З Днем Реформації і нове число "Стягу"!

Вітаю всіх з Днем Реформації і пропоную редакторську числу з нового числа "Стягу".

Як було на початку?

                31 жовтня 2012 року ми святкуємо 495-у річницю початку Реформації.  Саме в цей день доктор Мартін Лютер до дверей Замкової церкви у Віттенберзі прибив 95 Тез, закликаючи богословську спільноту до дискусії про торгівлю індульгенціями, яка  де-факто була, прощенням гріхів за гроші, без покаяння. Інколи цей вчинок Лютера зображують як випадковість. Мовляв, якби не цей імпульсивний вчинок професора богослов’я з Віттенбергу, то нічого не відбулося б.   Звісно Господь Бог для відновлення в Церкві проповіді Євангелія використав усі історичні обставини і навіть особливості характеру Мартіна Лютера, але навіть якщо Реформація почалася 31 жовтня 1517 року стукотом молотка, який прибивав 95 Тез, то підготовка до цього початку відбувалася значно довше і Господь підібрав для цієї ролі справді особливу людину.  Вчинок Мартіна Лютера був далеко не імпульсивний, а була це виважена дія пастиря, який піклувався про стан дорученої Богом йому отари.

                Аби зрозуміти, як Лютер став Реформатором Церкви, варто згадати його дитинство та шкільні роки зі співом колядок, варто згадати про його рішення під час грози стати монахом, його подорож до Риму та старанне намагання з усіх сил виконувати Закон Божий і устав свого августинівського монастиря.  У Лютері ми бачимо щиру віру – запеклу антагоністку лицемірства, яке рухало іншим монахом-домініканцем, Тетцелем, що збирав кошти для папського проекту (реконструкція Собору Св. Петра в Римі) під гаслом: «Як гріш в скарбниці задзвенить – душа з чистилища летить!» Реформатор Української Церкви, пастир Теодор Ярчук так описує цей період в житті молодого Лютера: «Багато міщан… вже покупували собі індульгенції і почали вихвалюватися, що відтепер не треба відрікатися перелюбу, брехні та інших переступів і злочинів.  Та монах Мартін під час проваджуваної ним сповіді не давав відпущення гріхів тим, які замість жалю за гріхи, показували йому індульгенції.  Це дуже розлютило Тетцеля, і  він назвав М. Лютера єретиком, хоча був він доктором богослов’я.  Мало цього, Тетцель почав на своїх проповідях називати Лютера найгіршими словами. З цією справою звертався Мартін Лютер до єпископів, але вони або відбувалися мовчанкою, або навіть дораджували, щоб Лютер взагалі не виступав проти продажу індульгенцій».[1]

                Так тривало досить довго, але який щирий християнин буде мовчати, коли бачитиме відверте зло, зневагу Бога та Його Слова, коли на його очах відбуватиметься комерціалізація Церкви? Мартін Лютер робить це, бо хоче, аби грішники розкаялися і не горіли вічно в пеклі, а мали вічне життя.З цією метою доктор Мартін Лютер пише свої (тепер уже славетні) 95 Тез, якими хоче закликати богословську спільноту до обговорення відвертого гріха – продажу прощення за гроші, прощення без правдивого покаяння, до якого кличе Господь у Писанні. Серед цих тез є такі: «Теза 1: Коли наш Господь і Пан Ісус Христос сказав: «Покайтеся!» (Мт. 4:17), то бажав Він, аби ціле життя віруючих було життям покаяння… Теза 62:  Правдивий скарб Церкви – найсвятіше Євангеліє слави та благодаті Божої.Теза 63: Але цей скарб природно найбільш ненависний, бо робить перших останніми (Мр. 9:34; Мт. 20:16).  Теза 64:  Скарб індульгенцій, з іншого боку, дуже прийнятний, бо робить останніх першими.  Теза 65:  Через це скарб Євангелія – невід, яким ловили багатих.  Теза 66: А скарби індульгенцій – невід, яким ловляться багатства людей».  Звісно ж такі тези розлютили тогочасних грошомінів. Вони завжди не люблять коли їх виганяють з храму (Мт 21:12)!

                Все, що відбувалося 1517 року у Віттенберзі випадковістю не було.  Приблизно 1440 року інший німець, Йоганн Ґутенберґ, винайшов друкарський верстат, технологію, яка на 1517 рік поширилася Німеччиною.  Тож, коли Лютер написав 95 Тез (латиною), то вже за 14 днів вони поширилися всією Німеччиною. 1518 року Німеччиною вже циркулювали памфлети з 95 Тезами Мартіна Лютера в німецькому перекладі.  Пізніше Лютер почав писати німецькою мовою, яку могли би розуміти всі німці, а не лише саксонці. Вони читають його проповіді та інші твори.

                  Перед тим, як його твори стали надзвичайно популярними серед народних мас, сам Мартін Лютер, відстоюючи Боже Слово, викладаючи в університеті Писання, приблизно 1518 року пережив те, що відоме під назвою «досвід вежі», бо саме у вежі монастиря Лютер досліджував Послання Св. Апостола Павла до римлян: «Спочатку я чітко бачив, що безкоштовна благодать Божа є вкрай необхідною, аби добратися до світла і вічного життя і я неспокійно та невтомно працював, аби зрозуміти слова Павла в Рим. 1:17: «Праведність Божа з’являється в Євангелії». Впродовж довшого часу я задавав собі питання про це місце і трудився над ним, бо шлях мені загороджував вислів «праведність Божа».  Ця фраза зазвичай пояснювалася, що праведність Божа – чеснота, якою Він Сам є праведний і судить грішників.  Таким чином витлумачували це місце усі вчителі Церкви, крім Августина.  Вони говорили: «Праведність Божа, тобто, гнів Божий».  Але коли перечитував це  місце, то бажав, аби Бог ніколи не об’являв Євангелія, бо хто міг би любити Бога, Який був розгніваний, Який судив і осуджував людей?  Це неправильне розуміння тривало доти, поки не будучи просвітленим Святим Духом, я нарешті уважніше дослідив слова Авакума «Праведний житиме вірою» (2:4).  З цього місця я зробив висновок, що життя має виводитися з віри…  Тоді все Святе Писання стало мені зрозумілим і розкрилися мені самі небеса.   Тепер ми дуже чітко бачимо це яскраве світло і маємо привілей насолоджуватися ним сповна».  Маючи це розуміння і розкриті небеса, Мартін Лютер стає відмінним і неперевершеним проповідником Євангелія.  Так починалася Реформація.  Так вона триває.

ВячеславГорпинчук

---

[1]Теодор Ярчук. «Хто такий Мартін Лютер». Станиславів, 1937. Накладом видавництва «Прозри!» Перевидання сучасною українською мовою, Lutheran Heritage Foundation, 1999, с. 18, 19.