Засідання Синоду Української Лютеранської Церкви

18 жовтня ц. р. в приміщенні церкви Хреста Господнього в м. Кременці (Галицька Єпархія) відбулося засідання чергового Синоду Української Лютеранської Церкви. Синод розпочався з молитви Єпископа В'ячеслава Горпинчука. Синод розглянув хід підготовки до чергового Собору Української Лютеранської Церкви та будівельних проектів Церкви, заслухав прохання пастиря Сергія

Щуренка про прийняття його до Української Лютеранської Церкви. Синод  розглянув і схвалив бюджет УЛЦ на 2017 рік. Синод розглянув також інші питання, серед яких підготовка до святкування 500-ліття Реформації. За всі благословення Синод висловлював подяку Господу. Праця Синоду закінчилася молитвою Головою Київської Єпархії, о. Вадима Зінченка. Головував на засідання Синоду Єпископ Української Лютеранської Церкви, В'ячеслав Горпинчук.

День Св. Пилипа, диякона

     Сьогодні ми згадуємо і дякуємо Господу за Св. Пилипа. Пилип, якого також названо євангелістом (Дії 21:8), був одним із семи мужів, яких призначили для допомоги в праці Дванадцяти Апостолам і ранній Церкві, що швидко зростала. Вони мали наглядати за розподілом їжі для бідних (Дії 6:1-6). Після мучеництва Степана, Пилип проголошував Євангеліє у Самарії і привів Симона ворожбита до віри в Христа (Дії 8:4-13). Він також був дієвим у приведенні до навернення ефіопського євнуха (Дії 8:26-39), через якого Пилип став відповідальним за принесення Доброї Новини про Ісуса до народів на африканському континенті. У місті Кесарії він приймав в себе вдома Апостола Павла, який зупинявся там під час своєї останньої подорожі до Єрусалиму.

Молитва на День Св. Пилипа, диякона:

     Всемогутній і віковічний Боже! Ми дякуємо Тобі за Твого слугу Пилипа, диякона. Ти покликав його, аби він проповідував Євангеліє людям Самарії і Ефіопії. Піднімай у нашому та в кожному краї посланців Твого Царства, аби Твоя Церква могла проголошувати невимовні багатства нашого Спасителя, Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Полум'яний щит

Полум’яний щит – Боже Слово, бо воно випробуваніше і чистіше ніж золото, яке вогнем очищується.  Золоту у вогні нічого не стається, але воно все витримує і залишається золотом. Так само той, хто вірує в Боже Слово, той все здолає і навіки залишиться в безпеці від усякого зла. Бо цей щит не боїться нічого – ні сил аду, ні диявола, ні гріха чи смерті. Натомість сили адові бояться його. Бо Слово Боже повік пробуває і воно підтримує, і захищає усіх, хто йому довіряє. А без Божого Слова, перемогу здобуває диявол, бо йому окрім Божого Слова нічого протистояти не може і ніщо не може його подолати. Хто за Боже Слово хапається і в нього непохитно вірує, той здобув перемогу. Через це ми повинні божественне Слово не забувати, а тим більше не повинні ми його зневажати, як цього прагне диявол.

Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера

Проповідь на День Господньої Покрови

                                   НАША ПОКРОВА

           (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито, блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства! Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму, бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху! Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: «Признаюся в проступках своїх перед Господом!» і провину мого гріха Ти простив. Тому кожен побожний відповідного часу молитися буде до Тебе, і навіть велика навала води не досягне до нього! Ти – покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти, Ти обгорнеш мене радістю спасіння! (Псалом 31 (32):1-7).

     Улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, сьогодні в Україні – державне свято, яке офіційно називається «День захисника Вітчизни та День українського козацтва». В деяких церквах воно називається Днем покрови Святої Богородиці, в нашій Церкві – Днем Господньої Покрови. Східна традиція має своє походження у баченні Андрія Юродивого з X століття: коли Константинополь, столицю Візантійської імперії атакували чи то сарацини чи то наші предки з Київської Русі, він побачив високо в небі Діву Марію із почетом святих, яка зняла покривало зі своєї голови і простягла його над тими, хто молився за свою країну. Незабаром вороже для візантійців військо відступило, а Константинопольська Церква сьогодні має відповідне свято.

