СИЛЬНІ І СЛАБКІ
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Бог миру нехай буде зо всіма вами. Амінь (Рим. 15:33).
Любі брати і сестри, трошки більше як за тиждень багато українців раптово почнуть перейматися питання про те, що можна їсти, а чого їсти не можна. Можливо і цього року, як і в минулі роки на рекламних щитах, які виставляються кафе та ресторанами на тротуари будуть оголошення про те, що в них пропонують пісне меню.
В Україні серед більшості церков розпочнеться Великий піст і сорок днів чимало християн поміняють свою дієту, аби в такий спосіб стати наче ближчими до Бога. Але чи може зробити нас зміна дієти наблизити до Бога? Чи може нас їжа в принципі наблизити до Бога і чи може вона нас від Бога віддалити?
Відповідь на це питання ми чули сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла. І ця відповідь була категоричне «Ні!» Послухаймо ще раз слова Апостола: «Їжа ж нас до Бога не зближує: бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічого». Ось така проста Апостольська відповідь спростовує цілу теорію про те, що стримування від певних видів їжі у певну пору церковного року допомагає нам у нашому наближенні до Бога чи нашій вірі загалом.
Нічого їжа або утримуванні від їжі в спасінні не допомагає. До Бога не наближує ані споживання якоїсь їжі, ані стримування від якоїсь поживи. А що ж тоді нас наближує до Бога? До Бога нас наближує лише Його Син Єдинородний, Ісус Христос. Іншого способу наблизитись до Бога немає. Бог надзвичайно чітко про це говорить у Своєму Слові, що Він так «полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).
А Його Син теж дуже однозначно каже: «Промовляє до нього Ісус: Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Ів. 14:6). Господь Христос дуже категоричний. Він не каже: «До Отця можна прийти, коли під час постів будеш утримуватись від певної їжі». І не каже Він: «До Отця ніколи не прийдеш, якщо в час Великого посту будеш їсти ту їжу, яка в цю пору церковного року заборонена».
Господь Христос також не каже: «Хто буде робити те або це добре діло, той
прийде до Отця». І не каже Він: «Той, хто не буде робити це або те добре діло,
той до Отця не прийде». Про добрі діла Він каже: «Оце діло Боже, щоб у Того ви
вірували, Кого Він послав» (Ів. 6:29). Іншими словами, якщо ми не віруємо в
Ісуса Христа, то що б ми не робили – ми перебуваємо у наших гріхах, у рабстві
диявола і засуджені до вічних у аду.
До Бога наближує і то не просто наближує, а дає спасіння і вічне життя лише Христос. А чому без Христа ми не можемо, незважаючи на всі наші зусилля наблизитись до Бога? Бо між нами і Богом – нездоланна прірва, непереборна стіна. І та прірва, та стіна – гріх. Допоки ми залишаємось у гріхах, ми – вороги Божі.
Уявіть собі росіян, які вдавались до різноманітних речей, аби нас послабити. Росіяни або їхні агенти приватизували наші колись славні підприємства, що виробляли і автобуси, і кораблі, і багато всього іншого. Що з ними сталось? Вони поруйновані. Росіяни вдавали ніби піклуються про російськомовних жителів Донбасу. А що сталось? Донбас сьогодні значною мірою зруйнований. Так під маскою нібито добрих намірів діє гріх.
Як росіяни під добрими гаслами прагнули зруйнувати Україну економічно та морально, як вони прагнули роз’єднати українців, аби потім нас поневолити і знищити, так само діє диявол і його посланці, які закликають нас власними ділами наблизитись до Бога. Все може виглядати і звучати дуже гарно, але до Бога наближає лише Христос, а де Христа немає, а є уповання на власні діла, там є лише рабство диявола і смерть. І ні одна людина не в стані позбутись власних гріхів самотужки, через діла, поживу і все таке інше.
Зробити це може лише Бог. Для цього Бог стався людиною, аби наблизити нас до Бога, аби усунути нашу головну проблему і причину всіх бід, і самої смерті. Як це можна було зробити? Є лише один-єдиний спосіб. Заплата за гріх – смерть. Але якщо помирає грішник, то він помирає за власні гріхи назавжди і навіки приречений до жахливих мук у пеклі.
Святий Бог стався святою людиною. Син Божий зодягнувся у наше тіло, аби забрати усі до одного наші гріхи на Себе. Він прожив святе і досконале життя на нашому місці і замість нас. Де ми грішили – Він завжди був святим. В Ньому не було гріха, тож помирати Він не мав. Але Він нас так полюбив, що забрав на Себе усі до одного наші гріхи.
Ми страждаємо і мучимось через наші власні гріхи. І ті страждання та муки можуть бути нестерпними. А Ісус страждав за всі гріхи людства! Не було такого гріха з минулого чи з майбутнього, який не був покладений на Христа. Якщо ви знаєте або ще згадаєте про будь-який свій гріх, то знайте, що він був покладений на Сина Божого.
І за кожен той гріх Ісус приніс повну заплату. Він обмив усі до одного наші гріхи Своєю святою і невинною кров’ю. Його свята кров і нині проливається за кожен наш гріх і переступ і обмиває його, коли ми віруємо в Христа. Про це нам нагадує Апостол Іван: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, (Божого) Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7).
Коли ми страждаємо від наших нещасть і болю, то ми страждаємо як грішники і за себе. Але ми навіть уявити не можемо, яких страждань і мук зазнав Ісус Христос, коли на Нього був вилитий гнів Божий за гріхи усього людства. Гнів Божий, який мав вилитись на нас, весь був вилитий на Сина Божого. Він страждав за всіх нас і Він помер за всіх нас.
На хресті Голгофи була принесена Ісусом Христом повна і досконала жертва за гріхи цілого світу. За кожен ваш гріх принесена повна плата Сином Божим. Він спокутував за все, аби ми були прощені. Апостол Павло навчає нас, що Ісус: «Наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом». Та серединна перегородка і ворожнеча – наші гріхи, які відділяли нас від Бога.
Не пожива нас відділяла, не одяг, а наші гріхи. Ісус зруйнував гріх, обмивши Його Своєю святою і невинною кров’ю, і померши за всіх нас на хресті. І на третій день Він воскрес, аби кожен, хто вірує в Нього, мав прощення гріхів, виправдання, спасіння і вічне життя. Хто вірує в Ісуса Христа, розп’ятого і воскреслого Господа, той теж воскресне до вічного життя в Божому Царстві. Ось як ми маємо доступ до Отця Небесного. До Бога нас наближує лише Ісус Христос. До Бога ми маємо доступ лише через віру в Сина Божого. Ми маємо спільноту з Господом, коли перебуваємо в Євангелії у Слові і Таїнстві.
Як ще навчає нас Божий Апостол: «Через (Христа) ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої» (Рим. 5:2), тобто надією воскресіння і вічного життя. Ніякий піст, ніяка дієта не наближує до Бога. До Бога наближує лише Ісус Христос. Ми маємо повну свободу споживати, що нам подобається.
Проте сьогодні Апостол Павло кличе нас, аби ми нашою свободою користувались розумно і як відповідальні діти Божі. Святий Дух переносить нас у Коринт, місто, яке мало багато язичників, що приносили м’ясні жертви своїм ідолам. А потім те м’ясо можна було купити або спожити приготованим у ідольських місцях. Що таке ідол? Ніщо. Є лише один істинний Бог – наш Триєдиний Бог: Отець, Син і Святий Дух.
Тож сильні віруючі спокійно собі споживали те м’ясо. Але нововірці, яких щойно Господь Святий Дух привів до віри в Сина Божого, ще не мали такої сильної віри і коли вони бачили, як християни споживають м’ясо з ідольських божниць, могли спокуситись відпасти від Христа і повернутись у лабета гріха, диявола та вічної смерті.
Сумління – дуже тендітна частина людського єства. І будь-яке враження вже не кажучи про рану, може виявитись дуже болісним або й навіть фатальним. Хто ж тоді буде винен за те, що той слабкий християнин спокусився? Апостол дає однозначну відповідь – винним буде сильний християнин, який знає, що ідоли – ніщо, але не звернув увагу на те, як його знання виявилось позбавленим любові і зруйнувало слабкого брата.
Те, що здається дуже невинним учинком, стає гріхом проти слабкого християнина. Апостол каже: «Грішачи так проти братів та вражаючи їхнє слабе сумління, ви проти Христа грішите». Ось так те, що може зовсім не виглядати як гріх, а просте, невинне споживання ідольського м’яса у ідольській божниці, і, можливо в товаристві ідолян, стає гріхом проти слабкого у вірі брата. І то не лише проти нього, але й проти Христа, адже всякий гріх, яким би незначним нам він не здавався є гріхом проти святого Бога!
Ви можете спитатись: «Гаразд, пастире. Але в нас немає ідольських божниць. Всі ідоли були порубані і вкинуті у Дніпро ще Св. Володимиром Великим». Так, звісно, ідолів з каменю і дерева ми зараз не бачимо або бачимо мало. Проте ідолопоклонство буває і рафінованим, прихованим. Ми маємо й нині еквіваленти ідольських божниць по всій Україні. Ще це за божниці такі?
Це все, що відгонить язичництвом, наприклад, аморальність, розпуста на телебаченні і мас-медіа. Недарма Апостол Павло дещо раніше кличе коринтян: «Утікайте від розпусти!» (1 Кор 6:18). А в Посланні до ефесян він навчає: «А розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються поміж вами, як личить святим, і гидота, і марнословство або жарти, що непристойні вам, але краще дякування» (5:3, 4).
Тож ідольською божницею може бути будь-який телевізор, а в нашу пору навіть будь-який комп’ютер, планшет або й навіть смартфон або навіть будь-яка товариство, де є розмова з непристойними жартами. Що може не одразу вразити вас, може завдати смертельної рани сумлінню вашого ближнього, слабшого християнина, який повернеться у невірство, у язичництво, яке за останні десятиліття захопило мільйони лбюдей, і цим ви скоїте тяжкий гріх проти Христа.
Любі брати і сестри, чи хочемо ми грішити проти Христа, проти Бога?Я впевнений, що відповідь кожного з нас буде: «Ні!». Як каже Апостол, якщо якісь мої дії руйнують віру слабкого брата, то я повік того не робитиму. А хто сильний у знанні, хай проявляє свою силу в любові, пам’ятаючи про те, що каже Апостол: «Знання надимає, любов же будує!» (1 Кор. 8:1). В Ім’я Христове. Амінь.
Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь (Євр. 13:20-21).
Немає коментарів:
Дописати коментар