ЕФФАТА!
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя. І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав. І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика. І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: «Еффата; цебто: Відкрийся!» І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв’язалось негайно, і він став говорити виразно! А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували. І дуже всі дивувалися та говорили: «Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!» (Євангеліє від Св. Марка 7:31-37).
Благодать вам і мир від Бога Отця
нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2). Амінь.
Любі брати і сестри, є така історія про відомого скрипкового майстра Антоніо Страдіварі, який колись знайшов стару, потріскану скрипку, яка роками лежала на горищі. Вона була покрита пилом, її струни лопнули, а дерево розсохлося. Для звичайного перехожого це був просто шматок непотрібного дерева, який вже не міг видати нічого, крім жахливого рипіння. Але майстер бачив її потенціал. Він узяв її до своєї майстерні, обережно очистив, замінив струни й налаштував кожну деталь. Коли він повів по ній смичком, скрипка заспівала неймовірним, чистим звуком. Вона повернула свій голос.
Сьогодні у нашому Євангелії великий Майстер, Сам Господь, має справу із Своїм творивом, яке не може ані чути, ані говорити. Знівеченого гріхом чоловіка приводять до Сина Божого ті, хто знає, що Він любить людей. І знає, що Ісус нікому не відмовляє у Своїй божественній допомозі. Вони вірять, що для Ісуса буде достатньо, аби він поклав на глухого немову руку і той одужає.
Звісно ж цього було би достатньо. Капернаумський сотник, звертаючись до Ісуса, говорив: «Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга!» Для Сина Божого – Слова, що в Бога було споконвіку і через Якого світ постав, достатньо навіть руки не класти, а промовити слово і буде те, що це слово наказує. Бо Його слово – живе і діяльне, «віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме» (Євр.11:3).
Однак сьогодні Господь не просто кладе руку. І сьогодні Господь Христос не просто промовляє Своє Слово. Наш глухий немова не просто відчує на Своїй голові дотик Ісусової руки. Він буде з Ісусом наодинці. Він буде добре бачити, хто зцілює його, хто відновлює його до суспільства, яке дивилось на нього наче як на зламаний інструмент.
Наша Біблія дуже гарно передає те грецьке слово, яке використовує євангеліст Марко – слово моґілалос. Вона означає людину, яка не може виразно говорити. Вона щось намагається сказати, але зрозуміти її практично неможливо. Вона наче та стара, потріскана скрипка на горищі, яку знайшов був Антоніо Страдіварі – великий майстер.
Перед нашим глухим немовою стояв Той, Хто дає всім
таланти – Той, Хто дав таланти Антоніо Страдіварі, нашому реґентові і хорові, і
всім вам, любі брати і сестри. Перед нашим глухим немовою, скаліченим гріхом,
стоїть Ісус Христос. Пам’ятаєте, Ісус відвів його від натовпу, аби побути з ним
наодинці і наодинці перед ним здійснити ще одне Своє велике чудо.
Вуха нашого глухого поки що не чують, але очі його бачать та й вуха його відчувають дотоки, і краплі дощу, і холод і те, що Ісус вкладає йому Свої пальці у вуха, він теж відчуває, дивлячись на Ісуса, Який стоїть перед ним. Ісус використовує мову жестів!
А потім він бачить ще щось. Він бачить, як Ісус «сплюнувши, доторкнувся його язика». Ісус показував йому, що відновлення його слуху, і виразність його мови прийдуть саме від Ісуса, від Бога, адже потім Ісус «на небо споглянувши… зідхнув і промовив до нього: «Еффата; цебто: Відкрийся!» Колись глухий немова мав добре розуміти, звідки його благословення. Воно – від Ісуса, з небес. Воно – з небес, через Ісуса.
«І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв’язалось негайно, і він став говорити виразно!» – каже далі нам Євангеліє. Наш колись глухий – більше не глухий. Він тепер чує. Немова він – лише в минулому. Тепер він говорить виразно. Все це він отримав від Христа, від Бога! Тепер він наче та скрипка з горища, відновлена і гарна у своєму звучанні!
Народ бачить чудо Христове і чує заборону Христа нікому не говорити. Але як завжди, чим більше було заборон від Ісуса не розголошувати, тим більше люди всі розповідали про ще одне велике чудо, здійснене Сином Божим. Та й як було не говорити, коли тут настільки чітко виконувалось пророцтво, яке Бог за 700 років до цього дав через Свого пророка Ісаю: «Тоді-то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим. Тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик».
І вельми здивований народ говорить: «Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!» Любі брати і сестри, чи не почуваємося ми іноді як ця стара скрипка на горищі? Нам здається, що ми занадто побиті життям, гріхом чи розчаруванням, що наш голос уже нікому не потрібен. Але сьогодні Великий Майстер поруч. Він хоче торкнутися наших вух, щоб ми почули Його Слово, і нашого язика, щоб ми не лише виразно про Бога говорили, але й щоб усе наше життя знову стало піснею хвали для Христа.
Ми всі приходимо в цей світ, заражені хворобою гріха глухоти та немовства. Наші вуха не завжди чують Бога. Наші уста не завжди промовляють виразно про Бога, а буває й так, що коли саме треба про Бога говорити, то ми немов німі – мовчимо! Жахлива наша хвороба! Жалюгідний наш стан!
Але, любі брати і сестри, Бог каже: «Я – Господь, Лікар твій!» (2 М. 15:26). Бог стався людиною, аби лікувати нас. Ісус Христос – наш Лікар. Він не гидує нашою глухотою і німотою, які є наслідком гріхопадіння. І Він не карає наші гріхи так як ми того заслужили. Замість того, щоб викинути «зіпсовану скрипку», Лікар Ісус приходить у наше Десятимістя — у наш брудний, глухий від гріха світ. Ісус приходить, аби нас лікувати, аби повернути наш слух, аби відновити нашу мову і мовлення.
Не ми прийшли до Нього, а Він прийшов до нас. У Євангелії ми чуємо, що Ісус «на небо споглянувши… зідхнув». Він зідхнув у співчутті до глухого немови. Ісус співчував йому. Ісус співчуває кожному з вас, любі брати і сестри. Він – особливий Лікар. Він – Лікар, Який не лише співчуває вам у кожній вашій біді, у вашому болю, у вашому падінні. Він – той Лікар, Який відчуває вашу біду, ваш біль, ваше падіння і ваші духовні муки.
Ісус – Бог всевідаючий. Ісус – така само людина, як і ми, але без гріха. Ісус – святий Богочоловік. Він знає наш усякий біль і всякий наш біль він відчуває. Для нашої хвороби гріха не існує ніяких людських медикаментів. Від хвороби гріха не допоможуть ніякі людські здібності, докторські ступені чи людська мудрість.
Від хвороби гріха є лише одні ліки і ті ліки – Христос, Його плоть і кров, Його Євангеліє, Його Свята Вечеря. Але чому лише Ісус є нашим ліками, любі брати і сестри? Бо Ісус є Тим, Хто забирає нашу кару за гріх, Хто страждає за кожен наш гріх і Хто приносить повну, абсолютну заплати за всі наші гріхи та провини про Бога і проти наших ближніх.
Ісус це може і Він це робить, бо для цього Бог стався людиною. Для цього Бог Ісус буде людиною вже повіки віків – Богом і людиною, яка невимовно вас любить і хоче вашого спасіння. Для цього Він забрав усі ваші гріхи і поніс їх на хрест Голгофи. Ще Ісая пророкував, що Ісусові доведеться стати «глухим і німим» замість нас на хресті. Він проголошував про страждаючого Месію: «Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст...» (Іс. 53:7).
На хресті Ісус переніс абсолютну глухоту та немовство Бога – коли Отець відвернувся від Нього через наш гріх, і у відповідь на Його крик у неймовірних муках за наші гріхи: «Боже Мій, навіщо Ти Мене покинув?» була лише тиша. Ісус небагато говорив на хресті. Він став наче німим під вагою нашої кари, щоб наш язик не мовчав про Нього. Ісус помер за всіх нас, щоб усі наші гріхи були прощені. Ісус здійснив усе це, бо любить нас і хоче, щоб ми були прощені і мали спасіння.
Любі брати і сестри, прощення гріхів має кожен, хто вірує в Ісуса. Адже Ісус не залишився у гробі! На третій день Він воскрес із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього був оголошений невинним, праведним і теж мав воскресіння і вічне життя разом з Ісусом Христом у Царстві Небеснім! Ісус хоче, аби всі люди були відновлені до вічного життя!
Ми народилися у гріхах. Ми були наче ті забуті
скрипки на горищі, нікому не потрібні і приречені до повного руйнування. Але
Ісус став для нас як Страдіварі для приреченої скрипки. Ісус нас відновив для
життя вічного. Ісус став для нас і Лікарем, і Ліками, і Тим, Хто витерпів
німоту хреста та глуху тишу кари за наш гріх.
Це Він каже нині нашому серцю: «Еффата» — і ми чуємо Його голос, Його Слово любові та прощення. Його слово торкається наших вух. А уста наші торкаються Христових істинних тіла та крові у хлібові та вині Святої Вечері, аби в них і з ними причаститись Небесними Ліками – Христом і отримати прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Як нас Бог любить! Як Він до нас промовляє і як Він нас торкається!
Любі брати і сестри, ми чуємо Бога! Але чи ми виразно про Нього говоримо? Так, багато українців говорять нині про війну і про політиків, особливо корумпованих політиків. Але пам’ятаймо, змінити людину може лише Бог. Він змінив нас. Його Слово змінило нас. Його Таїнство нас покріплює.
Так само Бог може змінити і тих, з ким ми зустрічаємось у цьому світі. Може вони так само не чують Бога? І через це не знають Христа і Його любові, як їх знаємо ми? Говорімо виразно, любі брати і сестри. Виявляймо виразно гріх і ще більше виразно промовляймо про любов Божу, прощення і спасіння у Христі усім розкаяним грішникам. Хай і вони перестануть бути глухими немовами, а долучаються до гурту тих, кого зцілює Ісус Своїм Словом і Таїнством – до Його Церкви. І хай вони теж мають вічне життя. В Ім’я Христове. Амінь.
Бог же миру, що з мертвих підняв
великого Пастиря вівцям кров’ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, нехай
вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас
любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь
(Євр. 13:20, 21).
Немає коментарів:
Дописати коментар