Незабаром, як ми знаємо, напади різних армій на Константинополь, стали частішими та могутнішими і 29 травня 1453 року Константинополь остаточно потрапив до рук мусульман і став столицею Османської імперії.  Назва його перемінилася на Стамбул і сьогодні це – відомий туристичний і культурний центр мусульманської Туреччини.

Вважається також, що Покрова Богородиці була одним із найваждивіших свят українських козаків, які будували церкви на честь Покрови Богородиці і це свято пильно святкували. До остаточної руїни Запорозької Січі 1775 року. Так склалося, що повсюди, де святкується свято, започатковане у Константинополі чомусь панує або руїна, або війна, або корупція, або інші суспільні та економічні лиха. Може це Богородиця винна?

Зовсім ні!  Богородиця перебуває з Господом. Її віра – взірцева, як і її життя. Через це сьогодні ми під час служби Божої співали «За прикладом Діви Марії і всіх праведних себе самих, і все життя наше Христу Богу доручімо!» Сама Мати Божа свою віру визнає словами: «Я ж – Господня раба: нехай буде мені згідно зі словом твоїм!» (Лк. 1:52). Людям на весіллі в Кані Галілейській вона промовляє, вказуючи на Сина Божого: «Зробіть усе те, що Він вам скаже!» (Ів. 2:5).

Діва Марія або як ще ми її називаємо, Богородиця або Мати Божа не має відношення ні до руйнування Константинополя, ні до неспроможності синів українського народу захистити та відвоювати свою державу. Як і не має вона відношення до тих, здається, нескінченних економічних і соціальних проблем, що їх мають країни, в яких панує помилкове богослов’я.

Але до багатьох цих проблем мають відношення ті, хто з великим ентузіазмом на власний розсуд витлумачує видіння юродивих і на основі них вибудовує вчення Церкви, змінюючи те, що Церкві наказав Бог. Відкидаючи або щонайменше відсовуючи на другий план зрозумілу науку Божого Слова, чітко об’явлену доктрину Старого і Нового Заповітів.

Через пророка Єремію Господь докоряє Єрусалимові: «Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя? Чудне та страшне стало в краї: пророки віщують неправду, при помочі їхній панують священики, і народ Мій оце так кохає! І що зробите ви, як кінець тому прийде?» (5:29-31). Неправедна доктрина, фальшиві учення привели Єрусалим до остаточного падіння в руки вавилонян. Те саме ставалося не один раз із іншими містами. Якби Єрусалим, Константинополь і всі інші міста, що впали від ворогів, сповідували віру Богородиці, а не видіння юродивих, такого падіння, очевидно, не відбулося б. Якби було сповідування істинної покрови, все було б по-іншому.

Що ж таке істинна покрова? Або радше Хто є наша істинна Покрова? Майже за тисячоліття до Христа і після земного служіння Спасителя Церква співала: «Ти – покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти». Ось до Кого вдаються віруючі. Ось до кого вдавалася Богородиця. Покрова наша = Бог. Під Його покровою ми живемо і перебуваємо у надійному захисті.

Але не всі перебувають під покровою Господа. Бо не всі хочуть під тією покровою бути. Адже, щоб бути під нею, слід знати правду про свій істинний стан. А також цю правду визнавати. А цей стан жахливий. Ми згрішили.  Ми чинили злочини по відношенню до Господа і до вінця Його творіння – до наших ближніх. А що ми могли бачити, якщо були вражені сліпотою? Чудернацькі видінні та ідеї? Наше природне становище було – полон у диявола і постійне перебування під прицілом його звинувачень і погроз. Світ обплутав нас так, що ми й рухнутися до Бога не могли.

Проте Син Божий заради нас тихенько входить у цей світ. Він народжується у Віфлеємі. Зростає у Назареті. Христиться в Йордані. А потім після випробувань у пустелі та перемогою над дияволом, Він починає Своє служіння заради нас і для нас. І Він каже: «Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!» (Мр. 1:15).  І: «Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!» (Ів. 14:1). «Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав – (у Христа)» (Ів. 6:29). «Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя» (Ів. 5:24).

