ЩО ТО
Є ВОЛЯ БОЖА
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, – повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, – добро, приємність та досконалість. Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив. Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння, так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени (Римлян 12:1-5).
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:13).
Любі брати і сестри, зараз лютують морози, метуть хурделиці і шаленіють московити, посилаючи і на наш рідний Київ, і на всю Україну тисячі своїх смертоносних бомб, снарядів, ракет і шахедів. Очевидно, що росіянам це подобається робити – убивати невинних людей, самоутверджуючись на руїнах і цвинтарях, своїх і чужих. Володимир Путін, президент Росії, нещодавно став ще й проповідником, коли на московське Різдво в якійсь російській церкві заявив, що в росіян є таке особливе доручення від Господа – убивати своїх сусідів і, відповідно, той добре робить, хто загарбує Україну.
Навряд чи на велике свято Різдва, хай воно навіть відбувається за старим юліанським календарем, можна було б придумати і промовити більше богохульство після того, коли євангельські читання в церквах включають слова ангельських хорів: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» (Лк. 2:14). Коли ангели на Різдво Христа-Спасителя світу провіщають мир і добру волю, а проповідник закликає до війни і грабунків, то проповідник, очевидно зайшов на Різдво не в ту церкву і давно забувся або й зовсім не знав ані Христа, ані християнства.
Втім і церква, яка не спростувала богохульства і мовчки схвалила послання з пекла більше не повинна називатись церквою, а радше погодити на титул, який Господь дає одному із зібрань у Філадельфії, що вдають із себе віруючих, але насправді «кажуть неправду». Таке зібрання є насправді «зборищем сатани» (Об. 3:9). Церква – це зібрання віруючих довкола Слова і Таїнства. Не просто якихось випадкових людей, які вдають із себе віруючих, а тих, хто уповає на Христа, любить Його Слово і прагне Його Свято Причастя.
Хто ж чує, наприклад, читання зі Старого Заповіту, з Апостола, з Євангелія, чує християнську проповідь, а потім чинить зворотне та ще й переконує слухачів Євангелія діяти по-іншому, аніж кличе нас Господь, то чи може він називатись християнином? І мова йде не лише про Путіна, який веде за собою понад сто мільйонів росіян, але й про всіх, хто приходить у церкву і називається християнином.
Якими є наші вчинки? І якими є
наші слова? Горе нам тоді, коли ми вголос перечимо Святому Духові, Який
надихнув кожне слово в Писанні. І горе нам тоді, коли ми діємо всупереч Божому
Слову і гріхом легковажимо. Горе нам, коли ми слухаємо більше нашої власної
грішної плоті і світу, а не Христа, бо це означає, що ми тоді відрікаємось
Христа своїми словами і вчинками. І що тоді ми здобуваємо?
Ми нічого не здобуваємо, а лише втрачаємо. І втрачаємо ми тоді наше спасіння і вічне життя. Подумайте: ми були в гріхах і через це були приречені до смерті тимчасової і вічної, Проте вічний Божий Син стався людиною, аби викупити нас від гріха, від влади диявола і смерті. І Він викупив нас дуже дорогою ціною, принісши Себе Самого у повну і досконалу, невинну і святу жертву за всі наші гріхи та провини.
Він помер за кожного і з нас. На третій день Він воскрес із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього, був виправданий і мав спасіння, воскресіння і вічне життя. Ви, що віруєте в Ісуса Христа, маєте прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Ви належите не гріхові, не смерті, не дияволові, а Христові! Ви – діти Божі.
Однак, що означає бути прощеним, виправданим дитям Божим? Яке життя очікує від вас і від мене Господь? Звісно ж Він не очікує від нас, що ми будемо говорити всупереч Його Слову і діяти всупереч Його волі. Бо ми тоді не були б дітьми Божими, а були б ми тоді дітьми диявола. Господь же Святий Дух через Апостола Павла благає нас через Боже милосердя, щоб ми повіддавали наші тілі на жертву Богові.
Апостол не використовує слово «наказую», бо він звертається до тих, хто вже вірує в Христа. Ми не виконуємо Заповіді через те, що ми існує наказ і страх наказ порушити. Ми виконуємо Заповіді, бо ми любимо їх і ми прагнемо виконати їх, хоча, звісно, буває, зазнаємо невдачі. Ми любимо Бога, Який перше полюбив нас і який водить нас не як в’язничний наглядач, а як Добрий Пастир водить Своїх улюблених овечок по стежках праведності і Який готує трапезу перед обличчя ворогів наших, і Який веде нас до наших вічних небесних осель у домі Отця Небесного.
Тож Апостол благає нас, щоб ми через Боже милосердя, яке «нове є щоранку» повіддавали наші тіла на жертву. Коли ми чуємо слово «жертва», то уявляємо жертву цілопалення, яка повністю приносилась Богові. Так само Господь Святий Дух кличе нас, щоб наші тіла повністю були віддані на жертву Богові. Тут мова ведеться не лише про тіло, але й про наш розум, і таланти, і здібності – усе, що пов’язане з нашим тілом.
Все наше єство має бути віддане Богові на жертву. Але ця жертва, на відміну від жертовних тварин Старого Заповіту, має залишатись живою, святою і приємною службою Богові. Нас Господь кличе повне віддавання себе в руки Бога. Ми живемо вже не для себе, ми живемо для Бога. Все, що ми маємо: уся наша фізична сила, розум, здібності все це має служити Богові.
«Не стосуйтесь до віку цього», – далі каже нам Апостол. Він не має на увазі просто часовий відтинок, але дух цього світу, спосіб життя цього світу, його мислення і поведінку. Путін у своїй Різдвяній проповіді виправдовував розпочату ним несправедливу, загарбницьку і геноцидну війну проти України. Він промовляв від імені цього віку, остерігатись якого кличе нас Апостол.
Віруючі в тій церкві, якби вони там справді були, вони мали би жахнутись від почутого і стрімоголов кинутись в різні боки від Путіна – таким чином вони б теж могли «не стосуватись віку цього», світу і його бога диявола, і його речника – Путіна чи всіх, хто проголошує єресь, яка називається «русскій мір».
І ми повинні уникати цього світу, його способу життя, його моди і його безбожних звичаїв так як уникають цивілізовні люди звичаїв і способу життя, наприклад, канібалів з якогось острова далеко в океані. Якось по роботі вони могли на ньому побувати, але хіба після цього слід із себе зривати штани і сорочку, вдягати намисто із зубів і прагнути стати людоїдом?
Ось так і ми, християни – ми лише мандрівники в цьому світі. Ми паломники, що йдемо цим світом до вічного життя в Царстві Небеснім і в нас є свої звичаї, своя етика і свій спосіб життя. Апостол каже, що ми живемо по-іншому, бо ми вже думаємо по-іншому. Він благає нас: «перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа».
Є таке прислів’я «На чиєму возі їдеш, того й пісню співаєш». Тож світ від нас очікує, що ми будемо співати його пісню – жити, як живуть безбожники і нечестивці, бо ми «їдемо на возі світу». Ми їдемо на возі Божому, ми живемо у світі, який створив Бог, але цей світ спотворився через гріх. Тож ми не наслідуємо цей світ, а перемінюємось, стаємо іншими від світу, коли відновлюємо наш розум до стану в якому його задумав Творець.
І цей розум пізнає волю Божу. А що це за воля Божа? Вона не така, як проповідував на Різдво президент Росії. Воля Божа, каже Апостол Павло: «добро, приємність та досконалість». Не загарбування чужих земель, не брехня, не крадіжки і грабунки, не вбивства, а добро, приємність і досконалість.
Відновлений розум християнина і християнки буде постійно прагнути цю волю Божу, це добро, цю приємність і досконалість пізнати все більше і більше. Це пізнавання триває постійно, а джерело цього пізнавання – Слово Боже, Біблія. Вона має бути з нами і в нашому житті щодня. Наш розум повинен постійно звертатись і повертатись до Божого Слова, бо лише воно є тим, що нам каже Сам Бог. Лише в ньому ми чітко читаємо та чуємо Його волю.
І також міркуємо про неї. Бо диявол може нас почати переконувати, що загарбування чужої країни і брехня, якою росіяни все це супроводжують – це теж добро. Врешті-решт, згадайте останню промову пана Путіна – він проголошував її не на якомусь фестивалі сатаністів, а в церковній будівлі на Різдво. Тож перевірити, чи Путін або якийсь інший тиран говорить правду, ми можемо лише порівнявши його слова із Божим Словом. Боже Слово – це єдиний стандарт, відповідно до якого ми вимірюємо все: ідеї, слова, вчинки, поки ми йдемо як паломники до Божого Царства.
А потім Апостол благає нас правильно все це застосовувати в нашому житті серед наших братів і сестер. Апостол Павло мав величезну мірку благодаті Божої – Христової невимовної любові. І ця любов виливається також на нас у повчанні нас, аби не стали самодурами, самовпевненими хвальками, які думають, що вони – пуп землі. Апостол навчає нас «думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив».
Чим більша віра – тим більшою буде скромність, ввічливість і ґречність. Чим більшою буде віра – тим більше ми будемо цінувати інших братів і сестер довкола нас. Це цінування інших людей, як невід’ємних і абсолютно необхідних членів Церкви – частин тіла Христового. Ми всі маємо свої таланти, вміння, хист і коли ми разом – ми служимо одне одному, як і частини тіла служать одна одній в одному тілі.
А Церква – це тіло Христове. Христос – Голова Церкви, Голова Свого тіла. І як голова керує всім тілом так і Христос керує всіма нами, а ми виконуємо Його волю. Пам’ятаєте слова Апостола про волю Божу? Це: добро, приємність та досконалість. Кожен член Церкви покликаний пізнавати їх, бо лише тоді буде таке служіння, про яке просить Господь і яке буде для всіх нас вельми корисне для всіх нас, коли ми служимо один одному. У Христі і заради Нього. Амінь.
А Бог усякої благодаті, що
покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто
трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні
віки, амінь (1 Петр. 5:10, 11).
Немає коментарів:
Дописати коментар