Добра вправа для віри

    Справді доброю вправою для віри є просити Бога лише про хліб насущний, аби ми потім могли уповати на величнішого Бога. Це не означає, що ми не повинні працювати задля наших щоденних потреб чи їжі, але це означає, що ми не повинні журитись, що помремо з голоду якщо не будемо боятись чи нервувати. Наш труд повинен більше спонукатись нашим бажанням служити через нього Богові, уникати неробства та виконувати Божу Заповідь, з якою Він звернувся до Адама: "У поті свойого лиця ти їстимеш хліб" (Буття 3:19), а не журбою та нервуванням про нашу поживу. Допоки ми виконуємо нашу роботу відповідно до Його Заповідей, то Бог, звісно про це попіклується. 

Мартін Лютер

Комплементарні виміри однієї і тієї самої реальності

 Особисте уповання на Ісуса і правильне догматичне вірування про Нього є комплементарними вимірами однієї і тієї самої тайної реальності. Контраст між Заповідями, як Законом і Символом віри, як Євангелієм віддає абсолютну перевагу догматичному, тобто євангельскому змісту віри. Сучасне поняття, що вірування є насправді вторинним по відношенню до любові, щирості, соціального піклування тощо, представляє моралізм тих, що впали у пелагіанство - богослов'я слави, якому набагато комфортніше перебувати у осяжних, видимих даних людської діяльності і поведінки, аніж у ретельно суперечливих євангельських даних Божих, які можна, і слід отримувати лише через віру і в ніякий інший спосіб.

Курт Маркварт

Розуміти Америку (IV)

 Доктрина Соціального Євангелія - доктрина вдосконалення суспільства через Євангеліє. Передумовою для цієї доктрини є той факт, що ідея суспільства в усіх Західних націях відіграє цілковито іншу роль ніж серед нас (німців - перекладач). Метою культури в німецькому сенсі є людина. Метою цивілізації у західно-європейському/американському сенсі є суспільство. Це дуже добре-відомий факт і нам слід про це завжди пам'ятати.

    Герман Зассе

Співайте з іншими людьми

 Бог хоче чути натовпи, а не лише мене чи тебе, або якогось окремого фарисея. Тож співай із громадою і тоді ти співатимеш добре. Навіть якщо твій спів немелодійний, він буде поглинутий натовпом. Але якщо ти співатимеш сам, то будеш мати критиків. 

    Мартін Лютер

Хто має Сина - той має життя: проповідь на 7-у неділю Великодня

       ХТО МАЄ СИНА – ТОЙ МАЄ ЖИТТЯ

      (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

 Коли ми приймаємо свідчення людське, то свідчення Боже – вартніше, бо це свідчення Бога, яким свідчив про Сина Свого.  Хто вірує в Божого Сина, той свідчення має в собі. Хто не вірує Богові, той учинив Його неправдомовцем, бо не вірив у свідчення, яким Бог свідчив про Сина Свого. А це свідчення, що Бог життя вічне нам дав, а життя це –  у Сині Його. Хто має Сина, – той має життя; хто не має Сина Божого, – той не має життя. Оце написав я до вас, що віруєте в Ім'я Божого Сина, щоб ви знали, що ви віруючи в Ім'я Божого Сина, маєте вічне життя. І оце та відвага, що ми маємо до Нього, що коли чого просимо згідно волі Його, то Він слухає нас. А як знаємо, що Він слухає нас, чого тільки ми просимо, то знаємо, що одержуємо те, чого просимо від Нього (1 Івана 5:9-15).

 Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти (Об. 1:4). Амінь.

Любі брати і сестри, від самого початку нашого життя ми всі маємо учителів. Першими нашими вчителями зазвичай є наші батьки. До них долучаються дід і баба, старші брати і сестри. І найчастіше їхні слова ми сприймаємо за істину. А потім ми йдемо до школи. Там нам дають Букваря, Читанку, інші підручники і ми вивчаємо їх. Не просто читаємо, а вивчаємо. Як і вивчаємо решту предметів в інших класах та навчальних закладах, куди йдемо далі вчитись. Ця наука необхідна нам для нашого життя.

       Коли ми хворіємо, то йдемо до лікаря і прислухаємось до його свідчення, коли він ставить нам діагноз та призначає курс лікування. Його свідчення, його рекомендації необхідні нам для того, щоб жити. У час цієї жахливої війни, яку проти нас розпочала і веде єретична Росія, ми дослухаємось до тих чи інших експертів, які радять, як у цій війні нам вижити. Фактично, упродовж усього нашого життя, ми вчимось тому або іншому від інших людей. Ми прислухаємось до їхнього свідчення. 

      А як щодо свідчення Божого? Чи Бог має нам що сказати?  Чи має нам що сказати Бог, Який створив усе, що тільки є? Чи має нам що сказати Бог, Який є Сам джерелом усього добра і розуму, і мудрості, і врешті-решт життя? Чи діємо ми розумно, коли витрачаємо інколи цілі години, аби слухати людські свідчення потім приймаємо їх за істину, а на свідчення Бога не знаходимо й кількох годин на тиждень? Вже не кажу про те, щоб слухати Його Слово, Його свідчення, бодай по 15-20 хвилин щодня?

       Такі само виклики мали люди і в І столітті, коли Апостол Іван писав ці слова «Коли ми приймаємо свідчення людське, то свідчення Боже – вартніше». А чим воно вартніше? Апостол пояснює: «бо це свідчення Бога, яким свідчив про Сина Свого». Святе Письмо має дуже багато цікавих і корисних повчань і порад для нашого життя. Якщо ви будете читати Біблію щодня упродовж року і кожного року, то щодня будете відкривати для себе щось нове. 

      Проте, якщо ми будемо із тих настанов вибудовувати для себе список діл, за допомогою яких ми спасемось і здобудемо вічне життя, то ми за деревами й лісу не побачимо. Бо хоча все у Біблії «корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тим. 3:16, 17), все Писання, вся Біблія свідчить про Христа. 

      Апостол Іван кличе нас повірити цьому свідченню Божому. Якщо ми довіряємо свідченням людей, то свідчення Бога – вартніше за людське. І коли щось каже Бог, то на сказане Богом слід звертати увагу понад усіма свідченнями. Боже свідчення – головне. 

      Юдеї пишались тим, що вони мали Писання Старого Заповіту і таким чином у них мали вічне життя. Їхня біда була і залишається донині в тому, що вони не бачать там Божого Сина. Він був про це говорив їм Сам: «Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене! Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя» (Ів. 5:39, 40). Але, хто вірує в Сина Божого, у тому живе Святий Дух і Він свідчить про Христа вже з середини нас. А ми цьому свідченню радіємо і радісно його приймаємо. 

      Проте є дуже багато тих, хто відкидають це свідчення. Якщо ви увімкнете якийсь телеканал, який претендує на те, що він робить науково-популярні передачі і такий канал буде говорить навіть щось про Христа, то зазвичай ви там почуєте відкидання і заперечення багатьох фактів із того свідчення, яке нам дав Бог. За такими запереченнями стоїть сам сатана. 

      Це диявол із самого початку намагався зобразити Бога неправдомовцем. В Саду Еденському він закликав нашу праматір, Єву, засумніватись у правдивості Божого Слова – Божого свідчення. І стратегія диявола спрацювала. Єва повірила, що правду каже диявол, а Бог – неправдомовець. Потім вона спокусила Адама, нашого прабатька – він згрішив і через нього у світ увійшов гріх, а гріхом – смерть.

       Сатана побачив, що його стратегія успішна і він використовує її аж донині. Робити це йому тепер ще легше, бо всі люди народжуються від своїх батьків уже грішними і невіруючими. Аби відродити нас до вічного життя, Бог посилає пастирів, проповідників, які проголошують Євангеліє, свідчать про Христа, а через це свідчення Святий Дух творить у нас віру в Христа і відроджує нас до життя вічного у Божому Царстві. 

