Не можна збагнути Церкву, говорячи про "групи християн", які вільно асоціюються з Євангелієм у якійсь формі. Євангеліє, яке "проповідується чисто" і Таїнства, які "роздаються правильно", складають високі, конкретні, специфічні одиниці й цілісності (теперішній тривалий час дієслів у АВ VII не є випадковістю), які дуже не схожі на випадкову, уривчасту, приватну, волюнтаристську природу гуртків із вивчення Біблії та подібних "груп". Питання про те, чи присутні віруючі в таких групах, і як їх можна з точністю визначити, - є недоречним. Організації, які правдоподібно включають християнських віруючих, не стають через те церквами, бо тоді профспілки, супермаркети і цілі народи були би церквами. І хоча правда, що лише "двоє або троє" могли би становити громаду (Мт. 18:20), не будь-які двоє або троє християн власне це роблять. У Мт. 18:16-17 навіть двоє або троє, які разом мають намір здійснити Божественно запроваджену місію зі спроби здобути брата, все ще не є екклесіа, але виразно від неї відрізняються. Лише чисто проповідуваного Євангелія і правильно відправлених Таїнств достатньо для того, аби задокументувати Церкву (яка відрізняється не лише від аморфної "групи", але й від сектантської квазіцеркви або ж цілковито відступницької нецеркви, залежністю від стосунків із ознаками Церкви).Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"
Немає коментарів:
Дописати коментар