Але бачимо Ісуса, дещо меншим від Анголів, що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх. Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання. Бо Хто освячує, і ті, хто освячується усі від Одного. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи: «Сповіщу про Ім'я Твоє браттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви!» І ще: «На Нього я буду надіятися!» І ще: «Ото Я та діти, яких Бог Мені дав». А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола, та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі. Бо приймає Він не Анголів, але Авраамове насіння. Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей. Бо в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти (Євреїв 2:9-18).
Христос народився! Славімо Його!
Дорогі брати і сестри, коли пастухи на полях коло Віфлеєму випасали свої отари і раптом до них з’явився ангел Божий, то їх осяяла слава Господня. Вони були налякані, ошелешені, здивовані, вражені – можна навести ще масу слів, які описують їхній емоційний стан після осяяня славою Божою, а тим більше після співу небесних хорів.
Тож, поспішаючи до Віфлеємських ясел, вони могли сподіватись на те, що побачать не меншу славу. Адже тут були ангели Господній, а там, в яслах, був сам Господь, Спаситель Христос. Проте у Віфлеємі не сяяла слава Господня, а була Дитинка в яслах, а поряд – Марія і Йосип.
Сповита Дитина – це вам не ангели Господні, які зазвичай мусять замість слів привіту, промовляти до віруючих: «Не лякайся!» Сповита Дитина у яслах, була зовсім не такою. Сьогодні Писання нам про це нагадує, кажучи: «Але бачимо Ісуса, дещо меншим від Анголів». Творець ангелів – дещо менший від них, як і будь-яка інша людина. Той, Слово Якого усе було створене і далі підтримується, виглядав як звичайна людина і воістину Він такою людиною був. Але водночас Він був і Богом.
Адже Божий Син стався людиною, не перестаючи бути Богом. Не завжди у час Свого пониження, Він цю божественність виявляв. Але навіть у яслах сповитий Син Божий залишався істинним Богом. Коли Він перетворював воду на вино, коли Він зцілював недужих і насичував тисячі людей п’ятьма хлібами і двома рибинками, коли Він наказував стихіям, коли Він проганяв бісів і воскрешав померлих, Він виявляв Свою божественність.
Але саме «за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю». Він прийшов не на прогулянку цим світом. Він стався людиною, бо невимовно нас полюбив. Він стався людиною, аби забрати усі наші гріхи на Себе. І Він їх забрав, «щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх». Син Божий скуштував смерть за всіх людей на світі за благодаттю Божою, тобто через Божу невимовну до нас любов.
Ми помираємо за наші гріхи. А Ісус їх не мав ні одного. Він – святий і досконалий, безгрішний і безвадний. Однак Він куштує смерть, тобто помирає на нашому місці і замість нас, аби наші гріхи були нам прощені. І за це Він увінчаний Богом честю і величністю у воскресінні.
Вчора ми святкували Різдво. І хоча Різдвяна картинка мила серцю християн, проте тут Син Божий – у пониженні, сповитий у яслах. Але ми побачимо Його вже не як пастухи з віфліємських полів і не як мудреці зі Сходу, а побачимо Його у честі, пошані та величності, бо Він вже більше не понижується. Він царює і гряде у славі.
«Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання» читаємо ми далі. Бог привів до слави багатьох синів, тобто багатьом людям, і нам з вами, зокрема Бог дав спадщину Царства Небесного. Але як ми отримали цю спадщину, як або радше Ким ми приведені до слави? Наш Провідник, каже Господь Святий Дух – Ісус Христос. Аби ми могли увійти в славу Його Царства, Цар над царями народився у Віфлеємі, лежав у яслах, і найважливіше зазнав за нас неймовірних страждань на хресті Голгофи.
Хрест був наче кінцевим тестом досконалості Христа. Як учень або студент доводить свою успішність тестами, так і хрест Голгофи виявив, що Ісус досконало і повністю виконав волю Отця, Який так «полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Ісус – Син Однороджений, а ми – сини Божі через Христа, ми – діти Божі усиновлені через Христа Отцем, Який є спільним Отцем і для Христа, і для нас.
До того ж і у Христа, і в нас спільний отець – Адам. А також спільний отець – Ной. Це спільне отцівство ми отримуємо через Різдво. А Ісус таким чином стає нашим братом і, як утішає нас сьогодні Господь Святий Дух: «З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи: «Сповіщу про Ім'я Твоє браттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви!»
