(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава
Горпинчука)
Отож, як
побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й
прибули до Капернауму, – і шукали Ісуса. І, на тім боці моря знайшовши Його,
сказали Йому: «Коли Ти прибув сюди, Учителю?» Відповів їм Ісус і сказав:
«Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли
з хлібів і наситились. Працюйте не для поживи, що гине, але для поживи, що
зостається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський, бо відзначив Його Бог
Отець». Сказали ж до Нього вони: «Що нам чинити, щоб робити діла Божі?» Ісус
відповів і сказав їм: «Оце діло Боже, – щоб у Того ви вірували, Кого Він
послав» (Євангеліє від Св. Івана 6:24-29).
Нехай примножиться вам благодать
та мир! (1 Петр. 1:2). Амінь.
Дорогі брати і сестри, нещодавно
пролунала новина про те, що цей рік був надзвичайно урожайним на яблука. І це
правда –Господь поблагословив нас ще одним добрим роком. Ми мали добрі жнива.
Рясно зародили українські ниви і сади. Цьогорічний урожай – ще одне могутнє
свідчення про Божу доброту, про Його піклування про людський рід – про кожного
з вас, любі брати і сестри.
Сьогодні ми дякуємо Господу за
цьогорічний урожай, бо якби не Його милість і добро, усіх цих рясних дарів у
нас не було б. «Хваліть Господа, добрий-бо Він, виспівуйте нашому Богу,
приємний-бо Він, Йому подобає хвала!.. Дайте відповідь Господу нашому вдячною
піснею, заграйте для нашого Бога на гуслах: Він хмарами небо вкриває,
приготовлює дощ для землі, оброщує гори травою, худобі дає її корм, воронятам
чого вони кличуть!» – виспівує Псалмоспівець (146 (147):1, 7-9).
Господь настільки добрий, що «що
наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на
праведних і на неправедних» (Мт. 5:45). Немає
такої людини, для якої люблячий Бог не відкривав би Своїх земних щедрот, аби навіть на ураженій гріхом землі, та
людина могла мати свій насущний хліб і, зводячи очі до небес, дякувати Своєму
Творцеві за Його милостиве піклування.
Це правда, що ми повинні
трудитись на наших полях і в наших садах. Адже після того, як наші прабатьки
впали у гріх, усіх нас стосуються слова, промовлені до Адама: «проклята через
тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свого життя. Тернину й
осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. У поті свого лиця ти
їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і
до пороху вернешся» (1 М. 3:17-19).
Коли ми чуємо ці слова, то тим
більшою виявляється любов Бога до нас, Його милість і Його піклування, яке ми
бачимо у нашому цьогорічному врожаї. Сьогодні Євангеліє перше нас переносить на
берег Галілейського моря на березі якого
Господь Ісус Христос створив велике чудо. Він нагодував тисячі людей п’тьма
хлібами та двома рибинами, поблагословивши цю невелику поживу таким чином, що
всі наситились, а після їди «дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились
їдцям із п'яти ячних хлібів» (Ів. 6:13).
А потім наш Господь перейшов море
і перебував у Капернаумі. «Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там
нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, – і шукали Ісуса». Вслід за Ісусом вирушила ціла флотилія
човнів. Вечеря від Ісуса сподобалась
усім. Тепер настала пора для сніданку, а далі і до обіду було вже недалеко.
Тож вони шукають Ісуса з вельми
прагматичних причин. І цей прагматизм видно навіть із їхнього першого питання:
«Коли Ти прибув сюди, Учителю?» Вони наче кажуть: «Ми не пропустили, бува,
сніданку або ще якогось прекрасного чуда, корисного для нас? Нам дуже
сподобалась вчорашня вечеря. Ми думали, що безкоштовна їжа буде тривати далі, а
Ти взяв і зник. Скільки Ти тут вже часу перебуваєш?»
Їм не цікаво, як Господь сюди
добрався. Їм зовсім неважливо, що відбувалося між вечором і ранком, а важливо
одне – скільки часу тут вже Ісус перебуває. «Відповів їм Ісус і сказав:
«Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли
з хлібів і наситились», Ісус бачить усе. Він – для них неважливий.
Вони не шукають Його через те, що
Він – Син Божий. І вони не шукають Його через те, що Він є Слово і Слову
навчає. Вони шукають Його, бо хочуть знову бачити чуда і даремної їжі. Їм
хочеться вийти із стану прокляття. Їм хочеться, аби хвороби і смерть обминали
їх десятою дорогою. Їм хочеться їсти й пити. Але Ісус, Господь і Бог їм не
цікаві.
Так діє гріх, який живе у тілі і
який тіло контролює. Людина, яка не знає Бога і яка проживає в гріхах – вельми
прагматична. Коли вона бачить Божого Сина, Який дає їй здоров’я і поживу, то вона хоче повторення чуда і
хоче, аби такі чуда тривали безперервно.
Але водночас ця прагматична людина ще й сліпа. Бо вона не бачить
головної проблеми . Вона не лише сліпа, але ще й нерозумна. Вона відмовляється
розуміти, що все-одно це грішне тіло помре. Вона відкидає Боже Слово про
неминучість загибелі цього зараженого гріхом тіла.
Господь кличе нас розкаятись і
відвернути погляд винятково від земної їжі та від усіх земних благ. Він каже
нам сьогодні: «Працюйте не для поживи, що гине, але для поживи, що зостається
на вічне життя, яку дасть вам Син Людський».
Вся ця чудесна пожива, яку ми маємо наших столах на сніданки, обіди,
вечері та різноманітні перекуски – вся вона в той чи інший спосіб загине. Так
само як і загинуть тіла, які її споживають. Бо заплата за гріх – смерть. Ми
трудимось на полях, городах і в садах, і ми маємо врожай, і поживу для
продовження життя в цьому смертному тілі. Але кінець все-одно буде однаковий.
