Молитва напередодні Нового року

     Отче Небесний!  Ти весь час піклуєшся про душі всіх людей.  Простягни Свою всемогутню руку та захисти мене від нещасть, коли я ввійду в новий рік благодаті. Відмежуй мене від шкоди і небезпек, які можуть зустрічатися мені на шляху.  Захисти мене від нещасних випадків і хвороб, і вбережи мене в спасенній вірі, яка зробить мене переможцем над будь-якими спокусами, сумнівами та невірством.

     Сьогодні я згадую про свої гріхи та переступи і прохаю Тебе - у ласці Твоїй і любові обмий їх усі без винятку дорогоцінною кров'ю мого Спасителя. У доброті Своїй наближуй мене до Себе, аби я міг ходити дорогами праведності. Хай моєю радістю і скарбом буде мир розуму та надія на небеса.

     Зміцни, Боже, наше українське військо, стань табором посеред їхніх таборів і баз. Оберігай наших воїнів і їхні сім'ї від руки зловмисника і волі нечестивців. Благослови наш рідний край миром і спокоєм і, як на те Твоя ласка і воля, поверни до України втрачені нами землі і людей.

     Збережи в нашому суспільстві Своє спасенне Євангеліє і вчини успішною працю Церкви, яку заснував Твій Син, Ісус Христос, аби всі до останнього краю землі знали, що немає під небом іншого Імені, яке спасає, окрім Імені Сина Твого, нашого розп'ятого Спасителя і Господа. 

     Боже!  Ти єси зажди добрим до мене у ласці Своїй.  Ти прощаєш мені гріхи мої щодня. Зішли мені благодать, аби в новому році я непохитно перебував у спасенній вірі і продовжував свій шлях, як дитя Твоєї родини, за допомогою Ісуса Христа, мого вічного Викупителя.  Амінь.

З Молитовника

День пам'яті Віфлеємських Немовлят

 Євангеліє від Св. Матвія розповідає нам про жорстокий замисел царя Ірода проти немовляти Ісуса після того, як його були "обманули" Мудреці зі Сходу.  Відчуваючи загрозу від "народженого Царя Юдейського", Ірод замордував всіх дітей віком від двох років і молодших, як у Віфлеємі, так і в його околицях (Матвія 2:16-18).  Цих Віфлеємських Немовлят ми згадуємо вже на третій день по Різдві Христовому і це служить нам як спомин не лише про жахливу брутальність, до якої схильні людські істоти, але й про те переслідування, якого зазнавав Ісус вже від самого початку Свого земного життя.  Хоча Божим Промислом, Ісусове життя було цього разу збережене, через багато років інший правитель, Понтій Пілат, винесе Ісусові смертний вирок.

Молитва на День пам'яті Віфлеємських Немовлят:

     Всемогутній Боже!  Невинно убієнні Немовлята Віфлеємські прославили Тебе не життям своїм, а смертю своєю. Умертвлюй в нас, благаємо Тебе, все те, що перебуває у конфлікті з волею Твоєю, аби наше життя несло свідчення про ту віру, яку ми сповідуємо вустами своїми;  через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Учасник наш: проповідь на неділю після Різдва

                              УЧАСНИК НАШ

    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

           Але бачимо Ісуса, дещо меншим від Анголів, що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх. Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання. Бо Хто освячує, і ті, хто освячується усі від Одного. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи: «Сповіщу про Ім'я Твоє браттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви!»  І ще: «На Нього я буду надіятися!» І ще: «Ото Я та діти, яких Бог Мені дав». А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола, та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі. Бо приймає Він не Анголів, але Авраамове насіння. Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей. Бо в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти (Євреїв 2:9-18). 

            Христос народився! Славімо Його! 

Дорогі брати і сестри, коли пастухи на полях коло Віфлеєму випасали свої отари і раптом до них з’явився ангел Божий, то їх осяяла слава Господня. Вони були налякані, ошелешені, здивовані, вражені – можна навести ще масу слів, які описують їхній емоційний стан після осяяня славою Божою, а тим більше після співу небесних хорів. 

Тож, поспішаючи до Віфлеємських ясел, вони могли сподіватись на те, що побачать не меншу славу. Адже тут були ангели Господній, а там, в яслах, був сам Господь, Спаситель Христос. Проте у Віфлеємі не сяяла слава Господня, а була Дитинка в яслах, а поряд – Марія і Йосип. 

Сповита Дитина – це вам не ангели Господні, які зазвичай мусять замість слів привіту, промовляти до віруючих: «Не лякайся!»  Сповита Дитина у яслах, була зовсім не такою. Сьогодні Писання нам про це нагадує, кажучи: «Але бачимо Ісуса, дещо меншим від Анголів». Творець ангелів – дещо менший від них, як і будь-яка інша людина.  Той, Слово Якого усе було створене і далі підтримується, виглядав як звичайна людина і воістину Він такою людиною був. Але водночас Він був і Богом. 

Адже Божий Син стався людиною, не перестаючи бути Богом.  Не завжди у час Свого пониження, Він цю божественність виявляв. Але навіть у яслах сповитий Син Божий залишався істинним Богом.  Коли Він перетворював воду на вино, коли Він зцілював недужих і насичував тисячі людей п’ятьма хлібами і двома рибинками, коли Він наказував стихіям, коли Він проганяв бісів і воскрешав померлих, Він виявляв Свою божественність. 

Але саме «за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю». Він прийшов не на прогулянку цим світом. Він стався людиною, бо невимовно нас полюбив. Він стався людиною, аби забрати усі наші гріхи на Себе. І Він їх забрав, «щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх».  Син Божий скуштував смерть за всіх людей на світі за благодаттю Божою, тобто через Божу невимовну до нас любов. 

Ми помираємо за наші гріхи. А Ісус їх не мав ні одного. Він – святий і досконалий, безгрішний і безвадний. Однак Він куштує смерть, тобто помирає на нашому місці і замість нас, аби наші гріхи були нам прощені. І за це Він увінчаний Богом честю і величністю у воскресінні. 

Вчора ми святкували Різдво. І хоча Різдвяна картинка мила серцю християн, проте тут Син Божий – у пониженні, сповитий у яслах. Але ми побачимо Його вже не як пастухи з віфліємських полів і не як мудреці зі Сходу, а побачимо Його у честі, пошані та величності, бо Він вже більше не понижується. Він царює і гряде у славі. 

«Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання» читаємо ми далі. Бог привів до слави багатьох синів, тобто багатьом людям, і нам з вами, зокрема Бог дав спадщину Царства Небесного. Але як ми отримали цю спадщину, як або радше Ким ми приведені до слави? Наш Провідник, каже Господь Святий Дух – Ісус Христос.  Аби ми могли увійти в славу Його Царства, Цар над царями народився у Віфлеємі, лежав у яслах, і найважливіше зазнав за нас неймовірних страждань на хресті Голгофи. 

Хрест був наче кінцевим тестом досконалості Христа. Як учень або студент доводить свою успішність тестами, так і хрест Голгофи виявив, що Ісус досконало і повністю виконав волю Отця, Який так «полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).  Ісус – Син Однороджений, а ми – сини Божі через Христа, ми – діти Божі усиновлені через Христа Отцем, Який є спільним Отцем і для Христа, і для нас. 

До того ж і у Христа, і в нас спільний отець – Адам. А також спільний отець – Ной. Це спільне отцівство ми отримуємо через Різдво. А Ісус таким чином стає нашим братом і, як утішає нас сьогодні Господь Святий Дух: «З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи: «Сповіщу про Ім'я Твоє браттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви!» 

Яке дивне Різдво Христове! Яке дивне воплочення Сина Божого! Ісус Христос, Який промовляв до Давида, воював за Давида, докоряв Давидові, утішав Давида молиться на хресті частиною Псалма Давидового. Ісус Христос, Який виявляв Своєму пророкові Ісаї події Різдва, Свого служіння посеред Ізраїля і Свої страждання та воскресіння, ділиться словами довіри до Господа, які промовляв також Ісая: ««На Нього я буду надіятися!» І ще: «Ото Я та діти, яких Бог Мені дав». 

Ми – Ісусові брати, і ми – Ісусові діти. А Ісус – наш брат, адже Він – Син Людський і Сином Людським Він вже ніколи не перестане бути – так само, як і не перестає Він бути істинним Богом, будучи істинною людиною, людиною такою як ми, але без гріха. Автор Послання до євреїв каже: «А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола, та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі». 

Дітей називають інколи кровинками. Про дітей батьки кажуть: «Наша плоть і кров». Ісус від нас, від людства став учасником нашої плоті і крові, аби Своєю смертю знищити ворога людства, диявола і дати нам свободу від страху смерті, воскреснувши із мертвих і підтвердивши істинність Своїх слів: «Я – воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.  І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Ів. 11:25, 26). 

