Проповідь на 6-у неділю Великодня

          

                      ПРОСІТЬ В ІСУСОВЕ ЙМЕННЯ І ОТРИМАЄТЕ
                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

«Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, – Він дасть вам. Не просили ви досі нічого в Ім'я Моє. Просіть  – і отримаєте, щоб повна була ваша радість. Оце все Я в притчах до вас говорив. Настає година, коли притчами Я вже не буду до вас промовляти, але явно звіщу про Отця вам. Того дня ви проситимете в Моє Ймення, і Я вам не кажу, що вблагаю Отця Я за вас, – бо Отець любить Сам вас за те, що ви полюбили Мене та й увірували, що Я вийшов від Бога. Від Отця вийшов Я, і на світ Я прийшов. І знов покидаю Я світ та й іду до Отця». Його учні відказують: «Ось тепер Ти говориш відкрито, і жадної притчі не кажеш. Тепер відаємо ми, що Ти знаєш усе, і потреби не маєш, щоб Тебе хто питав. Тому віруємо, що Ти вийшов від Бога!» (Євангеліє від Св. Івана 16:23б-30).

            Христос воскрес!  Воістину воскрес!

            Дорогі брати і сестри, 1540 року один із друзів і важливих помічників Мартіна Лютера, Фрідріх Миконій, захворів.  Він перебував при смерті. Вже перебуваючи на смертному ложі він тремтячою рукою написав прощального листа Лютеру. Мартін Лютер отримав цього листа і одразу написав і відправив відповідь:

            «Наказую тобі в Ім’я Бога жити, бо я ще маю в тобі потребу для праці з реформування Церкви… Господь ніколи не дозволить мені почути, що ти – помер, а дозволить тобі пережити мене. За це я молюся. Така моя воля і хай буде вона, бо я шукаю лише як прославити Бога».  

            Ці слова можуть декого з нас шокувати, бо ми часто не так говоримо, як звик говорити Лютер. Ми не так думаємо, як звик думати він. Але правда також у тому, що багато-хто з нас не знає Христа так добре, як Його знав доктор Лютер. Але повернімось до листа. Миконій отримав його вже тоді, коли втратив дар мовлення. Але по прочитанні листа Мартіна Лютера Миконій незабаром одужав. Він прожив ще шість років і на два місяці пережив доктора Мартіна Лютера.

            Нам є багато чому повчитись у доктора Мартіна Лютера, який так беззастережно довіряв Синові Божому, Його проповідував і Його прославляв. Проповідуючи в неділю, подібну до цієї і на цей самий текст, Мартін Лютер зазначив, що наш Господь і Спаситель каже нам про те, що для істинної молитви потрібні п’ять складових речей.

            Перша річ, каже Лютер – це Божа обітниця, яка є головною річчю і є основою та силою усіх молитов. Ми чуємо, любі брати і сестри, цю обітницю в нашому сьогоднішньому Євангелії. «Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, – Він дасть вам». Коли Господь Христос промовляє ці слова «Поправді, поправді», які грецькою звучать «Амінь, амінь», то Він промовляє наче аксіому духовного життя.

Віруйте в ці слова, уповайте на них і будьте певні, що це є незаперечна істина, навіть якби весь світ кричав би протилежне і навіть якби ангели з небес волали, що це не так, довіряймо цим словам Христа. Люди, які моляться, не довіряючи цій обітниці Сина Божого, уявляють собі Бога розгніваного, якого треба умилостивлювати своїми словесами. Без віри в обітницю Христову немає ні відваги приступати до престолу Божої благодаті, ані бажання істинно молитись. І, звісно, де немає обітниці, там не буде і відповіді на молитву. 

Але, коли ми молимось, то робімо це відважно. І ця відвага криється не в тому факті, що ми можемо переконати Бога чи перебороти Його у словесній дискусій, а ця відвага криється у обітниці Христовій, яку ми сьогодні чули. Тож геть із усім іншим окрім обітниці Христа, Божого Сина, в Якому уподобання Отця! Бо ми негідні, а Ісус – Улюблений Син Божий, наш Господь і Спаситель і молитви в Його Ім’я Бог вислуховує і на них Він відповідає.

Друга умова істинної молитви, каже Лютер, що випливає із Божої обітниці, є віра – наша віра в те, що обітниця істинна, віра, яка не сумнівається в тому, що Бог дасть те, що обіцяв. Про цю віру нам нагадують також Апостоли Христові. Апостол Яків пише: «Нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа» (1:6, 7).

Апостол Іван теж нас навчає: «Оце та відвага, що ми маємо до Нього, що коли чого просимо згідно волі Його, то Він слухає нас. А як знаємо, що Він слухає нас, чого тільки ми просимо, то знаємо, що одержуємо те, чого просимо від Нього» (1 Ів. 5:14, 15).  Ось таке віруюче серце: воно відважне і воно настільки зосереджене на молитві до Бога і впевнене у Його милості, у Його благодаті, у Його любові, що молиться так наче вже одержує те про що просить.

Звісно, така віра не твориться людьми, а є дар від Святого Духа. Ця віра – від слухання Слова Христового, тобто Євангелія. Ця віра покріплюється Божим Словом і Таїнством Христовим: істинними тілом і кров’ю Христа у хлібові та вині Святої Вечері. І через цю віру тіла наші стають храмами Святого Духа. У нас живе Святий Дух, любі брати і сестри.

Мартін Лютер називає третю умову істинної молитви – слід чітко називати те, що приносиш до Бога або за що молися, як-от: за сильну віру, за любов, за мир і за втіху для свого ближнього. Наприклад у наших єктеніях на службах Божих ми просимо насправді про певні речі і цих прохань досить багато. Але вони радше стосуються нашого парафіяльного, церковного, суспільного і національного життя. Втім, коли ми переходимо до молитов за здоров’я, там ми молимось за конкретних людей, наших братів і сестер, дітей, родичів, друзів, колег тощо. 

У молитвах ми можемо молитись про все, що нам потрібно. І ці прохання слід чітко формулювати та висловлювати без страху, в упованні на Божу обітницю, у непохитній вірі в цю обітницю та в Христа. Господь кличе нас молитися за наші потреби, аж допоки наша радість не стане повною. Іншими словами ми повинні молитись про все, що нам потрібно аж до повернення нашого розп’ятого і воскреслого Спасителя у славі в Останній День. 

Саме тоді наша радість буде повною. Адже тоді, ми, що віруємо, що наші гріхи обмито Христовою кров’ю і що ми виправдані в Ім’я Христа воскреслого, буде воскрешені Господом до вічного життя і увійдемо в Царство Небесне, і там буде повна радість, повне блаженство, і життя у цій радості безмежне, повіки віків. До того часу молімось про конкретні речі до нашого Отця Небесного, не вагаючись, щодня аж до останнього дня нашого життя або до повернення нашого Спасителя у славі в Останній День цього світу.

Четвертою складовою істинної молитви Мартін Лютер називає наше бажання, аби наше прохання було виконане, що власне означає ніщо інше, як просити саме так, як нам каже Христос, промовляючи: «Просіть!» І ми просимо.

Проте бувають у нас і такі миті, що й слово промовити важко. Нам болить і серце, і душа. Нам, здається, що ми у безвиході. Але навіть на такий час ми маємо підбадьорення від Апостола Павла: «Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями» (Рим. 8:26).  

У час випробувань, у час бід, у час неспокою Господь Святий Дух заступається за нас. А ми просімо вже як можемо. Ми можемо не відчувати сили свого зітхання, ми можемо мати зовсім інші відчуття, зовсім інші емоції. Ми можемо мати зовсім не ті думки які слід було мати, на нашу думку, коли ми озираємось на минулі події. Але тоді душа наша возноситься до Бога і висловлює Йому свої бажання через Святого Духа, Який живе в нас.

У час біди, у час випробування, у час неспокою, у час небезпеки, коли ми не можемо зосередитись на словах і на почуттях, молімося як можемо і будьте певні – Сам Святий Дух буде заступатись за вас. А коли ви отримаєте серця вашого бажання, тоді компонуйте ваші псалми і гімни, і прославляйте Бога, і моліться з усіх сил знову, як можете.

П’ята умова істинної молитви, каже Лютер – просити в Ім’я Христа. Це дуже велика втіха. Адже Христос любить нас, Своїх віруючих дітей. Він віддав Самого Себе за кожного з нас. Він – на небесах праворуч Отця не просто як Цар над царями і Пан над панами, а як наш Спаситель і Посередник. Ось що каже Апостол Павло: «Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він – праворуч Бога, і Він і заступається за нас» (Рим. 8:34). 

Ми молимось правильно тоді, коли звертаємось до Отця Небесного не через наші заслуги, заслуги святих, ангелів і будь-кого або будь-що інше. Тоді наша молитва істинна, коли ми молимось заради Христа і в Його святе Ім’я, як Він Сам нас сьогодні навчає. Бо Він – Син Божий Улюблений і Бог дає нам усе у Христі і заради Христа. Як і каже Апостол Павло: «Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас? Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Рим. 8:31, 32).

Господь промовляв це до Своїх учнів і промовляє це нам сьогодні: «Отець любить Сам вас за те, що ви полюбили Мене та й увірували, що Я вийшов від Бога». Христос любить нас. Ми любимо Христа і через це Отець любить нас. Не через діла любить нас Отець. Не через святих любить нас Отець і навіть не через ангелів любить нас Отець. Отець нас любить через Христа, Який перше нас полюбив і то полюбив аж до смерті на хресті.

Господь Христос ці слова промовляє незадовго до розп’яття. До цього часу учні ходили з Ісусом і в них ніяких потреб не було. Адже з ними і посеред Них перебував Божий Син, Бог во плоті. Тепер же Він промовляє до Апостолів і до нас, Своїх дітей і учнів так що ми теж можемо сказати, що слова Христа – цілком зрозумілі. Це не притчі, які потребують пояснення, а дуже прості і легкі для осягання речення. 

Відповідь Апостолів – теж дуже чітка і дуже щира. Вони не політики. Вони не займаються словоблуддям. Вони – учні Христові. Вони діти Божі. Як і ми – Христові учні. Як і ми – Божі діти. Христос наш Господь і Спаситель промовляє до нас дуже чітко і зрозуміло. Він усе зробив для нашого спасіння і вічного життя у Його Царстві.

Він любить нас. А ми у відповідь любимо Христа. Нам немає що від нашого Господа приховувати. Не лише через те, що Він – Бог всевідаючий, але через те насамперед, що ми Його любимо і знаємо, що Він любить нас ще більше. Ісус перебуває із Своїми учнями, як люблячий друг і брат. І так само, любі брати і сестри, Ісус, наш розп’ятий і воскреслий Спаситель, перебуває посеред нас у Своєму Слові і в Своїх Таїнствах.

А ми радіємо і упевнено звертаємось до Отця Небесного в Ім’я Христове з усіма нашими проханнями. Звертаємось з упевненістю, у вірі, простими, чіткими словами і в Ім’я Христа. І ми знаємо, що наша молитва буде почута, вислухана. І ми отримаємо все, що нам потрібно. Бо Христос воскрес! Воістину воскрес! Амінь.