Проповідь на 3-ю неділю Великодня

ІСТИННИЙ ПАСТИР ДОБРИЙ, ЙОГО ПАСТИРІ І НАЙМИТИ
                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Я – Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці. А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить. А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці. Я – Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають. Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу. Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир! (Євангеліє від Св. Івана 10:11-16).

            Христос воскрес!  Воістину воскрес!

            Дорогі брати і сестри, хоча ми живемо в місті, ми всі маємо непогане уявлення про те, ким є пастухи і ким є вівці. Інколи в міського жителя може навіть з’явитися велике бажання поїхати десь в Карпати і помилуватись не лише мальовничими гірськими пейзажами, але й пасторальними сценками: вівцями на полонинах, пастухами із сопілками, мелодійними дзвіночками, що супроводжують рух отари.

            Втім життя пастухів зовсім не просте. Вони мусять докладати багато праці, аби вівці були ситі та здорові. Вони мусять захищати їх від шкідників і хижаків. Роботи в них дуже багато. Сьогодні наше Євангеліє показує нам нашого Доброго Пастиря – Ісуса Христа. Є пастирі недобрі і Господь сьогодні порівнює Себе із ними, аби ми краще розуміли Його, Ким Він є і що Він для нас зробив і далі робить і те, що роблять і чого не роблять наймити.

            Оскільки тут мова йде про справи духовні, то нам слід згадати про ті інструменти, якими користуються пастирі від Христа, а саме про два проголошення, які дав нам Бог. І одне, і друге важливі. Перше проголошення – проголошення того, що від нас Бог вимагає. Бог вимагає від нас, аби в нас не було іншого бога, крім Нього. Бог вимагає, щоб ми святили Його Ім’я і поклонялись Йому.

Бог також вимагає, аби ми шанували наших батьків, не вбивали, не чинили перелюбу, не крали, не обманювали і не пожадали чужого. Це Божі Заповіді. Вони – Боже послання, Закон. Вони кажуть, виконай досконало Заповіді і ти житимеш вічно. Проблема в тому, що це послання не приносить спасіння і не творить побожного і благочестивого серця. Воно виявляє наш гріх. Воно творить страх. І хоча Божі Заповіді можуть змусити навіть невіруючу людину поводитись пристойно, вони не творять спасенної віри, а творять радше ворожнечу до Закону Божого, бо грішній плоті хочеться чогось іншого – вільно грішити і не чути ніякого докору за гріх.

Друге послання від Бога – Євангеліє. Воно каже нам про те, де ми можемо отримати те, що вимагає від нас Закон. Євангеліє нам не погрожує, не докоряє. Воно не каже нам: Ось це роби, а цього не роби!  Євангеліє нас лагідно запрошує і промовляє до нас: Прийди і здобудь те, що вчинить тебе праведним і побожним. Ось твій Спаситель і Господь Ісус Христос. Він виконав Закон і всі Божі Заповіді для тебе досконало.

 Він здобув для тебе прощення на Голгофському хресті. Він обмив усі твої гріхи Своєю святою і невинною кров’ю. Аби ти мав прощення, Ісус Христос помер за всі твої гріхи. Він здолав смерть і на третій день по Своїй смерті на хресті вийшов переможцем над смертю із гробу, аби ти вірою в Нього мав виправдання, спасіння і вічне життя. Він тебе любить і дає все це тобі безкоштовно, без твоїх заслуг, винятково зі Своєї благодаті, невимовної до тебе любові – любові, яку ти нічим, ніяк і ніколи не заслужив і не заслужиш.

Саме через Євангеліє Господь Святий Дух кличе нас, творить віру, зміцнює її, будує Християнську Церкву і Царство Боже, тобто віру в Христа, ще тут на землі, в цьому світі. Це божественне послання, яке вкладається в уста пастирів від Христа, аби вони його звіщали і таким чином піклувались про Христову отару – Святу Християнську Церкву. Це Євангеліє - сила Божа на спасіння кожному, хто вірує (Рим. 1:16). Той, хто тримається його, вірує в це Слово, має спасіння і вічне життя.

Цим Словом, Євангелієм ми долаємо і гріх, і диявола, і саму смерть. Бо це Євангеліє і Слово Христа, нашого Доброго Пастиря. А Його вірні проповідники – це Його речники і Його інструменти в цьому світі. Але Пастир Добрий – єдиний. І цей Добрий Пастир – Сам Господь Ісус Христос.  Яка особливість цього Доброго Пастиря. Ісус каже: «Пастир добрий кладе життя власне за вівці». 

Як багато пастирів думають лише про одне, як зістригти з овечок вовну, а потім з’їсти і самі овечки! У духовному світі це ті пастирі, які прагнуть панувати над людьми. Ось як про них промовляє пророк Єзекіїль: «Так говорить Господь Бог: Горе Ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе! Хіба ж не отару повинні пасти пастирі? Жир ви їсте, та вовну вдягаєте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасете! Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев'язуєте, сполошеної не вертаєте, і загинулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорстокістю!» (34:2-4).

А «Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох» (Мр. 10:45). Ось – який наш Пастир Добрий. Він приходить, аби послужити овечкам, віруючим. Вівці – беззахисні тварини і тварини не дуже розумні. Недарма в нашому народі, коли хтось раз за разом робить якісь дурниці, то кажуть, що він – баран. Так само й ми – бідні і нещасні люди. Ми багато і часто грішимо і ми визнаємо, що ми самі ради нашому гріхові дати не можемо.

