков, аби впливати на сусідні народи і здобувати над ними контроль. А юдеї були для ідумеянина Ірода таки сусіднім, хоча й спорідненим народом, подібно як українці є для росіян.  

            Ірода безмежно цікавила лише влада і те, що влада приносить: престиж і багатство. А все, що загрожувало його владі, бодай лише в його хворій уяві, він безжально знищував. Усіх своїх можливих опонентів він убивав або кидав у тюрми. Тож, коли Ірод зачув про розпитування мудреців, то він «занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим». Ірод занепокоївся, як завжди про свою владу. А Єрусалим занепокоївся через Ірода, бо він міг убити кого завгодно, аби лишень заспокоїти своє хворе его та позбутись потенційних політичних конкурентів. 

            Проте Ірод не просто непокоїться – він добре знає, що про царів юдейських промовляє Біблія. А Біблію добре знають ті або, принаймні, повинні добре знати ті, що служать у храмі. Його логіка не підводить, бо первосвященики і книжники людські «відказали йому: «У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: «І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський». 

            Вони могли би вчинити як бабки-повитухи, коли подібний до Ірода цар – фараон єгипетський віддав наказ про убивства новонароджених хлопчиків-євреїв. Ті обманювали єгипеську владу і казали: «Єврейки не такі, як єгипетські жінки, бо вони самі баби-сповитухи: поки прийде до них баба-сповитуха, то вони вже й народять. І Бог чинив добро бабам-сповитухам, а народ розмножувався, і сильно міцнів. І сталося, тому, що ті баби-сповитухи боялися Бога, то Він будував їм доми» (2 М. 19-21). 

            Первосвященики і книжники людські боялися Ірода, а не Бога, то ж і розповіли все, що той хотів знати для учинення розправи над народженим Царем Юдейським, Якому покликані були служити і первосвященики і книжники, і Якого вони мали проповідувати, і захищати. Тож їхні доми не встоять. І храм їхній буде невдовзі знищено. Ірод їх не зачепив, але він їх і не спас. Вони надіялися на власну логіку і вона їх підвела. А віри, яка би їх не засоромила, в них не було. 

            Проте віра була в мудреців, яких Ірод закликав до себе. Вдаючи із себе побожного правителя і дізнавшись, коли з’явилась зоря, він відправляє наших мудреців у правильному напрямку і дає їм позірно благочестиве доручення: «Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому». Ірод – типовий себелюбний цар, кровожерний і брехливий. Все довкола повинне служити винятково йому і його власним, зажерливим і амбітним інтересам особисто. 

            Мудреці ж прибли до Віфлеєму і там знову побачили зорю від Бога. Вона «прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну». 

            Вклоняються вони не Дитяткові з Марією, а винятково Дитяткові – Ісусові Христові і Йому приносять свої дари. Золото, як Цареві Юдейському, Синові Давидовому, Який прийшов, аби визволити людський рід від загарбників набагато страшніших ніж римляни і навіть росіяни. Він прийшов, аби визволити і юдеїв, і мудреців зі сходу, і вас зі мною від гріха, від влади диявола і самої смерті, аби ми могли жити у Його Царстві у радості та блаженстві повіки віків. 

            Мудреці приносять Дитяткові Ісусові у дар ладан, як Богові, адже це «Христос народився, Бог воплотився!» Бо лише Бог, Який стався людиною, може бути Викупителем людства від гріха. Лише кров, пролита істинним Богом-Ісусом Христом на хресті змогла очистити всі наші гріхи і лише свята й невинна кров Ісуса, правдивого Сина Людського далі очищує кожного, хто кається від наших гріхів. 

            Мудреці принесли Дитяткові-Ісусові в дар смирну, тобто мирро –  як Тому, Хто помре на їхньому і на нашому місці за всі наші гріхи та провини. Коли дорогоцінне мирро на Христа проллє жінка у Віфанії, її почнуть за таке «марнотратство» з погляду Юди Іскаріота, критикувати, то Господь промовить критикам: «Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені. Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте. Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій» (Мт. 26:10-12). 

            Ось такі дари принесли мудреці зі Сходу народженому Цареві Юдейському. Вони вірували,  що Він – їхній Спаситель і Він визволить їх від їхніх гріхів Своєю смертю. І їхня віра їх не підвела. Бо на це Христос і народився!  І Він приніс Себе у жертву повну і досконалу за всі наші гріхи та провини, і Він на третій день по Своїй смерті на хресті воскрес, аби й наші віруючі мудреці, і ви, і я, і кожен, хто вірує в Христа, мав прощення гріхів, спасіння, воскресіння, і вічне життя! І ми будемо Христом завжди радіти і Христа завжди славити. Бо Христос, наш Цар, прийшов, щоб послужити нам. І Він нам служить сьогодні Своїми Словом і Таїнством. 

            А Ірод, який так відчайдушно хапався за владу і був царем, щоб служили винятково йому, наказав повбивати всіх дітей у Віфлеємі та поблизу, від двох років і молодше не матиме цього спасіння і замість царського вінця і палат царських, належить дияволу і пеклу з його вічними і жахливими муками. Як належать пеклу і всі, хто воює проти Христа, до Нього байдужий і в Нього не вірує. 

            А мудреці зі Сходу, і всі ми, любі віруючі брати і сестри, будемо подібні до нашого Царя Христа, бо матимемо вінці слави, які отримаємо через віру в Нього і увійдемо у воскресінні в життя вічне в Його святому, Небесному Царстві. Бо для цього Христос народився!  Славімо Його! Амінь. Алілуя!