      Бо через віру в нас живе Христос. А де є Христос – там є життя. І то не просто життя, але вічне життя. Життя на цьому світі для більшості людей триває менше століття. Помирають усі люди. І не грає ролі, багатий ти чи бідний, маєш заводи-пароходи, чи є жебраком, ти все-одно помреш. Навіть якщо ти будеш довгожителем і будеш отримувати вітальні телеграми зі століттям від уряду, в кінці на всіх нас чекає смерть. 

      Пам’ятаєте, як увійшла у світ смерть? Вона увійшла тоді, коли наші прабатьки послухали намови сатани і відкинули свідчення Боже. Бог свідчить нам сьогодні і каже, що коли ми віримо в Його свідчення, тоді ми маємо вічне життя і зі смерті переходимо до життя, і ми воскреснемо, аби жити вічно вже в наших прославлених тілах. Для цього ми маємо бути долученими до життя вічного. 

      А це вічне життя – у Божому Сині, Ісусі Христі. Чому це вічне життя саме в Христі. Для нас насправді було б достатньо вірувати в це через те, що так засвідчив Бог. Але наш люблячий Бог розповів нам дуже багато всього про Христа. Ісус Христос – це вічний Бог Син. Він є життям споконвіку і в Ньому, у Божому Сині – життя всіх людей. Він нас творив і творить. Але коли ми опиняємось по за Богом, у Якому наше життя, то життя ми втрачаємо, а натомість нашою перспективою є смерть і вічні муки в аду. 

      Тож є вічний Бог Син, Який є Сам Життя і в Якому є життя для всіх людей на світі. Через гріх ми приречені до смерті тимчасової і вічної, але Божий Син – святий. Він істинний Бог і Бог люблячий. Диявол, який працює над тим, аби ми відкидали свідчення Боже, Його Слово, хоче нашої погибелі. А Бог хоче, щоб ми жили і то жили вічно. Чому Він має таке бажання? Бо Він нас любить. Ми – Його твориво. Ми були створені на Його образ і подобу.

      З цієї великої любові до нас Бог Син, Який має життя всіх людей, стався людиною. Ми народились у гріхах від наших батьків. Ісус Христос був зачатий від Святого Духа, тож Він – святий Бог і свята людина. На Ньому немає ні плями, ані вади гріха. У Ньому немає гріха і тління, тобто смерті, а є лише праведність і життя. 

      Він стався людиною, аби ми теж мали вічне життя. Бог не лише люблячий, але й справедливий. Божа справедливість вимагає кари за гріх. І та кара за будь-який гріх однакова – смерть. Божий Син Ісус Христос прийшов, аби забрати усі наші гріхи на Себе і аби понести кару за всі наші провини і переступи проти Бога. Він – Ягня Боже, Яке на Себе гріх світу бере.

       Син Божий, будучи невинним і святим, помер за нас, неправедних і грішних, аби Своєю святою і невинною кров’ю, обмити нас від усіх наших гріхів. Його жертва за гріхи світу – повна і досконала. Він поніс повну кару за всіх нас. І Він, Який є Життя, помер за нас, аби знову взяти Своє життя, воскреснувши із мертвих, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя.

       Апостол Іван каже нам сьогодні: «А це свідчення, що Бог життя вічне нам дав, а життя це –  у Сині Його. Хто має Сина, – той має життя; хто не має Сина Божого, – той не має життя». Любі брати і сестри, ця істина – дуже проста і солодка. І саме проти цієї істини дуже сильно змагається диявол і всі його слуги на цьому світі, починаючи від фальшивих пастирів, закінчуючи антихристиянськими засобами масової інформації і навіть урядами.

       Вони дуже хочуть, щоб це свідчення Боже не лунало. Вони – раби диявола, вони не вірують в Христа, не мають вічного життя і хочуть ще й нашої вічної погибелі. Через це так запекло вони воюють проти цього свідчення і проти Церкви, яка це свідчення проголошує. Бог же хоче нашого спасіння і запевнює нас про Свою любов у Христі, у Якому – прощення наших гріхів і наше вічне життя. Христос воскрес, Він живе в нас і Він воскресить нас до вічного життя, коли повернеться у славі судити весь світ.

       Вірте в це, довіряйте Божому Слову і пам’ятайте, що сатана і його слуги будуть хотіти вас відвернути від Божого Слова і припинити християнське свідчення, християнську проповідь. Але ви уповайте на Христа і віруйте, знайте, що коли ви віруєте в Христа, то ви Його маєте, як Свого Царя і Спасителя і – Життя! Віруєте в Христа – вже маєте життя!  А хто в Христа не вірує – той життя не має.     

      Апостол Христів наголошує: «Оце написав я до вас, що віруєте в Ім'я Божого Сина, щоб ви знали, що ви, віруючи в Ім'я Божого Сина, маєте вічне життя». Він не пише, що ви будете мати вічне життя. Він не пише, що ви на початку дороги до вічного життя, яке вам ще слід заслужити своїми ділами. Ні. Він дуже чітко заявляє: «Ви, віруючи в Ім'я Божого Сина, маєте вічне життя».

       Не зважаючи ні на які зовнішні обставини на цьому світі, незважаючи на війну і всі біди, незважаючи на всіх тиранів і ненависників Бога і Його Христа, ви вже маєте вічне життя. А це підстава для нашого християнського оптимізму і радості у часи навіть найбільших випробувань, і навіть самої нашої фізичної смерті. 

      Бог любить нас і у Христі ми маємо вічне життя. Ми – Божі діти, а отже й маємо відвагу до Бога просити про все, що відповідає Його волі, і Він те нам, через Христа і заради Христа, подасть. Бо Він нас любить і слухає. Молімось до нашого люблячого Отця, в Ім’я Христа. Амінь.

       А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь (1 Петр. 5:10, 11).    

 

День Св. Апостола Варнави

 Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Апостола Варнаву.  Св. Варнава був левитом з Кіпру, який продав землю і віддав прибутки з продажу ранній християнській спільноті в Єрусалимі (Дії 4:36-37).  Св. Павло повідомляє нас, що Варнава був кузеном Івана Марка (Колосян 4:10). Варнаву було послано Єрусалимською Церквою, аби він був єпископом у молодій церкві в Антіохії (Дії 11:22).  Маючи там служіння,  він пішов до Тарсу і до Антіохії на поміч привів Павла (Дії 11:25-26).  Саме Церква в Антіохії відправила Варнаву та Павла в першу місіонерську подорож (Дії 13:2-3). Проте, коли настав час для другої місіонерської подорожі, Варнава і Павло не дійшли згоди про те, чи брати з собою Івана Марка. Варнава взяв Марка і пішов на Кіпр, а Павло взяв Силу і відправився на північ через Сирію і Кілікію (Дії 15:36-41). Про діяльність Варнави додатково відомо лише те, що його, очевидно, знали коринтяни (1 Коринтян 9:6).  Передання оповідає, що Варнава помер мученицькою смертю на Кіпрі - його вкаменували.

Молитва на День Св. Апостола Варнави:

Всемогутній Боже! Твій вірний слуга Варнава шукав не власної слави, а щедро віддав життя своє і все, що мав для підбадьорення Апостолів і їхнього служіння. Подай нам, аби ми могли повторювати його приклад у житті, відданому благодійництву та проголошенню Євангелія; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Розуміти Америку (ІІІ): гармонія між християнством і цивілізацією

     Головна ідея, яка лежить в основі цієї (американської) побожності полягає в тому, що християнство є чимось тим, що належить до світу і до цієї американської культури. Між християнством і цивілізацією існує передустановлена гармонія. Якщо вони не співпадають, тоді ми ще не зовсім довершені християни у нереалізованій цивілізації. Але обидвоє вони мають таку саму мету: досконалість Церкви співпадає із досконалістю цивілізації. Неможливо розглядати Царство Боже, мету Церкви, якщо про них не думати одночасно, як про остаточну мету людської культури. 

   Основну концепцію сучасної американської побожності можна виразити у богослов'ї, якщо це можна називати богослов'ям - доктриною "Соціального Євангелія". Повторюю, якщо це можна назвати богослов'ям. Богослов'я - це доктрина, допоки вона є теорією. Але для американця теорія є чимось цілковито іншим ніж для нас (європейців). Для американця - це план для дії. Американець не народжений для того, щоб спостерігати, а для того, щоб творити. І для нього джерелом радості є діяння, а не спостерігання.

