Це саме Святе Письмо, яке спроможне зробити грішників мудрими на спасіння через віру, яка є в Христі Ісусі (2 Тим. 3:15), є «корисним» також для всього того, що «чоловік Божий», проповідник Євангелія, потребує, аби бути «готовим» «для всякого доброго діла» його служіння (в. в. 16, 17). Занурений у навчені Писанням (didaktois, 1 Кор. 2:13) слова з «розуму Христового» (в. 16), він стає «здібним навчати» (didaktikon, 1 Тим. 3:2) інших, як винахідливий батько родини, що завжди виймає зі свого скарбу старе й нове (Мт. 13:52).
На цьому треба сьогодні наголошувати з огляду на те, що часто відбувається в богословській освіті, але насправді робить чоловіка непридатним для служіння взагалі і для проповідування зокрема, або відверто відбираючи від нього будь-яке і всяке тверде Слово від Бога, або відштовхуючи на другий план серйозне захоплення об’явленою правдою, як «непрактичне». Історично-критичне або прагматичне каміння, яке заміняє Хліб Життя не може, звісно, годувати або підтримувати свої жертви, а тим більше воно не може будувати церкви або здійснювати її місію. Там, де руйнується або зневажається справжнє богослов’я, там, як на дріжджах, ростуть «практичні» курси, які призначені, аби оснастити майбутніх служителів психологічними та соціологічними «вміннями», які потрібні для маніпулювання людьми на масовому ринку релігії. Тоді «служитель» більше вже не є чоловіком Божим, сформованим боротьбою з Богом (Буття 32:24-31) у освяченому тексті і таїнстві, молитвою, дослідженням і випробовуванням (oratio, meditatio,tentatio), а порожнім функціонером, який займається своїм ремеслом задля прибутку та успіху.
Курт Маркворт (The Church and Her Fellowship, Ministry and Governance. The Luther Academy, St. Louis, Missouri, 1990, стор. 204).