І послухаймо ще раз Богородицю, яка промовляє: ««Зробіть усе те, що Він вам скаже!» (Ів. 2:5).  Робіть усе, те, що каже вам Христос. Бо Він зробив усе для вас і для вашого спасіння.  Давид співає: «Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито, блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить». Чому подарований злочин?  Бо всі наші злочини перебрав на Себе Син Божий. Усе, що ми робили злого проти Бога і проти ближнього – усі наші жахливі провини, за які на нас чекав Страшний Суд – Суд Божий, Ісус забрав на Себе.  Через це ви не називаєтеся більше злочинцями. Ні. Ваша назва тепер заради Христа – дитина Божа.  І вас чекає не в’язниця пекла, а райські сади і місто Бога Живого.

Чому вам, любі брати і сестри, гріхи закрито?  Бо він вам більше не зараховується. Бо всі наші огидні гріхи, обмиті кров’ю Христовою на Голгофському хресті. Вони були відкритим свідченням проти нас, проти нашого життя і тимчасового, і вічного. Давид описує свій стан, коли він скоїв гріх. «Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму, бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху!». Це той стан, який ми нашою мовою можемо описати – «На мені не залишилося живого місця».

Ось такий Давид. Він – безсилий, бо рука Божа, яка його колись підтримувала і захищала, і вела, тепер над ним тяжить, висить непідйомним тягарем.  Він руйнує його кості. Вони наче перетворюються на порох. На таких ногах не встояти. Можливе тільки падіння і лежання в болі та стогоні. В роті все пересохло. Ніщо не може втамувати спраги.  Все це трохи нагадує дещицю того вічного стану в якому опиняться всі, хто перебуває у гріхові і не покається. Бо Давид каже, «Коли я мовчав».

Але Бог не хоче смерті грішника. Бог не хоче, щоб Давид або хтось інший мучився вічно в пеклі. Через це прийшов Христос. Задля цього Він пролив Свою святу кров. Через це пролунав Його переможний голос перед самою смертю за наші гріхи: «Звершилось!»  Через це Він торжествує і над смертю, і царює на Небесах, і є нашим Заступником перед Отцем.

Він хоче, аби Давид не мовчав. Він хоче, аби ми не мовчали, а повторювали приклад Давида. «Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: «Признаюся в проступках своїх перед Господом!»  Від Бога все-одно нічого не сховаєш. Але нерозумна і запекла в гріхах людина мовчить і у своїй гордині лише робить власне і без того жахливе становище ще гіршим.

Давид це визнає і перестає мовчати. І промовляє: «Признаюся в проступках своїх перед Господом!» Це зізнання про скоєний злочин. Це – сповідь. І що відбувається. А негайно відбувається те, чим Давид радіє, чим він хвалиться і те, що він оспівує: «і провину мого гріха Ти простив». Все. Гріх прощено. Давид відновлений заради Христа до святості. Його Царство збережене. Попри всі проблеми та війни про його царювання будуть згадувати як про золотий вік Ізраїлю. В його дусі більше не має лукавства, а є дух розкаяння, смирення, вдячності і любові  до Господа.

Давид – грішник і Давид – не виняток. Він каже далі: «Тому кожен побожний відповідного часу молитися буде до Тебе, і навіть велика навала води не досягне до нього!» «Кожен побожний», – каже Давид. Кожна віруюча людина, яка молиться до Бога отримає від Нього допомогу. Моліться до Господа, любі брати і сестри, завжди. А особливо відповідної пори – пори, коли над вами тяжіють гріхи. Просіть прощення заради Христа  і Бог простить усі ваші провини. І стане на ваш захист.  Він стане довкола вас нездоланим валом, високою стіною і могутньою дамбою, яку не перейдуть жодні цунамі грішного світу. І ваше спасіння залишиться з вами. І Царство Небесне, і праведність його. А все інше вам додасться.

Хай світ шукає собі покровителів і покрови де собі хоче. А ми сьогодні повторюємо з Псалмоспівцем: «Ти – покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти, Ти обгорнеш мене радістю спасіння!»  Коли є ця віра і уповання на Христа, і кликання до Нього, – Він завжди прийде на допомогу. І найголовніше, Він обгорне нас радістю спасіння, Своїм солодким Євангелієм про прощення наших гріхів, про Царство Небесне, і про Божу до нас любов, яка ніколи не перестає.

Отець – ваша покрова, любі брати і сестри. Син – ваша покрова, любі брати і сестри. Святий Дух – ваша покрова, любі брати і сестри. А Мати Божа – приклад віри і взірцева свята. Хай вона далі залишається тим, ким вона є насправді. А Господь хай далі залишається і Богом, і Господом, і Спасителем, і нашою Покровою. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

День Св. Єронима, перекладача Св. Писання

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Єронима (Св. Єроніма або ж Св. Ієроніма). Єроним народився в маленькомі селі на узбережжі Адріатичного моря приблизно 345 року по Р. Х. В молодому віці він відправився на навчання до Риму, де й був охрищений. Після тривалих подорожей він обрав чернецьке життя і провів п'ять років у сирійській пустелі. Там він опанував гебрейську мову, мову Старого Заповіту. Після рукопокладання в Антіохії та відвідин Риму й Константинополя, Єроним оселився у Віфлеємі.  Свої мовні здібності він використав для перекладу Біблії з єврейської, арамейської та грецької мов (мов оригіналу) на латину, найбільш поширену тогочасну мову. Понад тисячу років цей переклад, який називається Вульґата, залишався авторитетною версією Біблії у Західній Церкві. Ставши одним з найбільших вчених у ранній Церкві, Єроним був покликаний до осель небесних 13 жовтня 420 року. Першим місцем його поховання став Віфлеєм, а потім його останки було перенесено до Риму. День Св. Єронима (за Григоріанським календарем) через його перекладацький подвиг також вважається Міжнародним днем перекладача.  

Молитва на День Св. Єронима, перекладача Св. Писання:

Господи, Боже правди!  Твоє Слово - світильник для ніг наших і світло для нашої стежки. Твій слуга, Єроним, радів, досліджуючи Святе Писання. Дай, аби ті, що далі читають, позначають і споживають Твоє Слово, знаходили в ньому їжу спасіння і джерело життя.  Через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Очі всіх уповають не тебе...

     Очі всіх уповають на Тебе, і Ти їм поживу даєш своєчасно.
     Ти руку Свою відкриваєш, і все, що живе, Ти зичливо годуєш! (Псалом 144:15, 16).

Папістська і євангельська доктрини про виправдання і спасіння

    
Папістська доктрина ґрунтується на тому, що людина може в цьому житті виконати Божий Закон. Тому дехто з них навчає, що власними добрими ділами людина може здобути праведність і спасіння перед Богом. Інші ж, для того, щоб не показувати, що вони підтримують таку грубу помилку, навчають про те, що Христос насправді здобув для нас праведність і спасіння, але якщо ми хочемо мати з цього користь, то нам потрібна віра та добрі діла, якими... праведність і спасіння, здобуті для Христом, прикладаються до нас.  Серед папістів є також такі, що навчають, наче наша праведність складається не лише із даремного примирення, але й водночас із відновлення чи освячення.
     З іншого боку, Євангеліє навчає про те, що і святі, і відновлені люди не можуть в цьому житті виконати Закон Божий (Псалом 32:6; 143:2; Ісаї 64:6; Римлян 7:21).  Тому праведність і спасіння - не через наші діла, а лише через Христові заслуги (Римлян 3:24; 4:25; Римлян 7:21). Так само вони є благодаттю і дарунком Божими (Римлян 6:23). А єдиним засобом чи інструментом, яким вони застосовуються є віра (Римлян 3:22, 28; 4:5).
     Наша праведність і наше спасіння складаються не з нашого відновлення чи наших сил або добрих діл, а з даремного примирення та усиновлення Христом і через Нього (Римлян 4:6, 7).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Бог хоче діяти через Своє Слово

Давид промовляє в Пс. 118 (119):113: «Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав». Аби ж то ми звертали пильну увагу на силу божественного Слова і не зневажали усного Слова, як то роблять ентузіасти та, насамперед, Швенкфельд. Адже Бог хоче мати з нами справу саме через такий засіб і саме через нього хоче Він в нас діяти.

Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера

Молитва за язичників

     Всемогутній і віковічний Боже! Ти бажаєш не смерті грішника, а хочеш, аби всі люди покаялися і жили. Почуй наші молитви за язичників. Відбери з їхніх сердець беззаконня і відверни їх від їхніх ідолів до живого та істинного Бога і Твого Сина Єдинородного. Позбирай їх у Твою Святу Церкву, на славу Твого Імені, через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

Верховний авторитет

Христос і Його Апостоли завжди ставилися до Писань, як до істинного Голосу та Слова Самого Бога. Священний текст мав для них верховний, божественний авторитет поза яким не може бути жодного оскарження.