Попіклуватись про нас може лише Пастир Добрий.  І Він піклується про нас. Він не бере Свого посоха, аби переламати нам хребти, поперебивати нам ноги, зістригти з нас усю шерсть, а в кінці знищити. Зовсім ні. Ісус кладе за нас Своє життя. Він настільки нас любить і настільки про нас піклується, що йде за нас на смерть на хресті Голгофи.

Лише так можна попіклуватись про цю отару Божу. Лише так можна перев’язати наші рани і зцілити нас від наших недуг.  Це чудово об’явлено Ісаї, який проголошує: «Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!» (53:5, 6).

Наш Добрий Пастир Ісус Христос каже: «Я – Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають». І ще Він каже, що Він скликає Свої вівці. Не вівці знаходять Доброго Пастиря, а це Він нас скликає, приводить до Своєї кошари – до Своєї Святої Християнської Церкви, годує нас Своїм Словом, живить нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері.

І хоча ми немічні і слабкі і ловимо себе на тому, що грішимо, ми не повинні через це впадати у відчай. А навпаки ми повинні линути до Христа і до Нього горнутися.  Бо Він прийшов спасти не здорових і самовпевнених, а немічних, недужих і занепокоєних своїми гріхами. Ісус – наш Лікар. Він – наш Пастир. Ісус – наш Спаситель. 

Господь – добрий і милостивий, і Він хоче, аби всі ми були спасенні до вічного життя. Пастир Добрий ніколи не відкине жодну овечку, адже Він поклав був Своє життя за всі Свої вівці.  Ісус ніколи не відкине жодного із нас, любі розкаяні, немічні та кволі грішники. Ні, Він усіх нас прийме, усіх пригорне, усіх зцілюватиме Своїм чудесним Євангелієм у Слові і Таїнстві. 

Наймити діють по-іншому. Вони добре можуть проповідувати Євангеліє і роздавати Таїнства до першого вовка, тобто до першої небезпеки. А щойно небезпека з’являється, вони кидають отару, добре нагодовану і доглянути і втікають у те місце, до вони почуваються у безпеці. А небезпека з’являтись буде, пастирське служіння буде супроводжувати хрест, небезпека через проповідь Євангелія Христового. Наш Господь каже нам: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде. Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже» (Лк. 9:23, 24).

Наймити хреста уникають. Наймити прагнуть вовни, заробітку, слави, і всіх інших здобутків цього світу. І навіть, якщо вони проповідують чисте Євангеліє зі світськими намірами, вони – не пастирі, а наймити. Бо щойно з’явиться вовк  і небезпека, як зміниться і їхнє послання, і їхня поведінка: хтось утече, а хтось буде проповідувати те, що підійде для вовка, для диявола і всього грішного світу, які прагнуть з овечок лише одного ретельно їх стригти. Наймитів і вовків дуже цікавить вовна.

Пастир же Добрий не дивиться на вовну. Він не дивиться на наш стан. Його цікавлять вівці. Він дивиться на те чи ми – вівці, нещасні, бідні і розкаяні грішники. Він не дивиться на нас і не думає: «От з цієї вівці я настрижу стільки-то вовни, а з цієї – стільки-то». Він не дивиться на нас так як дивиться світ, який думає: «Які бідні і жалюгідні ці істинні віруючі. Їх можна зневажати, а всю увагу і пошану треба спрямовувати на багаті і сяючі золотом церкви». Хай світ собі так думає. Його ми не переробимо та й кінець нам його відомий – земля і діла, що на ній погорять (2 Петр. 3:10). 

А ми будемо там, де наш Пастир Добрий, розп’ятий і воскреслий Господь – у Царстві Божому повіки віків.  Там будуть і всі вірні Пастиреві Доброму пастирі, які слідують за Христом і не дивляться на особу, а не на її вади чи недоліки і вміють провести різницю між овечкою і хворобою.

Любі брати і сестри, наш Пастир Добрий, Христос, знає нас, а Христа знає Отець. Він каже про Христа, що Він – Його Син Улюблений, в Якому уподобання Отця.  Через Христа і ми Його улюблені діти. І ми нічого не боїмось, бо ми знаємо, що якби не розвивалось життя у цьому світі, ніхто нас не вихопить із руки нашого Пастиря Доброго, ніщо не спинить Христової до нас любові і Він дасть нам вічне життя.

Бо це вічне життя Він заслужив для нас, а не ми. Ми далі залишаємось вівцями, немічними, нещасними і кволими, але Ісус завжди залишається Пастирем Добрим, нашим розп’ятим і вокреслим Спасителем, Богом всемогутнім і Богом люблячим, Який любить нас і піклується про нас. Тут лунає Його Закон. І тут Христос утішає, покріпляє і будує нас Своїм Євангелієм.

Так само Євангелієм Він приводить до Себе ще тих, хто поки що не належить до Його отари – тих, що поки що нажахані Законом і не знають втіхи Христового Євангелія. Христове Євангеліє привело нас, язичників, до отари Христової, в якій перебували євреї. Євангеліє Христове приведе ще багатьох інших у Своє Царство. Хай Євангеліє Христове проповідується в нашому рідному краї і по всьому світові. Хай якомога більше людей воскреснуть до життя вічного. Бо Христос воскрес! Воістину воскрес! Амінь.