Яке дивне Різдво Христове! Яке дивне воплочення Сина Божого! Ісус Христос, Який промовляв до Давида, воював за Давида, докоряв Давидові, утішав Давида молиться на хресті частиною Псалма Давидового. Ісус Христос, Який виявляв Своєму пророкові Ісаї події Різдва, Свого служіння посеред Ізраїля і Свої страждання та воскресіння, ділиться словами довіри до Господа, які промовляв також Ісая: ««На Нього я буду надіятися!» І ще: «Ото Я та діти, яких Бог Мені дав».
Ми – Ісусові брати, і ми – Ісусові діти. А Ісус – наш брат, адже Він – Син Людський і Сином Людським Він вже ніколи не перестане бути – так само, як і не перестає Він бути істинним Богом, будучи істинною людиною, людиною такою як ми, але без гріха. Автор Послання до євреїв каже: «А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола, та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі».
Дітей називають інколи кровинками. Про дітей батьки кажуть: «Наша плоть і кров». Ісус від нас, від людства став учасником нашої плоті і крові, аби Своєю смертю знищити ворога людства, диявола і дати нам свободу від страху смерті, воскреснувши із мертвих і підтвердивши істинність Своїх слів: «Я – воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Ів. 11:25, 26).
А як чудово Він наголошує на участі в нашій плоті і крові, і на нашому благословенні в участі, в причащанні Його тілом і кров’ю, коли Він промовляє: «Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє – то правдиво пожива, Моя ж кров – то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я – в ньому. Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною» (Ів. 6:53-57).
Він став учасником нашим, щоб ми стали причасниками Його і учасниками вічного життя в Царстві Божому. Коли ми причащаємось Ісусом, ми маємо свободу від гріха, від влади диявола і смерті. У Ісусі виконалась обітниця, дана Авраамові, що в Його Насінні благословляться всі народи землі. Ця обітниця включала, звісно, і український народ – кожен українець і кожна українка, які вірують в Христа, мають благословення прощення гріхів, праведності і вічного життя в Царстві Христовім.
Диявол не сміє більше обвинувачувати нас перед Богом, адже Ісус «мусив бути… у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей». Але коли диявол таки обвинувачує нас і не дає нам жити спокійно, то не вагаймося дати йому відповідь: «Я маю Первосвященика Христа. Він – милостивий і вірний Первосвященик. Для цього Він народився у Вифлеємі. Він забрав усі гріхи на Себе. Він – вблагання за гріхи всіх людей.
Всі мої гріхи обмиті Його святою і невинною кров’ю. Так що перестань пліткувати і поширювати свої гидкі обмани. Я визволений із твоєї влади. Я – вільний і я дитя Боже, і спадкоємець Царства Небесного заради Христа. Звісно я ще живу в цьому грішному тілі. Але коли я навіть грішу, то маю запевнення: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха. Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Ів. 1:7-9).
Ми живемо у грішній плоті. Окрім цього ми ще й живемо у світі, який лежить у злі. Апостол Петро нагадує нам про диявола, який наче підступний хижак сидить у засідці, шукаючи зручної миті, аби напасти на нас, щоб спокусити нас, як колись у Еденському саду наших прабатьків, до гріха. Нам інколи буває дуже важко вистояти проти таких атак нашої плоті і диявола.
Проте слава Господу за Його Різдво! Син Божий стався людиною і, написано: «в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти». Так, Він був без гріха. Христова плоть була і залишається свята, невинна і досконала. Але в цьому Його і наша перевага. Він досконало витримав усі спокуси диявола і переміг їх. Він здолав диявола, і наш гріх, і нашу смерть.
І Він – наш Первосвященик, і Він завжди на нашому боці. Він любить нас. Він називає нас Своїми братами. Він молиться за нас, Він нас покріплює Своїм Словом і Своїми істинними тілом і кров’ю у Святій Вечері. Він молиться за нас. Він завжди з нами. І Він хоче нам допомогти. Він може нам допомогти. І Він нам допомагає.
Коли пастухи з віфлеємських полів
прийшли до Віфлеємських ясел, то вони побачили там сповитого Спасителя. Ми ж
побачимо Спасителя у славі у час Його повернення у славі, коли перед Ним будуть
зібрані всі народи, і всі змушені будуть визнати Його за Царя над царями і за
Пана над панами (добре мати своїм братом Царя над царями!), за Владику всесвіту
і Суддю світу. А для нас Він завжди є наш брат і Спаситель, всемогутній
Владика, Який у наших випробуваннях допомагає нам, аби ми у час Його повернення
воскресли або ж перемінились до слави і вічного життя у Його Царстві. Добре
мати своїм братом Царя над царями! Для цього Христос народився! Славімо Його! Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар