Проповідь на День Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа

                             

               БУТИ СВІДКАМИ ХРИСТОВИМИ
           (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку чинив та навчав, аж до дня, коли через Духа Святого подав Він накази апостолам, що їх вибрав, і вознісся. А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з'являвся та про Божеє Царство казав. А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, «що про неї – казав – ви чули від Мене. Іван-бо водою христив, – ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!» А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: «Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?» А Він їм відказав: «То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі». І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його з-перед їхніх очей... А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, та й сказали: «Галілейські мужі, – чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!» (Дії 1:1-11).

            Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

            Дорогі брати і сестри, Св. Лука починає Книгу Дій Св. Апостолів саме з цієї оповіді – оповіді про воскресіння і вознесіння Христа. Ми живемо у світі, де чимало фальшивих проповідників наголошують на тому, що Христос не воскрес у тілі, а воскрес лише Його Дух, так наче дух те може помирати. До таких фальшивих учителів належать «свідки Єгови». Їм справді слід було перемінити назву свого культу на «свідки пекла» або ж «свідки з глибин аду».

            Як проголошує Апостол Павло: «Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах, тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!» (1 Кор. 15:17, 18). Пекло, звісно, дуже хоче нас переконати, що Христос не воскрес, а отже немає ні прощення наших гріхів, ні спасіння, ні вічного життя. Євангеліст Лука сьогодні таке послання з пекла спростовує.

            Як і спростовує він іншу хибну думку, що Христос воскрес у якомусь особливому тілі, в якому немає ні плоті, ні крові, ні кісток. Мовляв, хоча Ісус і виглядає як людина, Він радше нагадує привида і через це Ісус проходить крізь стіни, замкнені двері і всякі інші перепони. Такі проповідники кажуть, що у нашому воскресінні і ми будемо, наче привиди, проходити крізь стіни і замкнені двері.

Такі ідеї теж подають біси, адже таким чином вони намагаються спростувати тілесне воскресіння Христа і відібрати від нас утіху не лише нашого грядущого воскресіння во плоті, але й відібрати від нас утіху Причастя істинними тілом і кров’ю Христа під виглядом хліба і вина у Святій Вечері.

Коли впродовж 40 днів Великодньої пори віталися словами «Христос воскрес! Воістину воскрес!» то цим ми спростовували фальшиві вчення з пекла  і цим ми утішали себе тим, що ми маємо прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя у розп’ятому і воскреслому Спасителеві Христові. Св. Євангеліст сьогодні так само підбадьорює нас, кажучи, що «по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма».

Що це були за засвідчення? Наш розп’ятий і воскреслий Господь, наприклад,  промовив Хомі, який не вірував у тілесне воскресіння Христа: «Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!»  Іншого разу Господь каже переляканим учням, які думають, що бачать духа: «Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю» (Лк. 24:39).

Ще іншого разу Апостоли «подали Йому кусника риби печеної та стільника медового. І, взявши, Він їв перед ними» (Лк. 24:42).  Ще одного разу Ісус Сам зготував був сніданок для Своїх учнів і запросив їх до сніданку: «Ідіть, снідайте!... підходить Ісус, бере хліб і дає їм, так само ж і рибу» (Ів. 21:12, 13). І таких та подібних засвідчень було багато упродовж 40 днів тієї найпершої Великодньої пори. І кожного дня наш Господь Христос розповідав учням про Боже Царство.  Господь не говорить з ними про світські царства, а про Царство Боже.

Наш переклад Біблії каже про те, що вони збиралися разом. Корінь грецького дієслова, яке тут використовується має слово «сіль», тож ми можемо перекласти, що вони разом ділили сіль тобто мали трапезу. І ось знову, коли вони мають таку трапезу, Господь наказує їм, аби вони «вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, «що про неї – казав – ви чули від Мене. Іван-бо водою христив, – ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!»

Вони мають перебувати в Єрусалимі і вони матимуть виконання обітниці Отця про хрищення Святим Духом. Господь каже їм про те, що те, що розпочалося із Іванового Хрищення на Йордані, завершиться в Єрусалимі особливим виливанням Святого Духа на Апостолів. Господь про цю обітницю учням говорив і тепер Він знову про неї нагадує. Бог виконує все, що обіцяв. Учні мають залишатись у Єрусалимі і мати особливе Хрищення від Святого Духа, унікальне для Апостолів, які ходили з Христом і були очевидцями Його життя, служіння і смерті, а тепер бачили Христа воскреслим.

Ось так Син Божий з’являється Своїм учням, Своїй любій Церкві, засвідчує їм реальність Свого воскресіння у тілі, ділить з ними трапезу і весь час навчає їх про Царство Боже. А чим же зайняті їхні думки в цей останній день видимого перебування Христа Спасителя разом із ними? Може, Царством Божим? Зовсім ні! Вони питаються у Христа: «: «Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?»

Бачите, аж донині вони мріють, що славетне царство Ізраїлю, таке яке було за днів Давида і Соломона, якимось чином буде відновлене і вони вже нарешті почнуть своє земне царювання, правління, як могутні князі над Ізраїлем і над цілим світом. Про ці мрії ми чуємо і від двох учнів, які йшли дорогою до Еммаусу, і яким з’явився воскреслий Ісус, Якого вони не пізнали, бо їхні очі були стримані.

Так от, ці двоє учнів теж промовляли, говорячи про Христа: «А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити» (Лк. 24:21). Ось так і наші думки бувають так часто зайняті українськими справами або якимись нашими іншими земними справами, що ми забуваємось про головне і про те, що каже нам Ісус: «Усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться» (Мт. 6:32, 33).

Нашим любим Апостолам, які теж знову переймаються земним, наш Господь відповідає: «То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй».  Як часто буває і з нами, Господь знову й знову нагадує Апостолам про пріоритети, про головне. Не їхня справа перейматися Божими планами про те, коли має настати завершення історії світу.

Для Господа Ізраїль – це не політичне об’єднання, а Його вірний залишок, Його вірні люди, Його віруючі – Церква. Тож Царство Ізраїлю, буде відновлене, тобто Церква отримає свою славу і вічне життя, коли Він повернеться у славі Останнього Дня. Коли той Останній День настане – не наша справа і не наше діло. І насамперед це – не діло Апостолів, хоча вони – ізраїльтяни по-плоті і їм, як нікому іншому, хотілося б, аби їхня держава, їхнє царство було відновлене.

Господь каже, аби натомість їхні думки, розум, серця і воля були спрямовані на щось інше. Він каже: «Ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі». На них злине Святий Дух і вони будуть Христовими свідками. Вони будуть не просто проповідниками, які проголошують Слово.

Вони будуть свідками Христовими. Як писатиме пізніше Апостол Іван, вони будуть говорити про те «що було від початку, що (вони) чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки (їхні) торкалися, – про Слово життя» (1 Ів. 1:1). Ні на кого не сходитиме так Святий Дух як на них і ніхто не буде такими свідками як вони. Вони не лише будуть промовляти під натхненням Святого Духа, але й їхні Євангелія і листи-послання теж будуть Словом Божим.

Сьогодні несемо свідоцтво Апостолів і звертаємось до цих свідків, аби не ми здогадувались про Христа і про спасіння, але, щоб вони нам свідчили істину про те «що було від початку, що (вони) чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки (їхні) торкалися, – про Слово життя». Вони несли це свідчення в Єрусалимі, в Самарії, а сьогодні їхнє свідчення доносить до останніх країв землі.

Вони свідчать також про те, що наш Господь, давши доручення про проповідь Євангелія, благословивши їх на те, аби Апостоли були свідками Сина Божого, Христос Господь вознісся на небеса. Не зник, не стрімко злетів, а вознісся – повільно та урочисто, аж поки хмара «хмара забрала Його з-перед їхніх очей...» В Посланні до євреїв ми читаємо про завершення земного служіння нашого Спасителя: «Він був сяєвом слави та образом істоти (Бога), тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів, і засів на правиці величности на висоті» (1:3).

Господь більше не в стані упокорення. Тепер Він царює. І хоча Він вознісся на небеса, і будучи Богом всемогутнім, Він присутній повсюди, як Бог, Він завжди буде також істинною людиною, і всюдисущий також, і відповідно до людської природи. Цього збагнути ми не можемо, ми лише в це віруємо і це визнаємо, і причащаємось істинними тілом і кров’ю Христа у хлібі та вині Святої Вечері, отримуючи з ними прощення гріхів, і вічне життя. Наш люблячий Спаситель царює над усім і любляче про нас піклується. Така чудова втіха цього свята Вознесіння!

Але це ще не кінець. Апостолів, які задивлялись на небеса, відривають від споглядання хмар Ангели Божі. Ангели Божі були сповістили про воплочення Сина Божого. Ангели Божі сповістили про Його воскресіння. І нині вони нагадують нам, аби ми у вірі чекали на повернення Господа Ісуса з небес.

Це повернення буде не в упокоренні, а у славі небес, у супроводі війська небесного. І це повернення відбудеться Останнього Дня, коли наш розп’ятий і воскреслий Господь прийде, аби судити живих і мертвих, воскресити усіх віруючих до вічного життя і Свою Церкву забрати у Царство Боже, де ми, у досконалих тілах, подібними до Його воскреслого тіла, всупереч усім посланням з пекла, будемо жити у радості і блаженстві повіки віків. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).