Курт Маркворт, "Святе Писання: Книга Христова" 

Найкращі проповідники

Велич і панування божественного Слова – невимовні і ми ніколи не зможемо за нього Богові надякуватися. Розум думає: «Ой! Аби почути Господа Бога, Творця неба і землі, я повинен бігти на край світу». Послухай, брате! Бог, Творець неба і землі, розмовляє з тобою через Його служителів, пастирів і проповідників, христить, навчає тебе і відпускає гріхи твої через Тайну Слова і Таїнств, і ці слова – не слова Платона, Аристотеля чи якогось іншого вельми вченого і мужа, але слова ці промовляє Сам Бог.

І ті проповідники найкращі, які звичайних людей і молодь навчають у найпростіший спосіб, без хитромудрості та велеречивості, як і Христос навчав був народ через грубі порівняння. Ті слухачі найкращі, які Боже Слово охоче слухають і простосердечно вірують, навіть якщо вони слабкі у вірі, коли вони лише не хитаються у вченні, то їм ще можна радити і допомогти. Бог може виявляти терпіння до слабкостей і навіть грубих промахів та помилок, коли людина лише визнає їх і знову повзе до хреста, благає про благодать і поправляється, і старанно слухає божественне Слово, вірить в нього і потім змінює своє грішне життя.

Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера

День Св. Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика

     Сьогодні ми згадуємо Св. Кіпріана Карфагенського і дякуємо за нього Господу.  Св. Кіпріан (прибл. 200-258 р. по Р. Х.) був славетним єпископом північно-африканського міста Карфаген приблизно 248 року по Різдві Христовім. Під час переслідувань римського імператора Деція, Кіпріан із Карфагену втік, але через два роки повернувся.  Він був змушений брати участь у розв'язанні проблеми тих християн, які відпали від віри під час переслідувань, а тепер хотіли повернутися в Церкву.  Було ухвалено рішення, що цих християн, що були відпали, можна відновлювати, але їхнє відновлення може відбуватися лише після періоду покути, яка продемонструє їхню вірність. Під час переслідувань у час імператора Валер'яна, Кіпріан спочатку переховувався, а потім здався владі. 258 року по Різдві Христовім йому за віру в Христа відрубали голову.

Молитва на День Св. Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика:

 Всемогутній Боже!  Ти дав слузі Твоєму, Кіпріанові, відвагу сповідувати Ім'я нашого Спасителя, Ісуса Христа, перед правителями цього світу і Ти дав йому мужність померти за проголошувану ним віру. Подай нам сили, аби ми завжди готові були звістити причину надії нашої і радісно постраждати заради нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Тривалий дух

Тож «дух тривалий» – певна віра і віра, яка не сумнівається, яка не блукає від думки до думки, як це роблять діти (Еф. 4:14), але яка зростає і стає переконаною, як також каже Павло (Рим. 8:38): «я пересвідчився». Коли задіяні благодать і прощення гріхів, то мусять бути відкинуті всі сумніви. Це – не від наших сил, а Боже твориво.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 51

День Святого Хреста Господнього

Сьогодні в нас - одне із найперших свят, яке Церква почала святкувати щорічно і робить це далі. День Святого Хреста Господнього традиційно служить нагадуванням про віднайдення 27 вересня 320 року хреста, на якому був розп'ятий Ісус. Цей хрест було віднайдено Оленою, матір'ю римського Імператора Костянтина Великого.  У зв'язку із освяченням базиліки на місці розп'яття Ісуса і Його воскресіння, Костянтин 335 року видав наказ про святкування цього дня.  Благочестива християнка Олена допомогла визначити і провести дослідження  багатьох Біблійних місць, пов'язаних із життям, служінням, смертю і воскресінням Ісуса. День Святого Хреста Господнього залишився популярним і в східному , і в західному християнстві.  Чимало лютеранських парафій називаються парафіями Святого Хреста. 

Молитва на День Святого Хреста Господнього:

Милосердний Боже!  Твій Син, Ісус Христос, був піднесений на хреста, аби понести гріх світу і притягнути до Себе всіх людей. Дай, аби ми, що славимо Його смерть задля нашого викуплення могли вірно прислухатися до Його поклику нести хрест і йти за Ісусом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви