А я
буду постійно надіятись, навіть, коли для мене шукають зла. Надіятися
простіше в добрий час, а складніше в час поганий. Тому лише святий завжди
надіється, завжди благословляє, як Йов. Дальші слова виражають ту саму
істину: і славу Твою над усе я помножу! Це наче говорити: «Я славитиму Тебе
не лише в добрий час, коли є матеріал для повної хвали, але й в час лихий, коли
здається немає матеріалу для прославлення, але ті, що живуть в надії і в
теперішньому лихові та видимому водночас бачать надію на невидиме». Хто цього
не бачить, а бачить лише теперішнє, той не може славити Бога окрім часу
доброго, бо не бачить чим є зло і для чого воно. Через це він не може
приєднуватися до прославлення, як той, що надіється. Останній-бо знає, що це
трапляється не лише з несправедливими, але й служить корисній меті, якої перші
не розуміють.
Немає коментарів:
Дописати коментар