Різдвяна проповідь

ДОБРОТА І ЛЮДИНОЛЮБСТВО

            (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А коли з'явилась благодать та людинолюбство Спасителя, нашого Бога, Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а зі Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим, Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого, щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоємцями за надією на вічне життя. Вірне слово, і я хочу, щоб ти і про це впевняв, щоб ті, хто ввірував у Бога, дбали про добрі діла пильнувати (Послання Св. Апостола Павла до Тита 3:4-8а).

            Христос народився! Славімо Його!

            Дорогі брати і сестри, в одній церкві діти готували вертеп. Дійство мало відбуватись одразу після Вечірньої на Надвечір’я Різдва Христового. Аби показати всім присутнім сяйво благодаті новонародженого Спасителя, діти вирішили у ясла вкрутити лампочку, а потім вимкнувши світло у всій церкві, її засвітити. Всі вимикачі перебували в руках одного хлопчика. І ось коли розпочався вертеп, він розгубився і вимкнув усі лампочки.  Після напруженої мовчанки, один із пастухів з вертепу вигукнув: «Гей! Ти вимкнув Ісуса!»

            На жаль, Ісуса часто вимикають під час Різдва навіть ті, що були охрищені в Його Ім’я. Ми славимо Бога, що в Україні відроджується Християнська Церква і відроджуються християнські традиції. Одна з таких найгарніших традицій – святкування Різдва. Чудово, що в нас все більше лунає колядок, переважна більшість яких складена віруючими людьми і є чудовими євангельськими творами. Коли такі колядки співають, то Ісусове Ім’я сяє посеред колядників, і тоді справді на нас проливається світло Євангелія.

            Але світ і диявол роблять невпинно свою роботу. З усіх сил вони намагаються перетворити Різдво Христове на «свято ні про що». Здається, що їхня мрія – це просто якийсь радянський Новий рік, який починається раніше на тиждень або на тиждень пізніше триває, залежно від того, який календар використовується: ново-юліанський чи юліанський.

            Здавалося б така важлива подія, як народження Божого Сина мала б обговорюватись на всіх телеканалах і радіостанціях. Проте більшість цих каналів і станцій заповнені різними фільмами та програмами, де про Христа не почуєш ні слова, але зможеш багато почути про різні подарунки, зможеш вдосталь надивитись на людей, які носять червоні шапочки Санта-Клауса або ж Святого Миколая, які про Христа, народженого у Віфлеємі – ні пари з уст.

            Диявол знає Писання, а отже йому добре відоме і застереження Апостола Павла: «Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!» (1 Кор. 15:33). Тож він  усіх сил запрошує нас долучатись до товариства лихого – до вульгарних фільмів та різноманітних шоу, до компаній, що ставлять наголос на пияцтві та розпусті і до всього іншого, де ні слова не промовляється про Христа, де не співають про Нього, а лише святкують якесь порожнє свято.

            Проте  що таке Різдво?  Сьогодні Апостол Павло дає нам на це питання дуже влучну відповідь. Апостол фактично каже нам, що Різдво – це з’явлення благодаті та людинолюбства Спасителя, нашого Бога. Ось чому Різдво – таке особливе, радісне і веселе свято. З’явилася благодать і з’явилось людинолюбство. Власне кажучи тут, як і в деяких інших місцях Писання, наш перекладач чомусь вдався до слова благодать. Благодать, звісно – чудове і величне слово.

            Але тут Апостол Павло використовує зовсім інше грецьке слово. Воно звучить як хрістотіс (хрейстотейс) і означає воно доброта. Тож ми будемо говорити так, як говорив Св, Павло – до нас з’явилась доброта. Це слово доброта має ще й відтінок лагідності, приязності. Ось це і є Ісус. У Віфлеємі Діва Марія народила таку ідеальну Доброту. У пелюшках лежав Спаситель світу, істинний Бог у людській плоті. Його Мати Божа сповила і поклала у ясла. До Нього тієї самої ночі прийшли відвідувачі, пастухи з полів біля Віфлеєма.

            Якщо до Мойсея Бог промовляв: «Ти не зможеш побачити лиця Мого, бо людина не може побачити Мене і жити» (2 М. 33:20). То до Бога во плоті, до Ісуса, до Доброти, можна підходити всім людям. Христос, як ми кажемо українською мовою одна Доброта. Через це Бог стається людиною. Через це народжується Ісус, Доброта і Приязність. Бо Він добрий до нас і хоче, щоб ми спаслися.

            А друге слово, яке ми сьогодні чуємо з нашого Писання – людинолюбство. Це слово правильно перекладене. Ви це слово зрозуміли б, якби почули його навіть грецькою мовою Там воно звучить як філантропія, звідси й наше слово філантроп або ж людинолюб. Мойсей так говорить про Бога, Який народиться людиною у час Різдва: «По правиці Його огонь Закону для них. Теж народи Він любить» (5 М. 33:2, 3).

            Він нас настільки любить, що народжується, аби нам служити. Він, як ми сповідуємо в нашій літургії – «Бо Ти добрий і чоловіколюбний Бог єси, і Тобі одному належить вся слава, честь і поклін тепер, і повсякчас, і по віки віків». Ось, який наш Бог, любі брати і сестри, Який стається людиною, бо Він – добрий і Він любить людей.