Герман Зассе

Молитись за християнський світ

Якщо священство і Слово Боже вірні своїй меті, тоді християнський світ буде процвітати і квітнути. За це (Господь) також нам наказав молитись, кажучи: "Благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав" (Матвія 9:38). 

   Тож істинна любов спонукатиме нас молитися понад усе за християнський світ і це звершить більше, аніж молитва просто за самих себе. Бо, як каже Золотоустий, весь християнський світ молиться за того, хто молиться за християнський світ. Воістину в такій молитві він молиться із християнським світом і за себе. Молитва, промовлена лише за себе самого, не є доброю молитвою.

Мартін Лютер

Дух від Бога і дух антихристів: проповідь на 5-у неділю Великодня

  ДУХ ВІД БОГА І ДУХ АНТИХРИСТІВ

         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

 Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих пророків багато з'явилося в світ. Духа Божого цим пізнавайте: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов був у тілі, – той від Бога. А кожен дух, який не визнає Ісуса, той не від Бога, але він – антихристів, про якого ви чули, що йде, а тепер уже він у світі. Ви – від Бога, дітки, і ви перемогли їх, більший-бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі. Вони – від світу, тому-то говорять від світу, а світ слухає їх. Ми – від Бога, хто знає Бога, той слухає нас, хто не від Бога, – той не слухає нас. Цим пізнаємо Духа правди та духа обмани. Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов! Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного! (1 Івана 4:1-11). 

Христос воскрес!

 Любі брати і сестри, в Україні існує маса церков. Проходячи вулицями нашого Києва, ми бачимо різноманітні церковні будівлі. Якісь церкви мають куполи, а якісь – шпилі. Ще якісь виглядають як цілковито світські будівлі – наче будинки культури або кінотеатри, прикрашені якоюсь християнською символікою. Але будь-яка така будівля буде називатись християнською, а пастирі та проповідники впевнені, що вони – пастирі та проповідники християнські, і в цьому будуть запевнювати вас. 

      А якщо ми переведемо наш погляд на північний схід і схід, то в Росії ми будемо бачити не лише масу церковних будівель, але й запевнення про те, що істинне християнство збереглось лише на Московії, а всі інші церкви, за дуже незначним винятком – відступники і єретики. В них свої критерії відбору про те, що таке істинне християнство, а що є розколом і всяким іншим злом. Як розібратись нам, де є істинне християнство і чи не є правильним підхід : «У кожній церкві вірують в Бога, тож немає значення, в яку церкву ходити і якого проповідника слухати. Яка різниця, кого ти слухаєш?». 

      Сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Івана застерігає нас саме від такого підходу, Він каже нам сьогодні: «Улюблені, не кожному духові вірте». Кого Апостол має на увазі під цим словом «дух»? Ми ж не спілкуємось із духами, коли заходимо в церкву. Ми там бачимо проповідників.  Під словом «духи» Апостол має на увазі саме проповідників. Бо кожен проповідник представляє одну з духовних сил – Бога або диявола. 

      Отже, ми не повинні бути довірливими, як телята і сприймати на віру все, що чуємо від різних проповідників. Цей заклик не вірити всім підряд проповідникам дуже серйозний і стосується усіх без винятку улюблених Божих, тобто християн. Ми повинні вірити не всім. Натомість ми повинні духів, тобто проповідників випробовувати. А на що їх випробовувати? 

      Ми повинні їх випробовувати, чи вони від Бога. Не кожен проповідник, який заявляє про те, що він християнський проповідник, є насправді від Бога. Бо, каже Апостол «неправдивих пророків багато з'явилося в світ». Слово «пророки» тут означає «проповідники». Від Апостольських часів нічого не змінилось. У світі є багато неправдивих пророків, тобто проповідників, які не є від Бога і які проголошують обман. 

