Віднині ми повинні звертати більше уваги на себе самих, аніж на наших ворогів
зовні. Як каже Павло в 2 Кор. 2 (:11) ми добре знаємо, що замислив сатана. Коли
він бачить, що не може здолати нас зліва, то мчить на правий бік. Раніше він
чинив нас надто папістськими, а тепер він хоче вчинити нас надто
євангелицькими. Але в Писанні Бог багато разів заповідає нам, щоб ми тримались
простої дороги і не звертали ані праворуч, ані ліворуч (5 М. 5:32, 33; Іс. 30:21).
Воістину настав той час, що ми повинні озброюватись і захищатися молитвою і
вченням, адже сатана ось-ось нападе. Донині він боровся лише зі мною через
якихось грубих, дурних остолопів, які нічого не могли окрім як брехати і
розпускати плітки. А тепер вони плекають щиру надію, що ми самі себе зруйнуємо
через наші власні поділи та суперечки.
Та не варто через це падати духом. У Св. Павла бувало й гірше. Серед його послідовників були фальшиві брати і фальшиві апостоли. До того ж, від нього відпали були всі в Азії (2 Тим. 1:15); його також покинув його особливо близький друг Димас (2 Тим. 4:10). Тож і ми повинні очікувати, що коли розпочнеться конфлікт, то відпадуть і деякі з наших. До того ж, коли розпочнеться справді вирішальна битва з дияволом, всередині нас, ми повинні очікувати, що дехто з тих, хто нині є вістрям нашого руху, упадуть, навіть якщо то буде Лютер чи хтось інший. Коли ми воюємо із сатаною, то це вже не просто академічна дискусія.[1]
Мартін Лютер
Немає коментарів:
Дописати коментар