ЗРУЙНОВАНИЙ І ПОСТАВЛЕНИЙ ХРАМ
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).
Любі брати і сестри, інколи церкви називають лікарнями, в які люди приходять лікувати душа та отримувати духовне зцілення. А тепер уявіть собі, що ви отримали направлення в лікарню, аби пройти курс лікування від серйозної хвороби. Ви заходите в приймальне відділення, а там замість того, аби відправити вас у палату та почати лікування, пропонують купити за космічними цінами бахіли та лікарняну піжаму.
Ви розумієте, що для купівлі тих простих речей вам доведеться витратити всі свої заощадження, а можливо навіть влізти у борги, тож ви дякуєте і кажете, що ви знаєте, де все це можна купити дуже дешево або й взагалі за копійки, але вам тоді пояснюють, що в лікарню інакше ви не потрапите і ніякого лікування тоді не буде взагалі. Тож або купуй це тут за ці гроші, які ми вимагаємо або помирай собі від хвороби, бо лікаря ти не побачиш. Здається, це називається корупція.
Щось подібне відбувалось і в єрусалимському храмі. Коли в храм зайшов Син Божий, то побачив там пролавців волів, овечок, голубів разом із тваринами, які їх продавали, а також побачив грошомінів – тобто обмінні пункти валют. Все робилось ніби в інтересах богомольців, які приходили на свята до Єрусалиму, аби вони, мовляв, могли просто на місці купити вже перевірену тварину, призначену для жертвоприношення.
Така тварина мала бути безвадною. Проте за таку тварину продавці вимагали космічні суми. Юдеї були розпорошені по цілому цивілізованому світові і на свята вони прибували до храму не лише з різних куточків Римської імперії, під владою якої перебувала і Юдея, і Єрусалим, але й з інших країн. У кожній країні були свої гроші – своя валюта. Зазвичай на монетах зображувались цезарі або царі тих країн, а отже ті монети не можна було використовувати в храмі.
Тож ще одна «зручність» від
керівників храму були грошоміни – пункти обміну валют. Тут можна було поміняти
гроші будь-якої країни на шеклі, традиційні гроші Ізраїлю. Ніби-то вигідна і
зручна послуга. Але курс обміну теж був астрономічно невигідний для богомольців.
Тож їх відверто обдирали і на обмінному курсі, і на купівлі тварин для
жертвоприношення у храмі. І все це
відбувалось у храмі – у тій частині, куди могли приходити помолитись навіть
язичники. Власне кажучи, для них то було єдине місце, де вони могли помолитись
у храмі.
Первосвященики і всі їхні помічники перетворили храм на базар, і то базар безчесний, тотально корумпований. У богомольців не було виходу, окрім як самим ставати учасниками такої безчесної торгівлі та й де! У храмі, в який вони ішли помолитись, визнати свої гріхи перед Богом і почути про прощення їхніх гріхів від слуг Божих в Ім’я грядущого Христа.
Саме про Христа грядущого мали проповідувати та навчати в храмі. Саме про Христа грядущого мали в храмі навчати. І саме на Христа грядущого, на Його повну жертву за всі гріхи людства вказували усі жертви, які приносились у храмі. Всі вони свідчили, що за гріхи людей буде пролита не їхня кров, а кров замісницької жертви – що замість них помре хтось інший, аби вони мали прощення гріхів і вічне життя. Храм мав свідчити про спасіння до вічного життя і про Божу вірність та про Божу любов – про Бога благодатного, Який обов’язково відповідає на молитви віруючого народу.
Храм мав бути домом молитви, а не домом торговим. Але що побачив вічний Бог Син, Який зайшов у храм Свого Отця? Так, Він побачив, що дім молитви перетворений на дім торговий! Тож Ісус «зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи». Син Божий за дуже короткий час і несподівано припинив усі їхні корупційні схеми.
Ті, що хотіли заробляти на людській біді і на людському бажанні мати прощення гріхів, спасіння і вічне життя, моментально втратили свої прибутки. Довго вони трудились над тим, аби перетворити церкву на бізнес, який би відбирав все що можна від людей, а їх збагачував. Їм не було часу на проповідь Закону і Обітниці. В них не було часу докоряти за гріхи і вказувати на прощення гріхів у Христі. Вони всю свою енергію, вміння і хист спрямовували на те, щоб люди викладали гроші, багато грошей на їхні оборудки.
Оскільки вони були покликані Богом представляти Його, то в багатьох людей могла скластись думка про те, що і Бог такий само, як Його корумповані священики. Але Бог не такий. Бог люблячий і благодатний. Бог хоче нашого спасіння. І Бог дає Його всім, хто вірує в Ісуса Христа. Ісус виганяє продавців і грошомінів із храму, бо прощення гріхів не продається і не купується.
Прощення гріхів, спасіння і вічне життя не можливо ані купити за гроші, ані заробити якимись людськими ділами. Прощення гріхів, спасіння і вічне життя дає Бог безкоштовно заради Свого Сина Єдинородного Ісуса Христа. Він очищує храм від торгівлі, бо Він має почуття ревності, про яке пізніше згадали Його учні «що написано: «Ревність до дому Твого з'їдає Мене!»
Христова ревність – це розгнівана любов. Ревність Христова – ревність до того, аби Боже Слово залишалось чистим, аби ніякі фальшиві та корумповані вчителі, проповідники, священики не відбирали від людей чистого Євангелія про Бога люблячого, про Бога, Який так «полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).
Храм свідчив про Христа і завжди мав свідчити про Христа і бути Його прообразом, а не бути місцем брудного заробітку для одних шляхом ганебного обдирання інших. Коли обурені очищенням храму юдеї спитались у Христа: «Яке нам знамено покажеш, що Ти можеш робити таке?». Юдеям потрібен видимий доказ, що Христос має право очищувати храм. Серйозно?
Замість того, аби питатись у первосвящеників за яким правом вони розвели тотальну корупцію у храмі, у святому місці, де мало лунати чисте Боже Слово, а всі жертви вказувати на одну повну і досконалу жертву грядущого Христа, вони влаштували торгівлю, продаж і здирництво. І їх ніхто не питає: «Яке нам знамено покажеш нам Анно чи Кайяфо, що ти можеш робити таке?»
Ні, їхнє обурення спрямоване не на Анну, не на Кайяфу, які перетворили дім молитви на торговий дім, а на Христа. Їх обурює Христос, Який відновлює храм до того стану, яким задумав Його Бог і яким наказав Бог, щоб той храм був. Це юдейське обурення – свідчення про те, як вміло діє диявол, який навчає багатьох навіть дуже освічених людей називати чорне білим, а біле – чорним. І який спрямовує людей шукати спасіння не в Богові, не в Христі, а у власних ділах і заслугах.
Від диявола і його слуг невіруючий світ не вимагає знамен. Знамен натомість він вимагає від Бога, від Христа. Тож Ісус їм відповів: «Зруйнуйте цей храм, і за три дні Я поставлю його!» Відповідь Христа викликає в них ще більше обурення: «Сорок шість літ будувався цей храм, а Ти за три дні поставиш його?» Ірод Великий за двадцять років до народження Христа розпочав був капітальну реконструкцію єрусалимського храму. Через сорок шість років вона перетворила раніше скромний храм на грандіозну, величну будівлю, в якій буквально ще кілька хвилин тому панувала грандіозна корупція і єресь. Так діє світ, заражений гріхом.
По-світськи і по-мирському думають обурені юдеї. Як по-світськи і по-мирському, буває, думаємо й ми. Їхній досвід – плотський і плотська їхня мудрість. Їх обурює замах на гріх і на їхній прибуток до такої міри, що вони планують замах на Бога і на Христа. Про це говорить Божий Син, бо добре знає і їхнє невірство, і їхню ненависть і їхні плани, які здійсняться у Велику П’ятницю.
В той день вони зруйнували храм – вони убили Христа, руками римлян - язичників таких як ми, розіпнувши Його на хресті Голгофи. Вони не знали, що Христос, розп’ятий на хресті – повна і досконала жертва за всі їхні гріхи, за гріхи римлян, і за всі наші гріхи, любі брати і сестри – жертва за всі ваші гріхи і за всі мої гріхи. Храм тіла Христового було зруйновано за нас – аби всі ми мали прощення гріхів – аби кров’ю Христа, Агнця Божого, усі наші гріхи були змиті, аби ми були від гріхів наших чисті.
Але на третій день Христос поставив храм Свого тіла знову. Він воскрес із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього, був виправданий і мав спасіння, воскресіння і вічне життя у Божому Царстві. Коли Син Божий «із мертвих воскрес, то учні Його згадали, що Він говорив це, і ввірували в Писання та в слово, що сказав був Ісус», – читаємо ми в сьогоднішньому Євангелії.
Все, що каже Ісус – правда. Все, що Він передвіщає, збувається. Все, що Він обіцяє, Він виконує. Через трохи часу храм в Єрусалимі був таки зруйнований остаточно. А храм тіла Ісусового живе і в цьому храмі ми маємо і поклоніння, і ліки для вічного життя. Коли хтось нас скеровуватиме шукати спасіння і зцілення в дорогих бахілах чи ще дорожчих піжамах – у ділах власних і заслугах святих, у купівлі свічок чи молитов, ми скажемо: «Вибач, але зцілення від гріхів і життя вічне дає лише Ісус і то дає безкоштовно – просто через те, що Він мене дуже сильно любить і віддав Себе Самого у жертву за всі мої гріхи. Про це Він запевнює мене у Своєму Слові, в моїй церкві на Службі Божій, коли мій пастир проглошує мені відпущення усіх моїх гріхів.
В Його істинних тілі та крові, якими Ісус причащає мене, Він дає мені це прощення, спасіння і вічне життя. Через храм Його тіла і моє тіло є храмом Духа Святого і в Останній День Ісус воскресить його до вічного життя. Храми наших тіл постануть знову у святій досконалості.Через це ми так чекаємо на Христове повернення у славі і молимось: «Прийди, Господи Ісусе!» Амінь.
А Тому, Хто може зробити значно
більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, – Тому слава в
Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь (Еф. 3:20, 21).
Немає коментарів:
Дописати коментар