Проповідь на 7-у неділю Великодня

                

ЛЮБОВ ПОКРИВАЄ БАГАТО ГРІХІВ

         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Кінець же всьому наблизився. Отже, будьте мудрі й пильнуйте в молитвах! Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів! Будьте гостинні один до одного без нехоті!  Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті. Коли хто говорить, говори, як Божі слова. Коли хто служить, то служи, як від сили, яку дає Бог, щоб Бог прославлявся в усьому Ісусом Христом, що Йому слава та влада на віки вічні, амінь (1 Петра 4:7-11).

            Вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир! (1 Петр. 1:1, 2) Амінь.

            Дорогі брати і сестри, свого часу я прочитав оповідь про американського хлопчика, якого батьки записали в музичну школу, в клас піаніно. Але сам хлопчик не дуже хотів навчатися грати. Свої півгодини за піаніно він радше просиджував, а не вчився грати і чекав, коли-то нарешті урок закінчиться.

            Його мати подумала, що на нього справить враження виступ відомого піаніста. Невдовзі в місто приїхав Ігнацій Падеревський, славетний піаніст  польського походження, який, до речі, був народився в Україні. Мати купила квитки на концерт і вони зайняли місце в залі. Хлопчику було дуже незручно сидіти в костюмі посеред багатьох дорослих.  Тож він шукав, чим розважитись.

            Через трохи часу він уже сидів перед роялем і почав награвати найпростішу мелодію. Люди в залі зашуміли і питались, чия то дитина і де її матір, і що вони собі дозволяють. Мати, червона як рак, бігла до сцени, аби свого сина забрати. А за спиною сина стояв Інагцій Падеревський. Він поклав свої руки на руки хлопчика і разом вони почали грати чудову мелодію. При цьому славетний піаніст підбадьорював хлопчика: «Не бійся!  Грай далі! Не зупиняйся!»

            Інколи нам здається, що ми нічого особливого зробити не можемо. Коли ми чуємо про величезні благодійні проекти, могутні добрі діла, багатомільйонні пожертви на благодійність, нам може здаватись, що ми нічого доброго для інших людей не в стані зробити. Адже ми не маємо ні стільки часу, ані так багато грошей або інших ресурсів. І в нас можуть опуститись руки.

            Проте ми забуваємось про те, Хто стоїть за нашою спиною і про те, Хто бере наші руки у Свої руки і Хто вкладає Свої слова у наші уста. Господь Святий Дух підбадьорює сьогодні нас і кличе нас до величезної, величної і святої праці.  Через Апостола Петра Він каже нам: «Кінець же всьому наблизився».

            Апостол тут говорить про кінець світу. Він говорить про той час, коли наш розп’ятий і воскреслий Господь Ісус Христос повернеться у славі. Це буде Останній День світу і всесвіту, який ми знаємо. В той день, каже Писання, небо згорнеться як сувій, а земля і діла, що на ній погорять. Це буде день, коли воскреснуть усі без винятку мертві – невіруючі для суду і вічних мук у пеклі. А віруючі  - для вічного життя з Христом у Царстві Божому.

            І Апостол каже християнам І століття і нам, християнам ХХІ століття, що цей кінець наблизився. Але минуло майже дві тисячі років, але світ цей далі триває. Тож чи наблизився кінець, а чи нічого не змінилось? Подібні питання поставали і раніше. Адже віруючі завжди чекали на завершення грішного світу і початок Царства Небесного, відновлення раю.

            І віруючі про це говорили, про це молились і це проповідували. Апостоли ж передвіщали: «Насамперед знайте оце, що в останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями, та й скажуть: «Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння» (2 Петр. 3:3, 4). 

Апостол пояснює: «Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день немов тисяча років, а тисяча років немов один день! Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2 Петр. 3:8, 9).  В очах Господа минулося всього на всього два дні, тим часом глузії, що піднімають нас сміх Божі обітниці та Його Слово, помирають за якісь тисячні долі секунди.

Кінець наблизився, дорогі брати і сестри.  До приходу Христа у славі залишається все менші днів. Ми не знаємо часу повернення Христа у славі. Але ми точно знаємо, що Господь хоче від нас поки ми чекаємо на Його другий прихід. Апостол кличе нас, аби ми були мудрими і пильнували в молитвах. Грецьке слово, яке наші перекладачі подають, як «мудрість» – «софронесате» і воно радше означає бути тверезим, зберігати розум. Іншими словами Господь Святий Дух кличе нас залишатись у Слові, не п’яніти різними новими вченнями, які можуть нас приваблювати, але похмілля від яких буде дуже важким.

Апостол також кличе нас перебувати у молитвах. Ця духовна тверезість і духовний розум невід’ємно пов’язані з пильнуванням у молитвах. Тобто це мають бути не просто які-завгодно молитви, які можуть проказати будь-які люди, навіть відверті язичники. Ні ці молитви мають бути молитвами дитини Божої, яка молиться відповідно до волі Божої.

А далі Апостол навчає нас: «Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів!» Апостол Петро тут пояснює нам християнам значення Другої найважливішої Заповіді: «Люби свого ближнього, як самого себе!»  Ця Заповідь стосується всіх людей на світі. Але її розуміють і виконати можуть лише християни, лише віруючі в Ісуса.

Адже «що не від віри, те – гріх» (Рим. 14:23). Але віра в Христа покриває всі наші гріхи перед Богом. Вона їх покриває, бо Ісус забрав усі гріхи людства на Себе. І Він обмив усі наші гріхи Своєю святою і невинною кров’ю. Божий Син помер за всіх нас і на нашому місці. І Він на третій день воскрес із мертвих, засвідчивши Своїм світлим воскресінням, що жертва за наші гріхи принесена повна і досконала. І що тим, хто вірує в Ісуса, віра зараховується в праведність.

Отже, де є віра, там гріхи покриті. Бог покрив їх Своєю невимовною до нас любов’ю. «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся» (Ів. 3:16, 17). Божа любов у Христі покриває не один мій гріх, не два, не три і не десять, а всі без винятку гріхи. І так само Божа любов, любі брати і сестри покриває не один ваш гріх, не два, не три і не десять, а всі без винятку гріхи.

Вірою в Христа ми всі – діти Божі. Бог – наш Небесний Отець. І Він нас любить невимовною любов’ю. Тож і ми, як діти Того, Хто любить нас, любимо наших ближніх. І ця любов не лицемірна, не на словах, а щира. Світ дуже багато говорить про любов, знімає багато фільмів, пише багато книжок. Але у світі, сповненому гріха, тієї любові, про яку говорить Святий Дух, не знайти.

Бо ми говоримо про любов щиру.  Мирські люди можуть клястися у вірності, дружбі, любові, підтримці, але не мати нічого з того на увазі. Божі діти люблять щиро і по-справжньому.  Мудрий Соломон був промовив: «Ненависть побуджує сварки, а любов покриває всі вини» (Пр. 10:12). Скільки сварок, скільки бід, скільки лиха у світі, який так багато говорить про любов. Чому? Бо істинну любов дає лише Господь Святий Дух.

І так само, як Божа любов покриває всі мої гріхи, коли я вірую в Ісуса Христа, то і я так само повинен покривати гріхи мого ближнього. Знову любов покриває не один гріх, не два, не три, не десять, а багато гріхів.  Така любов прагне миру і гармонії з нашим ближнім і завжди готова прощати. Саме це й мається на увазі під словами «покривати гріхи». Або як каже Апостол Павло: «(Любов) усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!» 1 Кор. 13:7, 8).

Апостол кличе нас також бути гостинними один до одного без нехоті. Тут мова йде насамперед про проповідників, які проповідували і далі проповідують Євангеліє. В ті місця, де не було церков або постійних проповідників, слід подорожувати і там проповідувати Євангеліє. А там, де є церкви і там де є проповідники, туди брати-проповідників можуть запрошувати своїх братів-проповідників і надавати їм кафедру для проповіді Божого Слова.

Тут мова йде про мужів Божих, які люблять Бога, Його Слово і тих людей, в яких вони зупиняються – такі мужі також не будуть зловживати нашою гостинністю.

Віра в Сина Божого також спонукає нас служити один одному тими дарами, які ми отримали від Господа. Ми покликані Господом служити один одному. Але тут, як і в разі з гостинністю, слід дивитись на все з погляду цілого Божого Слова, а не з погляду на один, вирваний із контексту вірш. Таким чином, якщо християнин стає президентом країни, то він буде служити усім громадянам,  з усіх сил виконуючи, покладені на нього народом, обов’язки. Якщо це учитель, його служіння полягатиме у старанному навчанні своїх учнів.

А якщо це буде майстер, він старатиметься усе якісно майструвати, будувати чи лагодити. Всі вони служитимуть так наче служать Христові, навчають Дитя-Христа, або будують дім чи щось виготовляють для Христа. Вашими руками, наче руками хлопчика, якими рухав великий Падаревський, буде рухати Сам Христос. Він стоятиме за вашою спиною.

А пастирі так само будуть доморядниками Божої благодаті. Тобто вони будуть промовляти Боже Слово, нічого зі Слова не приховуючи, нічого від Слова не віднімаючи, нічого до Слова не додаючи і не перекручуючи Слово Боже. Тоді буде такий пастир вірним доморядником, управителем Божої благодаті.

Коли ми вірні доморядники Божої благодаті, тоді ми відпускаємо гріхи розкаяним грішникам і затримуємо ті гріхи грішникам нерозкаяним. Коли ми вірні доморядники, тоді ми будемо нести Божу благодать до всіх потребуючих – і через проповідь Євангелія, і через Хрищення, і через Святу Вечерю, подаючи Божим дітям Його благодать у істинних тілі та крові Христа під виглядом хліба та тіла у Євхаристії.

            Апостол Петро каже: «Кінець же всьому наблизився». З кожним днем і навіть з кожною годиною у нас залишається все менше часу. Тож служімо Господу Богу і нашим ближнім, як від сили, яку дає Бог, щоб Бог прославлявся в усьому Ісусом Христом, що Йому слава та влада на віки вічні, амінь.

      А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує.  Йому слава та влада на вічні віки, амінь (1 Петр. 5:10, 11).