Св. Павло застерігає, щоб Таїнство не приймали "негідно" - так, що це веде до "суду" (1 Кор. 11:27-29). "Гідно" та "негідно" стосується тут не особи причасника, а його способу причащання, тобто його ставлення до тіла та крові Христових. Ніхто сам по собі ніколи не є "гідним" великого дару Христа, в якому Він дає Самого Себе. Тож Малий катехізис гарно зазначає: "Піст і
тілесне приготування справді є гарним зовнішнім звичаєм; але той дійсно гідний
і добре підготовлений, хто має віру в ці слова: «Видається і проливається за
вас на відпущення гріхів". З тілесної дисципліни та шанобливості до Таїнства не слід кепкувати і тим більше цього не слід робити у вік фізичного фітнесу та краси. Саме такі зовнішні вправи для фітнесу самі по собі є пусті (1 Тим. 4:8). Вся суть полягає в тому, щоб каятися у своїх гріхах і звертатися за поміччю та зціленням до "ліків безсмеря" (Св. Ігнатій) у тілі та крові яких забираються гріхи світу. Це, а не хворобливе зосередження на внутрішній інвентаризації, є ціллю дослідження самого себе (1 Кор. 11:28) перед Причастям. Відкладання причащання допоки сам будеш відчувати себе гідним (або негідним) означатиме полишання віри на відчуття. Це все-одно, що смертельно-хворий пацієнт видихає: "Дякую, лікарю, за антибіотики. Я почну їх вживати, щойно почну почуватись краще".
Курт Маркворт, Спасенна істина: доктрина для мирян
Немає коментарів:
Дописати коментар