(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому». І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? Вони ж відказали йому: «У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: «І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський». Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: «Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому». Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну. А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі (Євангеліє від Св. Матвія 2:1-12).
Христос народився! Славімо Його!
Дорогі брати і сестри, святкування Надвечір’я Різдва Христового ми розпочинали зі співу нашої української традиційної колядки «Добрий вечір тобі, пане господарю». Ця колядка радіє народженням Сина Божого і кличе застеляти столи килимами, адже окрім Різдва Христового на порозі стоять ще два свята: святого Василя і Святе Водохреща.
Сьогодні ми святкуємо вже другий празник, але нашу увагу сьогодні ми звернемо не на святителя Кесарії Каппадокійської, а на істинного Святого Василя якого по Різдві Христовому прийшли до Єрусалиму шукати мудреці зі сходу. Адже ім’я Василь походить із грецького слова басілеус, тобто – цар. Тож сьогодні ми разом із мудрецями зі сходу поклоняємось народженому Цареві Юдейському.
У час війни пройти або проїхати складно буває інколи навіть кількасот метрів. Може початись чергова повітряна тривога і на місто почнуть падати російські ракети або іранські шахеди. А якщо гарно спрацює наша ППО, за яку як і за всі Збройні Сили України ми молимось, то можуть упасти лише уламки російських ракет або іранських дронів. А ще може зупинитись метро і всі види громадського транспорту, що не настільки небезпечно, як обтяжливо і надокучливо.
Втім навіть це нам допомагає краще зрозуміти віру та відданість мудреців, що вирушили в дуже далеку і небезпечну подорож зі сходу до Єрусалиму. Вирушити в таку далеку дорогу, що могла становити сотні кілометрів пустелями та різними небезпечними місцинами могла спонукати їх лише віра.
Проте в нас може виникнути питання, а як могли вірувати ці люди, якщо вони мешкали десь у Месопотамії або в Персії? Віра ж від слухання і то не просто слухання Закону, а Слова Христового (Рим. 10:17). А в часи Старого Заповіту це означала слухання обітниці про Христа. Де ж могли почути проповідь про Христа грядущого люди у Вавилоні або Персії?
Вони могли почути її з уст таких пророків, як Даниїл або Єзекіїль, які жили в час Вавилонської неволі і навіть після неї. І безперечно ці мужі, як відважний Мордехай, дядько цариці Естер, відважно ділилися Словом Божим і зокрема про майбутній прихід Месії-Христа, Спасителя світу, який буде великим нащадком царя Давида та вічним Царем Юдейським, Царем Ізраїлю, і про прихід цього Спасителя сповіщав Бог ще від часу наших прабатьків, Адама і Єви.
І ось таким віруючим мудрецям, які чекали на прихід Христа, Бог дав особливий знак – зорю Христову. Вони зрозуміли, що давні пророцтва збулись, тож вони вирушили в далеку дорогу і прибули – не до Віфлеєму, а до Єрусалиму. Чому вони прибули не до Віфлеєму? Як вони могли збитися із святого маршруту?
Так буває, коли замість ретельнішого дослідження Слова ми вмикаємо нашу логіку. А що підказує логіка про народження царів? Правильно! Цар має народитись у столиці. Тож наші любі мудреці прибули до столиці – до Єрусалиму. Які ж вони були здивовані, що ніхто в Єрусалимі не говорив про народження їхнього славного Царя.
Дивно? А хіба багато-хто говорить зараз про Христа на вулицях? Або на радіо? Або на телебаченні? Можете сказати? «У нас зараз війна, тож вся увага – на війну». Але хіба до війни багато говорили про Христа на радіо і телебаченні? Чи багато писала про Нього в газетах? Чи настільки ми відрізняємось від Єрусалиму у час найпершого Різдва Христового?
Тож розпитування наших мудреців: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому» викликали велике занепокоєння в царя Ірода. А коли непокоїться цар Ірод, то непокояться всі, хто має логіку. Адже цар буде дуже швидкий на розправу з будь-ким, кого підозрював у тому, що він або вона становлять для його панування будь-яку загрозу, реальну чи химерну.
Не випадково подібних людей далі називають іродами. З таких іродів складається нині Кремль, російське військо і значна частина Росії. Вони готові вбивати українців, а виправдання своїм убивствам знаходять у химерних, вигаданих загрозах. Втім ми бачимо, що Ірод не починає вбивати дітей у Єрусалимі. В Єрусалимі він розбудував храм, в якому люди поклонялися Богові. А Ірод насолоджувався лицемірною репутацією будівничого Божого Храму.