      Апостол кличе нас, аби ми усіх проповідників випробовували, тобто перевіряли чи вони проповідують істину Божого Слова. Апостол кличе нас, щоб ми звіряли їхнє проповідування із Біблією. Перша і головна Біблійна істина, на якій наголошує Апостол Іван – воплочення Божого Сина. Власне саме з цього й починається Євангеліє від Св. Івана: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. І життя було в Нім, а життя було Світлом людей… І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця» (1:1-4, 14). 

      Хто відкидає воплочення Бога – те, що Бог стався істинною людиною, є фальшивим пророком і неправдивим проповідником. Це одразу відкидає усі релігії, окрім християнства. Але є й ті, що маскуються певними християнськими назвами, словами, але відкидають цю істину про те, що Ісус Христос є істинний Бог, і що Він стався істинною людиною і залишається такою людиною, Богочоловіком, навіки віків. Якщо в часи Апостола Івана поширеною була єресь гностиків, то нині ми маємо не лише «Свідків Єгови», але й багатьох інших, які спотворюють Боже Слово, заперечують Божественність або людськість Ісуса Христа а отже не є від Бога. 

      А від кого ж тоді ці люди? Апостол пояснює: «А кожен дух, який не визнає Ісуса, той не від Бога, але він – антихристів, про якого ви чули, що йде, а тепер уже він у світі». Антихрист завжди пропонує щось інше замість правдивого Христа. Замість Бога, Який «полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16), вони проповідують бога фальшивого – бога, який діє наче світ і диявол. 

   Тож і проповідь їхня буде дуже світською. Проповідники антихриста проголошують те, що дуже цінується у світі і світом. Вони говорять про спасіння добрими ділами. Вони говорять про процвітання в цьому світі. Вони говорять про завоювання інших країн і підкорення інших народів. Вони дуже добре знають бажання світу і сильних цього світу, то й проповідь їхня спрямована на влещування їхніх вух.  Ті, що не знають Христа, вважають їх за своїх. 

      Погляньте, наприклад, на московського патріарха Кіріла. Він проповідував був, що українців слід було покарати за те, що ми, мовляв, неправильно прочитали якусь історію. А сьогодні він проповідує, аби нас убивали і називає геноцид українського народу і знищення нашої країни священною війною. Кіріл московський – це дух, проповідник від антихриста. Він маскується під християнина, але проповідує вчення сатани, яке дуже до вподоби нинішньому російському жорсткому світові і народові.

       Оскільки такі фальшиві проповідники маскуються під Христових слуг, то багато-хто зі світу вважає, що вони справді представляють Бога і йдуть до них, наче до слуг Христових. Та що вони там чують? Чи вони там чують Закон, який виявляє їхні гріхи? Ні. Там навіть поняття про гріх спотворене слугами антихриста, які відвертають своїх слухачів від Десяти Заповідей, а спрямовують їх до вигаданих діл і гріхів. 

      Чи чують слухачі неправдивих проповідників заклик Добру Новину про те, що Сам Бог Син стався людиною, аби бути нашим Агнцем Божим, що на Себе забрав усі наші гріхи і обмив їх усі до одного Своєю святою і невинною кров’ю і що в Його Ім’я ми маємо прошення усіх без винятку наших гріхів і провин, і що Христова жертва – досконала і повна, і що кожен, хто вірує в Христа розп’ятого і воскреслого, вже виправданий самою вірою в Нього і вже має спасіння, і вічне життя?

       Ні, вони проповідують інше спасіння – спасіння через діла, які й самі вигадують. З уст того самого Кіріла московського ми теж вже чули, що коли хтось гине, убиваючи українців, то йде одразу до раю. Він наче закликає все більше і більше проливати ріки крові. Сьогодні він кличе убивати українців, а завтра так само бути закликати проливати кров якогось іншого народу, яких планують завоювати росіяни.  Тож, духів, проповідників, любі брати і сестри, слід завжди перевіряти. 

      Перевіряти, а не боятись. Бо ми вже, каже Апостол, їх перемогли. Як? Через віру в Христа. Бо ми маємо те, чого їм ніколи в нас не відібрати. Ми маємо Христа. Ми належимо Христові. Ми живемо в Христові, а Христос живе у нас. А отже у Христі ми маємо перемогу над гріхом, над владою диявола і над самою смертю. Бо Христос воскрес!  Воскреснемо і ми! 

      Апостол каже нам про проповідників від антихриста: «Вони – від світу, тому-то говорять від світу, а світ слухає їх». А ми, продовжує Апостол, «ми – від Бога, хто знає Бога, той слухає нас, хто не від Бога, – той не слухає нас. Цим пізнаємо Духа правди та духа обмани». Дух обману – дух жорсткості, підступності та убивств. Таким є дух антихриста і його творця, сатани. Таким є дух усіх проповідників від антихриста.  Їх легко впізнати за їхньою жорстокістю, зокрема до гнаних і тих, кого убивають.

       А тих, хто водиться Духом правди, Святим Духом, легко впізнати не лише за правильним, Біблійним, Євангельським вченням, але й за плодами того вчення і віри – за любов’ю. «Улюблені», кличе нас Христів Апостол, «любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!» Ті, що не люблять людей, не знають Бога. 

      Бога не знають не лише ті, що розпочинають і підхвалюють загарбницькі війни. Ті, що створюють різні перепони для своїх ближніх, щоб їх визискувати, теж не знають Бога. І ті, що знущаються з інших людей – вони Бога не знають, адже Бог є любов. Але, хто знає Бога, тобто, хто вірує в Христа, той любить своїх ближніх. І той буде мати чимало способів для того, щоб свою любов до людей виявляти. 

      Чому? Бо наш Бог є любов! «Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога», – каже нам Апостол, а в тому,  «що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи». Тут Апостол знову атакує на вчення Антихриста, яке полягає в тому, що ми для спасіння повинні заслужити Божу любов ділами. 

      «Нічого подібного!», – наче каже Св. Іван. Не ми першими полюбили Бога і джерело любові, яку мають Божі – не в нас, а в Богові. Він є любов. Він нас перше полюбив. Христос помер за на, коли ми були ще гіишниками, аби наші гріхи були прощені і воскреснув із мертвих, аби ми були виправдані і теж мали воскресіння і вічне життя. Ось така Божа любов!     

      Поєднавши нас із Собою у Христі і через Христа, Який живе в нас і живить нас Своїми істинними тілом і кров’ю, Бог вливає у наші серця Сою любов. Любов дає нам Бог. Походження любові, про яку говорить Апостол – божественне. Ця любов від Бога. Перше Бог любить нас, робить нас Своїми дітьми і дає нам Свою любов. 

      А вже тоді ми можемо справді любити – любити не так як любить світ, а так як любить Бог. Бо ця любов – від Бога, як каже Апостол: «Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!» Любов – дуже добрий тест на перевірку духа правди і духа обману, Церкви істинної і церкви фальшивої. Бо Церкву істинну створив Христос, за неї Він помер і для неї Він воскрес. Христос воскрес! Воістину воскрес! Амінь.

День Св. Юстина Мученика

 Сьогодні ми згадуємо Св. Юстина Мученика і дякуємо за нього Господу. Народжений на початку ІІ століття, Юстин виростав у поганській сім'ї.  Він був дослідником філософії, який навернувся до християнської віри та став учителем в Ефесі та Римі.  Після відмови приносити поганські жертви, його було заарештовано, допитано та страчено разом із іншими шістьма віруючими.  Офіційний протокол його допиту в Римі перед Рустікусом, римським прелатом, задокументував його сповідання віри.  Оповідь про його мучеництво стала джерелом великого підбадьорення для ранньої християнської спільноти.  Багато з того, що нам відомо про ранню літургійну практику, надійшло до нас саме від Юстина.              

Молитва на День Св. Юстина Мученика:

Всемогутній і вічний Боже! Ти знайшов Свого мученика Юстина, коли він блукав від учителя до учителя у пошуках істинного Бога. Подай, аби всі, хто шукає глибшого пізнання величної мудрості Твого Слова, були знайдені Тобою, бо Ти послав Свого Сина шукати і знаходити загублених; через Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви