БАГАТІТИ В БОГА
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
І озвався до Нього один із народу: «Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зі мною». А Він відказав йому: «Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника?» І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливості, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його». І Він розповів їм притчу, говорячи: «В одного багача гойно нива вродила була. І міркував він про себе й казав: «Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?» І сказав: «Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!» Бог же до нього прорік: «Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?... Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога (Євангеліє від Св. Луки 12:13-21).
Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! (2 Петр. 1:2). Амінь.
Любі брати і сестри, суперечки про спадщину, як і спроби розбагатіти триватимуть аж до кінця цього світу. Грішній людській плоті хочеться комфорту, який, значною мірою, можуть забезпечити гроші. Тож боротьба за гроші може бути запеклою і навіть руйнувати сім’ї, як ми це чуємо у зверненні одного з народу, який звертається до Христа з проханням, аби Син Божий наказав його братові поділитись спадщиною.
Дуже часто я бачу і чую історії, пов’язані саме зі спадщиною, яка може виявитись доброю основою для будування майбутнього життя в цьому світі. Люди готові вдатись до найбрудніших маніпуляцій і до найогиднішої брехні, аби відібрати гроші в своїх найближчих родичів. Проте спадщина не є злом. Власне кажучи Апостол Павло навчає: «Не діти повинні збирати маєток батькам, але дітям батьки» (2 Кор. 12:14).
Як і не є злом гроші. Вони є лише засобом для ефективного використання тих матеріальних засобів, які нам дає Господь. Злом є грошолюбство, про яке пише теж Апостол Павло: «А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль. Бо корінь усього лихого – то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання» (1 Тим. 6:9, 10).
Грошолюбство – це фактично поклоніння мамоні, уповання на гроші, як на бога, який може вирішити усі до однієї наші проблеми. Адже за гроші можна купити практично все для безтурботного життя. Український народ щоправда робить тут виняток і каже в прислів’ях і приказках, що за гроші не купиш здоров’я.
Втім я знаю таких людей, які вірять, що маючи гроші, вони легко можуть увійти до категорії довгожителів і померти у вікові патріархів Ізраїлю. Можливо подібні думки мали й двоє братів, один з яких забрав спадщину і батьківський капітал, який би великий чи маленький той не був, а інший хотів мати свою частку, яка мала би, на його думку, йому належати.
І один, і другий, очевидно, прагнули за допомогою грошей, організувати свій маленький рай у цьому грішному світі. Але хто не хотів би мати свій маленький рай саме тут? Хто не хотів би жити в достатку, в радості та здоров’ї многії літа? Врешті-решт, хіба ми не співаємо в кінці нашої служби «Во здравіє, во спасеніє, сотвори, Господи, многая літа!»? Співаємо, любі брати і сестри, і правильно робимо.
Господь сьогодні не каже нам: «Глядіть, остерігайтеся доброго здоров’я і спасіння!» Господь є Подателем усякого добра. А, коли ми молимось «Хліб наш насущний дай нам сьогодні», то ми молимось про те, що так гарно описує доктор Мартін Лютер у «Малому катехізисі», а саме про «все, що нам потрібне для нашого тілесного добробуту, як-от: їжа, напої, одяг, взуття, дім, господарство, земля, худоба, гроші, майно, побожне подружжя, побожні діти, побожні керівники, добрий уряд, сприятлива погода, мир, здоров’я, освіта, повага, вірні друзі, надійні сусіди і все таке інше».
Тож Господь сьогодні не каже нам: «Глядіть, остерігайтеся доброго здоров’я і спасіння!» Він каже нам натомість: «Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливості». А що таке зажерливість? Відповідь на це нам дає притча, яку розповідає Син Божий про багатого чоловіка-фермера, в якого Бог поблагословив дуже гарним урожаєм.
Але про Бога цей чоловік не думав. Він не дякував Богові за своє господарство, за землю, яка так гарно вродила. Він не дякував за добрий уряд, бо в час війни, ми бачимо, як важко і сіяти, і збирати урожай. А ще важче, як виявилось, тим урожаєм торгувати. Багатий з притчі не дякує і за сприятливу погоду. А кожен, хто займається вирощуванням будь-чого, навіть на дачі, розуміє, що без сприятливої погоди годі чекати на добрий урожай.
Для багатого чоловіка цей винятково добрий урожай був просто плодом його праці, ну й, можливо, ще удачі. Бога для нього в його баченні бізнесу не існує. Тож і думки його крутяться лише довкола земного. Він тепер має вирішити проблему зі зберіганням урожаю. Старі зерносховища надто малі для такої кількості зерна. Всі його склади мусять бути розвалені, а на їх місці мають з’явитись великі та сучасні елеватори.
Його величезному
урожаєві не повинне нічого загрожувати. Адже цей великий урожай – запорука його
щасливого, радісного, безтурботного і, звісно, довгого життя. Тепер весь цей
урожай, всі ці гроші будуть служити цій меті, яку він висловлює таким чином: «І
скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного.
Спочивай, їж та пий, і веселися!»
В його теперішньому місця для Бога немає, а отже і немає місця для потреб його ближніх. В його майбутньому місця для Бога теж немає, як і немає в його майбутньому місця для служіння ближнім. Своє майбутнє він бачить на пенсії. Можливо, він літнього віку і в Україні таку пенсію назвали б заслуженим відпочинком.
А можливо, він зовсім молодий і його пенсія – це радше просто відхід від праці на багато років і проживання у своїй мрії. А які ж його мрії? Його мрія чотирискладова – відпочивати, їсти, пити та веселитись. Знову ж таки, чи Бог забороняє відпочивати? Зовсім ні. У нас навіть гімн є, який називається «Неділя – день спочинку». В Служебнику це гімн – 79.
Бог заповідає і наказує нам відпочинок. Третя заповідь – вона ж про відпочинок. Але той відпочинок Бог заповідає нам проводити разом із Ним, аби ми не втратили з поля зору місце справжнього відпочинку – Царство Небесне та істинний відпочинок – нашого Спасителя.
Так само і їжа та напої. Хіба не написано в Псалмі, що Бог «напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься. Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі, і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє» (103:13-15). Звісно ж Бог дає нам поживу, щоб ми її споживали і дає нам вино, щоб ми його пили і веселилися.
Але багатий хоче по-іншому веселитись. В його радощах і в його веселощах місця для Бога теж немає. Там можуть бути гучні компанії, можуть бути відомі люди, державні діячі і вся еліта його суспільства. Але там немає Бога. Тож цей чоловік, який отримав усе від Бога, але Бога не визнає, і уповає не на Бога, а на своє багатство – нерозумний. Тож і вирок від Бога до нерозумного відповідний: «Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?...»
Всі його плани зруйнуються. Його багатство йому не допоможе. Він вважав багатство за бога, але мамона завжди, в кінцевому підсумку, всіх підводить. Когось пізніше, когось раніше, але підводить обов’язково. Нашого багатого з притчі вічне розчарування, а з ним і вічне страждання у вогняному озері аду, чекало вже вночі у смерті нерозкаяного грішника. Ось «так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога», – завершує Свою притчу Господь.
А як можна багатіти в Бога? Відповідь ми знаходимо в Господі Христі, «Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом», – каже Апостол Павло (2 Кор. 8:9). Сам Бог, добра усього Податель і усякого багатства Творець, збіднів ради нас, тобто стався людиною. Про Себе і про Своє життя на цьому світі Він промовляв: «Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити!» (Лк. 9:58).
Але Син Божий збіднів, аби ми збагатились Його убозтвом, тобто Його життям – святим і досконалим на нашому місці і замість нас і Його смертю на хресті Голгофи – за всі наші гріхи і провини. Там Він Своєю святою і невинною кров’ю обмив усі наші гріхи та провини і помер за всіх нас. Він був похований, але на третій день Він воскрес із мертвих, аби вірою в Нього ми були виправдані і мали вічне життя в Його святому Царстві.
Ось так багатий Бог збіднів заради нас, аби ми, жалюгідні жебраки, які нічого не мали крім лахміття гріхів, могли збагатитися в Богові, бо кожен, хто вірує в Христа, з того змивається Христовою кров’ю те жахливе і смердюче лахміття гріха, а натомість ми одягаємось у Христову праведність і з жебраків, на яких чекала лише вічна смерть і пекло, перетворюємось на дітей Божих.
«А коли діти», – каже Апостол Павло, «то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись» (Рим. 8:17). Син Божий збіднів аж до смерті на хресті, аби ми вірою в Нього стали громадянами Царства Небесного і вічного життя у славі. І цього багатства ніхто не відбере. Навіть смерть, яка кладе край усім земним планам і здобуткам стає лише дверима до вічної радості і веселості у Царстві Божому.
Аби ми не втрачали нашого багатства, яке здобув для нас Христос на хресті, а ми отримуємо через віру в Нього, Він нашу віру зміцнює – через проповідь Його Слова і причащаючи нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері, аби ми їли, пили і веселилися тут нашим Спасителем, Його прощенням гріхів і Його благодаттю, і аби увійшовши вкінці в Його Царство слави, наша радість і наша веселість, і наш спочинок ніколи не припинялись. Мамона завжди підведе. А Христос ніколи не підведе. Бо Він – наш істинний Бог і Спаситель. В Його святе Ім’я. Амінь.
І мир Божий, що вищий від усякого
розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі (Фил. 4:7). Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар