Брак церковної дисципліни відбирає від
нехристиянського світу значну частину сили церковного послання. Коли від явного
грішника не вимагають розкаятися, то виникає ілюзія, що покаяння не є
передумовою для спасенної віри. Коли церкві не вдається застосовувати
дисципліну, то церква, відповідно, проповідує прощення без покаяння і виправдання,
по якому не йде освячення. Як може церква взагалі проповідувати значиме
прощення, якщо вона не проповідує покаяння?
Як може вона взагалі приймати сповідування віри, яке не супроводжується
скиданням гріха і зодяганням діл праведності? (Див. Еефесян 4:22-24; 2 Коринтян
5:17; Якова 2:18, 26; 1 Івана 3:3-10).
Справді, для церкви приймати сповідування віри від грішника, а з
ним і його членство в церкві, і водночас
дозволяти йому залишатися в неприборканих гріхах – означає посилати світові
найбільш заплутане і навіть фальшиве послання про гріх і благодать.
A Long Overdue Collect Study. . .
4 години тому
Немає коментарів:
Дописати коментар