Бо заплата за гріх, який живе в нашому тілі – смерть.
Інша справа – пожива, яка
зостається на вічне життя. Хто буде мати цю поживу, той матиме і те, що їй
властиве – вічне життя. І цю поживу ми ніде самі не можемо виростити, ані
купити. Цю поживу дає лише Син Людський – Ісус Христос. Господь наче каже: «Як
би ви самі не трудились і не працювали, як би ви не зрощували потом свою працю,
зі смерті вам не вибратись. Усі ваші діла позначені гріхом. І через це,
незважаючи на всі ваші досягнення, вони все одно закінчаться смертю, тимчасовою
і вічною. Бо і ви самі, і вся ваша праця позначена гріхом.
Вічну ж поживу не виростиш, не
заробиш і не заслужиш. Її лише дає Син Людський. Господь каже: «бо відзначив
Його Бог Отець». Назовні Ісус від решти юдеїв нічим не відрізнявся. Він був
народжений від Діви Марії і був повноправним членом єврейського народу. Проте,
якщо весь єврейський народ був позначений гріхом, то Ісуса позначив Бог Отець.
Господь навмисно вживає слова Бог
Отець, бо хоча невіруючим юдеям закрита велика Тайна Святої Трійці, усе в
Ісусові свідчить про те, що Він – істинний Бог. Син Божий – вічний, всюдисущий
і всезнаючий. Він лише в часі стався людиною і зараз про Себе говорить, як про
Сина Людського, але позначного, відзначеного Богом Отцем.
«Це – Син Мій Улюблений, що Його
Я вподобав», – промовляв Бог Отець після Хрищення Свого Єдинородного Сина (Мт.
3:17). «Оце – Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере! Це Той, що про Нього
казав я: За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я», –
свідчить Бог через Свого останнього пророка Старого Заповіту, Івана Христителя
(Ів. 1:29, 30).
Про те, що Ісус – обіцяний Месія
і Спаситель, Бог засвідчує надзвичайними і могутніми чудами, які робить Ісус і
два останніх цих чуда – нагодування п’яти тисяч народу п’ятьма хлібами та двома
рибками і ходіння по воді. Ті, хто бачать ці чуда і вірують в Бога, сповідують,
що Ісус – святий. Але буде ще більше відзначення Сина Людського.
Воно станеться у той день, коли
розп’ятий Господь, Який помре
за гріхи цілого світу, вийде переможцем над гріхом і смертю, і владою диявола
із гробу на третій день. Усе чим позначені ми – гріх і смерть. Усе, чим позначений
Син Людський – святість, праведність і життя.
Юдеям не хочеться вірувати в
Христа, на перший погляд, такого самого єврея, як і вони. І хоча Він щойно їм
сказав, що поживу для вічного життя дає лише Він, вони питаються в Нього: «Що
нам чинити, щоб робити діла Божі?» Вони не можуть обійтись без власних діл. Їм
хочеться, аби їхні діла рахувались за щось і щоб основі тих діл вибудовувалось
для них прощення і вічне життя.
І тоді Господь дає їм дуже просту
відповідь, але ця відповідь мусить перевернути всі їхні уявлення про їх і Бога
і поставити все з голови знову на ноги. Падіння наших прабатьків почалося із
посіяного дияволом сумніву до Божого Слова і недовіри до Бога. Вони обрали
отруйну поживу, яка принесла смерть.
«Оце діло Боже, – щоб у Того ви
вірували, Кого Він послав», – каже сьогодні Ісус. Хочу знову зробити комплімент
грецькій мові, бо використовуючи її Господь Христос, вдається до своєрідної гри
слів і вщерть руйнує будь-яке вчення про спасіння ділами і навчає тут, що
поживу для вічного життя, як дерево у раю, дає лише Він, Божий Син, а віру в
Нього, якою ми цю поживу приймаємо, творить Бог Отець.
Все добре – лише від Бога.
Пожива, яка дає вічне життя – від Бога. І Бог навіть створює у нас руку, щоб цю
поживу приймати – творить у нашому серці віру в Того, Кого Він послав, тобто
віру в Ісуса Христа, нашого Господа і Спасителя. Коли ми віруємо в Ісуса, коли
ми уповаємо на Нього, то це – не від нас, а ця віра, це уповання створене Богом
Святим Духом, який діє через Євангеліє Христове.
І ця віра, це діло Боже, ця рука,
створена Богом, приймає цю поживу, що дає вічне життя – Ісуса Христа у Слові і
в Таїнстві – у Христових істинних тілі та крові під виглядом хліба та вина, а з
ними отримує прощення гріхів, виправдання, воскресіння і вічне життя. Ми цього
життя ще не бачимо і люди, дивлячись на нас, не бачать якихось дивовижних змін
у нашому тілі. Ці зміни таки настануть, але у час повернення Христа у славі,
коли всі люди воскреснуть: віруючі до вічного життя і радості в Царстві Божому,
а невіруючі – до вічного сорому та мук у невгасимому огні аду.
Проте навіть зараз є зміни бачить
Бог і вони вже є у вашому серці, у вашій душі та у вашому розумі. І є зміни,
які бачать інші люди у вашому житті. Бо віра – Божа, вона – Христова і вона
дієва. Вона прагне догоджати Богові і служити своєму ближньому. І радіти всіма
дарами Божими, і дякувати Господу – і за нинішній врожай, і за врожай душ, які
через Його Євангеліє благодаті збираються до вічного життя у Його Царстві.
Прийди, Господи Ісусе! Амінь.
А Бог усякої благодаті, що
покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто
трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні
віки, амінь (1 Петр. 5:10, 11).
Немає коментарів:
Дописати коментар