Покаяння: потреба і визначення

   (Докір за гріх потрібен), аби грішники могли покаятися, боятися гніву Божого та відвернутися від гріхів.     
Чи потрібне покаяння? Звісно, що так. Бо проповіді Івана Христителя, Петра, Павла та інших починаються з цього: покайтеся. Подивіться також Луки 13:3, 5; Ісаї 66:2. І в Єремії 5, коли люди зневажаючи заклики до покаяння, залишалися у гріхові і поступово ставали все більш запеклими (вірш 3), Господь в кінці сказав (вірш 7): "Хіба через це Я пробачу тобі?"
  (Каяття ж) це серйозний страх сумління грішника, який визнає Божий гнів через гріхи і жалкує, що він ними образив Бога.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Під тінню і покровом Сонця Праведності

Проте в цьому житті ми маємо це [абсолютну праведність] лише під тінню  та під покровом Сонця Праведності (Мал. 4:2) і ми – праведні лише заради Нього через віру.

Тому Його скіпетр прямий, бо Христове вчення і Закони Його Царства всі разом прямі і чисті, а саме: щоб ми вірували в Христа і любили Бога та нашого ближнього. Немає жодної помилки в цьому Законі, але помилки є в нас: бо ми не віруємо достатньо, ми не любимо достатньо, у випробуваннях ми не достатньо сильні. Але все-таки, оскільки ми перебуваємо під цією тінню Христа, Який любить Бога і людину чисто, ми насолоджуємося Його ласкою і в цьому житті вважаємося за святих. Отже, по-перше, в Його Законі немає жодної помилки, ані не має зіпсуття в Його скіпетрі. Бо Слово – чисте, воно обіцяє благодать і навчає людей любити Бога. Це – справедливість Його Слова. По-друге, і в нас немає жодної помилки: по-перше щодо нашого Голови, Христа, Який вбирає в Себе наші гріхи, а по-друге, щодо майбутнього життя, в якому буде виявлена та праведність, в яку ми зараз віруємо. Пророк співає і проголошує це в нинішньому вірші і він ставить цього Царя над усіма іншими, незважаючи на те чи той інший цар – Давид, Соломон чи Єзекія. Вони не спроможні були правити своїми царствами без дурості та яскравих помилок…. Коротко кажучи, всі вони, навіть найвеличніші царі від початку світу не правили своїми царствами без великих помилок і несправедливості.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом сорок п’ятий

Проповідь на 1-у неділю Церковного Новоліття (Адвенту)

МЕЧІ НА ЛЕМЕШІ

                                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

                           

Слово, що його бачив Ісая, син Амосів, про Юдею та про Єрусалим: І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір'я, і полинуть до неї всі люди. І підуть численні народи та й скажуть: «Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його!» Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє з Єрусалиму. І Він буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни! Доме Яковів, ідіть, і попростуємо в світлі Господньому!  (Ісаї 2:1-5).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!   (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, один із англійських журналів,  «Квотелі Рів’ю» писав 1825 року: «Що може бути абсурднішим за думку про те , що локомотиви зможуть пересуватися вдвічі швидше за поштову карету?» 1926 року Лі Дефорест, науковець і винахідник писав: «Хоча теоретично телебачення імовірне, але я вважаю, що ми не повинні марнувати наш час на його розвиток через неможливість його використовувати для фінансів і торгівлі».

1901 року Вільям Бакстер у американському щомісячному науково-популярному виданні «Поп’лар саєнс» писав: «Як засіб швидкого пересування, авіація не зможе конкурувати із залізницею». Ці три вислови, як і деякі тогочасні вислови про автомобілі, не передбачали доброго майбутнього для людських винаходів, якими сьогодні повсюди користуються цивілізовані люди і без яких, власне кажучи, годі уявити наше теперішнє життя.  Не може такого бути! Цього ніколи не буде! Навряд чи таке буде – такі заяви лунали щодо того, що стало невід’ємною частиною реальності в якій ми живемо.

Людські мрії, задуми стали реальністю. Наскільки ж більше це стосується Божих задумів! Ісая, наш любий пророк, жив за сімсот років до Христа. Ще до нього колись єдиний і могутній Ізраїль через гріх розколовся на два царства: Ізраїль і Юдею. Вони вже ніколи не будуть такими могутніми, яким був єдиний Ізраїль за царів Давида і Соломона.  Довкола них піднімаються на ноги могутні імперії, які грабуватимуть і Ізраїль, і Юдею. Пророки Божі закликали народ в обох царствах розкаятися і попереджували про неминучість Божої кари – руйнування країн і вигнання людей в неволю.

Але як часто ми слухаємося такі серйозні застереження? Як часто ми ігноруємо ними, махаємо на них рукою і йдемо собі далі власним курсом, коячи гріхи і нехтуючи святим і справедливим Богом!  Наш грішний розум переконує нас, що Божі погрози стосуються не нас. Минає день, минає другий. Минає рік, а то й десятиліття і ми думаємо: «Ну, з нами точно нічого дуже поганого не станеться!» 

Цар Давид, під натхненням Святого Духа молиться до Господа: «Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони! Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа. У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!... Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, тим то віддмухує він ворогів своїх...  Сказав він у серці своєму: «Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені...» Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком злочинство й переступ. Причаївшись, сидить на подвір'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим...  В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку... Припадає, знижається він, і попадають убогі в його міцні кігті...  Безбожний говорить у серці своїм: «Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи» (Пс. 9:23-32).

Так думало і багато юдеїв, які відверто насміхалися із пророків, з проповідників, бо не вірили, що можуть настати жахливі зміни. І для багатьох з них вони дійсно не наставали за їхнього життя на землі. Багато-хто дізнавався про жахливу зміну в його житті, померши і потрапивши до аду.  Втім, хіба є великою втіхою знати, що твої нечестиві діти, яких ти не виховував у страхові Божому, зазнають повної люті Божого гніву?  Адже Юдея таки впала. Єрусалим був таки спустошений вавилонянами. Храм був зруйнований ворогами Божого народу, а народ опинився у вигнанні, у неволі. Боже Слово, яке застерігає про покарання за гріх, збувається з набагато більшою вірогідністю ніж найоптимістичніші прогнози будь-яких вчених на цьому світі. «Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани!» – так завершує свою молитву цар Давид.

Проте для тих, що каються у власних гріхах і надіються на Господа, Бог через пророка Ісаю дає зовсім інше послання. Це послання про дві прекрасні пори, одна з яких почалася через сімсот років по його житті, і яка, попри всі війни і проблеми, триває нині. Ісая каже: «І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір'я, і полинуть до неї всі люди». Кінець тих днів – це завершення цілої епохи Старого Заповіту, в яку живе Ісая.  Всі віруючі чекали кінця тих днів, бо їхня надія була в Тому, Хто прийде у кінці тих днів. Їхня надія була у Месії, у Христі. 

Бо гора дому Господнього не просто здіймається над усіма горами. Власне кажучи, Сіон – набагато нижчий за багато гір на світі.  За висотою йому не зрівнятися з Еверестом, який ще називають дахом нашої планети. Сіон набагато нижчий нашої Говерли і лише вдвічі вищий від Замкової Гори, яку ще називають Боною і навпроти якої в місті Кременці розташована наша церква Хреста Господнього. Чому ж тоді Ісая пророкує, що Сіон підніметься вище від Евересту?

Це сталося духовно і це сталося через Христа. Він, будучи вічним Сином Божим і Сином Людським, Який народився у Віфлеємі, будучи святим і праведним, забрав на Себе всі наші гріхи. Ісус Христос був піднесений на Хрест Голгофи. То був звичайний хрест для страти злочинців, але через Того, Хто був на хресті, Він став хрестом благословення для злочинців проти Бога, для грішників.  Бо на хресті за наші гріхи був розп’ятий істинний Бог і істинний Чоловік, Святий Ізраїлів, про Якого звіщали усі пророки. На тому хресті Ісус Своєю кров’ю обмив усі наші провини проти Бога. На тому хресті Ісус помер на нашому місці і замість нас. На тому хресті здійснилося викуплення усіх нас від влади гріха, смерті і диявола, що підтвердилося переможним виходом Христа із гробу.

Через Христа розп’ятого і Його прощення, гора Сіон вивищується над усіма горами світу. Вона вища від київських гір, на яких міг стояти Св. Андрій Первозванний. Вона вище від Евересту. «Бо», – пророкує Ісая, «вийде з Сіону Закон, і слово Господнє з Єрусалиму». Із Сіону, із Єрусалиму виходить Закон, слово Господнє.  Ісая пророкує про вихід з Єрусалиму Доброї Новини про спасіння у Христі. Ісая пророкує про вихід з Єрусалиму Євангелія.

