Про Службу Божу і Євхаристію в ранній Церкві (2)

    

   А дня, який називається неділею, всі, хто живе в містах чи селах, збираються в одному місці і, допоки дозволяє час, читаються спогади Апостолів або писання Пророків. Потім, коли читець закінчить читати, Правитель у казанні навчає та настановляє це добро наслідувати. Потім ми всі разом встаємо і підносимо молитви, і як ми вже казали раніше, перед закінченням молитов, заноситься хліб, вино і вода, а Правитель так само, за спроможністю своєю, підносить молитви і подяку, а люди висловлюють згоду, промовляючи: «Амінь», і роздають євхаристійні елементи кожному причасникові, а тим, що відсутні, частина посилається з дияконами. А ті, що процвітають і так бажають, подають те, що вважають за потрібне, а зібране зберігається у Правителя, який піклується про сиріт і вдовиць та про тих, що через недугу або якусь іншу причину, перебувають у потребі, і про тих, що у кайданах, і про чужинців, які серед нас мешкають, одним словом – він опікун усіх тих, що перебувають у потребі. Але все це для нас спільне в неділю, бо це перший день, у який Бог змінив темряву і матерію, та створив вселенну, а Ісус Христос, наш Спаситель, такого самого дня воскрес із мертвих. Бо Його розп’яли за день до суботи, а в день після суботи Він з’явився Своїм Апостолам і учням і навчав їх цьому, що ми перадаємо й вам на ваш розгляд.

Юстин Мученик, з Апології