            Це дуже щирі слова Господа. Не треба в них сумніватися або вагатися у щирості сказаного Богом. І Різдво Христове, і життя Сина Божого, і Його служіння є доказом Божої доброти та людинолюбства. Все життя Його, і смерть, і воскресінням є доказом цієї доброти і людинолюбства.

Бо саме таким чином Він нас спас. Ми народились у гріхах. Як часто замість добра ми виявляли зло, а замість людинолюбства – людиноненависництво, чи то в думках, словах, а часом і нашими вчинками. І не грає ролі, скільки добра ми можемо зробити, якщо ми скоїмо бодай один гріх, ми вже засуджені до вічних мук у аду.

Та й що то за добрі діла такі в грішних? Господь каже: «Родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити» (Мт. 7:17, 18). Ми – грішні, неправедні і такі ж само наші діла, поки ми грішні та неправедні. Щоб робити добрі діла, щоб праведні вчинки, треба спочатку стати добрим і праведним.

А таким є лише наш Бог. Різдвяної ночі ангели благовістили нам радість велику про те, що в Давидовому місті для нас народився Спаситель Христос. Сьогодні ми чуємо, як Господь Святий Дух через Апостола Павла каже, що Він – Доброта та Людинолюбство. І далі ми чуємо, що наш Бог «нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а зі Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим, Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого».

Різдво Христове свідчить, що ніяким нашим ділам, жодним нашим ділам місяця у нашому спасінні до вічного життя немає. Бог нас спас винятково зі Своєї милості. Ця милість скасовує повністю і цілковито усяку нашу хвальковитість або хвальковитість тих святош, які вдають начебто вони добилися спасіння або визнання Божого самотужки або допомогли Богові їх спасти. Самотужки можна лише потрапити на віки до аду або своєю хвалькуватістю та гординею допомогти Богові краще сформулювати осудний вирок щодо нашої вічності. 

Бог – милостивий і Він не потребує наших діл для нашого спасіння. Інакше тоді Він не був би милостивий Бог, а якийсь хабарник чи любитель лестощів. Але таким недолугим божеством Його прагнуть зробити ті, що наполягають начебто Божої милості для спасіння недостатньо, а потрібні ще діла. Такі насправді заявляють, що Христова жертва на хресті недосконала і неповна, і вони її доповнюють своїми ділами. І так роблять з Бога неправдомовця і обманщика. Це – жахливий гріх і диявольська наука. 

Писання чітко каже, що Бог нас спас зі Своєї милості, а далі каже – через купіль відродження. Не ми самі відродились, а Він нас викупав у Святому Хрищенні. Це Святе Хрищення, таке простеньке Таїнство – справжня купіль відродження і обновлення Святим Духом. Викупана і відроджена, і обновлена Святим Духом не лише наша голова, і навіть не лише наше тіло, але й усе наше єство. Хрищення нас спасає досконало. Воно здійснюється один раз на все життя, але все життя воно триває, як і вічним є спасіння, яке ми одержали в нашому Хрищенні.

Бог усе це вчинив через Ісуса Христа, через воплочену Доброту і Людинолюбство – через Свого Сина, Який у Хрищенні наче окутує нас Своєю праведністю, зодягає нас у праведність так що ми співаємо: «Ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:27). Він робить це, бо Він – добрий і чоловіколюбний. Він утішає нас через Своє Слово. Він покріпляє нас Своїми істинними тілом і кров’ю у Святому Причасті. Для цього Доброта і Людинолюбство воплотилися у Віфлеємі

І Він робить усе це винятково з благодаті, тобто невимовної і не заслуженої нами Божій любові до кожного з нас. Не ділами, а цією благодаттю ми виправдовуємось і стаємо спадкоємцями вічного життя заради Христа. Через це Христос народжується у Віфлеємі, аби ми стали громадянами Його Царства Небесного, і як Він воскресли до вічного життя, і жили з Ним у Його Царстві повіки віків. 

Через це Різдво – таке радісне свято. Через це ми його так любимо. Бо ми тепер прощені, ми тепер виправдані, ми маємо праведність, і воскресіння, і вічне життя. І тепер ми – інші люди, відроджені та оновлені. І тепер ми готові робити добрі діла, які будуть не лише добрі в очах світу, але й добрі в очах Божих, адже вони роблять Його любими дітками, у яких живе Його Син, хрістотіс і філантропія, Доброта і Людинолюбство.

Ми тепер стали посудиною через яку ця доброта і людинолюбство виливаються до всіх людей, до всіх наших ближніх. Ви, любі віруючі – посудина переповнене благословеннями, що линуть до всіх довкола нас. Серце добре і серце людинолюбне не буде мовчки спостерігати за бідою ближнього – воно хоче прийти на допомогу, а ноги віруючого поспішають туди де є потреба, а руки вже допомагають. 

А вуха віруючого не чекають подяки у відповідь. Та коли вони таки пролунають, то уста наші віддадуть усю славу нашому Богові і визнають: «Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!» (Лк 17:10). І поділять радісною новиною про народження Сина Божого у Віфлеємі. І запросять із собою прийти і поклонитися Христові, Який народився. Бо ось так сяє через нас Христос, як Він Сам каже: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:16).  Хай ніхто і ніколи не вимикає світло Ісуса на Різдво!  Бо Христос народився! Славімо Його! Амінь.