Ті, що справді стоять у благоговінні перед Божим гнівом мусять записати ці
слова у свої серця та приймати їх за істину: Бог не послав Свого Сина у світ,
аби світ засудити, а для того, щоби через Нього світ спасти. Якщо ваша віра
істинна, то в будь-якому конфлікті чи неспокої сумління, ви будете відчувати,
що Христос не обманює вас, запевнюючи про те, що Він не має наміру засуджувати
світ, але світ має через Нього спастися. Така віра не підведе вас в годину
смерті, бо ця віра підтримає вас у всіх видах випробувань. Ось що здійснює ця
віра, якщо вона не фальшива і непідробна. З такою вірою людина може також
радіти життям, їсти й пити, користуватися усіма життєвими потребами та
промовляти: «Навіщо мені хвалитися?
Сьогодні я живу – завтра я помру. Тож прихильність серця мого – лише
Христос».
Та якщо ви – заздрісник, блудник чи перелюбник, грабіжник чи шахрай і
кажете: «Ах, Бог не послав Свого Сина, щоби світ засудити», то скоро
зрозумієте, що до правдивих віруючих ви не належите. Ви не перебуваєте у любові Отця, а під Його
гнівом. Ви любите темряву і живете поза Христом і поза любов’ю Отця. Бо якби ви були в Христі і залишалися у Вітцівській любові, то ви б
не коїли таких гріхів і навпаки тоді ці слова стосувалися би вас: «Бог не
послав Свого Сина світ засудити». Але ж
цього ви не робите і водночас ображаєтеся на докір.
Немає коментарів:
Дописати коментар