А як чудово Він наголошує на участі в нашій плоті і крові, і на нашому благословенні в участі, в причащанні Його тілом і кров’ю, коли Він промовляє: «Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.  Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє – то правдиво пожива, Моя ж кров – то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я – в ньому. Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною» (Ів. 6:53-57). 

Він став учасником нашим, щоб ми стали причасниками Його і учасниками вічного життя в Царстві Божому. Коли ми причащаємось Ісусом, ми маємо свободу від гріха, від влади диявола і смерті. У Ісусі виконалась обітниця, дана Авраамові, що в Його Насінні благословляться всі народи землі. Ця обітниця включала, звісно, і український народ – кожен українець і кожна українка, які вірують в Христа, мають благословення прощення гріхів, праведності і вічного життя в Царстві Христовім. 

Диявол не сміє більше обвинувачувати нас перед Богом, адже Ісус «мусив бути… у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей».  Але коли диявол таки обвинувачує нас і не дає нам жити спокійно, то не вагаймося дати йому відповідь: «Я маю Первосвященика Христа. Він – милостивий і вірний Первосвященик. Для цього Він народився у Вифлеємі. Він забрав усі гріхи на Себе. Він – вблагання за гріхи всіх людей.  

Всі мої гріхи обмиті Його святою і невинною кров’ю.  Так що перестань пліткувати і поширювати свої гидкі обмани. Я визволений із твоєї влади. Я – вільний і я дитя Боже, і спадкоємець Царства Небесного заради Христа. Звісно я ще живу в цьому грішному тілі. Але коли я навіть грішу, то маю запевнення: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха. Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Ів. 1:7-9). 

Ми живемо у грішній плоті. Окрім цього ми ще й живемо у світі, який лежить у злі. Апостол Петро нагадує нам про диявола, який наче підступний хижак сидить у засідці, шукаючи зручної миті, аби напасти на нас, щоб спокусити нас, як колись у Еденському саду наших прабатьків, до гріха.  Нам інколи буває дуже важко вистояти проти таких атак нашої плоті і диявола. 

Проте слава Господу за Його Різдво! Син Божий стався людиною і, написано: «в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти». Так, Він був без гріха. Христова плоть була і залишається свята, невинна і досконала. Але в цьому Його і наша перевага. Він досконало витримав усі спокуси диявола і переміг їх.  Він здолав диявола, і наш гріх, і нашу смерть. 

І Він – наш Первосвященик, і Він завжди на нашому боці. Він любить нас. Він називає нас Своїми братами. Він молиться за нас, Він нас покріплює Своїм Словом і Своїми істинними тілом і кров’ю у Святій Вечері. Він молиться за нас. Він завжди з нами. І Він хоче нам допомогти. Він може нам допомогти. І Він нам допомагає. 

Коли пастухи з віфлеємських полів прийшли до Віфлеємських ясел, то вони побачили там сповитого Спасителя. Ми ж побачимо Спасителя у славі у час Його повернення у славі, коли перед Ним будуть зібрані всі народи, і всі змушені будуть визнати Його за Царя над царями і за Пана над панами (добре мати своїм братом Царя над царями!), за Владику всесвіту і Суддю світу. А для нас Він завжди є наш брат і Спаситель, всемогутній Владика, Який у наших випробуваннях допомагає нам, аби ми у час Його повернення воскресли або ж перемінились до слави і вічного життя у Його Царстві. Добре мати своїм братом Царя над царями! Для цього Христос народився!  Славімо Його! Амінь.

Христос народився! Славімо Його!

 Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл (Ісаї 7:14). 

 

Христос народився!  Славімо Його! 

Любі брати і сестри!   

«Еммануїл» означає «З нами Бог». «З нами Бог!» співаємо ми в нашій колядці, прославляючи воплочення нашого Спасителя і радіючи Доброю Новиною про невимовну любов Божу до людського роду, до кожного з нас. Хай ця Різдвяна радість триває завжди у наших серцях, і хай вона лине через наші уста і діла до всіх наших ближніх! Бо Христос народився!  Славімо Його! 

Щиро у Христі Ісусі, Богові з нами, 

+ В’ячеслав Горпинчук, Єпископ Української Лютеранської Церкви 

Головні відмінності між конфесіями

Всупереч поширеним припущенням, справжня відмінність між церквами  не будується на важкозрозумілих текстах або простих обрядах, або ж на якомусь визначеному порядку молитов.  Наприклад, відмінності між Римом і Реформацією і вагомі, і чіткі: 1) Чи спасіння строго є безкоштовний дар заради Христа, а чи ми мусимо його якимось чином заробляти? 2) Чи остаточний авторитет в церкві перебуває лише в Богові та Його натхненному Слові, а чи він також перебуває у церковних посадовцях? Вибір між лютеранським і реформатським розумінням Євангелія є теж надзвичайно простим. Наприклад, чи Святе Хрищення справді пропонує прощення і відновлення, а чи ні? Чи Євангеліє – це просто правильна інформація, а чи воно насправді несе і передає всі ті благословення, які воно описує? Чи Господня Вечеря справді Христові тіло та кров, а чи слова Самого Господа про неї (а разом з тим і слова Св. Павла) слід сприймати в якийсь інший спосіб, як якусь образну мову? Жодне серйозне тлумачення Євангелія не може уникнути таких питань або залишити їх без відповіді. Ідея ж про доктринально нейтральне Євангеліє сама собі суперечить.

Курт Маркворт, Спасенна істина: доктрина для мирян

День Св. Апостола Хоми

     Сьогодні ми згадуємо Св. Апостола Хому і дякуємо за нього Господу. Чотириєвангеліє згадує Св. Хому, як одного з Дванадцяти учнів Ісуса.  Євангеліє від Св. Івана, яке називає його "близнюком", використовує запитання Хоми для того, аби об'явити істину про Ісуса. Саме Хома запитує: "Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?" На це запитання Ісус відповідає: "Я - дорога, і правда, і життя" (Івана 14:5, 6).  Євангеліє від Св. Івана розповідає нам про те як Хома наприкінці дня, коли відбулося Ісусове воскресіння, сумнівається у повідомленні учнів про те, що вони бачили Ісуса.  Пізніше "Хома невіруючий" стає "віруючим Хомою", коли сповідує Ісуса: "Господь мій і Бог мій!" (Івана 20:24-29).  Відповідно до Передання на П'ятидесятницю Хома вирушив на схід і дійшов до Індії, де й сьогодні є група людей, які називають себе "християнами Св. Хоми".  Св. Апостол Хома був замучений за віру, померши від удару списом.

Молитва на День Св. Апостола Хоми:

Всемогутній і віковічний Боже!  Ти зміцнив Свого Апостола Хому непохитною і певною вірою у воскресіння Твого Сина.  Подай нам такої віри в Ісуса Христа, нашого Господа і Бога, аби нам ніколи нічого перед очима Твоїми не бракувало;  через Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Свтим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Катерини фон Бора-Лютер

     Сьогодні ми згадуємо Св. Катерину фон Бора-Лютер і дякуємо за неї Господу. Катерину фон Бора (1499 - 1552 р. р.) ще дитиною відправили в монастир і 1515 р. вона стала черницею. В квітні 1523 р. вона та восьмеро інших монашок були врятовані з жіночого монастиря та перевезені до Віттенберга. Там Мартін Лютер допомог деяким жінкам повернутися до їхніх рідних домівок, а решту розташував у добрих родинах.

      Катерина і Мартін одружилися 13 червня 1523 року. Їхній шлюб був щасливий і був благословенний шістьма дітьми. Катерина вміло керувала домом Лютера, який завжди наче зростав через щедру гостинність Реформатора.

     Після смерті доктора Лютера 1546 р. Катерина залишилася у Віттенберзі, але земне життя закінчила в бідності. Господь покликав Катерину фон Бору-Лютер до небесної домівки після того, як вона отримала важкі травми, подорожуючи зі своїми дітьми до Торґау, втікаючи від війни, яку розпочали послідовники Папи Римського.

Молитва на День Св. Катерини фон Бора-Лютер:

Боже!  Ти - наш притулок і наша сила. Ти підняв Свою слугу Катерину, аби вона підтримувала свого чоловіка у реформуванні та обновленні Твоєї Церкви у світлі Твого Слова. Захищай і очищуй Церкву Твою сьогодні і дай, аби через віру, ми могли сміливо підтримувати та підбадьорювати наших пастирів і учителів, які проголошують і роздають багатства Твоєї благодаті у Христі Ісусі, нашому Господі, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків

  Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Даниїла. Даниїл і троє юнаків, Шедрах, Мешах і Авед-Неґо належали до еліти народу Юдеї, який було забрано у вавилонську неволю. Але навіть у чужому краю вони залишалися вірні єдиному правдивому Богові у своїй побожності, молитві та житті. Через таку непохитну вірність перед обличчям поганського ідолопоклонства, трьох юнаків було вкинуто у розпалену піч, з якої вони були врятовані Господом і вийшли неушкодженими (Даниїла 3).  Подібним чином Даниїла було вкинуто до лев'ячої ями, з якої він також був урятований (Даниїла 6).  Благословенні у всіх своїх починаннях Господом - і, незважаючи на ворожнечу деяких людей - Даниїл і троє юнаків піднялися до високих посад у Вавилоні (Даниїла 2:48-49; 3:30; 6:28).  Зокрема, Даниїлові Господь об'явив тлумачення снів і знаків, які давалися цареві Навуходоносорові і цареві Валтасарові (Даниїла 2, 4, 5).  Самому Даниїлові Господь дав видіння останніх часів.

Молитва на День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків:

Господи Боже, Отче небесний!   Через чудесне втручання ангела, Ти врятував Даниїла з лев'ячої ями, а трьох юнаків із розпаленої печі. Спаси нині й нас через присутність Ісуса, Лева з племені Юди, Який подолав усіх ворогів наших через Свою кров і забрав усі гріхи наші, будучи Агнцем Божим, Який править тепер із небесного престолу з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і по віки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Християнство - не фізичне зібрання

         Християнство означає зібрання всіх людей на землі, які вірують в Христа, як це ми сповідуємо в Символі віри: "Вірую в Святого Духа, спільноту святих". Ця спільнота або ж зібрання означає всіх тих, що живуть у істинній вірі, надії і любові. Таким чином сутність, життя і природа християнства - не фізичне зібрання, а зібрання сердець в одній вірі, як каже Св. Павло в Ефесян 4 (:5): "Одне Хрищення, одна віра, один Господь". Відповідно, навіть якщо їх фізично розділяє тисяча миль, вони далі називаються одним зібранням в дусі допоки кожен проповідує, вірує, надіється, любить і живе, як інші.

Мартін Лютер

Сила Божа на спасіння: проповідь на Неділю праотців

              СИЛА БОЖА НА СПАСІННЯ

      (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)          

     Я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона – сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові. Праведність-бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: «А праведний житиме вірою». Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправедність людей, що правду гамують неправедністю, – тому, що те, що можна знати про Бога, – явне для них, бо їм Бог об'явив. Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання, бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. Називаючи себе мудрими, вони потуманіли, і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів. Тому-то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої. Вони Божу правду замінили на обман, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь (Римлян 1:16-25). 

            Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь. 

Дорогі брати і сестри, як ми ставимось до Євангелія?  Це питання не настільки просте, як це може нам здатись. Здається, у Льва Толстого один із солдатів зазначає, що вони Євангелія не читають, а під Євангеліє стають. Євангеліє, звісно, читається або й навіть пропсівується в більшості церков. Євангеліє прикрашають дорогими обкладинками, на яких бувають і дорогоцінні метали і коштовне каміння. 

Тож, на перший погляд, може здатись, що Євангелія справді не соромляться, а Євангелієм пишаються і його величають. Та чи є так все насправді? Чи ця пошана така, яку мав Апостол Павло, слова якого ми сьогодні чуємо – слова, які вклав у серце та вуста Апостола Господь Святий Дух?  В Павла не було Євангелія в окладі з коштовним камінням, хоча Писання він дуже шанував і в листі просив свого учня, Тимофія: «Як будеш іти, то плаща принеси, що його я в Троаді зоставив у Карпа, і книжки, особливо пергаменові» (2 Тим. 4:13). 

Однак Апостол більше говорить не про зовнішній вигляд Писання, а про його зміст. Євангеліє на перший погляд може здатись дуже легкою книгою, а зміст Євангелія надто простим для того, щоб в нього просто вірувати і на нього уповати.  Власне кажучи, Євангеліє – наче відображення Христа і віри в Нього. 

Юдеї не мали проблеми з Ісусом, коли він перетворював воду на вино або зцілював хворих. Вони не мали проблеми з Ісусом, коли він годував п’ять тисяч п’ятьма хлібинами і двома рибинами так, що залишилось після такого годування ще дванадцять кошів відбірної риби та чудового хліба. 

Проблеми почались тоді, коли Ісус почав говорити: «Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав… Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має. Я – хліб життя! Отці ваші в пустині їли манну, і померли. То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає. Я – хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам… Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня» (6:29, 47-51, 53, 54). 

Юдеї були готові «ставати під Євангеліє», тобто пити чудесне вино, перетворене з води, отримувати зцілення з рук Ісуса, їсти хліб і рибу, відмінну поживу, створену Ним. Але вірити в Нього, споживати Його як хліб живий, причащатись плоттю Його і кров’ю для вічного життя – це було для них занадто. 

Тож і Євангеліє – це не просто книга, а Добра Новина, саме так воно перекладається з грецької мови про наше спасіння самою вірою в Ісуса Христа, Божого Сина. Це не книга для обряду, хоча християнські обряди без Євангелія втрачають сенс. Але Євангеліє, як каже Св. Павло – сила Божа на спасіння кожному, хто вірує. 

Сила Божа на спасіння кожному, хто вірує. Апостол ставить наголос на вірі в Сина Божого. Це не просто віра в Його існування, бо таку віру, як каже інший Апостол, Яків, мають і демони.  Але ця віра – повне уповання на Христа у своєму спасінні. Це віра в те, що Ісус Христос – Син Бога Живого і Агнець Божий, Який на Себе забрав всі гріхи світу і приніс Себе в досконалу жертву за ці гріхи на хресті Голгофи. І ця віра в те, що на третій день по смерті на хресті Син Божий воскрес із мертвих, і вознісся на небеса і, що Його кров далі очищує кожного, хто вірує в Нього, від усякого гріха. 

Чи є у Євангелії щось таке, чого можна соромитись? Немає. А ми можемо спитатись: «Та хіба хтось Євангелія соромиться?» Подивіться лишень на те, як Євангеліє прикрашають! Так-то воно так, але як ми можемо розцінити ставлення, наприклад, до людини, яку вшановують, навіть одягають їй орден на груди, але не вірять тому, що вона каже?  Коли їй не вірять, то невже нею будуть пишатись? 

Звісно ж, ні. Як я вже згадував, Євангеліє виглядає надто простим, щоб у нього вірувати. Новина надто добра, аби виглядати істиною у цьому недоброму, злому і нечестивому світі. Як Ісусові плоть і кров не виглядали правдивою поживою для юдеїв, що від Нього пішли, так і Євангеліє не виглядає правдивим для тих, що хочуть уповати не на Бога, а на власні діла, і не вірять Христові, що Він – Спаситель світу. 

Але Євангеліє є саме тим, що каже Св. Павло. Воно виглядає надто простим, надто легким і навіть дурним для тих, що гинуть. Але для Апостолів і для всіх віруючих Євангеліє –  сила Божа на спасіння кожному, хто вірує. Чому? Апостол дає відповідь: «Праведність-бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: «А праведний житиме вірою».  Бо Євангеліє чинить віру в Христа. Всякі людські байки, вигадки, передання можуть сприяти невірству. Віри вони ніколи не створять. 

Через Євангеліє у Слові і в Таїнствах Хрищення та Святої Вечері діє Святий Дух і через Євангеліє Господь Святий Дух приносить нам прощення, здобуте для нас Христом Спасителем на хресті. Через цю спасенну віру в Христа воскреслого ми оголошені Богом виправданими. Тож у Євангелії і ніде інде з’являється нам праведність з віри в віру.  

Євангелія соромляться тоді, коли чинять опір Святому Духові. Тоді воно їм не цікаве і тоді ті, кому воно проголошене думають і говорять, як мешканці Афін, які, почувши проповідь Апостола Павла про воскресіння, «насміхатися стали, а інші казали: «Про це будемо слухати тебе іншим разом...» (Дії 17:32). Таким людям Євангеліє нецікаве. Вони його соромляться і уникають. 

А нам, що віруємо, воно – найдорогоцінніше послання на світі, найбільш цінна і найцікавіша книга на землі.  І ми його не соромимось. Ми пишаємось ним. Ми разом із Апостолом Павлом хочемо його чути знову й знову. Воно – сила, яка дає нам спасіння і яке живить нашу віру і покріпляє її.  І ми чекаємо на повернення Христа у славі, на воскресіння мертвих і на вічне життя в Царстві Божому. 

Проте, що чекає на людей, які соромляться Євангелія?  Вони не мають спасіння. А натомість, каже  Апостол Павло: «гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправедність людей, що правду гамують неправедністю, – тому, що те, що можна знати про Бога, – явне для них, бо їм Бог об'явив». Вони мають уявлення про те, що існує Бог. Це від них не закрито. 

Але вони відкидають Його істину, тобто Його Слово, Його Євангеліє. Де немає Євангелія, там немає віри в Христа. Де немає віри в Христа, там немає праведності. Де відкидають послання Євангелія про те, що ми виправдовуємось самою вірою в Христа, без діл Закону, там панує неправедність. 

І дія цієї неправедності якраз і полягає у спротиві істині Євангелія. Цей спротив може діяти по різному: від атаки на вчення про виправдання самою вірою в Христа, без діл Закону з певних церковних кафедр, що перебувають під впливом Антихриста – до переслідувань тими самими людьми вірних проповідників чистого Євангелія.  

У світі це гамування правди може мати теж подібний характер – від обчорнювання християнського вчення та глузування з Церкви, наприклад, з екранів телевізорів, до відвертих гонінь на християн і то не обов’язково пастирів, проповідників, але усіх християн, які залишаються вірні Христові і в своєму спасінні уповають лише на Сина Божого. 

Виправдання вчинкам таких нападів на правду, таких глузувань з правди Божого Слова, такого гамування Божого Слова, звісно, немає. Боже «невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество»,  – каже Апостол, «думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання, бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце».  

Неможливо, дивлячись на цей світ, не визнавати існування Того, Хто його створив. Божі «відбитки пальців» повсюди. Заперечувати Творця – все одно, що заперечувати те, що будинок збудований людьми. Глупство людей, що відкидають існування Бога Творця і їхня активність у боротьбі проти Бога стрімко зростають. Через те запаморочення виникло ідолопоклонство. Ми, звісно сюди ж відносимо й атеїзм з його дітками – комунізмом і нацизмом. А потім настають гіркі плоди такого відкидання Бога. Як каже Апостол «Тому-то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої». 

Врешті-решт, чи не нагадують нам дальші слова Апостола історію України в час комуністичної тиранії? «Вони Божу правду замінили на обман, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь». Лєнін, Сталін і всі комуністині вожді, які відкидали Бога, хіба вони не були живими ідолами, в жертву яким було принесено сотні мільйонів людських життів? А скільки, засліплених їхньою лжею, людей пішло у вічні муки аду? 

Тож не стидаймось Євангелія. Бо воно – сила Божа на спасіння кожному, хто вірує. І через нього ми увірували в Христа. І через нього ми маємо прощення гріхів, воскресіння і життя вічне в Божому Царстві. Заради Ісуса. Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

Зносити все з відчуттям вдячності

 Кажу це, аби ми не засмучувались і не сприймали прикро страждання свої або страждання інших від нещасть. Якщо ми будемо зносити все, що з нами трапляється з відчуттям вдячності і терпливості, то всяке нещастя прийде до такого завершення, яке буде для нас корисним і сповненим багатьох благословінь.

Св. Іван Золотоустий

Закон не є винятково християнський

 Закон не є винятково християнським. Церква розділяє Закон, якою б не була в них спотворена його форма, з юдейською синагогою, мусульманською мечеттю і Червоним Хрестом. Хоча Закон є завжди необхідною передумовою Євангелія, Закон не творить Церкви та її єдності, ані ними править. Робить це лише Євангеліє. Євангеліє, не Закон - єдине джерело життя Церкви і її єдності.  Це Євангеліє строго унікальне лише для Церкви. Навіть святі ангели мають навчатись про нього, з великим здивуванням, із апостольського проголошення Церкви (Еф. 3:10).

Курт Маркворт, Спасенна істина: доктрина для мирян

День Св. Амвросія Медіоланського, пастиря і автора християнських гімнів

     Сьогодні ми  Св. Амвросія Медіоланського, пастиря та автора християнських гімнів і дякуємо за нього Господу. Він народився 340 року по Різдві Христовім у Трірі і став одним із найвеличніших латинських учителів Церкви (разом із Августином, Єронимом і Григорієм Великим). Св. Амвросій написав багато гімнів, найвідомішим з яких є Veni, Redemptor Gentium ("Спасителю народів, прийди").  Його ім'я також пов'язане з амвросіанським розспівом, який використовувала Церква в міланській провінції. 

     Маючи посаду світського губернатора, Амвросій намагався примирити християн у Мілані, що були поділені на фракції, між якими весь час точилися суперечки.  Коли 374 року по Р. Х. мав бути обраний новий єпископ, то хтось із натовпу вигукнув: "Амвросій - єпископ!"  А все зібрання таку ідею підтримало. 
    Така підтримка Амвросія, 34-річного чоловіка, який на той час вивчав Катехізис, привела до того, що 20 грудня він був охрищений, а потім висвячений на єпископа Міланського.  Будучи сильним захисником віри, Амвросій переконав римського імператора Ґратіана заборонити 379 р. по Р. Х.  аріанство на Заході. Наступник Ґратіана, Феодосій також, через спонукання Амвросія, чинив публічний опір аріанській єресі. Помер Св. Амвросій у Велику П'ятницю, 4 квітня 397 р. по Р. Х. Будучи мужнім учителем і музикантом, він навчав істинам Божого Слова.

Молитва на День Св. Амвросія Медіоланського, пастиря і автора християнських гімнів:

Боже!  Ти дав слузі Твоєму, Амвросієві, благодать красномовно та у силі проголошувати Євангеліє.  Будучи єпископом великої громади в Мілані, він безстрашно терпів зневагу заради Твого Імені. Милосердно дай таку досконалість у проповідуванні і вірності Слову Твоєму всім  пастирям і єпископам, щоби народ Твій причащався божественною природою; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

День Св. Миколая, єпископа Мир Лікійських

      Сьогодні ми дякуємо Господеві за Св. Миколая, єпископа з Мир Лікійських (на території сучасної Туреччини).  З багатьох святих, які згадуються Християнською Церквою, Св. Миколай (упокоївся 342 р. по Р. Х.) – один із найбільш відомих. Св. Миколай у багатьох країнах асоціюється із благодійністю, бо часто виявлявся справжнім другом тих, що перебувають у горі або біді.  Голландці називають Св. Миколая Сінте Клаас, звідси Санта Клаус в англійській та інших мовах, а також досить успішна й нині радянська мімікрія - Дід Мороз, яким атеїсти намагалися замістити реального християнського єпископа - благодійника - Св. Миколая.  

      Ми особливо вдячні Господу за життя цього святого, який виявив наполегливість у захисті Слова Божого на Нікейському Соборі (сцена з того славного Собору та Св. Миколаєм зображена у Надбрамній Церкві Св. Трійці в Києво-Печерській Лаврі) та благочестивому християнському житті піклування про інших. Сьогодні чудова нагода подякувати Богові за цього єпископа і самому допомогти бодай одній людині, яка має гірше становище за нас. 

Молитва на День Св. Миколая, єпископа Мир Лікійських:

     Всемогутній Боже!  Ти наділив Свого слугу Миколая з Мир Лікійських любов'ю і відданістю до Твого Слова та невпинним даром благодійництва.  Подаруй Твоїй Церкві благодаті ставитися у щедрості та любові до дітей та всіх бідних і згорьованих, а також ставати на захист тих, що не мають помічника, а особливо за тих, кого мучать сумніви або горе.  Просимо це заради Того, Хто віддав Своє життя за нас, Твого Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

День Св. Івана Дамаскина, богослова та автора гімнів

 Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Івана Дамаскина (675-749 р. р), великого упорядника православних сповідань і останнього великого грецького богослова. Будучи уродженцем Дамаску, Іван покинув впливову посаду на ісламській державній службі, щоб присвятити своє життя християнській вірі.

      Приблизно 716 року Господнього він вступив у монастир поза Єрусалимом і був висвячений на священика. Коли візантійський імператор Лев Ісавр 726 року Господнього видав постанову, яка забороняла ікони (образи), Іван такій постанові вчинив опір. У своїх Апостольських бесідах він доводив легітимність шанобливого ставлення до образів, що принесло йому пізніший осуд від Іконоборчого Собору 754 року Господнього.

     Іван також писав праці на захист православної віри проти тогочасних єресей. До того ж він був обдарований автор гімнів і зробив свій внесок у літургію Візантійських церков. Його найбільша праця - Джерело мудрості, стала масивною збіркою істин від попередніх християнських богословів, що покривала практично кожну доктринальну тему. Підсумок Іваном Дамаскином православної віри залишив тривалий слід і в Східній, і в Західній Церкві.

Молитва на День Св. Івана Дамаскина, богослова та автора гімнів:

Господи!  Через Свого слугу Івана Дамаскина Ти у силі проголошував таємниці правдивої віри. Зміцни нашу віру, аби ми могли сповідувати Ісуса правдивим Богом і правдивою людиною, співаючи хвалу воскреслому Господеві, щоби силою Його воскресіння, ми також могли отримати радість вічного життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.