Тож у своїй параноїй і лицемірстві він «зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись?». Для них визначити місце народження Христа не становило проблеми. Тож вони надали чітку відповідь: «У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: «І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський».
Це пророцтво Господь Святий Дух виголосив був через Св. Пророка Михея, який жив за сімсот років до Воплочення Христа. Первосвященики і книжники щоправда пропустили слова пророка, який наголошував про походження Христа, що «віддавна постання Його, від днів віковічних» (Мих. 5:1). Втім навряд чи це змінило б хід думок Ірода, який теж не прислухався до Слова Божого, а до своєї логіки і до свого кривавого досвіду.
Так діють тирани і нині. Вони будують величезні храми. Вони можуть покривати їхні куполи золотом, але плекати думки підступні, жорстокі і криваві, як це ми бачимо з російськими політиками. Так діють нині і єресіархи, які на догоду тиранам висмикують певні місця із Писання і доносять напівправду, аби не обтяжувати свого правителя і не непокоїти його ще більше і, аби зберегти власне нікчемне життя, в якому вони зрадили поклику Божому.
Знаючи, що може означати занепокоєння Ірода і всю його криваву історію, вони мали би пояснити, що Христос народиться у Віфлеємі. Але то буде не просто народжений Цар Юдейський і єврейський хлопчик, то буде Бог Предвічний, Який народиться і Він таки буде істинним Владикою Ізраїлю. Якби єресіархи проповідували повне Боже Слово і служили Богові, а не тиранам, то були б тоді вони, звісно, патріархами. Можливо їм би тоді відрубували голови, як Іванові Христителеві або душили би як це зробив був Іван Грозний із своїм віруючим патріархом Филипом. Але тоді на їхніх руках не було би крові ані Віфлеємських немовлят, ані українських дітей.
А потім «Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: «Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому». Брехати для нього було зайняттям звичним навіть у справах Божих. Тож, хто побачить Путіна і всіх російських провідників, які прийшли «поклонитись» Христові на Його Різдво, хай не дивується.
Але мудреці на те й мудреці. Вони – віруючі мужі. І вони не служать Іродові. Вони поклоняються Богові. І вони прийшли поклонитись Його Синові, а не прислужитись Іродові. Їх підвела людська логіка, але їх на правильний шлях направило Слово Боже – опосередковано, через Ірода, але таки Слово Боже, бо з Нього Ірод довідався, де має народитись Месія. Тож мудреці вирушили з Єрусалиму, від Ірода, первосвящеників і книжників до Віфлеєму, до Христа.
«І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну».
Там вони знайшли Христа вже не в стайні, а в домі. Перепис минув, люди розійшлись, місця з’явилось багато і Христос вже був обрізаний, ставши невід’ємною частинкою народу Ізраїлю, будучи водночас його Владикою, Богом і Спасителем. Йому поклоняються мудреці, упавши ницьма і Йому приносять вони свої чудові дари – дари для Царя.
Вони приносять Йому золото, як істинному Владиці та Цареві. Так Божий народ приносив своє золото, аби виготовити чудове знаряддя для Божої скинії і храму. Вони приносять Йому ладан як і народ кадив, використовуючи ладан, а Псалмоспівець співав: «Господи, кличу до Тебе, поспішися до мене, почуй же мій голос, як кличу до Тебе! Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх як жертва вечірня!» (Пс. 140:1, 2).
Вони принесли Йому в дар смирну, тобто мирро, запашні парфуми як Ягняті Божому, яке на Себе гріх світу бере. Про подібне мирро Господь промовить тим, хто засуджував Марію Магдалину за те, що вона пролила дорогоцінні парфуми, на голову Христа: «Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені. Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте. Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон... Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!» (Мр. 14:6-9).
Як і сьогодні в нашому Євангелії ми чуємо про цей третій дар мудреців – смирну на додаток до золота і ладану. Бо дари, які принесли мудреці Немовлятку Христові справді були чудові, принесені від щирих віруючих сердець і були ті дари доречні, бо позначали Його як Царя, Бога і Спасителя.
Вони також наче передвіщали ті дари які Він дає кожному хто вірує в Нього: прощення гріхів, здобуте для нас на хресті Голгофи, праведність провіщена у день Його світлого воскресіння і вічне життя, яке маєте ви любі віруючі в Ісуса Христа, народженого у Віфлеємі.
Мудреці не повернулись до лукавого політика. Вони дослухались до застереження Божого. Ті, що вдають із себе мудреців воліють дослухатись до лукавих і кровожерних політиків, а не до Бога. Але в Церкви і в світу різні дороги, хоча пролягають вони однією землею. Але наша дорога – до Царства Небесного. Бо наш Цар народився! Христос народився! Славімо Його!
Немає коментарів:
Дописати коментар