Де є порок захланності там немає частки в Божому Царстві

 Якщо ти не будеш стримуватись від пороку захланності,[1] то знай, що ти – не християнин, не віруючий, а як Павло називає тебе: обридливий ідолянин, який не має частки в Божому Царстві, бо ти цілковито живий для світу і полишений наміру воскреснути з Христом. Ти не отримаєш жодного благословення зі сповненого радості та милостивого об’явлення, що Христос помер за грішників і воскрес для грішників. Ти не можеш сказати: «Оскільки Він помер за мене, я вірую». Воістину Христос помер за тебе, але якщо ти будеш далі тривати у власній нечестивості, використовуючи це об’явлення за покривало твоєї жалюгідної захланності, то ніяким чином – саме таким є проголошення тексту[2] – не застосовуй цієї утішливої обітниці до себе самого. Хоча Христос справді помер за всіх і воскрес для всіх та для тебе Він не воскрес – ти не осягнув Його воскресіння вірою. Ти бачив дим, але вогню не відчув – ти почув слова, але нічого з їхньої сили ти не отримав.

Мартін Лютер 

---

[1] Захланність – жадібність; ненажерливість.

[2] Колосян 3:1-7.