Слуга не повинен втікати
чи ховатися від свого пана, а дружина не повинна полишати свого чоловіка, якщо
вони не розділяють тієї самої віри. Бог не хоче, аби вони розділялися чи
розлучалися з цієї причини. Але духовну і тимчасову відсутність єдності слід
розділяти і одну з одною не змішувати. Пан не повинен виходити за межі своєї
влади. Слуга повинен служити тілом і виявляти послух в межах зовнішньої
світської влади вдома, в місті чи в країні. Там слуга не повинен проти цієї влади
нарікати чи не згоджуватись із нею, але він повинен визнавати владу свого пана.
Але понад цією зовнішньою гармонією між слугою і паном та вище від неї, понад
його покірною службою і вище від неї є інший Пан, Якому слід служити, а саме –
Христос, Який є Господь над душею і над сумлінням. Хазяїн господарства не є
правителем над сумлінням слуги. Слуга може сказати йому: «Пане, я зобов’язаний служити вам моїм тілом, руками і
ногами, але не сумлінням. Я не отримую платні за те, що я дізнаюся про Бога та
Його Слова і вірую в Нього. Тут я – вільний. Тут править хтось інший і тут я
примусу не прийму».
Мартін Лютер, з проповіді на Єванегліє від Св. Івана
Немає коментарів:
Дописати коментар