Точка опори для життя та дії Церкви

      В Старому Заповіті деталі прилюдного поклоніння Богові були чітко прописані Законом. Новий Заповіт таких левитських регулювань не має. Втім, поклоніння Богові «в дусі та істині» (Івана 4:24) не служить виправданням для безформності та примхи. Власне кажучи,  прилюдне поклоніння Богові в Новому Заповіті формується одним зовнішнім дотримуванням, про яке Господь промовив: «Робіть це на спомин про Мене» (Луки 22:19). Це творить точку опори для життя та дії Церкви – центр уваги, довкола якого вона збирається (1 Коринтян 11:20-33). Разом із проповідуванням, для якого вона є контекстом, Вечеря творить основний корпус прилюдної літургії або ж служби Церкви.  Коли ми говоримо про «Літургію», то маємо на увазі Службу зі Святим Причастям. Ця служба, каже Ауґсбурзьке віросповідання «серед нас дотримується у правильний спосіб – у спосіб, в який вона раніше дотримувалась у Церкві, і який може бути доведений твердженнями Св. Павла в 1 Кор. 11:20 і далі та багатьма твердженнями святих Отців» (АВ XXIV:35).

Курт Маркворт