Це відбулося тоді, коли на учнів зійшов Святий Дух і відбулася перша євангельська проповідь апостолів.  Вони проповідували про Христа, а їх чули, як написано «парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби» (Дії 2:9-11). Чимало цих людей увірували в Христа, у прощення гріхів самою вірою в Сина Божого і повернулися з цією спасенною вірою до своїх рідних домівок, до своїх рідних країн. А потім, коли почалися переслідування християн в Єрусалимі, вони понесли це Слово, це чудесне Євангеліє за межі Давидового міста, як і заповідав та передвіщав водночас воскреслий Спаситель: «Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дії 1:8).

Ось так Слово Господнє вийшло з Єрусалиму і крокує далі усіма краями землі. Так воно крокує Україною і Києвом.  Через це підносить високо над усі гори гора Сіон, гора Євангелія, бо там у виправданні самою вірою у Христа дім Бога Якового – там Церква. Вона – не у виправданні ділами.  Вона не у виправдані Законом. Бо інакше Ісая пророкував би про іншу гору Сінай – гору, де Бог дав євреям через Мойсея Закон. Фізична гора Сінай втричі вища за гору Сіон. Але духовно гора Сіон в тисячі разів вища за Сінай, так само Євангеліє вище стоїть від Закону, бо Євангеліє дає спасіння і вічне життя, а Законом «гріх пізнається» (Рим. 3:20).

Закон не творить віри в Бога і не кличе людей до Бога. А творить віру слово Господнє з Єрусалиму, Євангеліє про те, що Бог нас любить і з непохитною Своєї любові прощає нас і дарує нам вічне життя. Через це ми хочемо іти на Господню гору, до дому Бога Якового, до Церкви Христової, до нашої громади, бо тут нам Господь Христос виявляє Свою любов у Слові, підтверджує її у годуванні нас Своїми істинними тілом і кров’ю під виглядом хліба та вина Господньої Вечері. Через Христа і у Христі, гора Сіон, Євангеліє, вивищується над усіма іншим горами, над усіма іншими доктринами, науками і релігіями.  Ісая бачить це за сімсот років до Різдва Христового і це збулося. Бог – не винахідник. Бог Творець історії і все, що Він каже, збувається.

Ісая бачить також щось інше. Він бачить те, чого ми поки що не бачимо на власні очі, а можемо бачити поки що лише очима віри. Ісая каже, що Христос «буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати».  Звісна річ, Господь Церкви, Ісус Христос і зараз діє у світі Своєю всемогутньою силою. Але Ісая тут говорить вже про завершенні усієї грішної історії світу.  Він говорить про час, коли Цар Христос повернеться у славі і воскресить усіх без винятку людей. І тоді буде Останній Суд, який для невіруючих буде Страшним Судом. Тоді ви, любі брати і сестри, що уповаєте сьогодні на Христа, почуєте Його лагідне запрошення: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу» (Мт. 25:34). А невіруючі почують жахливий вирок: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований» (Мт. 25:41).

І ви, любі віруючі, увійдете в зовсім інший світ, світ без гріха. На другій стороні вулиці від будівлі Організації Об’єднаних Націй в Нью Йорку, на кам’яній стіні написані саме ці два передостанні речення Ісаї з нашого сьогоднішнього тексту: «І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни!» Вони напевне написані з огляду на мрію величезної кількості людей жити в мирі на землі. Вся історія людства, а особливо російсько-українська війна свідчать про те, що ці слова не стосуються цього грішного світу, а стосуються саме Царства Небесного, у яке нас введе наш Спаситель Христос після того, як воскресить нас із мертвих або перемінить, якщо ми не помремо до часу Його повернення у славі.

Ми вже тут маємо мир із Богом через Христа, а у Царстві Небесному, маючи досконалі тіла і розум, і емоції, ми будемо радіти миром із усіма людьми з різних народів, які спаслися і отримали вічне життя самою вірою в Христа. У Царстві Небесному не буде сварок, не буде конфліктів, не буде воєн і не буде армій. Там буде одна єдина Христова Церква, яка нині збирається довкола Слова і Таїнств і не виляє ділами, а простує до Царства Небесного і життя вічного у Світлі Господньому, у Його святому Євангелії. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

День Св. Апостола Андрія Первозванного

      Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Апостола Андрія Первозванного. Св. Андрій, брат Симона Петра, народився у галілейському селі Віфсаїді. Будучи учнем Св. Івана Христителя, Андрій став першим з Ісусових учнів (Івана 1:35-40).  В Євангеліях його ім'я з'являється на початку списків Дванадцятьох. Саме він познайомив свого брата Симона з Ісусом (Івана 1:14-42). В повному сенсі цього слова він був першим місіонером у рідному краї, а також закордоном (Івана 12:20-22).
     Передання свідчить, що Андрія було замучено на хресті у формі літери Х. Вважається, що 357 року по Р. Х. його тіло було перенесено до церкви Всіх Апостолів у Константинополі, а згодом перенесено до собору в Амалфі, в Італії.  Повість Врем'яних літ, наш давньоруський літопис, зазначає, що Св. Апостол Андрій Первозванний побував і на київській землі. Наш Український Лютеранський Служебник згадує про Св. Андрія Первозванного в гімні 119 "Понад крик юрби і гамір":

Так колись Андрій апостол
Кинув дім і всю рідню,
І на нашу Україну
Приніс Добру Новину.

Молитва на День Св. Апостола Андрія Первозванного:

Всемогутній Боже!  Благодаттю Твоєю Апостол Андрій виявив послух до поклику Твого Сина про те, щоби бути Його учнем. Дай нам також, аби ми слідували в серці і житті  за Господом Ісусом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри. Ной, син Ламеха (Буття 5:30), отримав доручення від Бога збудувати ковчег, у якому його сім'я перебуватиме у безпеці від руйнівних вод спустошливого потопу, який наведе Бог.  Ной збудував ковчег і почався дощ. Вся земля опинилася під водою, знищуючи "усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного" (Буття 7:23). 
     Після того як вода потопу спала, ковчег зупинився на горі Арарат. Коли Ной визначив, що вже безпечно (а Бог підтвердив це), Ной, його сім'я і всі тварини покинули ковчег. Потім Ной збудував вівтар і приніс жертву подяки Богові за те, що Він спас його сім'ю від знищення. Бог проголосив, що веселка на небі буде знаком Його обітниці про те, що земля більше не буде знищена подібним потопом (Буття 8:20-22; 9:8-17). Ной - праотець усіх існуючих нині людей. Ноя ми згадуємо і вшановуємо за його послух, віруючи, що Бог виконає усе сказане Ним. 

Молитва на День Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри:

Всемогутній і вічний Боже!  Відповідно до Твого суворого суду Ти засудив невіруючий світ через потоп, але відповідно до Твого великого милосердя, Ти вберіг віруючого Ноя і його сім'ю, усього вісім душ. Дай, аби ми завжди перебували в безпеці у святому ковчегові Християнської Церкви, щоб з усіма віруючими в Твою обітницю, ми були проголошені гідними вічного життя; через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Якщо диявол хоче вас засмутити

Якщо диявол хоче кинути вас у смуток і зруйнувати вашу віру, то піднімайтеся у вірі і кажіть  йому: «Замовкни. Це – Слово Боже, яке ти не перевернеш».

Отже ми повинні знати та вірувати, що Церква – свята, але ми не повинні дивитися на неї таким чином, бо стаття віри каже: «Вірую у святу Церкву», а не: «Бачу святу Церкву». Але якщо ви хочете судити за виглядом, то побачите, що вона – грішна. Ви побачите багатьох, власне кажучи, незліченну кількість нагод для спокус – братів, над якими панують їхні страсті… один підбурюється нетерпеливістю, інший – гнівом, інший – ще якимось чином. Не написано: «Бачу святу Церкву», а: «Вірую в святу Церкву», бо вона не має власної праведності, а має вона праведність Христову, Який є її Голова. У цій вірі я осягаю її святість, яка є святістю, у яку вірують, а не святість, яка є відчутною або видимою.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом сорок п’ятий

Адвент - Церковне Новоліття

     Сьогодні в Українській Лютеранській Церкві - перший день Різдвяного посту, яким також починається новий церковний рік або ж церковне новоліття.  В Західній Церкві (через відмінність у календарі) ця пора почалася ще 13 днів тому. На Заході ця пора традиційно називається Адвент, що точніше вказує на сутність Різдвяного посту і на Сході, і на Заході - очікування не лише святкування Різдва Божого Сина, але і Його повернення у славі, аби судити живих і мертвих і, аби забрати Свою Наречену, Церкву, до вічного життя у Царстві Божому. Традиційним літургійним кольором цієї церковної пори є синій, колір очікування. В цю пору церковного року розташовують в церквах чотири менших свічки (які символізують 4 неділі до Різдва) довкола великої (яка символізує Різдво).  Кожної неділі запалюють по одній свічці, а в Надвечір'я Різдва Христового горять всі п'ять свічок, нагадуючи про те, що Ісус є правдиве Світло.

Молитва на цей день:

Господи!  Благаємо Тебе – використай силу Твою і прийди, аби захистом Твоїм ми були врятовані від грізних небезпек наших гріхів і були спасенні Твоїм могутнім визволенням; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Визначення помісної церкви

      Використовуючи сьогоднішню загально-прийняту термінологію, ми можемо визначити помісну церкву як Євхаристійну спільноту в певному місці з тим розумінням, що це охоплює і включає 1) цілу Євангельсько-таїнственну практику (Мт. 28:19-20), яка стає на чолі, як це було в святкуванні Нового Заповіту (1 Кор. 11:26); 2) Божественно запроваджене служіння, як служіння публічних носіїв і доморядників (1 Кор. 4:1) Слова і Таїнств у принципі, хоча окремі громади й можуть бути тимчасово без посадовців того служіння; і 3) правду, що у належному сенсі (proprie dicta, Ап.  VII/VIII:28) лише "святі" або ж віруючі належать до помісної церкви. Тоді православна (помісна) церква є просто "громадою святих, у якій Євангеліє правильно навчається, а Таїнства правильно роздаються" (АВ VII:1) в окремо взятому місці. 

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

Християнин відбивається Словом

Так само як жодне місто не має таких слухняних і добрих громадян, що не потребує суддів і урядовців, так само і в плоті та внутрішніх імпульсах християн завжди є прихована гординя, хтиві бажання і тому подібне, які намагаються пробитися нагору і весь час нас спокушають. Тоді необхідним є Слово. Тоді ми мусимо читати Слово, чути його і розмірковувати над ним, іти в нашу келію і молитися, ставши на коліна. Ось що справді означає придушувати гріх, який далі піднімається, бореться проти нас і нас полонить. Тому християнинові треба ось так відбиватися.  Якщо ж ми не будемо так відбиватися, а будемо ледачі та не будемо відрікатися ані себе, ані інших, то не зрозуміємо того, чи віруємо ми, а чи ні. Ось ознака того, що Христос використовує суд і діє посеред нас: ми чуємо докір і догану – голос, який докоряє дияволові; голос, який тривожить і перевертає секти; голос, який перешкоджає спокусам і стримує їх.  Ці блискавки та громовиці виходять із Христового престолу і є певним свідченням того, що Христос присутній і судить. Віра та інші плоди віри зростають через цей суд, який у нас здійснює Христос.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом сорок п’ятий

Проповідь на неділю Христа Царя

                 ЦАР ІСТИНИ

                                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

                           

Тоді знову Пилат увійшов у преторій, і покликав Ісуса, і до Нього сказав: «Чи Ти Цар Юдейський?» Ісус відповів: «Чи від себе самого питаєш ти це, чи то інші тобі говорили про Мене?» Пилат відповів: «Чи ж юдеянин я? Твій народ та первосвященики мені Тебе видали. Що таке Ти вчинив?» Ісус відповів: «Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси...» Сказав же до Нього Пилат: «Так Ти Цар?» Ісус відповів: «Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос». (Євангеліє від Св. Івана 18:33-37).

Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти!  (Об. 1:4) Амінь.

Дорогі брати і сестри, в Україні нарешті запрацювала Верховна Рада, є легітимний Президент, призначений законним чином Уряд. Все працює. У Верховній Раді вже навіть відбулася перша бійка. Перед цим відбувалися дві передвиборчі кампанії: президентська і парламентська. Кожен, хто прагнув отримати державу посаду, щось обіцяв, а ще витрачав серйозні суми грошей на агітацію на радіо і телебаченні, на вулицях і трасах, в інтернеті і в газетах. Аж до часу справжньої, а не показної демократії, влада часто була джерелом багатства, що підтверджує і найновітніша історія України. Тож недивно, що правителі у таких країнах перше ведуть запеклу боротьбу за владу, а потім з усіх сил намагаються цю владу на довгі десятиліття зберегти.

В стародавньому Римі, під окупацією якого перебувала Юдея в час нашого євангельського тексту правив імператор. Цар Ірод був, власне кажучи, підлеглим римського імператора, як і, звісно, Понтій Пілат, до якого привели Сина Божого ті, що мали би бути священиками Бога Живого.  Вони звинувачували Ісуса в богохульстві, адже Він Себе називав Сином Бога Живого і це вважали підставою для страти Христа.

Водночас їм потрібна була вагоміша причина, аби таки змусити римську владу розіпнути Божого Сина і цю причину вони знайшли у привітанні, яке вигукував радісний Єрусалим у неділю, коли Син Божий входив у Єрусалим: «Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!» (Мт. 21:9). Давид був найславетніший цар Ізраїлю. А Ісуса народ називає його Сином. Монархія, як ми знаємо, справа спадкова.

«Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар», – такі аргументи використовувала юдейська старшина, аби лишень позбутися незручного рабина і проповідника. Ворохобить народ? Авжеж!  Адже це Він проповідує: «Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне. Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені. Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони. Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть. Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть. Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне» (Мт. 5:3-10)  Покірні, засмучені, лагідні, шукачі правди Божої, милостиві, миротворці – від них суспільство стає революційним, правда ж?

Звісно, ворохобництвом є також вигнання з храму тих, що перетворили церкву на бізнес, а богослов’я на фарисейський мір спасіння добрими ділами. Євангеліст Матвій так описує очищення Храму: «Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони продавцям голубів. І сказав їм: «Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників». І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, і Він їх уздоровив» Мт. 12:12-14).

А «Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже» (Мт. 22:21) – це на думку церковного істеблішменту заборона сплачувати податки Римській імперії? Невірство в Христа завжди рясніє подібними плодами, незважаючи на те, яке надворі тисячоліття або століття. До невіруючих обманщиків і потенційних убивць Христос каже: «Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді. А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу» (Ів. 8:44, 45).

Сьогодні Євангеліє переносить нас до преторію і показує Понтія Пілата, який кличе Ісуса і питається в Нього: «Чи Ти Цар Юдейський?» Господь Христос відповідає на питання Понтія Пілата питанням: «Чи від себе самого питаєш ти це, чи то інші тобі говорили про Мене?»  Відповідь Понтія Пілата дуже важлива: «Чи ж юдеянин я? Твій народ та первосвященики мені Тебе видали. Що таке Ти вчинив?» 

Про римського імператора знав весь світ. Він править силою і раніше чи пізніше всі довколишні краї, з усіма громадянами дізнаються про існування такого чоловіка. Але не про Христа. Про Христа Царя знають тільки юдеї, тобто віруючі. Вони про Нього знають, бо про Нього звіщає все Писання, яке юдеї досліджують, регулярно читають і чують, а віруючі ще й довіряють йому і чекають на Його Царство, молячись так, як Він навчив: «Нехай прийде Царство Твоє».

Господь пояснює природу Свого Царства.  «Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси...» В українській мові, аби показати величезну різницю, інколи ми кажемо «як небо і земля». Христове Царство з небес, зі святості, з праведності.  Зрозуміти Христове Царство важко навіть одноплемінникам Спасителя, євреям.  Учням, серед яких виникла суперечка про те, хто і які буде займати посади в Царстві Христовому, Господь сказав: «Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться. Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець. Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець» (Лк. 22:25-27). 

Цар Христос служить Своїм учням. Христова служба не воює за Свого Царя, бо Його місія – не воювати проти Риму. Тож римлянин Пілат перепитує єврея Ісуса: «Так Ти Цар?» «Ісус відповів: «Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос». Ісусова відповідь на запитання Пілата – несподівана і ствердна.  Перед намісником римського царя стояв Цар Юдейський, Цар Ізраїлю.

Перед владним, який мав під своєю командою частини римської армії, стояв Той, праведне і всемогутнє військо Якого зараз просто спостерігає за несправедливим судом. Місія Пілата і його царя була панувати, визискувати, багатіти, а  місія Христа Царя настільки ж інша, як і Його Царство. Царство Христове – Царство правди, Царство істини. В тому Царстві немає жодного слова обману, жодного неправдивого слова. Боже Слово – істина. Ісус приходить на виконання цієї істини – Слова. У Ньому правда – Слово виконується.

Цар Ісус Собою засвідчує цю правду. Кожен, хто з правди, хто належить до Христового Царства, навіть живучи ще в цьому світі, чує голос Царя, тобто, прислухається до голосу Христа Царя, довіряє Йому і Його Слову. Сьогодні ви можете зробити висновок для себе, любі брати і сестри.  Так, ви – громадяни України. Але якщо ви довіряєте Христові, то ви від правди, тобто ви – громадяни Його Царства.

Понтія Пілата, як і первосвящеників із фарисеями ця правда не цікавить. В кожного з них є своя правда – правда виправдання ділами. Через це тут і Пілат, і юдейська верхівка, і самоправдені фарисеї стають мимовільними союзниками, союзниками в боротьбі проти істини і зокрема  - проти Царя істини, проти Христа.

Ви ж, любі брати і сестри чули від Нього істину і знаєте, що ця істина полягає в тому, що цей Цар – вічний Божий Син, святий і досконалий. Ця істина полягає в тому, що весь світ грішний.  Грішні ви і я.  Грішні наші діти, всі наші родичі і всі люди довкола. Істина полягає в тому, що заплата за гріх – смерть.

Істина також полягає в тому, що Христос вас любить. І любить Він вас особливою жертовною любов’ю, про яку Він каже: «Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив! Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Ів. 15:12, 13).  І Господь Христос доводить цю любов.

Ми мали стояти на вічному суді Божому. Але ось Він, Цар Небесний, стоїть перед намісником земного царя на допиті, аби незабаром отримати вирок вмитих рук: «Невинний іде на смерть». Винні всі довкола, починаючи від первосвящеників і закінчуючи ящичниками на чолі з Пілатом і з його царем – кесарем. Винні ми і винне все людство.

Ми мали би піти на вічні муки, але замість нас на страшні муки за гріхи цілого світу іде Син Божий, Цар Ізраїлів, Цар над царями і Пан над панами, як про Нього свідчить Книга Об’явлення. На хресті Цар свідчить про істину – про Його неймовірну, невимовну любов до кожного з вас, любі брати і сестри, проливаючи Свою святу кров за кожного з вас і обмиваючи з вас, що каєтеся у ваших гріхах, всі ваші гріхи та провини.

Аби ми не померли навіки, на нашому місці і замість нас помер Цар Ізраїлів.  Він засвідчив істинність, досконалість, повноту і святість Своєї жертви за всі наші гріхи та провини, вийшовши переможцем над смертю із гробу.  Його воскресіння – проголошення тієї істини, що ваші гріхи прощені, ви виправдані і ви воскреснете, як і Він до вічного життя у Останній День, День Його славетного повернення.

Цар засвідчує правду про гріх, і про прощення, про те, що спасіння – лише в Його Імені. «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12). Ісус продовжує свідчити про істину щонеділі тут в нашому зібранні, коли ми чуємо Його Слово. Не як ті правителі, сучасні царі, що сплять і навіть у сні планують, як обдурити чи обікрасти рідний народ, Ісус продовжує свідчити про істину тут, в цій громаді і давати нам найбільший скарб – прощення усіх наших гріхів і провин, коли ми в каятті просимо цього прощення і коли щонеділі Він торкається наших уст своїми святими та істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері, несучи із Собою і в Собі прощення гріхів і вічне життя.

Ісус Христос – Цар істини та істинний Цар, Цар- слуга для вас, любі брати і сестри і Цар-суддя для нерозкаяних правителів, можновладців і всіх тих, що надіються на власну хитрість, розум, гроші чи діла. Сьогодні свідчить Він нам Своєю істиною. Продовжуймо бути Його свідками сьогодні і завжди ми, аби більше людей увірували в Христа Царя і спаслися. Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Об. 22:21).  

Молитва за Збройні Сили України

      Господи війська небесного!  Простягни Твою всемогутню руку, аби зміцнити та захистити тих, що служать у Збройних Силах України. Підтримуй їх у час війни, стань табором довкола нашого війська, аби лихі вороги не мали влади над ними і не могли заподіяти їм шкоди. Благослови наших воїнів, аби вони з Тобою пробиралися крізь мури і всі небезпеки,  побивали ворожі відділи, захищаючи наш рідний край і поверталися з перемогою до рідних домівок. В час миру, Господи, утримуй їх від усякого зла, а у всі часи дай їм мужність і вірність українському народові. Благослови їх, аби вони служили чесно і бездоганно. Заради Христа. Амінь.

День Св. Климента, пастиря і єпископа

     

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Климента Римського, пастиря і єпископа Риму. Св. Климента (прибл. 35-100 р. р. по Р. Х.) пам'ятаємо, як учня Св. Павла, який установив взірець апостольської влади, що панувала в Християнській Церкві впродовж  І і ІІ століть. Він також наполягав на тому, аби в центрі поклоніння Церкви та євангелізації перебував Христос. В листі до християн у Коринті він наголошував на центральності Ісусової смерті та воскресіння: "Не зводьмо очей з крові Христової, розуміючи наскільки вона дорогоцінна для Його Отця, бо пролита була вона за наше спасіння і принесла благодать покаяння всьому світові" (1 Климента 6:31).  Перед тим як померти мученицькою смертю (його втопили на засланні в Херсонесі - тепер м. Севастополь, Україна), Климент виявив непохитну, Христоподібну любов до Божого викупленого народу і надихав майбутні покоління далі розбудовувати Церкву на основі пророків і апостолів, наріжним каменем якої є Христос.

Молитва на день Св. Климента, пастиря і єпископа:

     Всемогутній Боже!  Твій слуга, Климент Римський закликав Церкву в Коринті до покаяння і віри, аби об'єднати їх у християнській любові. Дай, аби Твоя Церква могла бути закорінена у Твоїй правді присутністю Святого Духа і залишалася непорочною у Твоєму служінні аж до приходу нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Фактичні гріхи

     Фактичні гріхи є зіпсутим плодом прабатьківського гріха, як зіпсутого коріння і поганого дерева, тобто це дії, які конфліктують із Божим Законом, як усередині в думці, волі та серці, так і зовні: у ставленні, словах і вчинках, незважаючи на те, чи є вони свідомими чи несвідомими.

                ПЕРЕЛІК ФАКТИЧНИХ ГРІХІВ:

1. Певні гріхи є внутрішніми, а певні - зовнішніми.
2. Певні гріхи є відкритими, а певні - прихованими чи таємними.
3. Певні гріхи є свідомими, а певні - несвідомими.
4. Деякі гріхи кояться думкою, волею, бажаннями.
5. Гріхом також є підстава для гріха та участь у гріхах інших людей.
6. Певні гріхи кояться прямо проти Бога, певні - проти ближнього, певні - проти самих себе.

     Такий поділ гріхів навчається із тією метою, аби ми могли якось навчитися і зрозуміти те, скількома багатьма гріхами, настільки різноманітними аж до незліченності, ми себе забруднюємо. Проте все одно залишаються такі Давидові слова із Псалма 18:13: "А помилки хто зрозуміє?"

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Святий завжди надіється

А я буду постійно надіятись, навіть, коли для мене шукають зла. Надіятися простіше в добрий час, а складніше в час поганий. Тому лише святий завжди надіється, завжди благословляє, як Йов. Дальші слова виражають ту саму істину:  і славу Твою над усе я помножу! Це наче говорити: «Я славитиму Тебе не лише в добрий час, коли є матеріал для повної хвали, але й в час лихий, коли здається немає матеріалу для прославлення, але ті, що живуть в надії і в теперішньому лихові та видимому водночас бачать надію на невидиме». Хто цього не бачить, а бачить лише теперішнє, той не може славити Бога окрім часу доброго, бо не бачить чим є зло і для чого воно. Через це він не може приєднуватися до прославлення, як той, що надіється. Останній-бо знає, що це трапляється не лише з несправедливими, але й служить корисній меті, якої перші не розуміють.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом сімдесят перший