День Св. Ганни

Сьогодні ми згадуємо Св. Ганну (Анну) і дякуємо за неї Господу. Ганна була улюбленою дружиною Елкани, єфремлянина і благочестивою матір'ю Св. Пророка Самуїла. Він народився в неї через багато років гіркої безплідності (1 Самуїлова 1:6-8) та палких молитов про сина (1-а Самуїлова 1:9-18). Після відлучення сина, Ганна виявила свою вдячність Господу, повернувши свого сина до служіння Господу в Шіло (1 Самуїлова 1:24-28).  Її молитва (псалом) подяки (1 Самуїлова 2:1-10) починається словами "Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі". Ця пісня передвіщає "Величальну", пісню, яку проспіває Діва Марія через багато століть (Луки 1:46-55). Ім'я Ганна походить з єврейського слова благодать. Ганну згадують і вшановують за радісне виконання обітниці, яку вона принесла до народження сина і за те, що вона віддала сина на довічне служіння Господу.

    
Молитва на День Св. Ганни:

Боже, Отче Всемогутній!  Ти - Творець усього.  Ти зглянувся на біду Твоєї безплідної слуги, Ганни і не забувся про неї, а відповів на її молитви даром сина.  Почуй і наші так благання та прохання і наповни нашу порожнечу, даруючи нам довіру у Твоє піклування, щоб і ми, як Ганна, могли приносити Тобі подяку і славити Тебе, і радіти чудесним народженням Твого Сина, Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Ісуса Навина

     Сьогодні ми згадуємо Св. Ісуса Навина і дякуємо  за нього Богові. "Ісус, син Навина, був служитель і наступник Мойсея, і провідник народу Ізраїлю, який провів їх через сухе русло Йордану у Край Ханаанський.  Він мав таке саме ім'я, як наш Спаситель, Ісус Христос [оскільки єврейською мовою імена "Єгошуа" та "Ісус" звучать однаково]. Він був прототипом Христа, Який привів дітей Авраама через Йордан життя бід і смерть у спочинок вічного життя...
    Коли першого дня 2493 року від створення світу помер Мойсей, Єгошуа повів народ Ізраїлю у Край Ханаанський, який був обіцяний їхнім батькам. Він здобув відмінні і дивовижні перемоги для Божих обранців. Подолавши царів Ханаану, він розділив край і в кінці помер у віці 110 років. Єврейською мовою його ім'я звучить Єгошуа або Йосуа, тобто "Спаситель", "Помічник". Грецькою мовою його ім'я звучить Іесус або Єсус".

Давид Хитрей

Молитва на День Св. Ісуса Навина:

Господи Ісусе Христе!  Твій слуга Ісус Навин провів дітей Ізраїлю через хвилі ріки Йордану в край, що тік молоком і медом.  Ісусе Христе!  Веди нас крізь води нашого Хрищення ув Обіцяний Край нашої вічної домівки, в якому Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Промовляє Писання - промовляє Бог

            

Коли промовляє Писання - промовляє Бог і справа вирішена. Жоден людський авторитет не тримається на рівній нозі зі Святим Писанням і триматися так поруч з божественним не може: "Бо ж Бог - правдивий, а кожна людина - неправдива" (Рим. 3:4)! Намагання "виправити" Писання чи то Аристотелем, чи Йосифом чи Ейнштейном - настільки ж в богослов'ї абсурдне, як в юриспруденції було б абсурдно звертатися з апеляцією після Верховного Суду до місцевого.
             Так само не може богослов'я прийняти театральну позу якоїсь нейтральності чи неупередженості щодо Святого Писання та інших документів. Це було б киданням виклику словам Христа: "Хто не зо Мною, - той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, - той розкидає" (Мт. 12:30).

Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»

Єдність Церкви

Немає більше від однієї єдиної Церкви або ж народу Божого на землі. Ця єдина Церква має одну віру, одне Хрищення, одне сповідання Бога Отця і Ісуса Христа. Її члени вірно тримаються цих спільних істин та в них перебувають. Кожен, хто бажає спастися і прийти до Бога, мусить стати частинкою цієї Церкви, поза якою ніхто не спасеться.

Єдність Церкви не полягає у подібності зовнішніх форм управління, подібності Закону, традиції чи церковних звичаїв, як про це заявляє папа та його послідовники. Вони виключають з Церкви всіх тих, хто не виявляє послуху до них у цих зовнішніх речах, хоча вони – члени однієї віри, одного Хрищення і т. д. Церква називається «єдиною, святою, соборною або ж Християнською Церквою» через те, що вона представляє одну просту, чисту Євангельську доктрину і зовнішнє сповідання цієї доктрини завжди і повсюди, незважаючи на неподібність фізичного життя чи зовнішніх постанов, звичаїв і церемоній.

Мартін Лютер, З проповіді на сімнадцяту неділю по Св. Трійці

День мучеництва Св. Івана Христителя

    

Сьогодні ми згадуємо День мучеництва Св. Івана Христителя. На противагу Різдву Св. Івана Христителя, яке ми святкуємо 7 липня (24 червня за ст. стилем), цей день присвячений споминові про те, як Св. Іван Христитель помер як мученик від рук тетрарха Ірода Антипи, який наказав відсікти йому голову (Марка 6:14-29).  З погляду світу, такий кінець життя Св. Івана був безславний.  Але насправді це була шляхетна участь у хресті Христовому і для Івана це була найбільша слава. Сам Господь Христос сказав був, що серед людей більшої людини ніж Іван Христитель не з'являлося (Матвія 11:11).  Він був останній з пророків Старого Заповіту, а також провісник Нового Заповіту.  Будучи Предтечею Христа, Іван виконав пророцтво про те, що перед великим і страшним Днем Господнім прийде великий пророк Ілля (Малахії 4:5; Матвія  17:10-13).  Своєю проповіддю  і Хрищенням покаяння Іван привертав "серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків" (Малахії 4:6). Ходячи слідами пророків, які були перед ним і очікуючи на Христа, дорогу для Якого він готував, цей слуга Господній, свідченням власної смерті проголосив про хрест.

Молитва на День мучеництва Св. Івана Христителя:

  Всемогутній Боже, Ти дав, аби Твій слуга, Іван Христитель, був Предтечею Твого Сина Ісуса Христа, і в проповідуванні покаяння, і у своїй невинній смерті.  Дай, аби й ми, що померли і воскресли з Христом у Святому Хрищенні, могли щоденно каятися у наших гріхах, терпляче страждати заради правди,  і безстрашно нести свідчення про Його перемогу над смертю; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Августина, пастиря і богослова

     Cьогодні ми згадуємо Св. Августина і дякуємо за нього Господу.  Августин був одним з найбільших отців Латинської Церкви і справив значний вплив на формування західного християнства, з лютеранством включно.  Він народився 354 р по Р. Х. в Північній Африці і спочатку прославився, як винятковий учитель риторики.  В своїй книзі Сповідь він описує власне життя перед наверненням до християнства, коли він був втягнутий у розбещеність і навіть став батьком позашлюбного сина.  Через побожність віруючої матері, Моніки, та проповіді Амвросія, єпископа міланського (339-397 по Р. Х.), Августин навернувся до християнської віри. Під час великих пелагіанських суперечок Августин ставив наголос на загальній благодаті Бога в спасінні людства.  Будучи єпископом і богословом у Гіппо, в Північній Африці, від 395 року по Р. Х. аж до смерті в 430 році по Р. Х., Августин виявився мужем високого розуму, палким захисником православної віри і визначним письменником. Окрім Сповіді величезний вплив на Церкву впродовж Середньовіччя і Ренесансу справляла ще й його книга Місто Боже.

     Молитва на День Св. Августина, пастиря і богослова:

     Господи Боже! Ти - Світло умів, які знають Тебе; Ти - життя душ, які люблять Тебе і Ти - сила сердець, які служать Тобі.  Дай і нам сили повторювати приклад Твого слуги, Св. Августина, аби пізнаючи Тебе, ми могли по-правді любити Тебе, а люблячи Тебе, ми могли служити Тобі з усіх наших сил, бо досконала свобода полягає у служінні Тобі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Моніки, матері блаженного Августина

     

       Сьогодні ми згадуємо Святу Моніку, матір Августина Блаженного і дякуємо за неї Господу..  Господь Святий Дух навчає нас через Писання: "Безперестанку моліться!" (1 Солунян 5:17). Ревність цієї святої молитвениці робить її чудесним прикладом палкої і частої молитви для кожного християнина і християнки.

       Будучи уродженкою Північної Африки, Моніка (333 р. - 387 р. р. по Р. Х.) була відданою матір'ю Св. Августина. Упродовж усього свого життя вона прагнула духовного добробуту для своїх дітей, особливо для її талановитого сина, Августина.  Овдовівши у молодому віці, вона присвятила своє життя сім'ї, молячись упродовж багатьох років за навернення Августина.  Коли Августин з Північної Африки відправився до Італії, вона пішла за ним до Риму, а потім до Мілану. Там вона раділа від того, що була свідком навернення її сина до християнської віри. Ослаблена подорожами, Моніка померла в італійській Остії під час тієї мандрівки, яка мала би, як вона сподівалася, привести її назад до рідної Африки.

Молитва на День Св. Моніки, матері блаженного Августина:

Господи!  Ти зміцнив Твою терплячу слугу Моніку через духовну дисципліну, аби вона наполегливо несла свою любов, підносила свої молитви і проливала свої сльози за навернення її чоловіка і Августина, її сина.  Зроби нашу відданість глибшою, аби ми приводили інших людей, особливо членів наших сімей до визнання Ісуса Христа Спасителем і Господом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Наймогутніша зброя Реформації проти Риму

   

      Наймогутніша зброя, яку Реформація застосувала проти Риму, була не римські помилки, а римські істини. Вона сповідувала, що вона не відкрила щось нове, не знайшла якісь нечувані раніше тлумачення, а просто брала Писання в тому самому сенсі, з яким погоджувались найвеличніші з авторів Риму. Реформація віднайшла Закон і Євангеліє Боже, які зберігалися в Римі і вона застосувала їх так, як раніше їх застосовували найбільш шановні вчителі Риму, який звів усе це нанівець своїм переданням. До свого серця Реформація взяла життєвий потік шістнадцяти віків і з'явилась у поставі та силі християнства, яке виросло з раннього дитинства перших віків до зрілої мужності того більш довершеного періоду.

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

Що таке "єдність Духа"

     Термін «єдність Духа» використовується для того, щоб пояснити те, що Апостол має на увазі. Він таким чином ставить наголос на єдності доктрини – одній істинній вірі. Оскільки Святий Дух присутній лише там, де є знання Євангелія Христового та віра в Євангеліє Христове, «єдність Духа» має на увазі – єдність віри. Отже, понад усе слід докладати зусиль, аби в Церкві була збережена доктрина Писань чистою і в єдності.

Мартін Лютер, З проповіді на сімнадцяту неділю по Св. Трійці

День Св. Апостола Варфоломія

     

Сьогодні ми згадуємо життя і служіння Св. Апостола Варфоломія і дякуємо за нього Господу.  Св. Варфоломій (або ж Нафанаїл, як він називається у Євангелії від. Св. Івана) був одним із перших Дванадцяти учнів Ісуса. Його домівка була в Кані Галілейській (Ів. 21:2), де Ісус здійснив Своє перше чудо. Він був запрошений, аби стати одним із Дванадцятьох Пилипом, який сказав йому, що вони знайшли Месію в Особі Ісуса з Назарета (Ів. 1:45).  Початкове вагання Варфоломія увірувати швидко замінилося чітким, непорушним проголошенням віри: "Ти - Син Божий!  Ти - Цар Ізраїлів!" (Ів. 1:49).  Він був присутній з іншими учнями (Ів. 21:1-13), коли вони мали привілей бачити та спілкуватися із воскреслим Господом і Спасителем. Відповідно до деяких ранніх церковних отців, Варфоломій приніс Євангеліє у Вірменію, де він став мучеником - з нього живцем здерли шкіру.

Молитва на День Св. Апостола Варфоломія:

     Всемогутній Боже!  Твій Син, Ісус Христос, обрав Варфоломія на Апостола, аби він проповідував благословенне Євангеліє.  Дай, аби Церква Твоя любила те, у що він вірував і проповідувала те, що він навчав; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині  і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Молитва про благодать чинити Божу волю

      

Всемогутній Боже! Подай нам благодаті, щоб ми могли відкинути діла темряви і зодягнулися в зброю світла нині, у цьому смертному житті, в яке Твій Син Ісус Христос прийшов навідати нас у великій покорі, аби Останнього Дня, коли Він прийде знову в Його славетній величі судити живих і мертвих, щоб ми воскресли до життя безсмертного; через Ісуса Христа, Твого Сина. а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

Не все дослідиме в передпризначенні Божім

         

        Коли певні речі є вищими та виходять за рамки... обмежень, то ми повинні разом із Павлом не забуватися прикладати до вуст пальця і промовляти: "Хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом?" (Римлян 9:20). Бо цей великий Апостол своїм власним прикладом навчає нас про те, що ми не можемо і не повинні досліджувати все у цій статті (про передпризначення).       
          Бо коли він багато, та на основі об'явленого Слова Божого, говорив про цю таємницю і коли він нарешті прийшов до тих речей, які Бог залишив Своїй прихованій мудрості, то він швидко перериває обговорення і продовжує ось таким вигуком (Римлян 11:33, 34): "О, глибино багатства, і премудрості, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його! Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадником Йому?" (саме поза тим, що Він об'явив нам у Своєму Слові) тощо.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Життя любові і доброти

             

Християнське життя, життя віри з її плодами, контрольоване Словом Божим, у всякий спосіб сприяє збереженню любові та гармонії і розвитку усіх чеснот. Воно не втручається в установлені Богом взаємини життя та відповідні обов’язки людей – вимоги суспільного порядку, обов’язки батька та матері, сина і доньки, господаря і господині, слуги і служниці. Всі взаємини життя підтверджені вірою, як важливі і обов’язки – теж важливі. Християнське життя спонукає кожного християнина окремо і всіх разом бути старанним у ділах любові, покірності, терпеливості. Воно навчає, щоб ніхто не виявляв нетерпимості до іншого, а радше віддавав йому належне, пам’ятаючи, що той, чиє становище в житті є найбільш незначним, може однаково бути праведним і блаженним перед Богом як і той, хто займає дуже визначне становище у суспільстві. Знову ж таки (християнська віра) навчає, що слід мати терпеливість до слабкостей ближнього, пам’ятаючи про те, як інші мусять терпіти і твої власні недоліки. Коротко кажучи, слід виявляти іншому любов і доброту, яку ти хочеш отримати від інших.

            Цим християнським навичкам дуже сильно сприяє той єдиний факт, що християнин усвідомлює, що він має, через Христа, благодать Божу, прощення гріхів і вічне життя. І це – не його власна заслуга…, а через те, що він – дитя Боже і блаженний і учасник, лишень коли вірує, в усіх благословеннях Христових, беручи рівну участь із найвидатнішими святими…

            А той, хто займає вищу посаду, власник вищих дарів і здобутків, так само служить у своєму покликанні, отриманому від Бога, повинен навчатися і виявляти гармонію розуму. Тож він далі залишатиметься покірним і терплячим до інших. Він повинен пам’ятати про те, що він – не більш гідний в очах Бога через свої більші дари, але радше має більші обов’язки служити своїм ближнім і, що Бог може використати власника менших дарів для ще більших звершень… Довідавшись про це, він зможе виявляти  терпеливість, лагідність і любов до своїх слабких і недосконалих ближніх, вважаючи їх членами Христовими з собою і учасниками такої самої благодаті і спасіння.

Мартін Лютер, З проповіді на сімнадцяту неділю по Св. Трійці

День Св. Бернарда Клервоського

        

        Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Бернарда Клервоського. Св. Бернарда, як одного з провідників християнської Європи в першій половині XII століття, вшановують не лише у Франції, але й по всьому світі.  Народившись у шляхетній сім'ї в Бургундії,  1090 року, Бернард у віці 22 років залишив достаток своєї спадщини і вступив до монастиря Сіто.  Провівши там два роки, він заснував новий чернецький дім в Клерво. Там його праця принесла рясні плоди. Монастир у Клерво зростав у місійній ревності та служінні, заснувавши понад 60 сестринських домів. Бернарда згадують не лише за його благодійність і політичні здібності - особливим чином ми згадуємо його за його проповідування і написання гімнів. Тексти гімнів "Ісусе, Царю найчудесніший" та "Свята глава зранена" - частина спадщини віри, залишеної Св. Бернардом.

Молитва на День Св. Бернарда Клервоського:

       Боже!  Твоя любов спонукала, аби слуга Твій, Бернард Клервоський, став яскравим світильником у Твоїй Церкві. Милістю Твоєю дай, аби ми також палали духом любові та дисципліни, і зажди ходили у Твоїй присутності, як діти світла; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви