Я переконаний, що Боже Слово… не повинне перед князями
схилятись – князі повинні схилятись перед Божим Словом.
Я просто… зазначаю, що не є чимось неможливим для князя
бути християнином, хоча й буває це нечасто і супроводжується труднощами. Якби
князі так справлялись, що їхні танці, лови і перегони не завдавали шкоди їхнім підданим і якби вони
виконували свою працю в любові до них, то Бог не був би таким суворим, щоб осуджувати
їх за їхні танці, лови та перегони. Та й вони самі швидко виявили б, що якби вони
достатньо піклувались про своїх підданих і виявляли до них ту увагу, якої вимагає
їхня посада, то в них би зовсім не залишалось часу на бали, лови та перегони.
По-друге. Князеві завжди слід пам’ятати про високих і
могутніх, і про його радників і так до них ставитись, аби нікого з них не образити,
але й також не настільки їм довіряти, щоб геть усе залишити в їхніх руках. Бог не
терпітиме ані одного, ані другого. Одного разу Він був промовив через рот
ослиці,[1] тож не можна зневажати ані
одну людину, якою б низькою вона не була. З іншого боку Він допустив падіння
найвищого ангела з небес,[2] тож довіряти не можна ні одній людині, незважаючи
на те якою вона може бути мудрою, святою чи великою. Слід радше всіх
вислуховувати, а далі вже дивитись через кого буде говорити або діяти Бог.
Найбільша шкода чиниться при дворі тоді, коли князь віддає свій розум у полон
високим, могутнім і підлесникам, а сам у справи не заглядає. Коли князь ось так
поводиться і становить себе дурнем, то це впливає не лише на якусь одну людину,
а від наслідків такої дурості страждає вся країна і весь народ.
Тож князь повинен довіряти своїм чиновникам і дозволяти
їм діяти, але лише в такий спосіб, щоб він тримав стерно влади у своїх власних
руках.
Немає коментарів:
Дописати коментар