ПРОПОВІДУВАТИ
ПОВСЮДИ ЄВАНГЕЛІЄ
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Мир вам усім у Христі! Амінь (1 Петр. 5:14).
Любі брати і сестри, що ви робите після церкви? Я маю на увазі, куди ви йдете, щойно закінчиться служба Божа? Чимало людей поспішають додому, аби там пообідати та добре відпочити, інколи з друзями. Сьогодні наше Євангеліє розповідає про те, куди після служіння в синагозі пішов Божий Син.
Він разом із Своїми Апостолами-рибалками, Яковом та Іваном пішли в гості до інших Апостолів-рибалок: Симона та Андрія. Вони там планували пообідати та відпочити. Але в домі Симона-Петра сталася біда – захворіла його теща. Що? Тут все правильно написано? В Петра була теща? А отже в Петра була й дружина? Бо ж тещі, як відомо, без дружини не буває! Що ж тоді виходить?
Якщо вірити Ватиканові, то першим Папою Римським був саме Апостол Петро. А він був одружений. Навіть більше. Апостол Павло пише такі слова: «Чи ми права не маємо їсти та пити? Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа (тобто Петро)?» (1 Кор. 9:4, 5). Можливо, Апостоли потім заборонили одружуватись?
Відповідь на це питання дає теж Апостол Павло: «А Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів, хто в лицемірстві говорить неправду, і спалив сумління своє, хто одружуватися забороняє, наказує стримуватися від їжі, яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав» (1 Тим. 4:1-3). Іншими словами, Папа Римський, який запровадив целібат і всі ті, хто целібат підтримують, слухають, а потім ретранслюють своїм послідовникам – науку демонів, усяких бісів і піднебесних духів злоби.
Шлюб – це запровадження Боже. І Господь Христос раз за разом виявляє пошану саме до шлюбу, не лише беручи активну участь у весіллі в Кані Галілейській, чи сьогодні провідуючи родину Апостола Петра, але ще до Воплочення, Він подав був Свої святі Заповіді і першою після Заповідей, які стосуються наших взаємин із Богом і Його Словом, Він поставив Заповідь: «Шануй свого батька і матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь Бог твій дає тобі».
Усі прихильники целібату, усі ті, що забороняють одружуватись, атакують цю Заповідь, Четверту за нашим списком, а отже і нападають на Бога, Який цю Заповідь дав і нічого спільного з Єдиною, Святою, Соборною і Апостольською Церквою не мають. Апостол Петро був одружений і його шлюб Господь теж вшановує Своєю присутністю і навіть чинить чудо, адже Петрова теща була хвора.
В неї була висока температура. Щойно Господь про це довідався, як Він «підійшов і підвів її, узявши за руку, і гарячка покинула ту, і вона зачала прислуговувати їм». Господь зцілив Петрову тещу. Зцілення від одужання відрізняється тим, що зцілення відновлює людину до її первісного стану до хвороби миттєво. Коли відбувається одужання, то воно зазвичай відбувається поступово і потрібен період відновлення, реабілітації. А коли відбувається зцілення, то все відновлюється миттєво.
Петрова теща піднялась з ліжка повна сил і енергії, і почала, напевно разом із своєю донькою, тобто дружиною Апостола Петра, прислуговувати своїм любим гостям – своєму Господу, накривши для нього і для свого зятя, Апостола Петра, і для його брата, Апостола Андрія і для його друзів, Апостолів Якова та Івана, обід і я впевнений, що той обід був чудовий і відпочинок теж був гарний.
Проте відпочинок довгим не був. Це ми так можемо відпочивати, що понеділок може виявитись «важким» днем. Але як був Господь відповів юдеям, які Його переслідували: «Отець Мій працює аж досі, працюю і Я» (Ів. 5:17). А далі ми чуємо, що «як вечір настав, коли сонце зайшло, то стали приносити до Нього недужих усіх та біснуватих». Власне кажучи, «все місто зібралося перед дверима». Все довкола хати було заповнено недужими та біснуватими, а також їхніми родичами, друзями і сусідами.
До Ісуса усіх цих недужих і біснуватих приносили, бо вони не могли ходити. В одних були природні недуги, а інших знерухомили біси. І ті, й інші страждали. Ісус не вийшов до них і не сказав: «Так, вас тут явно забагато. Записуйтесь у чергу і приходьте завтра, бо сьогодні – вихідний». Ні, Він так не сказав і не міг сказати, бо це ж про Нього ми співаємо в одному з наших улюблених Псалмів: «Всі провини Твої Він прощає, всі недуги твої вздоровляє. Від могили життя твоє Він визволяє, Він милістю та милосердям тебе коронує… Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий» (Пс. 102:3, 4, 8).
І Господь не відмовив у допомозі нікому. «Він уздоровив багатьох, на різні хвороби недужих, і багатьох демонів повиганяв». Так само наш люблячий Спаситель не відмовить у допомозі і нам. Він вислуховує наші молитви, наші прохання і благання, і відповідає на них, роблячи для нас те, що є для нас найкращим. Коли Він був присутній у домі Петра і Андрія, то уздоровив усіх людей, бо слово «багатьох» тут означає «усіх».
Любі брати і сестри, інколи нам здається, що Спаситель Христос надто зайнятий, аби вислуховувати наші прохання і ми намагаємось самотужки вирішувати наші проблеми, не звертаючись до Ісуса по допомогу. Але так думаючи, ми помиляємось. Господь хоче, щоб ми до Нього звертались. Він навіть наказує і просить нас так робити. Пам’ятаєте Його слова: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Мт. 11:28).
І через Псалми Він нас навчає: «До Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!» (49:15) А ще запевнює: «В день недолі озветься до тебе Господь, Ім'я Бога Якового зробить сильним тебе!» (19:2). А коли в наступному вірші ми чуємо слова: «Він пошле тобі поміч із святині, і з Сіону тебе підіпре!» (19:3), то розуміємо, що хоча ми Господа зараз на власні очі не бачимо, але Він посилає нам поміч із святині, тобто із Церкви, із зібрання Божого народу і підпирає нас із Сіону – із місця присутності Божої – із Слова і із Святої Вечері, коли Христос підпирає нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Євхристії.
Його Дари – життєдайні. Його Слово – життєдайне. Не таке слово бісів. Слова бісів, які так часто ретранслюють слуги сатани, проповідники чужих релігій і світу, (а більшість нинішніх засобів масової інформації проповідують послання піднебесних духів злоби) – ці слова бісів – вони не життєдайні, вони несуть гріх, руїни і смерть. Тож Господь не дає їм проповідувати у Його присутності, хоча й вони змушені визнавати, що Він – Син Божий і Святий Ізраїлів і хотіли це робити, аби руйнувати плани Господа.
А потім день закінчився – усі були уздоровлені і розійшлися по домівках, і полягали спати. І наш Господь з Апостолами відпочивав. Бо хоча Він – Бог у людській плоті, Він – також істинна людина і вже навіки буде залишатись людиною, нашим Спасителем і Братом. Коли ще було темно «уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився».
Люди ж хотіли ще більше чуд і всякого добра від Христа. Проте Господь промовив до Апостолів: «Ходім в інше місце, до сіл та околишніх міст, щоб і там проповідувати, бо на те Я прийшов». Господь прийшов, щоб повсюди проповідувати Євангеліє. Зауважте, любі брати і сестри – не зцілювати недуги, не виганяти бісів, а саме проповідувати Євангеліє. Чому? Бо – Євангеліє «сила Божа на спасіння кожному, хто вірує» (Рим. 1:16).
А в чому сутність Євангелія? Сутність Євангелія в тому, що Божий Син з невимовної любові до нас забрав на Себе усі наші гріхи та провини і обмив їх усі Своєю святою і невинною кров’ю. Він приніс Себе, святого Бога і невинну людину у жертви за всі гріхи людства, померши за всіх нас на хресті Голгофи. Але Він подолав і смерть, воскреснувши на третій день із мертвих. І Він вознісся на небеса, аби там приготувати місце для нас.
І Він незабаром повернеться у славі, аби судити невіруючий світ, а нас, що віруємо в Нього і уповаємо на Нього, запросити увійти в Його Царство слави. Всі люди потребують почути Євангеліє Христове, адже Бог «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тим. 2:4). Через це Євангеліє проповідується і в нашій церкві сьогодні, і воно має проповідуватись по цілому світові, бо саме такий наказ отримала Церква від Господа Христа.
В нашому читанні з Євангелія на сьогодні ми чуємо, як Господь Христос «пішов, і проповідував в їхніх синагогах по всій Галілеї. І демонів Він виганяв». Нічого так демони не люблять, як проповіді Євангелія. Чому? Бо там, де не проповідується Євангеліє, а всяка-всячина про спасіння добрими ділами, про целібат, якісь талмуди, щось про особливий стан монашества, про чуда і паломництва – там демони почуваються наче в раю, а люди – наче в пеклі, бо там спасенна віра в Христа – рідкість.
Бо «віра – від слухання, а слухання – через Слово Христове» (Рим. 10:17). Через це і демони втікають з тих міст і сіл, де проповідується Слово Христове, спасенне Христове Євангеліє. Втечуть вони і з України, коли в нашому рідному краї буде проповідуватись чисте і непофальшоване Євангеліє. Хай Господь поблагословить, аби так було. В Ім’я Христове. Амінь.
А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а
непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід
Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Той, Хто вас кличе, – Він і вчинить оте! (1
Сол. 5:23, 24). Йому нехай буде слава на віки віків. Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар